Давніші за єгипетські піраміди…

Те, що на Кіровоградщині археологи знаходили предмети Трипільської культури, відомо давно.

У радянські часи поселення, розміщене на території нинішнього села Володимирівки Новоархангельського району, за класифікацією археолога Тетяни Пасек, взагалі вважалося столицею, одним із найбільших протоміст трипільців, адже займало 70 га. Нині відомо, що площа його - майже 100 га. Володимирське поселення трипільців - археологічна пам'ятка національного значення. Правда, досліджувати її нині складно, - більша частина землі розпайована.

У 1970-тих роках військові проводили аерофотозйомку для складання карт і виявили дивні кола та еліпси, помітні тільки з висоти. Археологи встановили, що це трипільське поселення-гігант. Так було відкрито Небелівське поселення (нині село у Новоархангельському районі), фактично, друге за величиною. І якщо такі поселення на Черкащині та Київщині вже добре досліджені й описані, то Небелівка донедавна залишалася маловідомою.

Але так сталося, що під час міжнародної наукової конференції, присвяченої 110-річчю досліджень Трипільської культури в селі Тальянки Черкаської області, де знайдено найбільше протомісто, познайомилися старший науковий співробітник інституту археології Національної академії наук Михайло Відейко, який чудово знається на цій темі, і представник департаменту археології Даргемського університету Великобританії Джон Чапмен. Звідтоді триває їхня плідна співпраця.

Перша експедиція в Небелівку відбулася ще у 2009 р., тоді було зроблено геодезичні дослідження, визначено приблизні масштаби робіт. Проект, розрахований на три роки, отримав грант від британського уряду. Передбачається, що всі знайдені предмети залишаться в Україні (у краєзнавчих музеях Новоархангельська, Кіровограда, в Інституті археології НАН України); фотовиставки ж демонструватимуться в Україні та в країнах Європи. Планується також створити фільм про розкопки в Небелівці і видати книжку. Ексклюзивне право на відеозапис досліджень отримав всесвітньовідомий журнал Nashional Geographic.

У 2012 р. археологічна експедиція розпочала свою основну роботу. У ній брали участь представники 9 країн світу - Великобританії, Болгарії, Польщі, Італії, Нової Зеландії, США… Загалом, у степове село Небелівку прибуло понад 30 іноземців. І якщо українські науковці, звичні до наших умов, запросто могли жити у звичайних селянських хатах (для них винаймали житло в місцевих мешканців), то закордонних гостей поселили у приміщенні Небелівської школи (роботи проводилися влітку).

До честі нашої обласної влади, завдяки небайдужості та наполегливості працівників відділу охорони культурної спадщини, очолюваного тоді Надією Лісняк (пізніше цей відділ колишня влада ліквідувала), фактично за місяць до школи прибудували приміщення, куди підвели воду, поставили бойлери, душові кабінки, пральну машину, облаштували вбиральні. Багато довелося попрацювати й сільському голові Небелівки Миколі Бобку. Але він, як справжній українець, підтвердив в очах іноземних гостей наше національне реноме щедрих і гостинних господарів. Надія Лісняк, нині голова обласної організації Товариства охорони пам'яток історії та культури, підкреслює, що необхідно було налагодити постійний контакт археологів і влади.

Небелівське протомісто належить до епохи енеоліту, переломної в історії людства, коли відбувалися величезні міграційні процеси. Життя тут вирувало десь шість тисяч років тому - у ІV тисячолітті до Р.Х. Під час розкопок знайдено півтори тисячі будинків, у яких, імовірно, мешкало понад 10 тис. осіб. Деякі будинки двоповерхові. Протомісто обнесене охоронним ровом та частоколом. Тут знайдено горн, у якому випалювалась унікальна трипільська кераміка, золоті прикраси.

Та найцікавіша знахідка - трипільський храм (це - умовна назва, зауважує кандидат історичних наук Ірина Козир), у якому виявлено 7 вівтарів, багато речей культового, ритуального призначення. Один із вівтарів, що має оригінальний неповторний орнамент, відреставрований Станіславом Федоровим, уже демонструється в обласному краєзнавчому музеї. До речі, вівтарі часто трапляються і в житлових будинках трипільців. Вони були політеїстами, сповідували багатобожжя. Та основними для них, констатує Ірина Козир, були культи родючості і жінки-матері. Саме трипільці, на її думку, заклали на наших землях (а до середини ІV тис. до Р.Х. вони освоїли територію всієї нинішньої Правобережної України) традицію землеробства.

І хоча прямої спадкоємності між трипільцями та сучасним українським етносом немає, нас усе-таки, на думку Ірини Козир, пов'язує семантика образів: елементи орнаментів на трипільському посуді пізніше трапляються і в українській вишивці. Михайло ж Відейко у своїй книжці "Світ Трипілля. Давні хлібороби між Карпатами і Дніпром" стверджує, що "…значна частина населення України може вести свій родовід від народу, який ми називаємо трипільцями".

Підсумком трьох років роботи археологів стала міжнародна наукова конференція "На Східній межі старої Європи", яка недавно відбулася у Кіровоградському педагогічному університеті. Йшлося і про загальні інтерпретації мегаструктур на поселеннях трипільської культури, зокрема Небелівки, і про антропоморфну пластику, кремнієвий інвентар, розписну кераміку, палеоетноботанічний аналіз залишків рослин із розкопок мегаструктури, і про дослідження залишків жител та старовинного храму.

Але у вчених ще залишається багато нез'ясованих питань. Зокрема наші та британські вчені не дійшли до спільного висновку: як на розкопках опинилася випалена до стану цегли глина? Адже для цього потрібна була температура до тисячі градусів! Те, що трипільці, виснаживши землю, через кілька десятків років переходили з одного місця на інше, при цьому спалюючи свої житла, добре відомо. Але чи можна було у звичайному вогнищі досягти такої високої температури?

Одним із моментів конференції став своєрідний експеримент - спалення моделі трипільського житла. Воно горіло зсередини, першим упав дах, стіни впали також всередину, тільки одна - назовні. Можливо, за рахунок жару, який зберігався ще довший час, і виникала така висока температура.

Факт такого давнього і великого поселення та проведена наукова робота, безперечно, мають дати поштовх і туристичному інтересу до цього куточка нашої області. Тут непочатий край роботи і для туристичних агенств, і для місцевої влади, яка має подбати про відповідну інфраструктуру. Інтерес до цієї пам'ятки може бути чималий, - трипільське поселення давніше за Єгипетські піраміди.