Шлях до непорочного серця

У житті інколи трапляються події, які називають доленосними. Порятунок приреченого малюка, що народився із надзвичайно складним пороком серця, став поворотним моментом як у долі талановитого кардіохірурга Іллі Ємця, так і в становленні нового медичного напряму - кардіохірургії новонароджених. У той час ніде в Радянському Союзі таких операцій не робили, та й за кордоном їх практикували лише в деяких провідних кардіоцентрах. 22 квітня 1992 року можна вважати другим днем народження Михайлика Кікотя, від цієї дати по праву починається літопис кардіохірургії новонароджених в Україні.

Відтоді цей напрям кардіохірургії пройшов нелегкий, інколи - тернистий шлях розвитку: з відділення в Інституті серцево-судинної хірургії АМН України до сучасного Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України (далі - ЦДКК). У 2006 році центр переселився з Інституту Амосова в окреме реконструйоване приміщення на території лікарні «Охматдит». Із введенням в дію у 2010 році другого корпусу ЦДКК на вулиці Мельникова з’явилася можливість надавати допомогу більшій кількості дітей із вродженими пороками серця. Уперше в Україні й на пострадянському просторі запроваджується комплексна система надання медичної допомоги дорослим пацієнтам, які в дитинстві перенесли кардіохірургічне лікування.

Своє двадцятиліття центр відзначає у новому корпусі, де все - і операційні, і реанімаційні, і умови для пацієнтів - відповідає європейським та світовим стандартам. Суперсучасне обладнання й апаратура, без якої немислиме виконання надзвичайно складних хірургічних втручань на крихітному сердечку новонародженого. Високопрофесійний колектив спеціалістів, що його керівник центру І.Ємець одного разу порівняв із симфонічним оркестром, де кожен музикант віртуозно веде свою партію.

Але головне, звісно, це досягнуті результати у лікуванні маленьких пацієнтів. Починаючи з 2007 року, паралельно з помітним збільшенням кількості виконуваних операцій, показник летальності неухильно знижувався і торік становив 0,95% (у західноєвропейських клініках - 4%). Всього у 2011 р. у ЦДКК прооперовано 1466 дітей. Це найвищий показник у Європі.

Окрема група - пацієнти віком до 30 днів. Торік було прооперовано 208 новонароджених, дев’ятеро з яких померли (летальність - 4,3%). Для порівняння: за даними Американської асоціації торакальної хірургії (AATS), за період 2007 - 2011 рр. летальність у цій групі пацієнтів у провідних американських клініках становила 10%. Тим часом у Київському центрі дитячої кардіології і кардіохірургії за цей період показник летальності знизився з 12% до майже 4%.

«Низький рівень летальності аж ніяк не пов’язаний із тим, що ми відмовляємо комусь в операції або проводимо селекцію, як хтось може подумати. Ми ніколи не відмовляємо в лікуванні навіть тим пацієнтам, котрих привозять у дуже тяжкому стані. Річ у тому, що в нашому центрі рік у рік удосконалюються методи лікування, підвищується майстерність хірургів та інших спеціалістів, постійно запроваджуються нові технології і наукові розробки», - коментує статистику заступник директора з науково-практичної роботи ЦДКК Олександр Бабляк.

Наукова складова завжди була одним із пріоритетів ЦДКК. Ще 1996 року на базі відділення кардіохірургії і реанімації новонароджених Інституту серцево-судинної хірургії (ІССХ) було створено науковий відділ. Уже тоді в дитячій кардіохірургії почали впроваджувати в практику пластичні операції на клапанах серця (без використання штучних матеріалів). Сьогодні лікарі центру можуть похвалитися багатьма науковими розробками, які, можна сказати, отримали київську прописку. Це, наприклад, операція Росса у новонародженого, що має українське ноу-хау, онкологічні операції в дітей в умовах штучного кровообігу, перша в Україні пластика трахеї в умовах штучного кровообігу тощо.

Безперечно, на захопленні науковими пошуками позначилося те, що багато працівників центру - вихідці з Інституту серцево-судинної хірургії. «Медицина без наукових досліджень веде до примітивізму. Тільки шляхом пошуку, дослідження можна прийти до відкриттів, нових розробок. Хірург, про якого кажуть, що в нього золоті руки, працює насамперед головою, - впевнений директор центру Ілля Ємець. - Таким інтелектуалом зі скальпелем у руці був Микола Михайлович Амосов. І сьогодні в інституті, названому його ім’ям, трудиться чимало вчених-хірургів. Гадаю, те, що нам вдалося зробити, стало можливим завдяки тому, що ми стали продовжувачами традицій, закладених в Інституті Амосова».

Мабуть, найбільш вражаюче (і багатообіцяюче) досягнення Центру дитячої кардіології та кардіохірургії - застосування пуповинної крові під час операції на серці новонародженого. Ідея використовувати власну кров дитини замість донорської при операції на серці у перші години життя дитини належить І.Ємцю. Київські кардіохірурги вперше у світовій практиці почали робити такі операції. На сьогодні із застосуванням цієї технології виконано вже понад 40 операцій.

У чому суть і перевага методу?

Коли народжується дитина, то 30% її ж власної крові залишається в плаценті і в пуповині. Пуповинну кров не порівняти з донорською, чужа кров, крім усього, може виявитися небезпечною. Пуповинна ж кров має унікальні властивості завдяки особливостям фетального гемоглобіну, вона багата на стовбурові клітини, життєво важливі амінокислоти, насичена киснем.

«Доки дитина перебуває в утробі матері, навіть зі страшним пороком, вона почувається комфортно, коли ж з’являється на світ - починає помирати буквально на очах. Чого ж чекати, якщо можна спробувати, так би мовити, відразу впіймати двох зайців: урятувати новонародженого і під час операції влити його ж власну, а не донорську кров? І зробити це потрібно в перші години після народження дитини, створивши такі умови, щоб вона потрапила ніби в другу утробу, - пояснює І.Ємець. - Пуповинна кров в умовах штучного кровообігу доставляє кисень, як в утробі матері, природним для нього, рідинним шляхом. Крім того, аутологічна пуповинна кров не порушує балансу імунної системи новонародженого. Організм дитини не страждає від медикаментозного завантаження, як під час звичайної операції із застосуванням донорської крові. Доведено на практиці: відновлення дітей після складних операцій відбувається набагато швидше і легше. Незаперечні й економічні вигоди: відпадає необхідність у дорогих медпрепаратах, додаткових аналізах тощо. Ще один важливий аспект: пуповинну кров замість донорської можна буде застосовувати і під час інших хірургічних втручань.

…Коли я оперую немовля, котрому не більше п’яти годин від народження, бачу, як буквально на очах змінюються анатомічні структури. Це - вражає!.. Тонка структура міокарда передсердь у перші години життя і в пізніший період має істотні відмінності. Цю різницю підтвердили електронні мікроскопічні дослідження. Спостереження наводять на думку, що деякі аспекти порочних сердець можуть бути скориговані зовсім інакше. Мені здається, ми лише на початку шляху, який таїть ще багато знахідок…».

«Український метод» лікування складних пороків серця в новонароджених уже високо оцінили в Європі та світі. Винахід запатентовано у ряді країн зарубіжжя - Німеччині, США, Японії. Отже, пріоритет - за Україною. Але для того щоб методика здобула широке світове визнання, потрібен певний час.