Реанімація колективної відповідальності

Роман ЯКЕЛЬ (Тернопіль)

Цими днями на Тернопільщині відзначали скорботну дату - 70-ті роковини однієї з найбільших трагедій часів Другої світової війни. 12 березня 1944 року німецькі карателі спалили село Стара Ягільниця, що в Чортківському районі. Кривава розправа над мирними громадянами - живий приклад застосування окупантами принципу колективної відповідальності за дії загонів УПА.

Радянська пропаганда всіляко засуджувала факти звірств нацистів над мирним населенням. Але згадувати про опір українського націоналістичного підпілля нацистам комуністи вважали крамолою. Вперше про трагедію Старої Ягільниці заговорили місцеві дослідники аж 1989 року.

За вбивство одного німця окупанти розстрілювали 15 заручників. Так, убивство боївкою ОУН кількох гестапівців у Львові 27 листопада 1942 року коштувало життя 52 в'язням чортківської тюрми, яких підозрювали в належності до націоналістичного підпілля. Внаслідок збройної сутички загону УПА з німецькими мародерами в селі Малі Чорнокінці Чортківського округу, яка сталася 17 березня 1944-го і призвела до вбивства вісьмох окупантів, було покарано ні в чому не винних мешканців. За кілька днів німецький каральний загін і поліція "Зондердінст" у селах Кривеньке, Малі Чорнокінці й Товстеньке вбили близько 100 людей і спалили 60 селянських господарств.

Каральній акції нацистів та колаборантів у Старій Ягільниці передував підпал німецького фільварку в селі Шульганівка. Неподалік саме відступав рейдуючий загін УПА. Крім карабінів, у нього був на озброєнні кулемет. Почався бій з німцями, яких підтримувала авіація. Загинуло вісім повстанців, серед німців було п'ятеро вбитих і один поранений. Вцілілі упівці відійшли в напрямку хутора Ставки. Відплатна акція не забарилася - село атакували німецький загін і допоміжна поліція...

На початку 1944 року до цих країв з Волині докотилося криваве протистояння між УПА і польським націоналістичним підпіллям, що його підтримував еміграційний уряд у Лондоні. Жертвами бійні стали тисячі мирних людей з обох сторін. Нацисти цілеспрямовано сприяли поглибленню братовбивчого конфлікту.

Очевидець подій заслужений лікар України Степан Грицьків, який мешкає в Чорткові, припускає, що хтось із поляків доніс німецькій владі про загін УПА, який складався з немісцевих повстанців - скоріш за все, з Карпат. "Ця версія найбільш достовірна, бо операція була добре підготовлена, - каже він. - До березня 1944-го українці покинули лави допоміжної поліції, подавшись у дивізію "Галичина" й УПА. І німці свідомо вербували поляків, які мстилися за свої жертви на Волині. Відтак німці й польські поліцаї, які приїхали з Чорткова і Ягільниці (поліцаї розмовляли між собою польською мовою), оточили село з трьох напрямків. Їх підтримував німецький літак, який кружляв над селом. Початком акції послужила випущена сигнальна ракета. На підході до села німці підпалили солому, але в той момент, на щастя, ще ніхто не згорів, бо люди не встигли повернутися з церкви після недільного богослужіння..."

А вже невдовзі у Старій Ягільниці було справжнє пекло. Карателі масово розстрілювали мешканців і спалювали їхні хати. Люди гинули від куль, задихалися від чадного газу. Серед них - чимало жінок і дітей. У палаючих хлівах несамовито ревіла худоба, кричала птиця... Ненаситний молох смерті забрав життя понад 80 селян. Під час каральної акції нацисти й їхні прислужники спалили 110-120 господарств - майже половина села перетворилася на згарище…

Керівник громадської правозахисної організації "Гельсінська ініціатива-ХХІ" (Чортків) Олександр Степаненко узагальнює практику братовбивства: "Сторони конфлікту також свідомо провокували каральні акції окупантів проти своїх політичних супротивників. Малочисельні групи польського націоналістичного підпілля існували на той час у Чорткові, Ягільниці, Джурині, Полівцях, Язлівці… У січні 1944-го двоє польських підпільників організували у центрі Чорткова теракт проти начальника кримінальної поліції Ізельта, зумисне вбравшись в український національний одяг. Смертельно поранений шеф Кріпо перед смертю у шпиталі засвідчив, що "загинув від вишиваних сорочок". Організаторів замаху не знайшли. І окупанти на знак помсти розстріляли групу абсолютно не причетних до теракту заручників - 27 українців і двох поляків…

У свою чергу УПА на початку 1944-го розпочала в наших краях терор проти сіл, де було польське підпілля. 17 січня під час нападу української боївки на село Полівці Чортківського округу викрали й жорстоко вбили 27 поляків. Лише впродовж січня-березня 1944-го загинуло близько 80 цивільних мешканців села Бичківці, населеного переважно поляками"...

Про знищену білоруську Хатинь, київський Бабин Яр знають в усьому світі. А назва Стара Ягільниця донині не відома широкому загалу істориків. А тим часом морального осуду заслуговують будь-які злочини проти людяності, незалежно від того, яку мету переслідували їх винуватці. І загибель у 1940-ві роки десятків тисяч мирних жителів на Волині, в Галичині й на Поділлі - це трагедія українців, поляків, євреїв...

Жертви нацистських злочинів 70-річної давності в ці дні особливо настійливо апелюють до пам'яті українців. Адже сучасні кремлівські правителі реанімували принцип колективної відповідальності. В міфічному обмеженні прав росіян у Криму та південно-східних областях України Путін і його команда шукають виправдання воєнній агресії проти нашої держави. Росіян тут не вбивали, не викрадали, не піддавали тортурам, але прибульці з сусідньої держави й провокатори за підтримки так званої місцевої самооборони спричинили загибель і поранення людей у Криму, Донецьку, Харкові та інших містах. Завершилося це анексією Криму.

Трагедія Старої Ягільниці б'є на сполох…