Підтримати
У XX столітті Збруч був рікою єднання і розділення українців. Але у грудні 1918-го - на початку січня 1919-го року керівники УНР і ЗУНР таки домовилися і прийняли доленосне рішення - об'єднати дві частин України в соборну державу.
Через 100 років з моменту проголошення Акта злуки влада, духовенство та мешканці західної і центральної України зустрілися на ріці Збруч, щоб згадати про цю непересічну історичну подію і проаналізувати її уроки. Закутий в кригу Збруч не пригасив емоцій громадськості Хмельницької, Тернопільської, Львівської областей та Києва. Красномовне підтвердження цьому - флеш-моб із 2500 синьо-жовтих прапорів, які майоріли від селища Скали-Подільської (Тернопільщина) - до села Гуків (Хмельницька область). Цей факт був занесений до Книги рекордів України. А сама пам'ять про 100-річчя Акта злуки матеріалізувалася у кам'яному знаку, який було встановлено і освячено на хмельницькій стороні.
"Найголовніший урок, який ми повинні засвоїти із подій столітньої давнини, - це урок єдності. Ми ще й сьогодні продовжуємо платити велику ціну за єдність соборність України", - сказав журналістам голова Хмельницької облдержадміністрації Вадим Лозовий. Його думку ширше розвинув тернопільський губернатор Степан Барна: "Коли ми буди єдині - ми перемагали, а коли йшли шляхом розбрату - то неодмінно програвали. Коли УНР воювала з Гетьманатом, або Директорія - зі Скоропадським, то ми врешті отримали репресії і голодомори. Нині маємо продемонструвати єдність, довести, що українці можуть перемагати і будуть перемагати".
Подальші історичні обставини і, зокрема, різні політичні орієнтації лідерів УНР і ЗУНР склалися не на користь соборної держави. Опинившись у безвихідному становищі, УГА уклала в листопаді 1919-го військовий союз з Добровольчою армією Денікіна. А на початку грудня представники уряду УНР та Польщі підписали проект декларації про східні кордони Польщі, згідно з яким УНР віддавала Польщі Холмщину, Полісся, Підляшшя, Західну Волинь і Східну Галичину. У відповідь делегацію ЗУНР заявила про денонсацію Акту Злуки… Однак мрії українців жити в єдиній незалежній державі не перекреслили лихі вітри історії. В народі нуртувала пам'ять про вікопомну подію 22 січня 1919 року…
У холодну ніч з 21 на 22 січня 1973 р. дев'ять молодих хлопців із села Росохач, що поблизу Чорткова розвішали на установах міста (над критим ринком, кінотеатром, держлісгоспом, педучилищем) синьо-жовті прапори і розклеїли два десятки листівок з гаслами - "Хай живе вільна Україна", "Ганьба політиці русифікації", "Свобода слова, друку, мітингу". Хлопці, виховані у національно налаштованих родинах, свідомо йшли на плаху. Ця подія в час брежнєвського застою і другої хвилі репресій проти інтелігенції сколихнула Україну.
Згодом один із організаторів акції поет Степан Сапеляк розповідав мені: "Ця акція мала суто просвітницьку мету. Було бажання нагадати місту Чорткову, що воно не позбавлене національної історії, а ідея української державності мусить воскреснути". КДБ вийшло на слід одного з організаторів - Степана Сапеляка, нитка за ниткою виявили "злочинну" групу і заарештувало всіх її учасників.
Семеро хлопців - брати Володимир і Микола Мармуси, Степан Сапеляк, Андрій Кравець, Петро Винничук, Микола Слободян і Володимир Сеньків отримали різні терміни - від 6 до 3 років ув'язнення в сибірських таборах суворого режиму і від 5 до 2 років заслання. Але справа росохацьких відчайдухів не була марною.
21 січня 1991 р., за півроку до проголошення незалежності України, тисячі українців утворили "живий ланцюг", який простягнувся від готелю "Дністер" в Івано-Франківську", де на початку 1919-го засідав парламент ЗУНР, - до Софіївської площі в Києва і з'єднав обидва береги Дніпра. А з 1999 року, згідно з Указом Президента Леоніда Кучми, в Україні щорічно відзначають День Соборності - 22 січня. І, хотілося б, щоб про цю подію - Акт Злуки ми пам'ятали завжди.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google