Зниження, що веде до зростання

Тридцять років тому кожна п’ята дитина не доживала до п’яти років. Торік дитяча смертність становила 9,7 мільйона (1990-го — 13 мільйонів). Скорботна цифра скоротилася на 20%, однак, щоб досягти 70% — а саме таку мету на 15 років поставили лідери держав, які зібралися під егідою ООН на Саміті тисячоліття 2000 року, — ще потрібно буде зробити багато чого.

Смертності багатьох дітей можна запобігти із допомогою простих і доступних методів. Адже в розвинених країнах нині помирають лише шестеро з тисячі, переважно через важкі уроджені захворювання, які сучасна медицина долати ще неспроможна. А в найбідніших країнах Африки через ускладнення під час вагітності і пологів, антисанітарію, недостатнє харчування, брак медикаментів і медичної допомоги взагалі, помирає понад 150 дітей на кожну тисячу. Саме тому дитяча смертність вважається головним індикатором стану охорони здоров’я в країні.

Дані з чергової доповіді ЮНІСЕФ показують, що найбільш вражаючих результатів із ліквідації дитячої смертності вдалося домогтися в Латинській Америці та Карибському регіоні, Центральній і Східній Європі, СНД, у Східній Азії та Тихоокеанському регіоні. Лідирують Сан-Томе і Прінсіпі — скорочення на 48 відсотків, а також Мадагаскар — на 41%. У Марокко, В’єтнамі та Домініканській Республіці дитяча смертність скоротилася більш ніж на третину.

Завдяки вакцинації смертність дітей від кору в Центральній Африці вдалося скоротити на 75%. Не менш ефективними в країнах Африки й Азії виявилися пропаганда грудного вигодовування, застосування вітаміну А, використання спеціальних інсектицидів, що відлякують малярійних комарів. Водночас позитивні результати в Південної Африці істотно обмежені високими темпами поширення ВІЛ/СНІДу.

«Це воістину історичний момент. Сьогодні нам вдається зберегти значно більше дитячих життів, аніж будь-коли раніше», — прокоментувала отримані результати виконавчий директор ЮНІСЕФ Ен Венеман.

Запорука успіху бачиться в об’єднанні зусиль державних структур, громадських і міжнародних організацій, благодійних фондів. Тим більше що методи вирішення більшості існуючих проблем уже знайдено. І далеко не завжди для цього потрібні непосильні витрати. Але завжди — розставляння пріоритетів і чітка організація роботи.