ЯКЩО СНІД — ХВОРОБА БІДНИХ, ТО ЧОМУ БІДНІСТЬ — НЕ ПОРОК?

Бідність і ВІЛ-інфекція породжують одна одну. Такого висновку дійшли учасники присвяченого Всесвітньому дню боротьби зі СНІДом «круглого столу» «Бідність і ВІЛ», організованого благодійною організацією «Всеукраїнська мережа людей, котрі живуть із ВІЛ/СНІДом».

— На жаль, уряд України не відреагував вчасно на епідемію. Як показує досвід інших країн, одних законів недостатньо. Потрібні ще як мінімум дві складові: фінансування та забезпечення виконання цих законів, — вважає голова координаційної ради цієї організації Володимир Жовтяк. — У Польщі ще 1987 року розробили адекватні профілактичні та лікувальні програми. Тобто громадськість відреагувала на епідемію з моменту її початку.

Ще один аспект проблеми — медичний. Із імовірної півмільйонної армії хворих на ВІЛ/СНІД (офіційно в нас зареєстровано 42 700 ВІЛ-інфікованих) реально лікується лише 20 (!) А зробити платні аналізи на ВІЛ-інфікованість можна лише в Інституті епідеміології.

Таким чином, хоча в нас епідемія ВІЛ зачепила близько 1% населення, у плані доступності лікування Україна наближається до показників африканських країн, де ВІЛ-інфекцією охоплено до 40% населення. Досі у нас ВІЛ/СНІД продовжує залишатися «смертним вироком» для 99% людей, що живуть із цією інфекцією. Хоча в розвинених країнах це захворювання вже не відноситься до розряду смертельних.

На думку представника Всесвітнього альянсу по ВІЛ/СНІДу Андрія Клепикова, «сьогодні потрібно говорити про бідність не лише фінансову, а й духовну». Державні гроші видаються фрагментарно і майже «невидимо». Куди конкретно вони йдуть і який механізм їхнього контролю — невідомо. Подібна ситуація і з кредитом Світового банку, який доведеться колись віддавати. Цифри «гуляють» по країні серед зацікавлених осіб, але яка їхня частина піде на профілактику і лікування хворих — теж невідомо.

— Нам потрібно усвідомити, що йдеться не про бідність, а про злидні, злидні духовні, — сказав керівник дослідницьких програм Всеукраїнської наркологічної асоціації С. Дворяк. — Адже бідність — це кількісний чинник, а злидні — якісний. Дослідження показують, що саме «злиденні» держави не можуть справитися з подібними проблемами».