Райський сад на грішній землі

У Національному видавництві "Веселка" побачила світ книга "З Божого саду". Без перебільшення, це видання можна назвати довгоочікуваним. Адже публікації Андрія Топачевського про біблійні рослини й тварин нерідко з'являлися у тижневиках і часописах від початку 1990-х, а згодом - і в "ДТ" ("Чудова сімка з Книги книг", 2003, №15), викликаючи цікавість оригінальністю задуму і ґрунтовністю його реалізації.

Не озираючись на звичайну так звану біблійну ботаніку і зоологію, автор пише про значення цих Божих створінь як дійових осіб саме української Біблії.

Трактувати Біблію, яка є істинним Словом Божим, віддавна дозволялося лише високоосвіченим богословам, що їх прийнято називати "святими отцями". Люди християнської цивілізації, певна річ, шанують ці коментарі, які іноді багатократно перевищують за обсягом саму Біблію. Наприклад, три товстелезні томи "Тлумачної Біблії" Олександра Лопухина, численні багатотомні біблійні словники, біблійні енциклопедії, "біблійні симфонії"… Здається, все вже всебічно й багаторазово досліджено, з різних поглядів прокоментовано кожне слово - від першої біблійної книги "Буття" до останньої - "Об'явлення святого Івана Богослова".

Аж, виявляється, і в XXI ст. у текстах Біблії можна багато чого відкрити, дарма що найдавніші тексти написані пророком Мойсеєм три з половиною тисячі років тому, а прикінцеві розділи й вірші Біблії - близько двох тисяч років тому! Так, справді, у цій славетній давній Книзі книг і нині відкривають такі глибини, що вони цікавлять і навіть вражають сучасного переінформованого читача, якого ніби вже й нічим не здивуєш.

Такою книгою, яка не може не подивувати своїми знахідками, є праця відомого публіциста, письменника Андрія Топачевського "З Божого саду. Рослини і тварини у Святому Письмі", щойно випущена в Києві видавництвом "Веселка". Це не богословський трактат (хоч книгу написано з євангельських позицій), а - популярна, цікава, багата образною мовою книжка з численними кольоровими ілюстраціями дерев, кущів, трав, їхніх квітів і плодів, а також свійських та диких тварин, що їх згадано у святій Біблії.

Книга вабить до себе не тільки вишуканою ошатністю, а й достеменністю, з якою автор визначив усі, майже без винятку, назви, знайшов їхні відповідники в нинішньому розмаїтому світі ботаніки й зоології, склав цікаві описи з оригінальними коментарями до них. При цьому думки вчених-природознавців не суперечать, а лише підтверджують слова старозавітних пророків і Святих апостолів.

Це, певна річ, могла зробити людина не просто компетентна, а віруюча, та ще - близька до науки. І справді, Андрій Топачевський виріс у науковій родині: його батько Олександр Топачевський - світило української ботаніки, багаторічний директор Інституту гідробіології НАН України (меморіальну дошку академіку О.Топачевському добре знають кияни - вона на будинку цього інституту на вулиці Володимирській, 44, біля входу до станції метро "Золоті Ворота"). А прадід Яків, родич М.Грушевського, у XIX ст. був священиком на Київщині й Житомирщині (Рід Михайла Грушевського. - К., 2006).

Обидва розділи книги - "Таємниці біблійних рослин" та "Відкрий себе" з 88 підрозділами - читаються з неослабною увагою. "Якими плодами живилися праотці Адам і Ной? Ніколи не куштували вони навіть звичайної картоплі, не смакували лимонами та апельсинами. Але жили понад вік! Лише сім головних культурних рослин вирощували наші давні предки. Та цього вистачало, щоб збудувати сильні держави, створити неперевершені шедеври мистецтва. Коли ж і звідки прийшли до нас культурні рослини і свійські тварини? Чому рослини й тварини з'явилися на сторінках Святого Письма? Чи змінилися вони за останні три тисячі років?" На ці і багато інших запитань автор відповідає в культурно-історичній площині, згідно з новітніми науковими уявленнями, при цьому - з позиції сучасного креаціонізму, тобто визнаючи божественне походження Світу.

В цьому, на мій погляд, одна з гуманних, духовних рис цієї праці. Є й інші. Адже порозуміння релігії з наукою, яке відбулося ще в минулому столітті, й сьогодні дозволяє нам побачити Світ у його цілості, дає грандіозні результати не лише в розв'язанні світоглядних проблем, а й у виховних, морально-етичних аспектах життя й діяльності Людини.

Як відомо, автори біблійних книг змальовували природні явища відповідно до набутих ними тогочасних знань, передаючи їх читачам зрозумілими, звичайними поняттями. Цю традицію зберігають сьогодні дослідники Природи, які, не виключаючи Бога і надприродної дійсності, не мають труднощів у пояснюванні Святого Письма, навіть за наявності притаманної кожному авторові суб'єктивної позиції. З огляду на це книга "З Божого саду" заслуговує на особливу увагу як видатний взірець сучасної художньо-пізнавальної літератури…

Єдності змісту і форми, як на мене, досягнуто ще й завдяки вишуканій простоті композиції кожної новели (підрозділу), що починається умовним символом персонажа розповіді, згаданого у наведеному поруч біблійному вірші, а далі розгорнутого в реалістичне зображення (енциклопедичний малюнок, твір мистецтва, сучасна світлина). Цьому сприяє багатий іконографічний, ілюстративний матеріал, наданий київськими і львівськими музеями, а також графіка стародавніх атласів, бестіаріїв, репродукції світових шедеврів. Українські ікони невідомих авторів, народні картини й вишивки органічно сусідять з творами майстрів - Лукаса Кранаха Старшого, Альбрехта Дюрера, Паоло Веронезе, Тараса Шевченка, Тимофія і Михайла Бойчуків, Олександра Мурашка.

Твори на біблійні теми зазвичай викликають запитання щодо застосування термінів. Давні помилки переписувачів, розбіжності в різних перекладах Біблії призводять до труднощів розуміння деяких текстів або ідентифікації окремих подій, персонажів, місцин, істот чи їхніх сучасних назв. Існує наукагерменевтика, завданням якої є віднаходження первісного значення реалій, зображених у Біблії, та відтворення їх сучасними мовними засобами. Очевидно, що авторові, який знайомий з відповідною літературою, вдалося успішно здійснити ідентифікацію біблійних істот саме в національному контексті, шляхом зіставлення кількох українських, англійських, а також польського й російського перекладів Святого Письма.

Не можна не підтримати автора, коли він закликає читача берегти Світ, створений Господом, захищати від знищення рідкісні види дерев, трав, звірів, птахів. Природоохоронний рух, що розпочався у другій половині ХХ ст., і нині залучає дедалі більше прибічників, цілковито відповідає духу і приписам релігійної моралі. І не лише християнської! Мабуть, на часі всім церквам об'єднати свої зусилля у святій справі порятунку Світу і Людини в ньому від таких гріхів, як забруднення довкілля, хижацьке використання природних ресурсів, знищення різноманітних, неповторних істот у лісах, полях, горах, морях і річках. Для цього необхідно очистити власну душу й совість, а це і є дорога до усвідомлення Волі Божої, незалежно від віри чи конфесій.

Вітаючи появу багаторічної праці Андрія Топачевського окремим виданням, відзначаючи майстерність, цілеспрямованість і наполегливість автора, варто зазначити, що входження до світу Природи, відображеного у Біблії, сприяє її розумінню, будить цікавість, особливо молоді, до богонатхненних книг Святого Письма. Тому хочеться повторити слова автора Макавейських книг (2 Мак.
2 : 25): "Ми старалися дати душевне задоволення тим, що захочуть їх читати, легкість тим, хто волітиме затримати їх у пам'яті, а користь усім тим, кому потрапить у руки ця книга".