МЕТАЛІСТИ МИМОВОЛІ НАДЛИШОК ЗАЛІЗА НЕ МЕНШ НЕБЕЗПЕЧНИЙ, НІЖ ЙОГО ДЕФІЦИТ

Чого більше для організму людини від заліза — шкоди чи користі? Дискусії на цю тему періодично розбурхують медичну громадськість усього світу. Переважає думка, що більшість населення Землі, зокрема й жителі України, потерпають від дефіциту заліза. У зв’язку з цим на початку 70-х років минулого століття у світі активно почали впроваджувати програми зі збагачення цим елементом продуктів харчування, реалізації залізовмісних БАД і вітамінно-мінеральних комплексів.

Віднедавна така кампанія почала розгортатися й в Україні. (Не без подачі західних фармацевтичних фірм, які вирішили: позаяк Україна належить нині до країн, що розвиваються, то в ній поширені анемії, отже добре продаватимуться залізовмісні препарати.) Заговорили про збагачення цим металом борошна, круп, розпочалися масові закупівлі та благодійне постачання зарубіжних препаратів заліза. Тільки Національний фонд «Україна — дітям» одержав препаратів для лікування залізодефіцитних станів більш як на мільйон євро.

Узагалі-то, якщо судити за даними статистики, проблема справді існує і стає дедалі серйознішою. Ось цитата з прес-релізу Міністерства охорони здоров’я: «...протягом останніх років відчутно зросла кількість зареєстрованих випадків цього захворювання (порівняно з 1999 роком, на 31,7%). Загальна захворюваність на залізодефіцитну анемію 2002 року становила 1295,7 на 100 тисяч населення, а це 625059 хворих». Але насправді небезпеку залізодефіціту як глобальну для нашої країни проблему трохи перебільшено.

— Умов для виникнення залізодефіцитної анемії в Україні мало, — вважає провідний науковий співробітник відділу профпатології Інституту медицини праці АМН України Інна Лубянова. — Є цілі регіони, приміром, Криворізький басейн, окремі райони Київської області й інші, де багато заліза і у воді, і в грунті. Більше того, за даними Інституту молекулярної біології і генетики, 2,5% населення України мають мутантний ген, що впливає на накопичення заліза в організмі, а ще 17% — носії мутації в гені, відповідальному за обмін заліза. Тобто в нашій країні досить велика група людей схильна до надлишкового нагромадження заліза в організмі навіть в умовах нормального його вмісту в їжі. А надлишок заліза не менш небезпечний, ніж його дефіцит.

— Відомі випадки отруєння залізом, зокрема і зі смертельним кінцем. Але це якщо відразу прийняти велику дозу. А коли споживати підвищені дози Fe впродовж певного періоду?

— Надлишок заліза в організмі пов’язаний передусім із захворюваннями печінки. Гепатити, як правило, супроводжуються надлишком заліза. У багатьох працях доведено: надлишок заліза відіграє істотну роль у розвитку цукрового діабету другого типу. Спробуйте ж дізнатися, у кого з хворих на діабет перевіряли вміст заліза. Ні в кого. Тоді як комплекси вітамінів із залізом їм призначати можуть! Протидіабетичні препарати не дають належного ефекту, а вмісту заліза в крові ніхто не визначає. Тим часом звичайнісінька флеботомія (кровопускання) дозволяє домогтися потрібних результатів і навіть зменшити кількість препаратів у схемі лікування. (За кордоном узагалі людям після 40—50 років рекомендують донорство — для профілактики ішемічної хвороби серця.)

Атеросклероз, хвороби центральної нервової системи (ЦНС), ішемічна хвороба серця (ІХС) та її ускладнення часто виникають на тлі надлишку заліза. Є дослідження, які підтверджують, зокрема, той факт, що вживання протягом місяця понад 50 мг заліза з харчовими продуктами збільшує ризик розвитку ішемічної хвороби серця в літніх чоловіків утричі, а щоденне вживання 9 мг заліза у складі мультивітамінів збільшує частоту ІХС у літніх людей у 7—17 разів. Згубно впливає надлишок заліза і на розвиток хвороб Паркінсона й Альцгеймера (зазначений мікроелемент накопичується в структурах, які й уражаються під час хвороби). Нині ці недуги лікують, зокрема, і препаратами, що виводять залізо. Іноді основною причиною виникнення раку кишечнику, печінки, легень є надлишок заліза. Ревматоїдний артрит також часто буває з надлишком заліза.

Нерідко в людей похилого віку спостерігається анемія, але вона пов’язана з перерозподільними процесами, коли залізо йде на «харчування» якогось запального чи інфекційного процесу, зростання пухлини. Введення заліза без анемії і за наявності пухлини сприятиме лише зростанню останньої. Тому, перш ніж призначати препарати заліза, слід перевірити, чи справді є анемія, а коли є, то визначити її причину. Існує ціла низка захворювань, здатних спричинити її розвиток, зокрема гельмінтоз. А можливо, виразкова хвороба, геморой.

— Хіба надлишкова кількість заліза, як багатьох інших мікроелементів, не виводиться з організму природним шляхом?

— Виводиться, але в дуже незначній кількості. Якщо в організм надійшло зайве залізо, то період його напіврозпаду — 800 днів. У процесі еволюції в людини створилися механізми, спрямовані на втримання заліза. Надійшовши в організм, воно відкладається в депо у складі залізозв’язуючих білків на випадок кровотеч (основної причини втрати заліза) при травмах, різних захворюваннях, а також фізіологічної втрати крові в жінок. По суті, залізо в організмі людини здійснює замкнутий кругообіг, і резерви його такі великі, що при цілком позбавленій заліза дієті знадобилося б приблизно три роки для розвитку залізодефіциту.

— Звідки ж узялася така лякаюча статистика?

— Зазвичай анемія визначається за вмістом гемоглобіну в крові. Але, щоб з’ясувати, залізодефіцитна вона чи ні, визначають вміст цинкпротопорфірину — метаболіту обміну речовин, у процесі перетворення якого утворюється гем. Якщо не утвориться достатня кількість гемоглобіну, — а причин для його утворення існує багато, й лише одна з них — брак заліза, — тоді цинкпротопорфірин підвищується. Але підвищуватися він може і під впливом цілої низки забруднювачів, зокрема при підвищеному вмісті свинцю.

Нещодавно під егідою ЮНІСЕФ досліджувалася поширеність залізодефіцитних анемій в Україні. У результаті з’ясувалося: від анемій потерпає 9,8% жінок дітородного віку. Узагалі-то, це низький рівень. Якою мірою вони залізодефіцитні за вмістом цинкпротопорфірину — судити не довелося, оскільки його підвищений вміст траплявся значно частіше, ніж анемії. Причому жінки з хорошим рівнем гемоглобіну — 130—140 г/літр — мали високий рівень і згаданої речовини.

Що, швидше, свідчить не про залізодефіцит, а про наявність несприятливого екологічного середовища. Певною мірою це пов’язано і з алкоголем — він діє на порфіриновий обмін так само, як і свинець. Тобто свинець, плюс алкоголь, плюс низка пестицидів та інших забруднювачів також можуть призводити до підвищення цинкпротопорфірину. Але критичних рівнів гемоглобіну ми не виявили в жодної жінки.

— Навіть у вагітних?

— Вагітних ми не обстежували. Але з ними ситуація також неоднозначна. Побутує думка, що вагітній жінці буквально з першого дня слід давати препарати, які містять залізо. Якщо раніше не було анемії, не було ніяких крововтрат, а під час вагітності гемоглобін почав знижуватися, то може йтися про так звану фізіологічну анемію. Відбувається делюція (кров стає рідшою) — для поліпшення кровообігу та процесу передачі кисню плоду.

— Тобто вміст заліза в організмі попередній, але в перерахунку грам на літр його менше?

— Цілком правильно. Щоб поставити діагноз «залізодефіцитна анемія», треба орієнтуватися не лише на показник гемоглобіну. Необхідно визначити феритин (білок, який накопичує залізо) і трансферин (білок, який транспортує залізо), рівень їх насичення залізом, провести деякі інші аналізи. Лише з поєднання кількох досліджень можна зробити висновок, що тут, очевидно, є дефіцит заліза.

Такі дослідження в нас практично не проводяться. Бачать, що в жінки до вагітності був один рівень гемоглобіну, потім він упав — отже, терміново треба давати залізо. Тим часом є дуже багато праць, які підтверджують: жінки, котрі отримували препарат заліза за відсутності його дефіциту, частіше страждали на підвищений артеріальний тиск, їхні діти народжувалися з ненормальною вагою (занадто низькою або занадто високою), а опісля частіше страждали від інфекційних захворювань. Адже залізо — необхідний нутрієнт для розвитку цілої низки мікроорганізмів, зокрема хвороботворних.

— До слова, яка ситуація з дітьми?

— У дітей анемію виявляли справді часто: майже в кожного четвертого малюка у віці до одного року. Але у віці до трьох років таких було вже 12% — також досить низький показник. І також високі рівні цинкпротопорфірину. Отож проблема не так із відсутністю заліза, як із його визначенням. Адже в нас немає жодної лабораторії, принаймні в державних лікувальних установах, яка могла б повноцінно визначати обмін заліза. Роблять це тільки деякі комерційні структури, чиї послуги дуже недешеві (визначення лише одного показника коштує від 45 до 90 грн.). А контроль за вмістом заліза має бути доступний. Кошти, які сьогодні вкладаються у придбання залізовмісних препаратів, краще, на мою думку, спрямувати на створення лабораторій. Лише після цього можна говорити, кому та скільки вводити заліза. Інакше тільки активно зростатимуть перелічені вище захворювання. Утім, як і продажі залізовмісних препаратів.

Розраховуючи раціон, слід пам’ятати, що з печінки і яєць залізо засвоюється гірше. Не варто запивати м’ясні страви чаєм або молоком: разом вони утворюють не засвоювані організмом сполуки заліза. Ситний обід краще запити соком — це непогано і для профілактики багатьох серйозних захворювань.

До речі

Вміст заліза в основних продуктах харчування (мг/100 г):

Печінка свиняча — 12

Печінка яловича — 9

М’ясо — 4

Крупа гречана — 8

Крупа вівсяна — 4

Крупа манна — 2

Риба — 0,5—1

Яйця курячі — 2—3

Горох — 9

Квасоля, соя — 12

Хліб — 3—4

Какао-порошок — 12

Овочі — 0,5—1,5

Фрукти — 0,3—0,5

До речі

Переоцінити роль заліза в життєдіяльності організму важко. Воно входить до складу гемоглобіну — молекули, що зв’язує, транспортує й передає кисень клітинам різних тканин, а також міоглобіну — гемвмісного білка м’язової тканини. Залізо бере участь у процесі поділу клітин, біосинтезі ДНК, колагену, функціональній активності різноманітних ланок імунної системи тощо.

До речі

В організмі здорової людини міститься в середньому 4—4,5 г заліза. В нормі у кишечнику всмоктується близько 10% заліза, яке надходить із їжею, що має становити в середньому від 1 до 2 мг, бо приблизно стільки ж (майже 1 мг) виводиться з організму. Якщо в організм надходить 2—4 мг заліза на добу, то через 10—20 років розвивається перевантаження організму залізом із наступними характерними клінічними проявами.

Гострі отруєння препаратами заліза трапляються дуже рідко. Проте слід пам’ятати: одноразовий прийом більше 2 г смертельний, а якщо вжити трохи менш як 1 г сульфату заліза, то в найближчі години розвивається геморагічний гастроентерит, некроз із нудотою, кривавою блювотою, кривавим поносом і судинним шлаком, а смерть може настати через 8—12 годин після прийому.