Торжище у храмі здоров’я

Чи знаєте ви, дорогі співвітчизники, що ліки подешевшали, причому в багато разів? Ні-ні, не поспішайте бігти до аптеки — ціни там, незважаючи на численні обіцянки владних персон зробити їх доступними для народу, як і раніше високі, а іноді й зовсім позахмарні. Водночас Міністерство охорони здоров’я гучно заявило, що знижено ціни на медпрепарати, які закуповуються на тендерах за державні кошти (для лікувальних закладів, на виконання держпрограм — «Туберкульоз», «Онкологія», «Боротьба з ВІЛ/СНІД» та ін.). І сталося це зниження завдяки «новим підходам до тендерних закупівель» (про них, до речі, йшлося в попередньому номері «ДТ»). Якщо раніше медикаменти закуповували за цінами, які у десятки разів перевищували середньоринкові, то віднедавна, коли вірити Міністерству охорони здоров’я, із такою ганебною практикою рішуче покінчено.

Проте курчат, як відомо, восени лічать. Поживемо — побачимо, як себе зарекомендують у житті ці «нові підходи», і чи не спалахнуть нові скандали, пов’язані з фінансовими шахрайствами в системі охорони здоров’я. А їх, треба сказати, в останні роки було предосить. От і результати ревізій використання бюджетних коштів на централізовану закупівлю ліків і товарів медичного призначення, проведених Головним контрольно-ревізійним управлінням України, переконливо свідчать: приводу для гучних овацій у Мінздраві немає жодного. Навпаки — саме час схопитися за голову.

Примітно, цього разу головна контролююча інстанція країни вирішила перевірити, як використовуються бюджетні кошти, які виділяються щороку на реалізацію державних програм, порушивши тим самим спокій свого роду «священної корови» нашої охорони здоров’я (правильніше було б сказати — «дійної корови»). Ревізори ГоловКРУ зосередили увагу на п’яти програмах, зведених у ранг пріоритетних напрямів вітчизняної охорони здоров’я, — імунопрофілактика, лікування туберкульозу, цукрового діабету, онкологічні захворювання, ВІЛ/СНІД. Ревізії проводилися в МОЗ, на підприємстві «Укрвакцина», в санепідстанціях, а також у багатьох лікувальних установах (усього понад тисячу) різних регіонів країни. Перевірки охоплюють період із січня 2004 року по січень 2006-го, а також (з окремих питань) перший квартал нинішнього року.

Те, що вдалося виявити ревізорам під час вибіркових перевірок, породжує крамольну думку про низький ККД цих програм. За узвичаєної практики «цільового використання бюджетних коштів» хоч би скільки збільшували фінансування охорони здоров’я, зокрема держпрограм, — хоч у десять, хоч у сто разів — результат одержимо аналогічний. Тому що, як каже один колишній чиновник Міністерства охорони здоров’я, то є така система, і вона всіх, хто в ній знайшов своє тепле містечко, цілком улаштовує. А тому міністри приходять і йдуть (як, утім, і уряди), а система залишається. І обіцяний народу от уже півтора десятка років пряник реформ охорони здоров’я вже набрав обрисів дулі.

Сьогодні це вже своєрідний медичний стандарт — хворого приймають у стаціонар тільки зі своїм комплектом (ліки, шприци, перев’язні матеріали та ін.) Список — іноді він займає цілу машинописну сторінку — звичайно видає лікар. (До речі, тепер деякі столичні хірурги, крім усього іншого, почали вимагати халат і рукавички). І це при тому, що останнім часом забезпечення лікувальних установ медикаментами і видатковими матеріалами набагато поліпшилося, про що не раз заявляло керівництво Міністерства охорони здоров’я. Та, проте, чи доводилося вам чути, щоб, наприклад, хворому в онкоклініці заявили з порога: «Про ліки не турбуйтеся — за програмою «Онкологія» ви їх одержуватимете безкоштовно»?..

Отже, як свідчать результати перевірки витрат бюджетних коштів на виконання перелічених вище держпрограм, загальна сума виявлених фінансових порушень становила майже 400 млн. грн., при цьому левова частка цих порушень припадає на закупівлі медпрепаратів, які здійснювалися з порушенням тендерних процедур і бюджетного законодавства.

Водночас, як показали перевірки, у лікувальних установах зібралися залишки медпрепаратів, причому у величезних кількостях, на суму понад 320 млн. грн. Запасів деяких із них, за розрахунками фахівців, вистачило б на кілька років.

Така ситуація склалася переважно з вини Міністерства охорони здоров’я, яке не спромоглося порівняти закупівлі і поставки з потребами регіонів. Через відсутність обгрунтованих розрахунків у лікувальні установи надійшло зайвих ліків і виробів медичного призначення на 136,8 млн. грн., водночас як із низки найменувань відчувався дефіцит.

Зокрема у 2004—2005 рр. у централізованому порядку закупили і поставили в регіони понад потребу на 26,1 млн. грн. вакцин, а у першому кварталі 2006 року знову проведено процедури закупівель і акцептовано тендерні пропозиції на придбання вакцин БЦЖ і проти поліомієліту на 21,9 млн. грн. У результаті — якщо на початок 2005 року в лікувальних установах було накопичено вакцин на загальну суму майже 55 млн. грн., то на початку поточного ці запаси обчислювалися сумою понад 75 млн. грн.

За два попередні роки міністерство надало у регіони понад замовлення онкопрепаратів на суму 37,9 млн. грн., у тому числі на 22,3 млн. грн. — медикаменти, яких ніхто не замовляв. Водночас на місцях не одержали ліків, яких гостро потребували, — на суму 31 млн. грн.

Поставки онкопрепаратів здійснювалися нерегулярно — переважно великими партіями наприкінці року. Скільки онкохворих так і не дочекалися рятівних засобів? Чи можна за такого стану справ говорити про ефективність медичної допомоги? І це при тому, що на лікування онкологічних хворих у рамках програми «Онкологія» виділяються великі гроші — загальний обсяг за 2004—2005 рр. і перший квартал 2006 року — 353,1 млн. грн.

Через серйозні прорахунки МОЗ в організації закупівель онкопрепаратів, за два попередні роки медичними установами витрачено для закупівлі ліків 1,4 млн. грн. місцевих бюджетів. Зокрема Київською міською онколікарнею було закуплено онкопрепаратів на загальну суму 1,1 млн. грн., зокрема майже на 350 тис. грн. тих, потреба в яких мала бути забезпечена в централізованому порядку.

Крім того, порівняльний аналіз цін на окремі онкопрепарати, за якими Міністерство охорони здоров’я проводило оптові закупівлі, засвідчив, що деякі аналогічні препарати купувалися в регіонах за набагато нижчими цінами. Лише вибірковими перевірками виявлені додаткові витрати на мільйон гривень, які допущені МОЗ за рахунок закупівель більш дорогих препаратів. Можна тільки здогадуватися про причини щедрості чиновників відомства охорони здоров’я.

Вище вже йшлося про проблему необгрунтованих розрахунків у закупівлях і накопичення надлишків ліків. За станом на 1 січня 2006 року надлишки онкопрепаратів, поставлених МОЗ у період 2003—2005 рр., обчислюються сумою 92,1 млн. грн., із них більш як на два мільйони можна вже викинути, оскільки минув термін придатності. Багато залишилося препарату ультравіст (на суму 2,5 млн. грн.), закупленого у ЗАТ «Ганза» ще 2004 року, не використані десятки тисяч флаконів дакарбазину на загальну суму 1,7 млн. грн.

Зокрема Черкаський облонкодиспансер замовляв 1000 флаконів цього препарату, а МОЗ поставило 10 тис. У результаті на початок цього року залишок становив 9,3 тис. флаконів, тобто препарат був поставлений із запасом на більш ніж 20 років. Водночас у 2004 році в лікувальні установи Черкаської області не поставлено онкопрепаратів відповідно до заявленої потреби — на загальну суму 3,2 млн. грн.

Неефективно використовуються бюджетні кошти з цієї програми і на капітальні витрати. У травні минулого року Міністерство охорони здоров’я передало у Кіровоградську обллікарню систему магніто-резонансної діагностики Signa Profile і пристрій для обробки рентгенівських плівок DRUSTAR 5300 загальною вартістю 8,5 млн. грн., які на час перевірки перебували в неробочому стані через заводський брак.

Без урахування реальних потреб МОЗ купувало лікарські засоби і вироби медичного призначення також для інших бюджетних програм. Зокрема для виконання комплексної програми «Цукровий діабет» було закуплено препаратів інсуліну понад потребу на 27,4 млн.грн., протитуберкульозних препаратів — на 16,8 млн. грн., препаратів для діагностики ВІЛ-інфікованих і лікування хворих на СНІД — на 6,7 млн.грн.

Ревізори констатували: посадовими особами Міністерства охорони «допущене нецільове і незаконне використання коштів державного бюджету, виділених на виконання програми імунопрофілактики, на загальну суму 3,6 млн. грн.». Процедури закупівель, які проводить МОЗ, не досягають головної мети, заради якої і проводяться торги, — ефективного використання державних коштів.

Вакцин у нас закуповується стільки, що, як кажуть, хоч залийся. Так, за розрахунками експертів ВООЗ, потреба в коштах, необхідних для проведення щеплення проти хвороб, викликаних гемофільною інфекцією типу В, становить 3,6 млн. дол. У лютому 2006 року в календар щеплень МОЗ внесено вакцинацію дітей до року проти цієї інфекції. У бюджетному запиті придбання зазначеної вакцини визначено сумою 57 млн. грн. (11,1 млн. дол.), тобто втричі більше, ніж підрахували експерти.

У бюджетному запиті й у затвердженому паспорті бюджетної програми МОЗ не передбачена закупівля у 2004 році антирабічної вакцини «Верораб» (для щеплення проти сказу). Регіональні органи охорони здоров’я не подавали в міністерство відповідних заявок, оскільки були залишки аналогічної антирабічної вакцини КоКав (12,7 тис. доз за ціною 19 грн. за дозу). Проте МОЗ прийняло рішення про закупівлю 15 тис. доз «Верорабу» за ціною 150 грн. за дозу на суму 2,3 млн. грн. За станом на 1 січня 2006 року використано тільки 6,2 тис. доз цієї вакцини.

У 2004— 2005 рр. майже 800 тис. доз вакцин на суму 5,3 млн. грн. списано як знищений невикористаний залишок — із багатодозових розфасовок. Зокрема вакцину БЦЖ Міністерство охорони здоров’я закуповує тільки в розфасовках по 20 доз, хоча вона виробляється також у 10-дозових флаконах. Втрати внаслідок списання залишків становили 1,2 млн. грн. Щоб приховати наднормативні витрати препарату, в окремих лікувальних установах допускалися приписки кількості щеплень.

Серйозним недоліком у роботі МОЗ, зазначають експерти, є необ’єктивне визначення результативних показників бюджетних програм. Так, у паспорті бюджетної програми з імунопрофілактики на 2004—2005 рр. результативними показниками якості й ефективності міністерство визначило «обсяг охоплення щепленнями», а не «зниження рівня захворюваності людей, які зробили щеплення», як це передбачає програма імунопрофілактики.

Незважаючи на те, що для профілактики кору, паротиту і краснухи у 2004—2005 рр. за кошти держбюджету було придбано 3,2 млн. доз імпортних вакцин на суму 75 млн. грн., а на 2006 рік передбачено 43,2 млн. грн., статистика свідчить не про зниження, а про зростання захворюваності на окремі інфекційні хвороби. Так, у 2005 р. зафіксоване збільшення захворюваності на активну форму туберкульозу легень; захворюваність на кір торік зросла в 16,4 разу порівняно з 2004 р. Захворюваність дітей на паротит і краснуху загалом по Україні знизилася, проте в окремих регіонах спостерігається її збільшення. При цьому МОЗ у 2004—2006 рр. не вказувало у бюджетних запитах на потребу в асигнуваннях на наукові дослідження, передбачені програмою імунопрофілактики, — визначення рівня імунітету до інфекційних хвороб, керованих засобами специфічної профілактики, і вивчення поствакцинального імунітету.

Оскільки вже зайшла мова про науковий аспект держпрограм, то, як вважають фахівці, це їх загальне слабке місце. Кошти спрямовуються, як правило, на лікування (на профілактиці захворювань МОЗ давно поставило хрест), придбання діагностичного обладнання і видаткових матеріалів, і тільки бюджетні крихти залишаються на наукові дослідження. Комплексна програма «Цукровий діабет» практично є системою забезпечення хворих інсулінами (насправді дуже неефективною, про що добре знає керівництво міністерства), до того ж найчастіше пацієнт позбавлений права вибору необхідного препарату. Але ж питання стоїть не про покупку ковбаси або пива, інсулін є білковим препаратом, який у кожному випадку підбирається строго індивідуально. Сьогодні медицина не в змозі не лише впоратися з туберкульозом (це не стільки медична, скільки соціальна проблема — в один голос заявляють медики), але й пояснити причину масштабної епідемії цього захворювання, яка охопила країну (і це в умовах повальної вакцинації проти туберкульозу!), а також дати переконливу відповідь на запитання, яке непокоїть суспільство, чому виникла неадекватна реакція на пробу Манту в дітей і чи виправдано надалі піддавати їх небезпеці? Природно, відповіді на ці запитання перебувають у компетенції Міністерства охорони здоров’я й Академії медичних наук. Однак медичні чини замість того, щоб серйозно і неупереджено проаналізувати ситуацію, дружно піднялися на захист честі мундира, звинувативши журналістів, що це, мовляв, вони «роздмухали» проблему. Хоча, як заповідав відомий літературний класик, — дивися в корінь. Проте це вже тема окремої розмови.

ГоловКРУ цікавили переважно питання ефективності використання бюджетних коштів. За підсумками цієї масштабної перевірки головне контрольне відомство підготувало відповідні пропозиції, які заслуговують на увагу громадськості.

По-перше, вважають експерти ГоловКРУ, у законах про державний бюджет, починаючи з 2007 року, необхідно виключити МОЗ як головного розпорядника коштів, які виділяються на закупівлю в централізованому порядку медикаментів, виробів медичного призначення і медичного обладнання. Це піде на користь справі, оскільки фахівці міністерства зможуть зосередити увагу на вирішенні питань, якими вони, власне, і покликані займатися — організації охорони здоров’я.

По-друге, передбачити відповідні бюджетні витрати на реалізацію держпрограм як субвенцію регіонам. Упровадити адресне фінансування інсулінозалежних хворих через систему пільгових рецептів.

По-третє, зобов’язати Міністерство охорони здоров’я опрацювати разом із Мінфіном результативні показники виконання бюджетних програм у сфері охорони здоров’я, які б характеризували реальні тенденції у здоров’ї нації (запровадити показники ефективності і щорічно інформувати про неї громадськість).

Здається, вищі інстанції не залишать без уваги ці й інші пропозиції, а також результати перевірки роботи міністерства, безпосередньо відповідального за здоров’я нації. На жаль, як жартують самі ж медики, сьогодні здоров’я залишилося тільки в назві відомства і навіть пропонують перейменувати МОЗ — чи то на міністерство хвороб, чи на міністерство без охорони здоров’я, або краще у міністерство «купи-продай». Матеріали перевірки ГоловКРУ переконливо підтверджують, що ці злі жарти зовсім небезпідставні.