За цапа відбувайла

Геннадій Шевченко, головний державний санітарний лікар Рівненської області

По суті Геннадій Онищенко мав рацію, заявивши з приводу передачі функцій контролю за харчовими продуктами ветеринарній службі, що людину в Україні прирівняли до тварини. Погоджуюся з ним практично в усьому, крім висловлювань на адресу Грузії (некоректне визначення її як карликової квазідержави пов’язане, звісно, не з професійною діяльністю, а з політичним настроєм сусідньої держави), а також щодо передислокації літнього відпочинку російських дітей з українських курортів та щодо заборони ввезення нашої продукції. У професійному аспекті виступ головного державного санітарного лікаря Росії (з 1996 р.), керівника Держспоживнагляду (з 2004 р.), академіка РАМН, доктора медичних наук, професора Г.Онищенка чітко визначив реальні ризики, що матимуть місце. До речі, регулярні посилання можновладців на «позитивний» досвід Грузії, де було практично знищено санепідслужбу без аналізу ситуації зі здоров’ям нації, що там склалася, не може не дивувати: країну, лідера в Європі зі смертності дітей до п’яти років, із надзвичайно високими показниками смертності серед вагітних (44-те місце з 47) та малюкової смертності наводити як приклад, м’яко кажучи, недоречно.

Майже сторічна історія Держ­санепідслужби як однієї з най­дієвіших систем санітарно-епі­деміо­логічного нагляду довела свою ефективність. Потужна гігієнічна школа - від О.Доброславіна, Ф.Ерісмана і до наших академіків-гігієністів А.Сердюка, Ю.Кундієва, І.Трахтенберга - не має аналогів у світі, а напрацьовані гігієнічні нормативи за багатьма показниками є одними з найжорсткіших. На жаль, ці нормативи належать до спірних питань, на які дуже хворобливо реагує як вітчизняне, так і зарубіжне бізнес-середовище, особливо нормативи стосовно харчової продукції. Адже що менш жорсткі вимоги до якості продукції, то менше витрачає, а тому отримує більший прибуток бізнес. На сьогодні на рівні територіальних громад перепоною для недобросовісного товаровиробника фактично залишалися тільки територіальні санепідстанції, які за лабораторним та кадровим забезпеченням не мали аналогів на районному рівні. Працівники ветмедицини здійснюють головним чином внутрівідомчий контроль у системі Мінагро­прому. Щодо об’єктивності такого нагляду висновки зробіть самі.

«Авральне» реформування Держсанепідслужби, звичайно, ні до чого доброго для нашої держави і громадян не приведе. Особ­ливо це стосується дитячих садків, шкіл, професійно-технічних освітніх закладів. Не за горами весняно-літній оздоровчий період для дітей, а ще ж - Євро-2012. Епідемічна ситуація, гадаю, може ускладнитися.

Реалії сьогодення вимагають від нас відійти від «туалетної санітарії» і повернутись обличчям до систематизації роботи зі спостереження, аналізу, оцінки та прогнозу стану здоров’я населення і середовища життєдіяльності людини, а також виявлення причинно-наслідкових зв’язків між ними. Доки ми не переведемо свою діяльність у вектор економічного обгрунтування заходів превентивної медицини і не переконаємо наших громадян і можновладців, що вкладання коштів у профілактику захворювань, збереження індивідуального та популяційного здоров’я є найбільш економічно вигідним і соціально значимим для держави, доти відчутних зрушень у забезпеченні санітарно-епідеміологічного благополуччя не відчуємо. На жаль, реформа Держсанепідслужби в роки незалежності полягала у планомірному її знищенні.

Звичайно, в середовищі фахівців розуміють, що реформа Держсанепідслужби необхідна, але яка її мета? Поліпшення бізнес-клімату і «зелена вулиця» для от­ри­мання прибутку чи соціально-економічна відповідальність господарюючих суб’єктів перед своїми громадянами за їхнє здоров’я, здоров’я майбутніх поколінь, генофонд нашої нації? Сьогодні лише близько 7% ви­пуск­ників шкіл можна віднести до категорії здорових. Тож чи треба доводити, що від якості харчових продуктів значною мірою залежить здоров’я дітей?

Ми хочемо перейти на європейську модель оцінки безпечності харчових продуктів, забуваючи при цьому, що європейці йшли до цього багато років. Європейська модель передбачає передусім відповідальність виробників, які зобов’язані впровадити систему з управління якістю, оцінки небезпечності, такі як ISO, НАССР, та стандарти доброї виробничої практики. Заохочення впровадження систем якості, які повністю регламентують виробничий процес, на думку зарубіжних експертів, є дієвішим заходом для забезпечення якості продукції під час її виробництва (на етапах - сировина, виробництво, пакування), ніж сертифікація вже готової продукції, що на практиці не виправдовує своєї ефективності. Уряд декларує, що введення HACCP та аналогічних міжнародних систем контролю якості та безпечності харчових продуктів зробить непотрібним регулярний контроль санітарних та інших служб в існуючому форматі. Йдеться про те, що це сприятиме розвитку бізнесу. По-перше, несерйозно сподіватися на законо­слухняність та порядність вітчизняного виробника, зважаючи хоча б на те, що коїться навіть зараз, за нинішньої системи контролю, по-друге, впровадження цих систем є досить недешевим для малого та середнього бізнесу. В Європі такі системи почали впроваджувати 10-15 років тому, а ми хочемо таке реформування здійснити в нереальні терміни і фактично через знищення напряму гігієни харчування в Держсанепідслужбі.

Цапом відбувайлом за недоброякісну питну воду чи продукцію, спалахи інфекційних захворювань, засміченість населених пунктів, накопичення промислових токсичних відходів чомусь завжди є санітарна служба. Цікаво, що пожежників за ліквідацію пожеж нагороджують, звинувачувати інспекторів ДАІ в аварійності на дорогах нікому не спадає на думку. А знімати з роботи голов­них санітарних лікарів - практика загальноприйнята. Коли за будь-який спалах інфекційних хвороб чи масове отруєння персональну відповідальність несе головний санітарний лікар території, це неправомірно з юридичного погляду: спалахи отруєнь найчастіше бувають через неякісну продукцію або порушення технології приготування їжі, на що санітарна служба втратила вплив, оскільки зруйновано основну функцію нагляду та контролю - раптовість. А тому контроль перетворився на профанацію, що значною мірою спричинило дискредитацію служби.

Читайте також:

«Де - теля, а де - немовля»

Іван Бисюк: «Говорити про те, що ветеринари некомпетентні, неправильно»

З поля до столу: з точки зору виробника