Як Микула дав життя Микулинцям

Нещодавно літописне містечко Микулинці відзначило 920-ту річницю першої письмової згадки.

Сценічні персонажі - графиня Анна Йорданова і граф Юзеф Потоцький, мовби вихоплені із Середньовіччя, розповідали глядачам урочистостей, як у різні епохи долучилися до розвитку поселення. Виступи місцевих мистецьких колективів, відомих в Україні гуртів і виконавців лише підкреслювали: містечко має славну і довгу історію. Однак до повноцінного оновлення і поступу Микулинців - роботи непочатий край...

Микулин справді належить до найдавніших містечок Галичини. У "Повчанні дітям" Володимира Мономаха це давньоруське поселення згадується у 1096 році: "И ходихо Изяславичи за Микулинь" ...За однією з версій, його заснували ченці, збудувавши тут церкву Святого Миколая. Інша версія говорить, що поселення взяло назву від воєводи князя Василька Теребовлянського - Микули. Він визволив свого зверхника з ворожого полону, і князь віддячив воєводі, подарувавши землі неподалік Теребовлі. Так Микула заснував тут поселення і оселився в ньому з родиною.

Наприкінці XI століття Микулин увійшов до складу Теребовлянського удільного князівства, ставши його північним форпостом і брамою. Іпатіївський літопис розповідає, що 1202 року біля Микулина сталася велика битва між князем Рюриком Ростиславичем і боярами галицькими та володимирськими. Захланні бояри, не витримавши лютої січі, повернулись у Галич. За стінами тоді ще дерев'яної микулинецької фортеці ховалися від монголо-татар і містяни, і селяни, які мешкали в долині річки Серет.

З 40-х років XII століття Микулин належав до Галицького князівства, а згодом увійшов до складу Галицько-Волинського князівства. Після 1387 року, потрапивши під владу Польщі, містечко отримало сучасну назву - Микулинці і заявило про себе світові - чим гадаєте? - Cмачним пивом. 1497 року польський король Ян I Ольбрахт йшов війною проти молдавського господаря Стефана III Великого. Союзник Ольбрахта, німецький герцог Тієран, зупинився в Микулинцях і надіслав йому в Теребовлю на пробу місцевого пива. Європейські правителі й гадки не мали, що за п'ять віків микулинецька броварня продукуватиме аж 17 видів пива, мінеральну і фруктові води, квас і навіть віскі.

А в ті далекі часи королівська влада оцінила значимість поселення. 1595 року Микулинці отримали статус міста і Магдебурзьке право. Це означало, що їм було надано право проводити тут три ярмарки щороку, а торги - щовівторка.

Власниця Микулинців Анна Йорданова, аби захистити місто від ворогів, які з затятою періодичністю палили і руйнували місто (як це сталося у 1508 році!), звеліла 1550 року побудувати муровану фортецю, що витримала не одну облогу турків і татар. 1675 року турецька армія під орудою Ібрагіма Шишмана довго тримала в облозі микулинецький замок, і тільки підступністю зуміла здолати опір його захисників. Турки вчинили криваву розправу над майже всіма чоловіками, а жінок з дітьми взяли в ясир. Упродовж віків містом і замком володіли графські роди Синявських, Зборовських, Конецпольських, Потоцьких, Конопків, Реїв... З XIX століття, коли закладена в замку новим власником Яном фон Конопкою суконна фабрика збанкрутувала, твердиня занепадала. Люди розбирали фортечні мури на фундаменти власних осель, а австрійська влада закривала на це безчинство очі. Довершили руйнування архітектурної пам'ятки Перша і Друга світові війни...

Коли у другій половині XVIII століття Микулинцями володіла графиня Людвіга Потоцька, вона вирішила збудувати в місті новий костел. Перший камінь заклали 1761 року в присутності львівського архієпископа, а завершили будівництво аж за 18 років. Архітектор Август Мощинський, який керував будівництвом, за взірець взяв костел при королівському палаці в Дрездені, зведений італійським архітектором Гаетано Кіавері. Нині костел Святої Трійці в Микулинцях, в якому з 1989 року відновлено богослужіння, - одна з найоригінальніших пам'яток епохи пізнього бароко на заході України.

Неподалік костелу коштом вже згаданої Людвіги Потоцької збудували палац. Увесь комплекс має форму підкови. Центральний корпус з бічними прибудовами з'єднують галереї. Окрасою палацу є чотири скульптури атлантів, а вгорі над ними - голови левів, що підкреслюють велич і неповторність будівлі.

У середині XIX століття новий власник Микулинців - барон Конопка перебудував палац у стилі ампір. Навколо палацу заклали ландшафтний парк. Донині тішать зір древні дуби, липи, клени, декоративні та реліктові дерева...

Барон Конопка, який відвідав багато європейських курортів, зрозумів, яким неймовірним багатством є місцеві сірководневі джерела. І вже у 1825-–1827 роках у сусідньому селі Конопківці виріс бальнеологічний курортний комплекс. А з 1967-го в колишньому палаці Людвіги Потоцької в Микулинцях діє обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації, де на основі сірководневої води, якій немає аналогів у Європі, та торф'яного болота, лікують захворювання опорно-рухового апарата, органів дихання, шкіри та інші.

Сьогодні працівники Національного заповідника "Замки Тернопілля" намагаються привести до ладу микулинецький замок, піднімаючи його з руїн. Таємниці фортеці ретельно береже літня жінка, мати якої служила покоївкою останньої власниці фортеці - графині Юзефи Рей. Пані Стефа залишилася мешкати на території фортеці, а в сусіди їй дісталися... привиди. За легендою, у коваля, який жив у підвалі фортеці, була дочка. Вона народила позашлюбну дитину. Батьки дуже докоряли їй і довели до смерті. Як неодружену її поховали в білій сукні. А згодом місцеві мешканці неодноразово помічали дівчину в білому, яка заглядала у вікна нижніх поверхів замку...

Ну а цього року Микулинці стали адміністративним центром об'єднаної територіальної громади і поступово розвиваються. За кошти державних субвенцій здійснено реконструкцію місцевого водогону, триває реалізація проекту створення опорної школи з трьома сільськими філіями. Невдовзі буде відкрито місцеву пожежну частину.

Графиня Анна Йорданова і граф Юзеф Потоцький звеселяють гостей свята з нагоди 920-річчя Микулинців

Проте учасники урочистостей певні: вигляд центральної площі і прилеглих вулиць має стати значно кращим. Голова Микулинецької селищної об'єднаної громади Петро Осіпчук не втрачає надії на яскраві перспективи Микулинців:

- Наше містечко має багато історичних пам'яток. Тому хотілося б, щоб його не оминали туристичні маршрути, які проходять через Західну Україну. Інший напрямок розвитку селища - вирощування і глибока переробка сільськогосподарської продукції, так званий замкнений цикл. А загалом мріємо зробити з Микулинців містечко європейського зразка.