ДУНАЙСЬКИЙ ІНЦИДЕНТ ДОВЖИНОЮ В ЧОТИРИ РОКИ

Той січневий рейс теплохода «Глорія» з Варни в дунайський порт Джорджіу нічим не відрізнявся від десятків попередніх. Проте під час вимушеної зупинки на траверсі 74-ї милі дунайської магістралі до борту українського судна (капітан Юрій Горячов) несподівано підійшов румунський прикордонний катер з представниками митної та карантинної властей. Без жодних пояснень провели огляд суднових кают, розпломбували й перевірили трюми з вантажем тютюнових виробів, провізії для екіпажу. Після чого офіцер прикордонної служби вилучив документи 11 членів екіпажу судна, лоцмана й суперкарго (представника фрахтувальника-вантажовласника). А на вимоги капітана пояснити причини вилучення документів і огляду судна на офіційній якірній стоянці, дозволеній капітанією порту Галац у зв’язку з ремонтом паливного насосу силової установки, пролунало лаконічне: «Судно перебуває в територіальних водах Румунії, і влада має право діяти так, як вважає за потрібне». Утім, через дві години до теплохода під україн-ським прапором підійшов портовий буксир «Палтініс»: капітанові запропонували негайно знятися з якоря й заходити в порт Галац. Горячов заявив морський протест, вимагаючи назвати причину переривання транзитного рейсу по міжнародній транспортній магістралі, а також зв’язати його з консулом України в Румунії.

Вранці наступного дня, 1 лютого, румунські власті повторили вимогу — заходити в порт Галац. Без оголошення причин і законних підстав затримки судна. А коли капітан категорично відмовився, до борту «Глорії» підійшли два буксири і, зірвавши українське судно з якоря, потягнули його в порт. Офіційна відповідь на запит українського консула в Румунії Ю.Вербицького з приводу інциденту, ініційованого румунською стороною, надійшла тільки 24 лютого. Управління транспортної поліції порту Галац повідомляло, що «розслідує кримінальну справу проти капітана теплохода «Глорія» Ю.Горячова, підозрюваного в перевезенні контрабанди». Зокрема капітана обвинувачували в тому, що раніше він нібито незаконно провіз на територію Румунії вантаж сигарет «Ассос» без оплати митних зборів. І внаслідок цього румунській державі заподіяно значної шкоди, у зв’язку з чим заявлено цивільний позов. Аби забезпечити його під час судового розгляду, румунська влада й затримала судно: капітана теплохода взято під варту, а 10 членів екіпажу виявилися на борту «Глорії» під своєрідним «домашнім арештом». Не зайве зазначити: без пред’явлення будь-якого офіційного обвинувачення українських моряків постійно допроваджували під конвоєм для давання свідчень.

Зрештою, кримінальну справу проти капітана Ю.Горячова таки порушили (відповідно до повідомлення в українське консульство, 7 лютого 1997 р. — за ознаками ст. 72 закону Румунії 33/78). А ще через тиждень, 14 лютого, — і проти другого помічника капітана Павла Геніна. Утім, на той час обидва вже пов-ною мірою відчули і смак тюремної баланди, і методи слідчої «розробки», яка ведеться, певне, не без участі місцевого слідчого пана Жалби та санкції прокурора Іона Поніча. Принаймні, за словами капітана Горячова, «невдовзі після його ув’язнення в камеру підсадили місцевого жителя Віорела Попеску, який володів англійською мовою і гаряче прагнув підказати капітанові «зручний» вихід із ситуації, що склалася. Даремно ви заперечуєте, що судно не завантажувалося в українському порту та що вантаж не належить українській фірмі, адже відомо: більшістю ваших підприємств керують мафіозі, настирливо радив співкамерник українському капітанові, демонструючи чудову обізнаність із фабулою інкримінованої прокуратурою кримінальної справи. А якби погодилися, що завантажилися не в Болгарії, а в якомусь порту України, з’явилася б реальна можливість не тільки звільнитися з-під варти, а й одержати вид на проживання й місцеве громадянство, причому для всієї родини, а також, ясна річ, гідну посаду в румунському торговельному флоті...

Зрозуміло, при зустрічах зі своїм адвокатом Валентином Дончу український капітан просив захистити його та членів екі-пажу від різних методів тиску властей, зокрема від «підсадних качок». Та ба — все даремно! Не зважили прокурорські чиновники й на аргументовані докази самого адвоката з приводу незаконного арешту теплохода та порушення кримінальної справи. Хоча вони елементарні. По- перше, департамент поліції, вказував юрист В.Дончу, «не мав права вимагати арешту «Глорії», оскільки це суперечить ст. 581 Кримінально-процесуального кодексу Румунії. По-друге, департамент поліції взагалі не має права юридичної особи виступати позивачем у суді. І, по-третє, його дії не правомірні в рамках цивільно-процесуального порядку», що, тим часом, простежувалося фактично...

І хоча вже в лютому 1997-го міський суд Галаца визнає висунуті докази румунського юриста В.Дончу законними й відкине позов місцевого департаменту поліції до українського перевізника — теплохода «Глорія», румунські власті однаково не припинять розкручування «справи українських моряків-контрабандистів, котрі підривають економічну міць країни». На повну котушку про українські злочинні угруповання, які загрожують західним сусідам, сурмитимуть впливові румунські ЗМІ. Причому ця кампанія супроводжуватиме не тільки завершальний етап міжурядових переговорів Києва й Бухареста, а також підготовку до підписання базового міждержавного «Договору про відносини добросусідства та співробітництва між Україною і Румунією» від 2 червня 1997 року.

А тим часом шита білими нитками «справа українських моряків-контрабандистів» невдовзі почне «кочувати» з суду в суд, від засідання до засідання щоразу більше «розвалюючись». З Галаца — в Бухарест, з Бухареста — у Констанцу... А в заключному вердикті, винесеному 8 січня 1999 року апеляційним судом Констанци, буде сказано: рішення про арешт і утримання під вартою україн-ських громадян Ю.Горячова й П.Геніна необгрунтовані й підлягають скасуванню. Не задовольнить суд і наступних протестів прокуратури, визнавши їх необгрунтованими. І в травні 1999-го, після 2 років 4 місяців «відсидки» в умовах «особливого режиму», обох українських моряків звільнять з-під варти.

Утім, належних записів у паспортах звільнені моряки не знайдуть. І через це Горячову й Геніну доведеться ще півмісяця поневірятися в румунських держустановах, домагаючись законного повернення на батьківщину — в Іллічівськ (порт приписки «Глорії»). Та, на жаль, — і це не вся історія сваволі, яку довелося відчути в сусідній Румунії членам екіпажу теплохода «Глорія», перед котрими ніхто так і не вибачився за грубе нехтування громадянськими правами. Досі, за словами капітана Горячова, «іржавіє біля одного з причалів порту Галац» колись очолюване ним українське судно. Схоже, що трьох із половиною років відтоді, як його, з порушенням норм українського й міжнародного права, силоміць відбуксували з дунайського транзитного маршруту й затримали в порту, виявилося властям сусідньої країни замало, аби ухвалити законне рішення про повернення судна в Україну. А з другого боку, немає жодних правових підстав для винесення судового вердикту про передачу судна на користь румунської держави. Адже жодна з норм права, що регулює відносини перевізника й вантажоодержувача, не покладає провину на перевізника чи його службовців за дії вантажоодержувача. Те саме стосується й вимог міжнародних актів, які регулюють порядок і режим судноплавства на Дунаї. Отже, що ж маємо в сухому залишку? Невже заручниками правової сваволі владних структур стають служителі румунської Феміди?