НАШЕСТЯ НА БАНКОВУ

Жителі Банкової та сусідніх вулиць столиці налякані небувалим нашестям пацюків. З початком осінніх холодів ці нахабні тварюки почали проникати навіть у квартири, розташовані на верхніх поверхах. Хтось спробував пов’язати нашестя гризунів із майбутньою суворою зимою, хтось — із майбутнім неурожаєм. Деякі по-філософськи налаштовані скептики і зовсім уїдливо говорили, мовляв, не виключено, що хвостата орда «родом» із підвалів адміністрації Президента. А з якого корабля біжать пацюки, розповідати нікому не треба...

Однак найпереконливішим для всіх видався зв’язок пацючої облоги Печерська із масштабними землерийними роботами на головній вулиці Києва, зокрема, неподалік Бессарабського ринку.

Поділяючи занепокоєння мешканців, які звернулися в редакцію із проханням привернути увагу служб, відповідальних за санітарно-епідеміологічне благополуччя, ми передусім зателефонували в міську санепідстанцію. Але виявилося: будь-що з’ясувати тут не так просто. Головний санітарний лікар Києва перебувала на засіданні міського штабу з благоустрою, її заступник з епідпитань відмовилася від будь-яких коментарів, пославшись на те, що, мовляв, існує «установлена методика» спілкування з журналістами — надсилайте ваші запитання по факсу. Керівництво Печерської санепідстанції було зайняте вирішенням проблем, «пов’язаних із перерозподілом районів», і також не внесло ясності.

На щастя, телефонний дзвінок на Київське медико-виробниче підприємство (КМВП) «Профілактична дезінфекція» сприйняли із розумінням.

— Багато жителів столиці вже зверталися до нас із приводу нашестя пацюків, — повідомив головний лікар підприємства Володимир Ільченко. — «Великого пацючого переселення» слід було очікувати у зв’язку з обсягами будівництва й реконструкції в центрі міста. Ці роботи торкнулися численних підвальних приміщень. Будівельний гуркіт й інші незручності порушили звичне середовище проживання гризунів. Не можна не враховувати і щорічну їхню міграцію в зимовий період із лісопаркових і паркових зон. Гадаю, коли упорядкують Хрещатик, у Києві стане одним «гадючником» менше.

— Ситуацію вже взяли під контроль, — повідомив завідувач відділенням КМВП Микола Крижов. Щоправда, за його словами, дератизація нині проводиться по вулиці Лютеранській, куди, нібито, із сільськогосподарською продукцією завезли мишей.

Про ситуацію в цілому по місту розповіла завідувач відділення «Профілактичної дезинфекції» Талина Южакова:

— Наша організація охоплює близько 70% об’єктів міста й обслуговує всі райони столиці. Оскільки пацюки — синантропні гризуни (існують пліч-о-пліч із людиною), то з приходом холодів надходить особливо багато заявок від населення. Дератизацію проводимо по договорах із жеками й іншими організаціями, в основному хімічним методом. Ціни залежать від обсягу робіт і стану приміщень. Лікарням, дитячим установам, школам, ряду інших бюджетних організацій наші послуги обходяться у 8 копійок за квадратний метр. Застосовуємо зарубіжні препарати з класу коагулянтів, які для людини безпечні. Частково пацюків відловлюємо і відправляємо у відділ особливо небезпечних інфекцій міської санепідемстанції. Адже вони можуть бути джерелами і переносниками до 33 інфекцій.

Із квітня по листопад усі водойми міста (за домовленістю з міськими службами — такими, як ДКП «Плесо» й іншими) також перебувають під нашим контролем. Зараз у столиці на одного мешканця припадає чотири гризуни (тоді як в Індії та Китаї їх — до 10). Цифра ця, звісно ж, досить умовна, адже методів визначення точної кількості гризунів немає. Приблизно порахувати їх ми можемо лише за інтенсивністю заслідженості майданчиків.

Пацюків не впіймаєш на звичайну мишоловку. І заходи для дератизації не завжди виявляються ефективними. До отрут ці гризуни швидко звикають, і отрута на них не діє. До того ж хвостаті бестії дуже хитрі і спостережливі. Помітивши щось нехороше, хоч би якою спокусливою здавалася принада, вони всі скопом на неї не накинуться. У щурячому виводку знаходиться «сталкер», який перш ніж їжу покуштує все величезне сімейство, випробує «страву» на собі. Щоб приспати пильність гризунів, доводиться винаходити і застосовувати «далекобійні» хімічні засоби, тобто такі, які діють не відразу, а по якомусь часі. Але й ця хитрість не завжди спрацьовує.

Технічний прогрес уніс свою лепту в боротьбу з цими невигубними гризунами. Сьогодні застосовуються спеціальні ультразвукові пристосування для відлякування пацюків. Сполучення цього методу з дератизацією, вважають українські фахівці, досить ефективне, однак купувати «щурячі» генератори за кордоном — задоволення дороге, а спроба налагодити виробництво в Україні закінчилася невдачею — не зійшлися кошти з інтересами.

Цього року, за свідченням учених-ветеринарів, гризунів дуже багато. З чим пов’язана така їхня плодючість — можна лише гадати. Хоча одна з причин лежить як то кажуть на поверхні — гарний врожай. Адже зростання кількості гризунів значною мірою регулюється продовольчою проблемою.

Найбільш поширений у нас рудий пацюк (Ratus norvegicus), який майже витиснув повсюдно чорного. Незвичайна адаптаційна здатність і надприродна витривалість рудого лиходія викликають подив, який іноді межує із містичним жахом.

У пацюків дуже пластична «фігура» — завдяки своїй неймовірній гнучкості вони здатні проникати в дуже вузькі отвори та щілини. По каналізаційних трубах вони можуть пробиратися в квартири, не кажучи вже про подорожі по сміттєпроводах на верхні поверхи будинків. Недоступних місць для них практично не існує. Дивовижно, але пацюків знаходять навіть у холодильних камерах при —20 °С, де вони в м’ясних тушах роблять кубла, у яких потім і живуть, і харчуються.

Сьогодні, коли світ стрясають терористичні вибухи і хтось «грається з вогнем» бактеріологічної зброї, багато хто висловлює припущення, що найнебезпечнішими для людини можуть стати заражені тварини, зокрема пацюки. Адже ці гризуни є переносниками різноманітних захворювань, а саме лептоспіроз, туляремія, бруцельоз й інші небезпечні інфекції.

Тож варто згадати пандемію бубонної чуми в IV столітті, прозваної в ті часи «великим мором» або «чорною смертю». За кілька років від чуми, за твердженням середньовічного історика Фруассара, загинула третина людства. Тоді ніхто не знав справжньої причини хвороби, не було й уявлення про те, як її лікувати. Занесли чуму в Європу по торгових шляхах, які зв’язували Схід і Захід. Початком розгулу пандемії вважається жовтень 1347 року, коли 12 італійських кораблів пришвартувалися в сицилійському порту Мессіна. На їхніх палубах покотом лежали матроси та пасажири, мертві чи умираючі «від морової виразки, що проникла аж до кісток».

Вражені страшною картиною, сицилійці не звернули уваги на корабельних пацюків, які залишилися живими, заражених смертоносними блохами (блоха — переносник збудника чуми). Із «чумних» кораблів гризуни переїхали на берег, де змішалися з місцевими родичами. А оскільки середньовічна Європа буквально кишіла чорними пацюками, чума за допомогою всюдисущих гризунів стрімко поширювалася, просуваючись усе далі на північ. Останні хвилі епідемії вкрили Русь, Скандинавію та Шотландію. Деякі регіони, наприклад Скандинавія, майже повністю обезлюділи.

До 1351-го чума обійшла весь континент. «Чорна смерть» не раз навідувалася в Європу аж до кінця ХV століття. Надалі перерви між епідеміями ставали все тривалішими. Потім, у міру оволодіння свідомістю мас такими невід’ємними поняттями цивілізації, як гігієна та санітарія, спалахи епідемій почали загасати. Але й у наш час чума, як і багато смертоносних інфекцій, продовжує бродити по світу. Наприкінці ХIХ століття вона спалахнула в Індії, забравши шість мільйонів життів. Кілька років тому страшна хвороба знову прийшла в цю країну. У жовтні цього року спалах бубонної чуми, викликаний нашестям пацюків, зареєстровано в Уганді.

Як відомо, всі хвороби від бруду. Ризик їхнього виникнення прямо залежить від того, в яких умовах ми живемо, від чистоти і порядку в нашому місті та країні, від цивілізованості наших уявлень про гігієну. Якщо ми будуємо нові фешенебельні палаци і золочені пам’ятники, і в той же час контейнери зі сміттям у наших подвір’ях продовжують поширювати сморід, а знахабнілі щурі посеред білого дня шастають між іномарками, — інакше як дикістю це не назвеш.

А ще в народі кажуть, що миші і пацюки заводяться там, де немає злагоди і багато сварок. У такому випадку нашестю гризунів на парламентсько-президентський Печерськ дивуватися не слід.