Євросуд про політику у справі Луценка

3 липня Європейський суд з прав людини виніс рішення за заявою про законність арешту та взяття під варту колишнього міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка. Нагадаємо: 26 грудня 2010 року він був затриманий Службою безпеки за нібито незаконне продовження оперативно-розшукової справи водія екс-заступника голови СБУ Володимира Сацюка у зв’язку із розслідуванням справи про отруєння Віктора Ющенка. Однак наступного дня Печерський суд змінив запобіжний захід - підписку про невиїзд - на тримання під вартою в рамках уже розслідуваної кримінальної справи про зловживання службовим становищем.

Заява Луценка до Європейського суду стосувалася тільки обставин його затримання та позбавлення волі. Проте Європейський суд не міг не відреагувати на кричущі порушення прав людини, допущені прокуратурою і повторені Печерським та Апеляційним судами, які назвали причинами позбавлення Ю.Луценка волі невизнання ним своєї провини, відмову свідчити проти себе, публічне обстоювання своєї позиції в інтерв’ю «Дзеркалу тижня», УНІАН та інших ЗМІ і продовжили тримання його під вартою без будь-яких законних на те підстав.

Європейський суд визнав щонайменше сім порушень Європейської конвенції, з них - шість різних порушень права на свободу та особисту недоторканність (двічі п. 1 статті 5 та п. 3 статті 5, а також п.2 і п. 4 статті 5) та застосування норм КПК про позбавлення волі з іншими, не передбаченими КПК, цілями при ухваленні рішення про взяття під варту та при подальшому триманні під вартою (стаття 18). Держава повинна виплатити Юрієві Луценку компенсацію в розмірі 15 тис. євро.

Порушення статті 5 є системними для України і вже багато разів фіксувалися рішеннями Європейського суду. Порушення Україною статті 18 Конвенції Суд визнав уперше, що означає не що інше, як визнання політичних цілей взяття Юрія Луценка під варту. Обґрунтовуючи це рішення, Суд зазначив: оскільки заявник є одним з лідерів опозиції, було очевидно, що його справа викличе велику увагу. Будучи звинуваченим у перевищенні службових повноважень, він мав право відповісти через засоби масової інформації. Європейський суд дійшов висновку, що арешт і взяття під варту було неправомірним покаранням за те, що Луценко публічно спростовував висунуті йому звинувачення і наполягав на своїй невинуватості. У практиці Європейського суду рішення про вину держави у зловживанні законодавством для досягнення неправомірних цілей виносяться дуже рідко. Такі порушення прав людини неприпустимі в країнах - членах Ради Європи. Нагадаємо, що в справі Михайла Ходорковського проти Росії заявленого порушення статті 18 Суд не визнав.

Захист Юрія Луценка отримав додаткові аргументи для касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду у кримінальних та цивільних справах. ВССКЦС міг би виконати рішення Європейського суду, звільнивши Луценка з-під варти, якби скасував рішення судів перших двох інстанцій.

Рішення Європейського суду набере чинності через три місяці, якщо держава не звернеться з клопотанням про розгляд справи Великою палатою Європейського суду. Міністерство юстиції вже заявило, що таке клопотання готується. Якщо воно буде подане та прийняте до розгляду, Велика палата поставить у цьому правовому спорі крапку.