Наскільки людям властиво помилятися, я чітко усвідомив після того, як кілька років тому купив квиток на рейс однієї невеличкої авіакомпанії до Запоріжжя. Через снігопад нас не прийняли ні Запоріжжя, ні Дніпропетровськ, і в результаті ми опинилися в Донецьку. Оскільки моя зустріч у Запоріжжі зірвалася, а виліт назад до Києва відкладався, неминуче постало питання про харчування й інші блага цивілізації, належні мені відповідно до Варшавської конвенції та «Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу». Від авіаперевізника вони виявилися для мене так само недоступні, як і аеропорт у Запоріжжі. І вже й поготів стало цікаво після діалогу з молодим, але похмурим представником авіакомпанії:
— Як щодо готелю?
— Та ви що? Компенсації обійдуться нам дорожче, ніж вартість вашого квитка.
— Гроші за квиток до Запоріжжя повернете?
— Як?! Ми ж вас практично довезли...
Як партнер великої юридичної фірми літаю дуже багато, насамперед по роботі — мінімум два-три рази на місяць. Якось вирушаючи із Сімферополя ввечері в День незалежності, я опинився в числі людей, котрі стали жертвами овербукінгу (квитків продали більше, ніж посадкових місць). І всі «щасливчики» безуспішно намагалися вилетіти до столиці, оскільки інших рейсів у цей день просто не було.
Позиватися ні в першому, ні в другому випадку я не став: сума була незначна, витрачати сили, час і нерви заради цих грошей не хотілося, хоча цілком можна було. Єдине, що зробив, — настійно рекомендував усім знайомим не користуватися послугами цих компаній.
Для порівняння: у цивілізованому світі такі питання вирішуються настільки швидко й якісно, що бажання позиватися просто не виникає. Приміром, одного разу овербукінг трапився в мене в Амстердамі з KLM. Авіакомпанія, в якої літаки вирушали один за одним, за лічені хвилини перереєструвала мені квиток на інший рейс, а затримку в дві години компенсувала купоном на 50 євро в бар аеропорту. Іншого разу через погодні умови затримався мій рейс із Генуї до Києва транзитом через Мюнхен. Стикування було коротким, і на літак у Мюнхені я не встиг. Біля стійки «Люфтганзи» провів максимум півтори хвилини. За цей час оператор оформив мені новий квиток на наступний день, видав талон на безплатне поселення в готелі, харчування, і біля виходу з аеропорту нас чекав автобус, який кожні 15 хвилин розвозив людей по готелях. Система відлагоджена до автоматизму!
Оскільки до ЄС і США нам іще далеко (хоча законопроект Фельдмана, який передбачає додаткові компенсації для пасажира, крім прямих збитків, уже правильний крок у цьому напрямі), нашим громадянам іще потрібно навчитися «качати права». Особливо, коли прийшла біда, звідки не чекали: вулкан із важкоартикульованою назвою Ейяф’яллайєкуль перетворив виліт для мільйонів пасажирів ледь не найсумніший день у їхньому житті.
Слід пам’ятати, що, в разі затримки рейса навіть на одну хвилину, ви маєте право здати квиток і отримати за нього повну суму — і тариф, і всі збори. Теоретично законодавством (ст. 922 Цивільного кодексу) передбачено штраф для перевізника за затримку рейса, але оскільки його сума ніде не вказана, то розраховувати на нього не варто. Аналогічно ні величезного матеріального збитку, ні тим більше великої моральної шкоди авіакомпанія вам не компенсує. Відповідальність авіаперевізника обмежена, і він завжди шукатиме лазівку, щоб пояснити, чому рейс не відбувся вчасно.
Також слід пам’ятати, що перевізник не зобов’язаний везти вас заявленим типом літака. Замість «Боїнга» цілком можуть подати «Як», у деяких ситуаціях доведеться змиритися навіть, наприклад, із перевезенням автобусом. Хоча авіакомпанія, відповідно до вимог конвенцій, зобов’язана вжити всіх заходів, щоб не травмувати пасажирів своїм «сервісом».
У ще менш вигідному становищі опиняються туристи, в яких на руках тільки турпутівка. Оскільки договорів перевезення з авіакомпанією вони не укладали, то всі претензії переадресовуються турагентству. Ось тут для багатьох і настає момент істини, коли вони заглиблюються в читання своїх договорів: адже в більшості громадяни підписують їх не читаючи. Найчастіше виявляється, що відповідальність туроператора обмежена або її зовсім не передбачено. Практично у всіх договорах є застереження, згідно з яким у разі затримки вильоту гроші турфірма повертає «з вирахуванням понесених витрат». І не виключено, що вони виллються в ті самі 100% вартості.
У даній ситуації потрібно педантично фіксувати всі порушення: отримати відмітку про затримку вильоту, скласти акти про ненадання харчування, готелю тощо. В ідеалі підписати їх у представника турфірми, авіакомпанії або аеропорту. Якщо не вийде, то в інших пасажирів (вказавши їхні прізвища та адреси). Зібрати всі чеки з готелю, ресторану, зафіксувати факт відмови надати кімнату матері і дитини — і в суд. При цьому бажано також регулярно надзвонювати туроператору, щоб роздруківкою дзвінків підтвердити бездіяльність турфірми.
Все описане вище дає змогу зробити кілька практичних висновків. По-перше, треба не соромитися порушувати питання перед туркомпанією про рівномірний розподіл ризиків у договорі. Відмовлять у зміні стандартної форми контракту — йдіть в іншу фірму. Не варто сподіватися, що все обійдеться, — адже і вулкан може знову прокинутися, або знайдеться ще сотня форс-мажорів.
По-друге, краще звертатися в перевірені авіа- та туристичні компанії, з представниками яких можна принаймні розмовляти. Так, їхні послуги, як правило, дорожчі саме тому, що у вартість включено такі ризики.
По-третє, застрахуватися на випадок таких форс-мажорів — низка страхових компаній надає відповідні послуги.
Ну, і ще — мандрівка без «запасних» грошей — привілей молодості і, якщо хочете, нерозумності. Якщо немає грошей на випадок форс-мажору (скажімо, власним коштом повернутися поїздами та автобусами при скасуванні авіарейсів чи кілька днів жити й харчуватися в пункті вильоту), їдьте краще рибалити за місто.
P.S. Авіакомпанія, якою я летів із Сімферополя, — «при смерті». Адже покарати можна не тільки судами, а й поганими відгуками. Як відомо, про хороший досвід людина розповість тричі, а про поганий — мінімум разів десять.