Optimus Цезар

За правління Траяна Римська імперія досягла апогею могутності

"Траян був справедливим, милостивим, терплячим, надійним другом; за його наказом були збудовані Суранські лазні - названі так на честь його друга Сури. Він так довіряв людям, що, вручаючи, за звичаєм, префекту преторія на ім'я Субуран знак його влади - кинджал, неодноразово йому нагадував: "Даю тобі цю зброю для охорони мене, якщо я діятиму правильно, якщо ж ні - то проти мене". Адже той, хто керує іншими, не може припускатися навіть найменшої помилки. До того ж своєю витримкою він пом'якшував і властиву йому пристрасть до вина, яку мав також і Нерва: він не дозволяв виконувати накази, дані після довготривалих бенкетів", - писав Аврелій Віктор у своєму творі "Про цезарів".

Майже двадцятирічне правління імператора Марка Ульпія Нерви Траяна (Marcus Ulpius Nerva Traianus), другого представника династії Антонінів, було вельми насичене подіями і стало практично апогеєм могутності Римської імперії. Траян - останній і найзнаменитіший завойовник та полководець в історії цієї наймогутнішої держави Стародавнього Світу.

Другий серед "п'яти хороших імператорів", він став першим "усиновленим імператором", а також першим правителем, який народився поза межами Італії, у провінції. Це сталося 15 вересня 53 року після Різдва Христового у місті Італіка, поблизу Севільї в Іспанії. Заможному роду Ульпіїв належали чималі земельні наділи у південній Іспанії. Пращури майбутнього імператора переїхали на Піренейський півострів з міста Тудер в Умбрії (центральна Італія).

Його батько, якого теж звали Марк Ульпій Траян, став першим відомим сенатором з сім'ї Ульпіїв, які обіймали посаду консула. Пізніше його призначили намісником в Азії та Сирії. Про походження матері імператора, Марції, нічого не відомо. Траян-молодший був трибуном і служив у Сирії. Його адміністративна кар'єра, а також як військового і політика - розпочалася дуже рано. Згодом він отримав важливу посаду монетного тріумвіра, який відповідає за карбування грошей в імперії.

74 рік від Різдва Христового. Приблизно в цей час Траян одружився з Помпеєю Плотіною родом з Немауза (Нарбонська Галлія). Через шість років його перевели до Нижньої Германії, де він пройшов шлях від квестора до претора. 87 року 34-річний Траян став легатом VII легіону в Тарраконській Іспанії. У часи правління імператора Доміціана він уже керував легіоном!

Погруддя Траяна. Ватиканський музей

Військова кар'єра майбутнього імператора просувалася досить швидко, і 89 року, після участі у придушенні повстання Сатурніна та його союзників-хаттів, Траян стає відомим у Римі. Відтак його призначення 91 року консулом і трохи пізніше прокуратором сприймалося в Нижній Мезії та Верхній Германії як данина заслугам молодого, але досвідченого воїна.

У римському Сенаті у період правління імператора Нерви, який постійно хворів і не мав нащадків, розгорнулася боротьба двох партій. Чимало сенаторів бачили наступником імператора намісника провінції Сирія Нигрина Корнелія, який мав під рукою перевірені у східних кампаніях легіони. Але Сирія була дуже далеко від метрополії, й інші сенатори вирішили зробити ставку на Траяна, який мав чималу підтримку й в армії.

Отже, ще до проголошення 18 вересня 96 року (після вбивства Доміціана) Марка Кокцея Нерви імператором Траян уже обіймав дуже високу посаду - намісника (прокуратора) Верхньої Германії. Передача вищої влади від Нерви до Траяна відбулася мирним шляхом, без жодних ускладнень і заворушень. Нерва у вересні 97 року всиновив Траяна, зробивши його не тільки спадкоємцем престолу, а й співправителем. Смерть Нерви автоматично привела Траяна до влади, але він не поспішав повертатися до столиці, а продовжував укріплювати кордони в Германії - у верхів'ях Рейну і Дунаю. Римляни розпочали будівництво так званих Траянових валів. Завдяки мудрій політиці і силі волі, Траян, можна сказати, обеззброїв усіх своїх реальних і можливих супротивників. Він постійно інспектував стан кордонів з войовничими даками. Їхній цар Децебал продовжував турбувати римлян, але час розплати вже був не за горами…

Лише у вересні 99 року Траян здійснює тріумфальний в'їзд до Вічного Міста. Скрупульозна підготовка до цієї події дала свої результати. Імператора вітали, але когіарій - першу грошову нагороду від імператора - громадяни отримали лише через місяць.

Тріумфальна арка Траяна в Беневенто, Італія

Невдовзі після проголошення імператором Траян зараховує до лику богів свого названого батька. Значною мірою призначення його принцепсом стало вибором армії (насамперед провінційних легіонів), яка за правління Нерви знову стала окремою і дуже впливовою політичною силою.

Роль легіонів збільшилася, а от римський плебс і преторіанська гвардія практично втратили важелі впливу в імперії. Це стосувалося передусім питання престолонаслідування і поділу посад в адміністраціях. Мабуть, через своє провінційне походження Траян вирішив робити ставку переважно на дві нові могутні політичні сили - армію і провінційних аристократів, які накопичили чималі статки і ще за правління Нерви збільшили кількість своїх прихильників у Сенаті.

Тим часом роль Сенату, який за правління Доміціана пережив хвилю репресій, також зростала. Сенатори постійно мали проблеми з римським плебсом, який іще пам'ятав про демократичні традиції у їх найгіршому розумінні. Тому представники законодавчої влади вирішили зробити ставку на сильну владу. До часу правління Траяна імператорська система влади - за майже півтора століття свого розвитку - накопичила багатий досвід функціонування. І цей досвід потребував юридичного і філософського узагальнення. Практичне функціонування всіх імперських інститутів - імператор і його адміністрація, Сенат, армія, і насамперед провінційні легіони, які мали чималий бойовий досвід, преторіанська гвардія тощо - поступово почало набувати теоретичної основи. Саме за правління Траяна принципат (державний устрій, за якого зберігалися республіканські установи, але імператор залишався головним арбітром) став насправді визначати політичне життя імперії.

І якщо раніше філософи перебували в опозиції до влади імператорів (яскравий приклад - Сенека, котрий певний час за молодого Нерона був навіть фактичним правителем Риму, але за наказом останнього покінчив життя самогубством), то тепер вони заходилися теоретично обґрунтувати монархію як найкращу і найсправедливішу політичну систему. До речі, одним з авторів цієї імперської теорії стає Діон Хрисостом (Златоуст), видатний історик, письменник і філософ грецького походження. 100 року він приїхав до Риму і виголосив чотири промови під загальною назвою "Про царську владу", де повністю розібрав усю систему римського принципату як необмеженої монархії, на чолі якої стоїть високоморальний, мудрий правитель, що керується у своїй діяльності виключно природними і юридичними законами. А також стоїть на сторожі інтересів і прав громадян та еліти. Насамперед - Сенату і аристократії. На думку Діона Хрисостома, принцепс Траян в ідеалі є найкращим громадянином і… нащадком невтомного й діяльного сина Зевса - Геракла.

Траян. Камея з сардоніксу, 110 р. після Р.Х.

45-річний імператор і справді виявився досвідченим адміністратором, знавцем економічних законів, а також дуже обережним політиком, який придушував щонайменші прояви інтриг при своєму дворі. Траян вважав, що всі римляни повинні працювати на благо батьківщини і бути вірними присязі, залишаючись у будь-якій ситуації законослухняними громадянами.

У фундаментальній книзі "Історія. Європа" видатний британський історик Норман Дейвіс писав: "Протоколи врядування за доби найбільшого розквіту імперії дійшли до нас у вигляді листування імператора Траяна з Плінієм Молодшим, управителем провінції Віфінія-Понт.

"Траян. Ти маєш посаду, тож сам і вирішуй. Що ж до архітекторів, то тут, у Римі, ми привозимо їх з Греції. Пошукай десь там у себе.

Пліній. Гроші, які мають піти містам провінції, вже повернені, і тепер годі знайти когось, хто б узяв позику під 12 відсотків. Мені слід зменшити відсоткову ставку… чи, може, змусити декуріонів брати гроші на тих самих умовах?

Траян. Зроби ставку достатньо низькою, щоб привабити позичальників, але нікого не силуй позичати… Такий примус несумісний з духом нашої доби.

Пліній. Велика пожежа спустошила Нікомедію. Чи буде добре, якщо сформувати товариство пожежників зі 150 осіб?

Траян. Ні. Корпорації, хоч як вони себе називають, неодмінно перетворюються на політичні об'єднання…

Пліній. Я ще ніколи не брав участі в обговоренні постанов про християн, тому не знаю, з яких причин… на них можна накладати покарання. Чи слід прощати тим, хто зрікається віри? Чи слід карати лише за саму їхню віру?

Траян. До християн не треба сікатися. Якщо їх привели перед тебе і засудили, їх треба карати. Але спрямовану проти християн анонімну інформацію не слід брати до уваги, висуваючи звинувачення проти них".

Блискучий полководець і вправний політик, Траян забезпечив Риму період процвітання. Він продовжив усі починання Нерви щодо підвищення законотворчої ролі Сенату, але одночасно призначив на всі державні посади своїх симпатиків (створив прообраз сучасної президентської адміністрації), продовжив також політику аліментації, тобто видачі позик дрібним землевласникам. У столиці відбувалося активне будівництво. Назвемо лише Ульпієву базиліку, Форум Траяна, Колону Траяна.

В економічному житті Риму також сталися великі зрушення. Так, провінції, які раніше використовувалися виключно як донори метрополії, відтепер мали чималі преференції, насамперед економічні. Імператор дбав про благоустрій провінційних міст, прокладав дороги, акведуки, будував мости, а також готував кордони до виснажливої оборони, не забуваючи про захоплення нових земель. Він широко використовував можливість надання права римського громадянина представникам провінцій. За 20-річний період правління Траяна вони отримали чимало нових місць у Сенаті.

Траян не забував і про метрополію - власне Італію. Довгі роки спочивання на лаврах, використання багатих урожаїв з далеких країв призвели до того, що у 80-90-х рр. після Різдва Христового сільське господарство на Апеннінах занепало, а торгівля практично завмерла. Відтак Траян видав указ, за яким кожен сенатор мав робити внески в сільське господарство Італії в розмірі третини свого майна (після незалежного оцінювання).

Траян став фундатором секретної військової служби, яка працювала на збереження режиму й особисто імператора. Для цього він використовував агентів з постачання зерна, фрументаріїв, які постійно й докладно інформували оточення правителя про ситуацію в найближчих провінціях. Також, на противагу преторіанській гвардії, Траян організував нову особисту кавалерійську варту, яка складалася спочатку з 500, а потім тисячі представників союзних племен Паннонії (сучасна Угорщина) та Германії. Він наочно продемонстрував, що довіряє союзникам та іноземцям не менше, ніж італійцям з преторіанської гвардії…

Колона Траяна, фрагмент. Римські легіонери в бою

Найбільшу славу Траяну принесли його успіхи на полі бою. В 101–102 і 105–106 рр. імператор провів дві кампанії, змусивши остаточно капітулювати даків. Зламавши шалений опір могутнього царя Децебала, Траян заволодів не тільки багатою на ресурси областю, куди переселив колоністів, а й важливим форпостом проти нападу варварів.

Перша кампанія 101–102 рр. завершилася кровопролитними битвами поблизу Нікополіса ад Іструма та Адамкліса. Армія Траяна навіть оточила столицю Дакії Сармизегетузу. Але й після підписання вигідного для римлян мирного договору Децебал продовжував контролювати великі території на кордоні з імперією. Траян після повернення до столиці отримав титул Dacius.

У наступній кампанії (війну розпочали даки) римляни нарешті остаточно перемогли незгідливого царя варварів. У липні 106 р. після місячної облоги впала столиця Дакії. Децебал утік, але, щоб уникнути полону, наклав на себе руки. Римський полководець Тиберій Клавдій наказав легіонерам відрубати і відіслати голову царя до Риму. Наприкінці літа римляни придушили опір останніх захисників Дакії. На завойовані землі ринули сотні тисяч колоністів. (З симбіозу римлян і даків народилася сучасна румунська нація.) Столицю Сармизегетузу перейменували на Ульпію Траяна.

Після цього імператор вирішив розпочати кампанії на сході. 113 року римська армія навіть захопила столицю Парфянського царства - місто Ктесифон і вийшла до берегів Перської затоки. На завойованих територіях були засновані провінції Вірменія, Ассирія, Месопотамія. Вперше і востаннє Месопотамія перебувала у складі Римської імперії.

Завдяки завоюванням територія імперії досягла найбільших розмірів у своїй історії. Ще 106 року, Траян приєднав до імперії Набатійське царство (Аравія) і отримав контроль над важливими торговельними шляхами між Червоним морем і Сирією та Палестиною. Але перемога над Парфією виявилася пірровою - партизанська війна парфян загрожувала перервати розтягнуті комунікації римлян, і вони були змушені відійти за річку Євфрат. Крім того, почалося повстання в Юдеї…

Уже 114 року Траян отримав від Сенату почесний титул Optimus (найкращий). Наслідуючи Олександра Македонського, він затіяв похід на Індію. Однак хвороба змусила імператора повертатися до Італії. 8 серпня 117 року, в дорозі, у місті Селіпунт (Кілікія в Малій Азії) імператор помирає.

Під час свого правління Траяну вдалося зміцнити владу імператора, розширити мережу державних інституцій, посилити армію, жорстко і водночас дуже ретельно (не допускаючи ні заворушень, ні голоду) контролювати ситуацію у провінціях. Це насправді "золота доба" Римської імперії. Мабуть, тому майбутньому імператорові бажали бути "щасливішим за Августа і ще кращим за Траяна".