ХРОНІКА БРЕХНІ ТА ПРАВДИ

Про те, що таке українська влада, редактор Інтернет-газети «Українська правда» Олена Притула знає не з чуток. З 1996 по 1999 рік вона як кореспондент «Інтерфакс-Україна» була закріплена за Президентом і його адміністрацією. У багатьох ЗМІ така ділянка роботи називається пост №1. Під час передвиборної кампанії Олена не пропустила жодного виїзду чи вильоту, жодної прес-конференції чи виступу Президента. Після перемоги Леоніда Даниловича Олена Притула вирішила перемінити роботу. Вона з великою повагою відгукується про всіх співробітників «Інтерфакс-Україна», але їй стало тісно в рамках безстороннього інформаційного жанру. Та й потім приховувати власні політичні погляди вона більше не могла і перейшла в опозицію, цілком усвідомлюючи, що і чому вона робить. Разом із Георгієм Гонгадзе вони і створили Інтернет-проект «Українська правда».

«Українська правда» і сьогодні продовжує інформувати всіх, хто має доступ до Інтернету, про те, що відбувається. Проект живе. Живе й надія на те, що Георгій повернеться до свого професійного дітища. Але з кожним днем ця надія стає дедалі меншою. І не в останню чергу підстави для цього дають прокуратура та Міністерство внутрішніх справ. «ДТ» звернулося до Олени з проханням згадати фахові навички неупередженості, набуті в агентстві, і приблизно в цій манері викласти всі спірні моменти, що виникають у висловлюваннях і діях правоохоронців під час розслідування зникнення Георгія Гонгадзе. І ось що вийшло:

«Із перших днів люди, що розслідували справу Георгія Гонгадзе, мало уявляли собі, чим він займається і що таке Інтернет. Понад тиждень знадобилося міліції, щоб наважитися на допит співробітників «Української правди» як свідків і з’ясувати, про що і про кого писав Георгій. До 21 вересня начальник Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Микола Джига, котрий навіть не був знайомий із роботами Гонгадзе, заявив, що не припускає політичних мотивів злочину проти нього. Буквально наступного дня цю заяву дезавуював спочатку міністр Юрій Кравченко, а потім і сам Джига.

23 жовтня заступник міністра внутрішніх справ М.Джига повідомляє, що 21 вересня в Москві на прізвище Гонгадзе до Смоленська було куплено залізничний квиток. Тоді на прес-конференції генерал свідомо не дочитав телеграму до кінця. Пізніше стало відомо, що в тому ж документі було вказано не лише ініціали того, хто купив квиток, а й прописка. Той Гонгадзе був громадянином Росії.

6 і 7 листопада співробітників «Української правди» докладно розпитують про те, які прикраси були на Георгієві і що він їв у вечір зникнення. Журналісти здогадуються, що йдеться про якесь знайдене тіло, однак у міліції та прокуратурі їм сказали, мовляв, немає про що тривожитися.

10 листопада в газеті «Сегодня» з’являється стаття про знайдене в Таращі тіло. Газета перевіряла чутки про те, що це - тіло Гонгадзе, однак у міліції журналістам повідомили, що це тіло пролежало в землі три роки.

Однак інформація про знайдене у Таращі тіло продовжує надходити в «Українську правду» від різних джерел. Тому 15 листопада друзі Георгія вирішили самостійно виїхати в Таращу. Спочатку місцевий експерт малює нам предмети, котрі він знімав із тіла, і журналісти їх впізнають. Судмед- експерт повідомляє, що ці прикраси він виявив вже після того, як тіло було доставлено до моргу, і, скоріш за все, їх не помітили, коли тіло витягали через землю та бруд, що прилипли до тіла. Потім, після огляду решток, які неможливо було однозначно впізнати, експерт на прохання журналістів перевіряє, чи є осколки в правій руці тіла. Шматочки металу були виявлені саме там, де зазначив друг Георгія, - біля кисті. Рентгенівський знімок підтверджує наявність декількох осколків у руці загиблого. Поки друзі Георгія вирішують, яким чином і куди доставити тіло, хтось вивозить останки в невідомому напрямку. У викраденні тіла ніхто не зізнається. Лише після зникнення тіла експерт виписує довідку про смерть як свідчення того, що тіло все ж у Таращанському морзі було.

Зараз ці події прокуратура описує дещо інакше. Цього четверга в ефірі ICTV замгенпрокурора Олексій Баганець розповів про послідовність дій журналістів, на якій наполягає слідство. «У Таращу приїжджали люди з боку Гонгадзе. І експерт після того, як було зроблено розтин, нібито склав довідку, і вже потім нібито знайшов осколки. І один із них нібито забрали друзі Гонгадзе».

До речі, лише 18 листопада заступник генерального прокурора України Сергій Винокуров в інтерв’ю газеті «Сегодня» зізнався, що тіло з Таращі вивезла прокуратура. «...Коли в середу стало відомо, що навколо трупа відбувається якась метушня, що його от-от вивезуть навіть не родичі, а журналісти, ми дали команду прискорити відправку», - розповідав він. Відмітим, що нам довелось звернутися до помічників народного депутата цього округа - О.Мороза за допомогою в організації автомобіля та домовини для вивозу тіла.

16 листопада Микола Джига заявляє, що результати експертизи можуть бути відомі тільки через тиждень, бо це складна й трудомістка робота.

Ще в Таращі експерт Ігор Воротинцев повідомив журналістам, що після того, як тіло витягли з землі, київський експерт узяв матеріали для проведення всіх необхідних експертиз. Однак досі невідомо, коли ж саме почалося дослідження тіла. Кількість експертиз і терміни їхнього проведення прокуратура тримає в таємниці, посилаючись на таємницю слідства. Замгенпрокурора Баганець неодноразово говорив, що прокуратура не може знати, коли завершиться експертиза.

Водночас, відповідно до все ще чинного положення «Про організацію проведення судових експертиз в експертних установах Міністерства юстиції СРСР» від 1972 року, терміни провадження експертиз установлюються керівником експертної установи в межах десятьох днів - за матеріалами з невеликою кількістю об’єктів або таких, що не потребують складних досліджень; у межах 20 днів - за матеріалами з великою кількістю об’єктів або таких, що потребують складних досліджень.

У випадках, коли експертиза не може бути виконана протягом 20 днів, керівник експертної установи повідомляє про це орган, що призначив експертизу, і встановлює за узгодженням із ним додатковий термін. Якщо для провадження експертизи необхідно дослідження значно більшої кількості об’єктів, термін може встановлюватися за узгодженням з органом, що призначив експертизу, після попереднього ознайомлення експерта з матеріалами справи й подання ним відповідного розрахунку часу.

Попереднє ознайомлення не повинно тривати більше п’яти днів.

Через два дні після знахідки в Таращі, тобто 17 листопада, міліція скорочує «вік» тіла. Той же Джига, виступаючи в парламенті, заявив, що «таращанське» тіло пролежало в землі понад рік. Воно не підходить за зростом під Гонгадзе, і вік загиблого близько 40 років. Проте, за даними дослідження таращанського експерта, тілу - 30-35 років. У того тіла, котре бачили журналісти, були внутрішні органи, які, за твердженням фахівців, розкладаються в першу чергу і не можуть «пережити» літо. 18 листопада в «Дзеркалі тижня» експерти висловили вже зовсім інше припущення про «вік» трупа. За їхніми дослідженнями, тіло пролежало в землі від двох до шести місяців.

8 грудня генпрокурор Михайло Потебенько повідомляє про «різноманітні обставини, що перешкоджали відбору матеріалу» для проведення експертизи на ДНК, зокрема про «загострення хвороби» матері Георгія. «Це брехня й обман. Я була не настільки хвора, щоб не здати кров для аналізу», - того ж дня відреагувала мама Георгія, Леся Гонгадзе. Письмову згоду на здавання крові для порівняльного аналізу на ДНК вона підписала ще 27 листопада. А про те, що до Львова терміново вилітає літак, аби перевезти аналізи, вона вперше дізналася з теленовин. Розтиражоване телеканалами обурення матері змушує Потебенька принести офіційні вибачення. Він обіцяє, що ті, хто ввів його в оману, будуть покарані.

Того ж дня Потебенько заявляє, що Георгія бачили у Львові та Житомирі. У Львові, наприклад, Гію нібито бачив його однокурсник «по журфаку». На жаль, генпрокурора знову хтось увів в оману - Георгій ніколи не учився на журфаку, він закінчував філфак Львівського університету.

11 грудня, як повідомляє мама Георгія, до неї додому приїжджає обласний прокурор і запрошує її на впізнання тіла, котре впізнати неможливо. Леся Гонгадзе відмовляється і не виключає, що прокура- тура бажає їй смерті, запрошуючи подивитися на покалічене тіло.

Нинішнього четверга Олексій Баганець зізнався, що прокуратура звернулася до мами Георгія з питанням, чи є в неї медичні документи, що підтверджують факт поранення під час війни на Кавказі. Такі матеріали в неї є, сказав він, але надати їх вона відмовилася. За даними колективу «УП», слідство давно має у своєму розпорядженні карту поранення Гонгадзе. Ще в жовтні заступник міністра внутрішніх справ Джига демонстрував на прес-конференції цей документ, отриманий від мами Георгія.

І під кінець - ще 8 грудня прокуратура повідомила, що «із моральних міркувань» від слідства усунуто працівників МВС, замість них оперативно-слідчою роботою буде займатися СБУ. Проте весь останній тиждень, у тому числі вже 9 грудня в «Українську правду» приходили працівники київської міліції, котрі збирали винятково особисті дані про співробітників газети. Більше того, уже нинішнього тижня працівники карного розшуку в Криму допитували наших колег-журналістів про особисті якості й риси характеру головного редактора «Української правди» Олени Притули»...