АДМІНІСТРАТИВНА ФОРМА НА ТЛІ КРИМІНАЛЬНОГО ЗМІСТУ

Якщо перша від початку року колегія облдержадміністрації відкривається розглядом стану справ по боротьбі зі злочинністю, можна не сумніватися — криміногенна обстановка в регіоні, м’яко кажучи, неблагополучна. І проблема навіть не в тривожній тенденції, представленій офіційною статистикою, відповідно до якої кількість тільки зареєстрованих за минулий рік злочинів у Запорізькій області збільшилася майже на третину. Набагато більше занепокоєння викликає зміст протиправних діянь, які раніше могли б зійти за курйози, а нині перетворилися на майже повсякденні явища. Наприклад, серед білого дня за допомогою потужної техніки викрадають 225 метрів покладеної в землю водопровідної труби. Чи, припустимо, в одному з міст практично водночас зникають сміттєві баки. Та, мабуть, апофеозом злочинного розгулу є недавня спроба поцупити металеву огорожу... виправно-трудової установи, іменованої в просторіччі зоною. Зловмисника, щоправда, вдалося впіймати на гарячому, та, на жаль, борцям за правопорядок так нечасто щастить. І про це знову ж свідчать безпристрасні статистичні показники.

Протягом минулого року в 16 районах Запорізькій області збільшилася кількість навмисних убивств, у 11 — розбійних нападів на приватну власність. Кількість квартирних крадіжок зросла на чотири тисячі. У цілому ж показник кримінальної активності в області досяг 168 злочинів на 10 тисяч населення. Це майже в півтора разу більше, ніж у середньому по країні, що дає підстави вважати Запоріжжя одним із найнеблагополучніших у кримінальному відношенні регіонів.

Ситуація, що склалася, зрозуміло, вимагає невідкладних і ефективних заходів, пошуком яких і була стурбована колегія ОДА. Та, всупереч задекларованій «серйозній стурбованості» і надіям влади на «відверту й конкретну розмову», питання, що необхідно терміново зробити, фактично так і залишилося без відповіді. А відвертість якщо й була властива, то лише почасти у виступах представників правоохоронних органів. Що, загалом, і не дивно — за ситуацію, що склалася, їм належить відповідати в першу чергу.

На думку начальника обласного УВС генерал-майора міліції Миколи Іллічова, говорити про зростання злочинності в області підстав немає. Протягом останніх дев’яти років у регіоні щорічно враховувалося майже 32—33 тис. злочинів. Винятки становили лише 2001 і 2002 роки, коли було зареєстровано відповідно 27,5 і 24,5 тис. правопорушень. І те, що торік їх було зареєстровано 32,1 тис., свідчить лише про наведення елементарного порядку та обліково-реєстраційної дисципліни, вважає М.Іллічов.

— Фактично жодного сплеску злочинності в області немає, — переконаний начальник УВС.

Понад те, генерал переконаний, що в цілому його підлеглі справляються з поставленими перед ними завданнями. Про що, зокрема, свідчить зростання виявлених в області торік злочинів, пов’язаних із поширенням наркотиків, тоді як у цілому по країні цей показник знизився. Зусиллями запорізьких правоохоронців на 18 відсотків збільшилося розкриття кримінальних проявів у сфері службової діяльності, на 23 — хабарництва. Позитивна динаміка властива розкриттю тяжких і особливо тяжких злочинів.

Усе-таки ці аргументи, судячи з зауваження головного консультанта Олександра Осадчука, який представляв на колегії адміністрацію Президента, не мали гаданого ефекту: «Не можу підтримати оптимізм, який несли з трибуни шановні керівники правоохоронних органів. Робота всієї правоохоронної системи області викликає стурбованість. Саме правоохоронні органи мають нести основний тягар боротьби зі злочинністю. І слід говорити реальні речі, а не співати один одному дифірамби, як ми добре працюємо».

До переліку цих реальних речей, найвірогідніше, належать факти й дані, які, на жаль, характеризують роботу правоохоронних органів далеко не з кращого боку. Так, торік після прокурорських утручань міліція змушена була відкрити провадження майже по тисячі прихованих від обліку справ. За різноманітні правопорушення 745 співробітників міліції були притягнуті до дисциплінарної відповідальності, а 16 — до кримінальної. Серйозну шкоду репутації запорізьких правоохоронців завдала діяльність злочинного угруповання, що виготовляло наркотики у великих обсягах. Як з’ясувалося, до його складу входив працівник міліції.

Втім, зіставляти прорахунки та досягнення в справі боротьби зі злочинністю можна досить довго, та навряд чи таке заняття допоможе у визначенні дійових заходів протистояння цьому суспільному злу. Представники правоохоронних органів спробували звернути увагу на те, що стан правопорядку значною мірою залежить від ступеня вирішення економічних і соціальних проблем, але в присутніх ця тема інтересу не викликала. Що, втім, і не дивно, оскільки тоді справа торкнеться недопрацювань влади, а це гірше заняття, ніж скрупульозний підрахунок міліцейських промахів. Напевно, тому учасники колегії вирішили не обговорювати докір, який пролунав, щодо того, що органи і влади, і правоохоронні органи будують свою роботу так, ніби в них немає ні спільних завдань, ні спільної відповідальності. А координація діяльності, яка є ключовою функцією профільного відділу обладміністрації з питань діяльності правоохоронних органів, зводиться лише до збору статистичних даних. Життя тим часом йде своїм штибом, демонструючи далеко не кращі прояви.

Побут багатодітної сім’ї одного з сіл Оріховського району був в усіх на виду. За нею давно закріпилася репутація неблагополучної, оскільки батьки зловживали спиртними напоями, жорстоко поводилися з дітьми — морили голодом, били. Проте ні громадськість, ні влада на це не зважали. І лише після того як чотирирічна дитина опинилася в лікарні у дуже важкому стані, стосовно горе-батьків порушили кримінальну справу. А от життя двох підлітків-сиріт, які виховувалися в одній зі шкіл-інтернатів, закінчилося трагічно. Вони втекли з навчального закладу та замерзли в лісопосадці. Як з’ясувалося під час слідства, протягом тижня адміністрація інтернату не звертала уваги на відсутність своїх вихованців.

Можливо, подібних трагедій удалося б уникнути, якби служба у справах неповнолітніх проявила активність. Та, на жаль, наразі надій на це немає. Оскільки в цілому по області служба укомплектована працівниками менше ніж наполовину. Напевно, для регіональної влади ця проблема серед першочергових не значиться. Навіть попри те, що рівень підліткової злочинності торік становив по області 6,6 відсотка в загальній структурі, збільшившись у 19 районах.

Судячи з усього, не викликає особливої стурбованості й той факт, що в області значно зріс рівень корумпованості в органах влади і управління. Минулого року кількість зафіксованих корупційних діянь держслужбовцями вищих рангів збільшилася втричі. Цікаво, що як основну причину становища, яке склалося, називали низьку заробітну плату чиновників, а профілактичним засобом — підвищення їм платні. Хоча, пам’ятаю, на аналогічній колегії в середині минулого року згадувалася дещо інша обставина: недостатнє реагування керівників різних рівнів на протиправні дії підлеглих. Наводилися й конкретні приклади з практики Запорізького міськвиконкому. Коли за незаконне отримання матеріальної винагороди до адміністративної відповідальності зі звільненням із посади, яку вона обіймала, притягнули спеціаліста одного з управлінь Запорізького виконкому, її чомусь звільнили «за власним бажанням». Ще більш ліберально вчинили з іншими корупціонерами: одному оголосили догану, іншим — зауваження, із третіми провели співбесіди, а стосовно інших жодних заходів не прийняли, по суті, проігнорувавши судові рішення.

Подібні парадокси мають місце не лише у владних структурах, а й на виробництві. Наприклад, у березні минулого року Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом штучного завищення посадовими особами Запорізької АЕС вартості придбаних у комерційних фірм матеріалів. Сума заподіяних станції збитків перевищила 300 тис. доларів. Незабаром після цього на АЕС змінилося керівництво — попереднього генерального директора перевели в Київ на підвищення...

В обставинах, що склалися, найзручніше виставити крайніми правоохоронні органи, звинувачуючи їх у відсутності належного професіоналізму та системності в роботі. Ці докори, звичайно, небезпідставні, хоча не можна не враховувати чинники, що навряд чи сприяють повноцінній діяльності органів захисту правопорядку. З 2000 року в області чотири рази змінювалися прокурор і начальник УМВС, тричі — керівники СБУ і податкової адміністрації. Причому найчастіше ротація кадрів відбувалася в середині року, що давало змогу новому начальнику списувати всі недоліки на роботу попередників, та, як правило, останні залишали посади з подальшим підвищенням. І хоча за останні десять років чисельність працівників міліції в області скоротилася майже вдвічі, фінансовий стан правоохоронних структур кращим не став. От і на нинішній рік міліції запропоновано в зв’язку з дефіцитом бюджетних коштів зберігати 20-відсотковий недокомплект штатної чисельності.

Розглядаючи річні підсумки реалізації чинної в області комплексної програми профілактики злочинності на 2001— 2005 рр., на спільній колегії обладміністрації підкреслювалося, що виконується вона лише в тих районах, де керівники виконавчої влади та міліції чітко координують свої дії. Проте й на четвертому році існування програми змін на краще не спостерігається. Як зауважив голова ОДА Володимир Березовський, хід виконання документа нерідко набуває формальних ознак, що перетворює програму з дійового інструмента профілактики і боротьби зі злочинністю на чергову декларацію, про виконання якої голосно відрапортують і забудуть про її існування. А передумови для здійснення цього прогнозу, на жаль, очевидні...