Cправжня Каменська

Уявіть, що вам телефонують, і жіночий голос каже: «Здрастуйте, вас турбує Каменська з міліції». Гадаю, у тих, хто дивиться телесеріали й читає детективні романи, реакція буде однозначна — це розіграш. У таких ситуаціях майор Оксана Каменська — співробітник міського відділу міліції Білої Церкви опинялася не раз. На відміну від героїні книжки відомої письменниці Олександри Мариніної, пізніше зіграної акторкою Оленою Яковлєвою, справжню Каменську звати Оксана. Вона не слідчий, що розкриває заплутані кримінальні злочини, а заступник начальника відділу дільничних інспекторів міліції Білоцерківського МВВС.

До речі, книжка Мариніної вперше потрапила їй до рук, коли вона вже служила в міліції. Тоді Оксана Каменська була ще лейтенантом. Якось на вуличній книжковій розкладці попросила показати їй що-небудь новеньке з детективів. Із трьох запропонованих книжок, зрозуміло, вибрала про пригоди Каменської, і відтоді стала її шанувальницею. На період прем’єри телефільму «Каменська» припадало особливо багато казусів, пов’язаних із прізвищем. «Телефоную я комусь у справі, — з усмішкою згадує Оксана, — відрекомендовуюсь, а у відповідь: «та шо ви мене розігруєте!» Доводилося пояснювати, що, по-перше, я не майор, а лише старший лейтенант, а по-друге, можна передзвонити на «02» й уточнити, чи є такий співробітник. Утім, сьогодні Оксана Каменська носить погони майора. На звання її урочисто представляли рік тому в Києві разом з іще кількома десятками щасливчиків. Та коли на сцену викликали новоспеченого майора Каменську, зал вибухнув бурхливими оплесками.

Хоча з дитинства Оксана й зачитувалася пригодницькою літературою, до міліції її привело аж ніяк не захоплення детективною романтикою. За фахом вона еколог, закінчила Київський політехнічний університет. І коли в 1997 році у Білій Церкві був створений підрозділ екологічної міліції, вирішила, що там вона зможе принести більше користі. Проте довго боротися за чистоту навколишнього середовища Білої Церкви не вдалося — екологічну міліцію ліквідували, а Оксана залишилася викорінювати моральні пороки. Справжня Каменська стала дільничним інспектором міліції. Її амплуа — попередження та профілактика правопорушень. Доводиться багато спілкуватися з порушниками закону, розбиратися в побутових конфліктних ситуаціях, переконувати, влаштовувати, мирити. Поцікавився, чи траплялися в практиці Оксани надзвичайні ситуації, коли виникала потреба застосувати зброю. «Слава Богу, ні», — засміялася й постукала по дереву. Але стріляє вона, як і належить усім співробітникам, рукопашний бій і стройова підготовка — також самі собою розуміються.

Коли я вперше, до знайомства, побачив Оксану в коридорі райвідділу — навіть не подумав, що це вона — у джинсах, струнка, худенька, рудоволоса. Перевтілилася Каменська, коли переодяглася у форму. Підтягнута, миловидна, з ідеальним макіяжем і зачіскою.

А поза службою справжня Каменська любляча й кохана дружина та мама. На полиці в її кабінеті на видноті невеличкі портретики двох її симпатичних синів – п’ятнадцятирічного Назара та шестирічного Ростислава. Отут справжня Каменська точно дала фору кіношній.