Жодних компромісів із Дідом Морозом

Українці поступово рухаються від пострадянських реалій до нових, вітчизняних і проєвропейських. Тим часом, відходячи від псевдокомуністичних побутових та політичних практик, суспільство забуває про відродження пам'ятних для народу дат і традицій. Найбільш вкоріненим із образів, вигаданих пропагандою Союзу, на сьогодні є персонаж, який закріпив за собою позитивне реноме й користується чималим успіхом, - Дід Мороз. Цей рудимент комуністичної епохи все ще міцно тримається у свідомості українців як суто природний і звичний герой Новорічних свят. Ми пропонуємо згадати історію й розставити історичні та націєтворчі акценти в питаннях святкового календаря країни.

Почнемо з того, що Дід Мороз - вигаданий радянським агітпропом. Цей персонаж з'явився у Союзі наприкінці 1930-х років. Саме тоді насадили образ, який став невід'ємною частиною зимових святкувань: Дід Мороз обов'язково мав бути присутній на всіх Новорічних святах ("йолку" легалізували 1935 р. за наказом Сталіна, після статті Постишева в "Правді", і вона стала не різдвяною, а новорічною). Особливий наголос робився на дитячих садках та школах, щоб насамперед привчити до новонав'язаної традиції дітей. Комуністична влада пильно стежила за "гігієною" умів, крок за кроком трансформуючи уявлення людей про самих себе та свої звичаї.

Назву персонажа взяли з міфічного образу Мороза, який сягає своїм корінням у язичницькі часи. Правда, українська традиція ніколи не була прихильною до цього персонажа. Варто лише згадати трагічне оповідання з фатальним кінцем, де Морозко заморозив у лісі хлопчика-сироту. Та й язичники Мороза, швидше, боялися, ніж шанували: він напускав холоду, псував урожай тощо. Однак радянській владі це не стало на заваді. Тоді з'явилися добрий дідусь-чарівник у синьому або червоному довгому кожусі та його помічниця Снігуронька.

Свято ж, на яке малеча отримувала подарунки, було геть не релігійним, - Новий рік. Хоча спочатку комуністи хотіли і його утилізували як суто буржуазне гуляння. Проте, зрозумівши, що без світської традиції люди відроджуватимуть релігійну, Новий рік повертається, аби витіснити Різдво. А Дід Мороз мав підмінити релігійного персонажа - Святого Миколая.

Що ж до останнього, то традиції святкування цього дня в Україні були досить давніми. Версій стосовно самого Миколая та причини його шанування кілька. За першою, він був священиком, який роздав усе своє майно, але допоміг дуже бідній вдові та її дітям. За іншою версією - ще за княжих часів молода родина пливла човном по Дніпру, коли мати випустила дитя з рук. Вона заголосила: "Святий Миколаю, поверни мою дитину!" - а наступного дня дитя знайшли у соборі Святої Софії цілим і неушкодженим. Проте і без таких легенд Святий Миколай, або Миколай Чудотворець, вважається покровителем дітей, бідних, моряків, мандрівників та воїнів.

Свята без змісту

Традиція святкування Дня Святого Миколая зародилася в західній частині України і була навіяна європейськими тенденціями. Тим часом у Центральній та Західній Європі Святий Миколай зазнав трансформацій під час Реформації. Тоді його витіснив Ісус, від імені якого подарунки дарували на Різдво. Із плином часу ця традиція зникла, натомість повернувся новий, популярний і комерціалізований образ Санта Клауса (скорочено від Ніколас - Миколай). До речі, сама історія виникнення свята була зовсім не романтичною й ніяк не пов'язаною з культом, а, радше, прагматичною. На початку зими батьки дарували дітям зимові речі, а для того, щоб надати цьому дню присмаку свята й таємниці, придумали чарівника-святого, котрий опікується дітьми.

Директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович пригадує, що, попри всі потуги радянської влади, до нього в дитинстві приходив лише святий Миколай. "На Західній Україні ця традиція збереглася трохи краще. Вона менше часу була під Радянським Союзом, відповідно, там вдалося не забути коріння", - пояснює історик. За його словами, запровадження Діда Мороза стало однією з перших ластівок радянського наступу на релігійні свята і національні традиції. "Це робилося в роки посиленої совєтизації суспільства. Тоді було розроблено цілу систему світських свят, радянський календар, який мав замінити християнські свята та позбавити народ пам'яті про історичні дати. Тож запровадження культу Діда Мороза було елементом боротьби з національними і релігійними традиціями. А позбавлення історичної пам'яті та традицій було, своєю чергою, елементом уніфікації, перетворення всього населення СССР в єдину масу, єдиний народ", - каже В.В'ятрович.

За його словами, на порядку денному нової влади питання Новорічних свят і відродження традицій, на жаль, не стоїть. Проте позитивним сигналом може бути те, що образ Святого Миколая вже взяла на озброєння комерція. Почасти в епоху масової культури вона буває значно ефективнішою, ніж будь-які дії влади. "Хтось може розцінити це явище як негативне - вияв консюмеризму, - але насправді в ньому є певний позитив, бо це означає, що вже з'явився певний запит на це свято, й ринок на нього реагує", - відзначає історик.

Окрім того, відродження таких традицій могло б сприяти відновленню впливу церкви в українському суспільстві. Доктор філософії, релігієзнавець Віктор Бондаренко відзначає, що в радянські часи, попри втрату Днем Святого Миколая його сакрального змісту, тисячі людей усе ж таки відзначали це свято. "Вчинки цього святого століттями пам'ятають люди. Крім того, це свято пов'язане з дітьми, доброчинністю і несе в собі багато позитиву", - відзначає Бондаренко. За його словами, українська обрядова традиція не втратила День Святого Миколая. Наразі це свято живе окремо від церкви, але їх возз'єднання цілком можливе.

Заодно релігієзнавець відзначає й той факт, що більшість радянських традицій серед українців не прижилися через відсутність змісту. "Людина - істота цілепокладаюча, кожна її дія мусить мати якийсь сенс. Те саме повинно бути й зі святами, вони мусять мати якусь мету", - каже релігієзнавець.

Відродити традицію

На переконання ж Володимира В'ятровича, День Святого Миколая має чималі шанси відродитися на теренах України. Адже ще на початку 1990-х питання стояло і про відродження різдвяної традиції в Україні. "У ті роки я та колеги з вертепами їздили в Луганськ та Донецьк на Різдво, і дуже багато людей там не знали взагалі про таке свято, - розповідає очільник Інституту національної пам'яті. - З кожним роком ця традиція приживалася там завдяки молодим людям, які прагнули все це відродити. Поступово це свято відзначало дедалі більше людей. Такий шлях має пройти і День Святого Миколая".

Більше того, жодних компромісів із Дідом Морозом не повинно бути. "Хотілося б, аби відбулося витіснення цих радянських традицій у минуле, - сподівається історик. - Коли ми говоримо про дитячі свята, приємніше виховувати дітей на українських традиціях, і щоб ішлося про Святого Миколая, а не про Діда Мороза. Адже перший герой - це і українська традиція, і християнська традиція, а не якесь штучне продовження радянської міфології після смерті Союзу. Я переконаний, що вже за кілька років День Святого Миколая буде одним зі свят і традицій, які повністю повернуться в Україну".