Міфам усупереч

Міфологізація минулого, забуття знаменитих колись особистостей - явище поширене. Історики й сьогодні тримають у шафі чимало "скелетів". Усе залежить від кон'юнктури, простого бажання дослідників порпатися в архівах. Не секрет, що в радянські часи ідеологізація науки чималою мірою сприяла створенню міфів. В історії Російської імперії також було вдосталь сторінок, при гортанні яких виникає більше запитань, аніж відповідей. Досить часто кинутий якимось недоброзичливцем наклеп обростав новими "подробицями", і далі ми бачимо все у кривому дзеркалі ...

Ще в 1990-х про десятого за ліком морського міністра Російської імперії не було відомо практично нічого. Досить скупі рядки в дореволюційних енциклопедіях до уваги не беремо. В часи СРСР ця традиція тривала, й історики некритично "пережовували" давні міфи. Чимало петербуржців чули про "Маркізову калюжу", однак спитай кого, з чим і ким асоціюється ця іронічна назва, - відповідь у більшості випадків буде негативна.

"Якщо гора не йде до Магомета"... Француженка Мадлен дю Шатне у 1980-х зацікавилася життєписом і долею свого родича - адмірала, маркіза Жана Батіста де Траверсе (у Росії - Івана Івановича), який вірою та правдою служив імперії впродовж майже 40 років. Людини дивної й непростої долі...

Мадам Мадлен дю Шатне - нащадок Огюста - рідного брата Жана Батіста . Тобто прапраправнучата ​​племінниця маркіза де Траверсе, який став частинкою історії не тільки Російської імперії, а й України. Протягом багатьох років француженка збирала матеріали про свого знаменитого родича і 1996 р. видала книжку "Жан Батіст де Траверсе - міністр флоту Російського". 2003-го в московському видавництві "Наука" книжка вийшла в перекладі російською мовою. У передмові до неї віце-президент РАН академік Геннадій Мєсяц писав: "Траверсе - людина дивної долі. Майбутній російський міністр народився на острові Мартініка, з юних літ побував у різних куточках землі, перепробувавши при цьому всі корабельні посади... 1791 р., залишивши Францію, він вирушив у Росію. Катерина II прийняла де Траверсе на службу у веслувальний флот у чині контр-адмірала. Через кілька років він став головним командиром Чорноморського флоту і губернатором Севастополя та Миколаєва. 1809 р. імператор Олександр I призначив його керуючим морським міністерством, а з 1811 р. по 20 березня 1828 адмірал був морським міністром".

До переїзду в Росію маркіз брав участь у Війні за незалежність Сполучених Штатів (особливо відзначився в морській битві при Чесапіку 1782 р.), був нагороджений французьким орденом Святого Людовіка і американським -Цинцинната. Російські дослідники писали про мниму "морську хворобу" адмірала, називали його боягузливим і байдужим домосідом, який проводив рутинні навчання у Фінській затоці. Тим часом він зборознив усю Атлантику, в 1785-1786 рр. здійснив морський похід до Індії, а в 1788-1790 рр. - до Антильських островів... Як морський міністр безпосередньо готував навколосвітні Антарктичні експедиції (1819-1821рр.) під командуванням Фадея Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва. На мапі світу з'явилися нові назви (відкрито материк Антарктида і 29 островів!), у тому числі - й архіпелаг Маркіза де Траверсе.

Упродовж багатьох років Мадлен дю Шатне розшукувала родичів по всьому світу. Наразі "Товариство де Траверсе" об'єднує близько 100 осіб. В Україні на історичній ниві плідно працює прямий нащадок маркіза - доктор політичних наук Олег Траверсе, який збирає матеріали про Жана Батіста де Траверсе.

А ще Мадлен дю Шатне, працюючи багато років у французьких, українських та російських архівах, призбирувала історичні дані для своєї нової книжки - цього разу про долю Анни Ярославни, королеви Франції. Вже наприкінці 2013-го книжка вийде друком українською мовою (нині готується її переклад). Сподіваємося, наш читач знайде в цьому цікавому дослідженні нові відкриття. Побажаємо ж невтомній французькій дослідниці творчих удач і міцного здоров'я у переддень великого ювілею (про вік ані слова!), який 29 червня святкуватимуть її численні родичі.