Fakebook

Цитата - майже показання свідка.

Умберто Еко, італійський письменник

Міфологія і фейки доповнюють одне одного.

Вони йдуть, можна сказати, пліч-о-пліч. Історична міфологія часто опиняється на службі у звичайного шовінізму якої-небудь нації і стає ледь не виправданням комплексів її представників. А ось фейки щосили запрацювали тільки останнім часом і в епоху розвитку інформаційних технологій буквально ввірвалися в наше життя. Хоча не можна сказати, що вони є плодом постіндустріального суспільства, оскільки завжди були невід'ємною частиною тієї ж таки історичної міфології.

Саме фейки (англ. fake - підробка) змінюють історичну реальність буквально до невпізнанності. З'явився навіть термін "постправда". Простий приклад: усіх українців, які боролися і борються за національну незалежність своєї батьківщини від колишньої метрополії (чи то імперська Романових, радянська й сучасна путінська Росія), обзивали і продовжують обзивати зневажливими в їхньому розумінні прізвиськами: "мазепинці", "петлюрівці", "бандерівці", а тепер уже, в умовах безперервної агресії східного сусіда, - і "майдануті", і "жидо-бандерівці"... Про що ми розкажемо трохи нижче.

Спробуємо розглянути і, коли можна так сказати, препарувати цілу низку давніх та новітніх міфів і фейків, які стосуються передовсім історії нашого східного сусіда.

"Після перемоги над комунізмом нам потрібен розкол православ'я та розпад Росії, і допоможе нам у цьому Україна, де зрадливість є нормою суспільної моралі" ("цитата" Збігнєва Бжезінського з вуст одіозного одеського політексперта Дмитра Співака, що пролунала в ефірі телеканалу NewsOne торік у листопаді).

Я уважно проштудіював обидва переклади книжки екс-радника з національної безпеки США Збігнєва Бжезінського (оригінал вийшов друком 1997 р.): російською - "Великая шахматная доска. Господство Америки и ее геостратегические императивы", а також українською мовами - "Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи". Нічого схожого там і близько немає. Автор "цитати" навіть не потрудився правильно назвати книжку, видавши справжній "шедевр": "Внешняя шахматная доска". Але цього мало: як написав у ФБ публіцист і письменник Ян Валетов, наведену брехливу цитату вигадав відомий російський режисер Микита Михалков, ревний захисник московського православ'я, відомий своїми імперськими й українофобськими поглядами, неприйняттям західної цивілізації…

Збігнєв Бжезинський

У просторах Інтернету гуляють ще дві такі "цитати" з цілого ряду, які приписують З.Бжезінському:

"Після перемоги над комунізмом наступний головний ворог - це російське православ'я". "Новий світовий порядок створюється проти Росії, за рахунок Росії та на уламках Росії".

Вони з "тієї самої опери", періодично з'являються в Мережі, бурхливо обговорюються, і мало хто замислюється: а "був чи хлопчик"? Останніми роками кремлівська пропаганда стала діяти досить грубо, багато в чому повторюючи методи нацистської геббельсівської. Сумно, але в Росії вона знаходить вдячного слухача, який дослухається до дедалі абсурдніших сентенцій та "цитат". Утім, певних успіхів російські пропагандисти досягли й на Заході. Це стосується не тільки "супроводу" агресивної зовнішньої політики Кремля, а й впливу на внутрішньополітичну ситуацію в багатьох країнах Заходу. Підтвердження цього - ситуація з виборами останнього президента США та інформаційна атака у Великій Британії напередодні референдуму з Брекзиту. Так, екс-заступник держсекретаря США Девід Кремер відзначав в ефірі Радіо НВ: "Метою створення таких російських ЗМІ, як Russia Today і "Спутник", спочатку було просування іміджу Росії, але все змінилося приблизно у 2009–2010 роках. Відтоді діяльність цих ЗМІ спрямована саме на те, щоб сіяти сумніви, щоб люди на Заході сумнівалися в почутому від своїх власних урядів... Росія взяла на себе деструктивну мету сіяти хаос".

Повернімося у століття XIX. Йдеться про "залізного канцлера" Отто фон Бісмарка та його "цитати", що постійно спливають у просторах Інтернету.

"Могущество России может быть подорвано только отделением от нее Украины… необходимо не только оторвать, но и противопоставить Украину России, стравить две части единого народа и наблюдать, как брат будет убивать брата. Для этого нужно только найти и взрастить предателей среди национальной элиты и с их помощью изменить самосознание одной части великого народа до такой степени, что он будет ненавидеть все русское, ненавидеть свой род, не осознавая этого. Все остальное - дело времени". ("Украина перед судьбоносным выбором", Георгій Крючков, 2010).

Один із лідерів українських комуністів був настільки безапеляційним, що журналісти української редакції Deutsche Welle провели власне розслідування і з'ясували: зазначена "цитата" - фейк. Вони зв'язалися з працівником Фонду Отто фон Бісмарка доктором Ульфом Моргенштерном. Ніде - ні в записах самого канцлера, ні в його виступах і листах - немає цієї "цитати".Уважно вивчивши її та низку її клонів, У.Моргенштерн категорично відмовив їм у автентичності.

Ось два теж яскравих зразки кремлівської пропаганди. "Еще Бисмарк говорил: чтобы погубить Россию, надо оторвать от нее Украину" (Дмітрій Рогозін, нині представник РФ у НАТО; цитується в "Независимой газете", 17 червня 1997 р.).

"Русских невозможно победить, мы убедились в этом за сотни лет. Но русским можно привить лживые ценности, и тогда они победят сами себя!" (плакат біля метро "Полянка" у Москві; фото журналіста Олександра Чєрних). Мабуть, мало статей, викидів у ЗМІ й соціальних мережах, блогах та інформаційних ресурсах для легітимації імперської сутності Російської держави? Потрібна візуалізація, слава Богу, що портрет Бісмарка на рекламному щиті не фейковий. Ось така "Россия - моя история"!

Тепер звернімося до "цитати" знаменитої "залізної леді" - Маргарет Тетчер.

"За оцінками світової спільноти, економічно доцільне проживання на території Росії тільки 15 мільйонів людей". І ось зовсім недавно Марія Захарова, прес-секретарка російського МЗС, із приводу цієї фейкової цитати сказала буквально таке: "1991 год, Хьюстон, экс-премьер-министр Великобритании госпожа Тэтчер заявила буквально следующее, если кто-то может сказать, что такого заявления не было, то мы только этому порадуемся, но, к сожалению, документы доказывают, что это заявление было". Які "документи" доводять наявність такої абсурдної репліки, пані Захарова не потрудилася сказати.

Маргарет Тетчер

З цією "цитатою" цікава історія. Уперше озвучив фразу про "15 мільйонів" російський публіцист Андрєй Паршев у книжці "Почему Россия не Америка". Кріс Коллінз, представник Фонду Тетчер, заявив, що цитата - фальшивка, і таких думок Тетчер не висловлювала ні публічно, ні в приватній обстановці.

У червні 2015 р. секретар Ради безпеки Росії Ніколай Патрушев в інтерв'ю газеті "Коммерсант" сказав: "Вы, наверное, помните высказывание экс-госсекретаря США Мадлен Олбрайт, что России не принадлежит ни Дальний Восток, ни Сибирь".

Борис Ратніков - генерал ФСО і екстрасенс в одному флаконі

Першим просвітив росіян у цьому питанні "екстрасенс" та… генерал Федеральної служби охорони РФ у відставці Борис Ратніков. Але тільки вдумайтеся, шановні читачі: екс-охоронець Бориса Єльцина й екстрасенс в одному флаконі "патологічну ненависть" до слов'ян і бажання привласнити американцями Сибір пояснив підключенням до підсвідомості екс-держсекретаря США. Пан Ратніков в інтерв'ю "Российской газете" у 2006 р. зазначив, що в
1999-му російські спецслужби "сканували мозок" Мадлен Олбрайт із допомогою відповідних методик. Коментарі зайві. Та ось американський політик цю фразу назвала фейком: "Я не робила цієї заяви, і при тому я ніколи не думала так". У Твіттері пані Олбрайт відзначилася всього однією саркастичною пропозицією: "Комусь цікаво вгадати мої думки з приводу російських телепатів?". Але фальшивка вже пішла в маси...

Мадлен Олбрайт і Володимир Путін

Втім, президент РФ "обманываться рад" і знову, через багато років, згадав про цю "цитату", приписувану М.Олбрайт. "Ведь мы же почти от официальных лиц слышали многократно, что несправедливо, что Сибирь с ее неизмеримыми богатствами вся принадлежит России. Как несправедливо?" (виступ Владіміра Путіна під час щорічної прес-конференції 18 грудня 2014 р.).

Рональд Рейган і Михайло Горбачов в Рейк'явіку, 1986 р

"Когда я шел на встречу с советским генсеком, ожидал увидеть одетого в большевистское пальто и каракулевую пилотку товарища. Но меня представили одетому в модный французский костюм господину с часами Rado Manhattan. Взглянув на них, я подумал - да. Он продаст нам все!" ("цитата" "авторства" президента США Рональда Рейгана після зустрічі 1986 р. у Рейк'явіку). Цей фейк коментувати важко, знайти бодай якесь підтвердження в англомовних джерелах не вдалося; треба просто набити в пошуку Reаgan і Rado Manhattan та переконатися в цьому. Але всім, хто згоден зі словами В.Путіна, що "розпад СРСР - найбільша геополітична катастрофа століття", наведена "цитата", мабуть, як бальзам на душу.

"Я не могу лгать, папа. Это я подрубил ее топором" ("История жизни и смерти, деяний и добродетелей генерала Джорджа Вашингтона" пастора Мейсона Локка Вімза, 1800 р.)

Джордж Вашингтон з батьком у вишневого дерева. Гравюра XIX в.

Досить цікавий фейк, що безпосередньо стосується першого всенародно обраного президента США Джорджа Вашингтона, продовжує гуляти просторами Інтернету. Отримавши подарунок від батька - справжню сокирку, хлопець грався нею в садку фамільної плантації родини Вашингтонів у Стаффорді (штат Вірджинія). І ось він стесав кору з вишні, прирікаючи дерево на неминучу смерть. Батько, Огастін Вашингтон, нетямився від люті. Але Джордж сказав: "Я не можу брехати, тату. Це я підрубав її сокирою". Батько обняв сина й промовив: "Ти здійснив геройський учинок, який вартий тисячі дерев!" Цей жалісливий епізод вписався у створюваний буквально після смерті першого президента США в грудні 1799-го образ "Батька нації". Так, він втілює республіканські чесноти, але висмоктаний з пальця... досить ексцентричного публіциста й екс-пастора Мейсона Локка Вімза. Біографію Вашингтона він написав по гарячих слідах і нашпигував безліччю міфів та історій, які Вімз сам же й придумав. Чи це важливо? За 25 років із 1800 р. книжку перевидавали 29 (!) разів, вона стала бестселером. Образ скромняги "містера президента", знову ж, пішов у маси. Дарма що сам Вімз наприкінці життя (помер 1825 р.) визнавав: образ кришталево чесного малюка навіяний розповіддю "однієї літньої дами".

"Мазепа утвердил новое знамя для своих сторонников - желто-голубой флаг, который по цветам повторял знамя Шведского королевства" (История России с древнейших времен до начала XXI в. Под ред. академика А.Н.Сахарова. - Москва, 2006).

Іван Мазепа. Портрет сучасної української художниці Наталії Павлусенко

"Никакой силы "аргументы" в пользу снятия анафемы с предателя, клятвопреступника и осквернителя храмов Мазепы не имеют. Анафема Мазепе была справедливо провозглашена всеми архипастырями Русской Православной Церкви и стала частью ее предания. Не наша святая мать Русская Православная Церковь ошибается, но горстка националистов и раскольников, тщетно пытающихся ее дискредитировать" (Екс-секретар Одеської єпархії УПЦ (МП) Андрєй Новіков, нині - настоятель Троїцького храму в Москві).

Перший пасаж. Це, не побоюся сказати, маячня сучасних російських істориків, освячена ім'ям відомого й шанованого історика, академіка Андрія Миколайовича Сахарова. Взяті зі стелі "судження" лише підкреслюють ставлення нинішньої путінської влади до Івана Мазепи, незалежності України загалом. У цьому ж руслі і ставлення Російської православної церкви до постаті гетьмана. 12 листопада 1708 р. на Мазепу в Глухові було накладено анафему, не зняту РПЦ й досі. Що цікаво, Константинопольський патріархат після початку надання Українській православній церкві автокефалії вустами архієпископа Тельмеського Йова (Геча) заявив, що на Фанарі ніколи цю анафему не визнавали канонічною, вважаючи її накладення "способом політико-ідеологічних репресій", і вона "не мала ні найменших віросповідальних, богословських та канонічних причин".

Другий пасаж: "осквернитель храмів"... Гетьман Іван Мазепа був найвідомішим і найбільшим меценатом православної церкви в Україні за всю її багатовікову історію. Більше десятка побудованих храмів, 20 відреставрованих (швидше, піднятих із руїн, варто тільки подивитися на київські гравюри Абрахама ван Вестерфельда середини XVII ст.), а також підтримка Києво-Могилянського колегіуму, масштабне будівництво у столиці Гетьманщини Батурині. Місто знищили вогнем і мечем війська сподвижника Петра I Олександра Меншикова: тисячі містян і козаків були зарубані й вирізані, колесовані.

Галереї собору Святої Софії в Києві. Малюнок Абрахама Ван Вестерфельда, 1651 р

Петербурзький історик Тетяна Таїрова-Яковлєва у книжці "Мазепа" писала: "Церковная анафема - явление невиданное в истории Украины - была на самом деле сделана вразрез с канонами православия. Никакого преступления против церкви Мазепа, понятно, не совершал". Додамо: це був політичний акт народжуваної імперії, затверджений без соборного рішення і на пряме розпорядження Петра I. "В душе Иван Степанович интуитивно чувствовал безнадежность этой попытки. Он не верил полякам и Лещинскому, еще меньше шведам-протестантам и высокомерному юноше-королю" (Т.Таїрова-Яковлєва). Перехід Мазепи на бік шведів був спонтанним, і він розумів, що "обоє рябоє". Тому й казав: "Дьявол его [Карла] сюда несет! Все замыслы мои испортит, и войска великороссийские за собой в середину Украины и на окончательную ее руину и нашу погибель!".

Страта колесуванням, яку застосовували до козаків і міщан в Батурині. Гравюра часів правління Петра I

І "задуми" ці не були лише грою честолюбства; гетьман розумів, що наближається остаточне поглинання України Московією. Царські війська, дислоковані в Україні, почувалися завойовниками на окупованій території. Полковники скаржилися Мазепі: "великоросійські люди грабують їхні хати, розбирають і палять, жінок і дочок гвалтують, коней, худобу і всілякі пожитки забирають, старшину б'ють до смерті" (цит. за "Нарисом історії середньовічної та ранньомодерної України" Н.Яковенко). Наші сучасники запитають: куди ж козаки дивилися? А вони на Північній війні справно воювали зі шведами та поляками Лещинського в Естляндії, Лівонії, Литві, на Волині. Сім із десяти полків прямого підпорядкування І.Мазепі спливали кров'ю на полях битв. Натомість отримуючи від царських офіцерів зневагу та образи. І навіть гетьман, який залишався все ще лояльним і зробив для потуги Російської держави, м'яко кажучи, немало, скаржився Петру I: "зело отпадает сердце к великому государю".

"Висів між гетьманами портрет Мазепи, такий ненависний всякому росіянину, в будинку йому не поклонялися, як це роблять тепер українці, вбачаючи в ньому символ української самостійності, а мовчки ставилися з симпатіями, причому тільки обурювались, що досі в соборах Великим постом Мазепі проголошували анафему, і сміялися над нелогічністю, що в Києві одночасно в Софійському соборі оголошують Мазепі анафему, а в Михайлівському монастирі за нього, як творця храму, підносять молитви за упокій душі", - писав у "Спогадах" гетьман України Павло Скоропадський.

Протоієрей Андрій Новіков і Олександр Залдостанов

Храм на Воробйових горах, у якому служить настоятелем протоієрей-емігрант Андрєй Новіков, - один із улюблених храмів лідера скандального байкерського клубу "Ночные волки" Залдостанова, друга - якщо в президента РФ такі є - Владіміра Путіна (який, до речі, 10 вересня 2018 р. там побував), а також "Союза православных граждан", відомого своїм мракобіссям та імперською риторикою. А ось ще одна відома фраза екс-одесита, патологічного ненависника всього, що пов'язане з нашою Батьківщиною: "Новый украинский президент поставил цель уничтожить как можно больше русских православных людей". Про рівень постійного автора сайту Православие.RU говорять уже тільки назви статей на цьому ресурсі...

"Поздравляю всех с новым годом, желаю, чтобы вы не знали горя, удачи, любви, счастья и особенно здоровья" ("Цитата" з фейкового акаунта київського мера Віталія Кличка у Твіттері від такого собі proper). Акаунт, до речі, не тільки фейковий, а ще й заблокований 2015 року.

Скріншот «привітання» Віталія Кличка з Новим Роком

В обговоренні на багатьох сайтах цього "привітання" мої співвітчизники можуть оцінити рівень ненависті до України. Наше Місто, Другий Єрусалим, називають "Майданеком", "Куэвом", а уряд України - "сбродом авантюристов, сбродом бандюков"…

Історичні міфи та фейки - тут російські - освячують, легітимують відтворення імперії в новому образі. Заражена ксенофобією, несприйняттям усього "чужого", основна маса росіян (замисліться: буквально всі нації, представники інших релігій, рас отримали в Росії зневажливі прізвиська, яких не злічити) на сьогодні є податливим матеріалом для новітніх мародерів від історії на службі пропаганди.