Підтримати
Від лікарських помилок і госпітальних інфекцій у країнах ЄС щороку помирають десятки тисяч людей.
В Україні таких випадків у рази менше. Чому? Бо в нас якість медицини й безпека пацієнтів на вищому, ніж у Європі, рівні чи просто немає достовірної статистики?
На початку літа в одній зі столичних клінік, де виконують складні високотехнологічні операції, протягом тижня померло двоє пацієнтів (молодого віку), які мали великі шанси на повне одужання. Принаймні так стверджували хірурги, які їх оперували. Однак у реанімації стан хворих погіршився, різко підвищилася температура, а за кілька днів їхні життя обірвалися.
У таких випадках для родичів є стандартне повідомлення - операція пройшла добре, але почалися ускладнення, які організм не зміг побороти. Що в перекладі на мову медиків означає - навіть успішна операція не врятує хворого, якщо в реанімації кишать внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ). Передчасно обірвані людські життя, інвалідизація, понівечені долі - подібні трагедії нерідко трапляються в наших лікарнях. На них заплющують очі, а до статистики вносять "правильні" дані, вибираючи "правильну" графу. Для нашої системи охорони здоров'я приховати лікарську помилку, зараження госпітальними інфекціями - справа звична й безкарна.
"Визначити ступінь шкоди, якої завдають пацієнтам медичні помилки, вперше спробували в 1991 році вчені Гарвардського університету, - розповідає директор Інституту громадського здоров'я ім. О.Марзєєва НАМН України академік Андрій Сердюк. - Як виявилося, ця проблема актуальна для всіх країн і для всіх систем охорони здоров'я. В США щороку помирають майже 100 тисяч пацієнтів через помилки медперсоналу, яких можна було уникнути.
Велика Британія свого часу надала ВООЗ дані, згідно з якими смертність від медичних помилок сягнула 70 тисяч випадків за рік (2006). Протягом 2014 року Національне агентство з питань безпеки пацієнтів (NPSA) зареєструвало понад 1,6 мільйона інцидентів, що могли негативно вплинути на стан здоров'я хворих. Це так звані дефекти медичної допомоги - помилки в діагностиці, у виборі методів лікування, дозуванні препаратів, ВЛІ тощо. За ступенем шкоди інциденти розподілилися так: шкода відсутня - 70%, мала - 24%, незначна - 5%, значна - 0,6%. Летальний наслідок становить усього 0,42%, але в реальних цифрах - це 3629 обірваних життів.
Значною проблемою була і залишається госпітальна інфекція. У Великій Британії щороку реєструють близько 100 тисяч випадків інфікування пацієнтів, 5% з яких закінчуються летально.
- У порівнянні з європейськими даними українська медицина виглядає просто таки взірцем, коли йдеться про якість медичної допомоги та безпеку пацієнтів.
- Якщо вірити нашій статистиці, то починаючи з 2009 року кількість випадків внутрішньолікарняних інфекцій постійно зменшується. Принаймні у звітах.
У багатьох регіонах максимальний показник - 200 випадків за рік. Є області, зокрема Закарпатська, де не виявлено жодного такого випадку. А тим часом Європейський центр контролю і профілактики захворювань (ECDiC) стверджує, що в середньому інфекції, асоційовані з наданням медичної допомоги, трапляються в одного з 20 пацієнтів. Від цього у країнах ЄС щороку потерпають понад 4,1 мільйона пацієнтів. А в Україні максимум, який було зафіксовано ще 2012 року, - 7 448 випадків.
Ситуація катастрофічна. Як можна вирішувати проблему, коли її не бачать, не сприймають і не розуміють, до яких трагічних наслідків вона призводить? Наш інститут просто змушений бити у дзвони, аби привернути до цього увагу. Якість медичної допомоги й безпеку пацієнтів ми вирішили спочатку обговорити на засіданні круглого столу, куди запросили науковців, експертів, громадські організації. Тричі надсилали запрошення в.о. міністра Уляні Супрун. Дискусія було гострою, бо проблема надто складна й болюча. На жаль, керівництво МОЗ так і не долучилося до обговорення, не висловило своєї позиції. Тоді ж вирішили провести в м. Дніпрі міжнародну конференцію, де мали б можливість виступити науковці, викладачі медичних університетів, представники практичної медицини. Конференція тривала три дні, була велелюдною, надзвичайно інформативною. Шкода, що керівництво МОЗ не зацікавилося її темою. У всьому світі, крім України, давно зрозуміли, що якісна медична допомога можлива лише там, де чітко дотримуються правил безпеки пацієнтів".
Не лише пацієнти, а й переважна більшість лікарів навіть не здогадується, як правильно госпіталізувати хворого, щоб мінімізувати ризик зараження внутрішньолікарняними інфекціями. У європейських клініках усе починається зі стратифікації пацієнта, коли в нього перевіряють фактори ризику наявності антибіотикорезистентних мікроорганізмів. Обов'язковим є визначення бактеріологічного пейзажу мікрофлори, який у кожній операційній, пологовому залі, реанімації, за словами фахівців, є доволі різноманітним і насиченим. А відтак - небезпечним для хворого.
Для наших лікарень дотримуватися таких правил - складно і дорого. Для чого витрачати на це час і кошти, коли можна просто призначити антибіотики? Будь-кому і в будь-якій кількості. За міжнародними стандартами, якщо в пацієнта розвиваються запальні процеси, ускладнення протягом 24-48 годин, це вказує на ВЛІ. У нас же це називають "нормальними післяопераційними ускладненнями", а смерті від пневмонії ніхто навіть не пов'язує ні з госпітальними інфекціями, ні з проблемами антибіотикорезистентності.
"Відтоді, як у 2011 році з'явилися резистентні штами, яких раніше не було, ця тема стала надзвичайно важливою для всього світу, - наголошує завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медуніверситету професор Ольга Голубовська. - Ситуація загострюється. У 2015 році дослідники виявили супербактерію, яка резистентна до абсолютно всіх антибіотиків, які нині застосовуються в медицині. Контакт із нею для будь-якого пацієнта означає неминучу смерть.
Єдиний вихід, на чому наголошує ВООЗ, це боротьба з внутрішньолікарняними інфекціями. Система охорони здоров'я кожної країни повинна мати стратегію антибіотикотерапії. На жаль, у нас у цьому напрямі спостерігається або повна тиша, або хаос. В іноземних клініках обов'язково працюють епідеміологи, бактеріологи, інфекціоністи. Без них не призначають антибіотиків, а тим паче не міняють схем лікування. Там усім цим займається мультидисциплінарна група. А в наших стаціонарах призначення роблять хірург, анестезіолог і навіть черговий лікар. До того ж немає ресурсів, щоб визначати деякі бактерії. Це можна зробити лише за кордоном. Відповідними будуть і вартість таких досліджень, і оперативність. На жаль, у нас немає навіть оновленого реєстру збудників госпітальних інфекцій, їх поширення тощо".
Щоб визначити бактеріологічний пейзаж мікрофлори, притаманної конкретній операційній або реанімації, потрібно взяти змиви. У наших лікарнях здебільшого обмежуються стінами й підлогою, у кращому разі ще перевірять поверхню обладнання. Жалюгідне фінансування медицини й відтік кадрів, які виконували цю роботу, скоротили процес до мінімуму. Хоча за стандартами безпеки повинні також брати змиви з рук, спецодягу медперсоналу і навіть з гаджетів та наручних годинників. За даними міжнародних досліджень, це серйозні зони ризику. Майже половина медперсоналу в операційних блоках користується мобільними телефонами. Бакдослідження виявило колонії патогенних мікробів на кожному п'ятому телефоні.
Ще гірша картина в реанімації, де майже три чверті медиків не розлучаються з годинниками. Близько 85% перевірених годинників вирощували цілі колонії патогенних мікробів. Змиви з рук тих, хто користується ними на робочому місці, показують досить високий -70-75% - рівень бакзабруднення. На думку експертів, такі дослідження допомагають перекривати шляхи передачі госпітальних інфекцій від медперсоналу до хворого.
"Масштаби проблеми помилок і їхніх наслідків усвідомили й визнали лише наприкінці ХХ століття. А в 2016 році медичні помилки вже вивели на третє місце після серцево-судинних та онкозахворювань за причинами смерті у США, - наголосив проректор Національного медичного університету ім. О.Богомольця професор Олександр Науменко. - Ймовірність нещасного випадку в літаку становить 1 на 3 мільйона, а ризик виникнення нещасного випадку в лікувальному закладі - 1 на 300. Нині дедалі частіше використовують поняття "дефект надання медичної допомоги", що значно ширше, ніж поняття "медична помилка", бо воно включає також ятрогенії, ляпсус, протиправні дії (зі складовою провини).
2013 року Робоча група ЄС із безпеки пацієнтів і якості медичної допомоги виступила з ініціативою розробити рекомендації щодо навчання та підготовки кадрів у галузі безпеки пацієнтів. Важливість цих документів у тому, що вони містять підходи до інтеграції питань безпеки в навчальні програми. Навчальні матеріали надають як студентам і лікарям, так і професорсько-викладацькому складу. Пропонується два варіанти - розсіяна інтеграція по різних дисциплінах і у вигляді окремої дисципліни (навчального плану).
В НМУ навчаються близько півтори тисячі студентів з різних континентів. Відомо, що Африканське бюро ВООЗ видало Посібник з підготовки національної політики і стратегічного плану з безпеки пацієнтів. Як бачимо, навчання й підготовка кадрів у галузі безпеки пацієнтів є актуальними й невідкладними для всього світу.
Навчання безпеці пацієнтів повинно сприяти формуванню позитивної поведінки (культури безпеки) медичних працівників, а не оборонної практики".
Перелік дефектів надання медичної допомоги пацієнтам щороку збільшується. Міжнародні експерти стверджують, що медичне середовище спричиняє дедалі більше ризиків для пацієнтів. А тим часом наша держава, за висновками науковців, взагалі не бачить цієї проблеми, а відтак не переймається її розв'язанням.
"У нас є затверджені базові документи щодо запровадження управління якістю надання медичної допомоги. Але в жодному з семи наказів не знайдете таких понять як "якість" і "безпека" - їх узагалі там немає, - аналізує ситуацію завідувач лабораторії безпекових стратегій в охороні здоров'я Інституту громадського здоров'я ім. О.Марзєєва НАМН України професор Юрій Скалецький. - Госпітальна смертність, тобто смертність у стаціонарах медичних закладах, на жаль, зростає. Щорічно, починаючи з 2007 року, фіксується збільшення кількості випадків госпітальної смертності на 25 тисяч. Про це свідчать дані Центру медичної статистики МОЗ. Ми також вивчали інформацію про смертність від ДТП, виробничого травматизму та ін. Там за останні 10 років кількість летальних випадків має тенденцію до зменшення, а госпітальна смертність - навпаки. Причому це стосується великої кількості людей працездатного віку.
- Що найчастіше призводить до трагічних наслідків - внутрішньолікарняні інфекції, помилки, недбалість медперсоналу, відсутність необхідної апаратури?
- Причин багато. У Національній доповіді про стан техногенної безпеки, яку підготувала Держслужба з надзвичайних ситуацій, є дані про зростання кількості післяопераційних ускладнень та післяопераційної смертності, причиною яких були госпітальні інфекції. Однак у медичному світі ніхто про це не згадує - ні МОЗ, ні лікарі, наче взагалі такої проблеми не існує.
Нещодавно були оприлюднені результати надзвичайно важливих досліджень, які проводять фахівці Інституту медичної радіології ім. Григор'єва НАМН України. Йдеться про досвід використання апаратури для променевої терапії, зокрема, в онколікарнях та онкодиспансерах. Майже половина з перевірених апаратів не відповідає заданим характеристикам - вони або опромінюють хворих більше від необхідного, або дають значно нижчу дозу, ніж потрібно для лікування. При перевищенні рівня у хворих розвиваються ураження шкіри, внутрішніх органів, утворюються свищі й навіть трапляються летальні випадки. У цілій низці медичних закладів було виявлено перевищення дози опромінення на 40%.
А якщо доза низька - в онкохворого збільшується ризик виникнення т.з. вторинних (радіаційних) пухлин, знищується імунітет і досягти запланованих результатів лікування неможливо. Загалом, за даними науковців, майже 15 тисяч пацієнтів з онкологією замість позитивних результатів лікування отримали ускладнення, які призвели до погіршення самопочуття і навіть летальних випадків. На жаль, жодної реакції на результати досліджень не було - ні з боку лікувальних закладів, ні з боку МОЗ".
Експерти стверджують, що хворі, які отримали ускладнення через зараження госпітальними інфекціями, змушені перебувати на лікуванні втричі довше, ніж планувалося. Особлива зона ризику нашої медицини - пологові будинки, де помилки медперсоналу й госпітальні інфекції досить часто призводять до трагічних наслідків.
За півроку в невеликому містечку на Київщині кілька сімей пережили трагедію втрати своїх новонароджених дітей. У кожному випадку вагітність була бажаною, її перебіг був без ускладнень. Троє жінок, які так і не стали матерями, звернулися до суду. Спеціальна комісія, яка вивчала медичні картки, опитувала медперсонал і пацієнток, зробила вигляд, що не помітила помилки в діях акушера-гінеколога. Хоча, за словами експертів, те, що він робив, у європейських клініках давно вважається не просто грубою помилкою, а варварством, яке загрожує здоров'ю і життю як немовляти, так і матері. Що, власне, й підтверджують випадки, які там сталися.
Кажуть, акушер-гінеколог любить прискорювати пологи - використовує спеціальні щипці, видавлює плід руками, не зважаючи на несамовиті крики жінок. В однієї з породілей стався розрив матки, відкрилася кровотеча, дитя померло під час пологів. До всього додалася внутрішньолікарняна інфекція. Коли через місяць молоду жінку виписували додому, їй повідомили, що вона вже ніколи не зможе народити дітей.
"У закордонних клініках за використання такого допоміжного методу під час пологів лікаря позбавляють медичної ліцензії, бо це несе значні ризики для здоров'я і життя новонародженого. У нас постійно про це нагадують на конференціях і семінарах, самі ж лікарі вважають цей метод атавізмом, однак є горе-спеціалісти, які все ігнорують, - розповідає юрист, експерт із медичного права Ольга Скорина. -Не всі жінки, що зазнали таких страждань, написали відповідні заяви. Вони бояться - кажуть, що їм то погрожують по телефону, то за мовчання обіцяють не брати грошей за консультації та наступні пологи.
- Чи можна в наш час узагалі домогтися справедливості, якщо сталася медична помилка або зараження госпітальними інфекціями?
- Заяв надходить багато. Але довести, що це була медична помилка чи зараження ВЛІ, - дуже складно. Люди не завжди розуміють, що запалення, підвищення температури і т. ін. можуть бути пов'язані саме із ВЛІ. Лікарі всіх привчили, що ускладнення трапляються через низький імунітет і слабкість організму. Про госпітальні інфекції вони ніколи не розповідають.
Починати треба з медичної документації - з тих результатів обстежень, з якими хворий прийшов на госпіталізацію. Їх потрібно зберігати, навіть якщо все пройшло благополучно. Цього вимагає наступність медичної допомоги - лікар, до якого ви буде звертатися пізніше, матиме більше інформації, щоб правильно призначити лікування.
Днями я забирала свою співробітницю з лікарні, ми звернулися до керівництва медичного закладу з проханням надати копії всіх медичних документів. Вона пройшла багато різних досліджень, консультувалася у вузьких спеціалістів, така інформація може знадобитися в майбутньому. Нас відразу запитали: "А що не так?" Ми пояснили свою позицію - усе так, а документи необхідні задля того, щоб підтримувати наступність лікування.
Нам відмовили. Бо головні лікарі забороняють видавати документи, керуючись відомим принципом "аби чогось не сталося". Хоча це порушення прав і людини, і пацієнта. Медична інформація, яка відноситься до конфіденційної, належить особі. Якщо говорити про документ як папірець - це власність медичного закладу.
- Що ви порадите пацієнтам у такому випадку?
- Не чекати, доки щось трапиться. Вся медична документація може знадобитися у будь-який момент, тому її слід збирати і зберігати. Що потрібно? Однієї виписки мало, бо вона не містить усієї інформації. До неї не включать результатів усіх досліджень, там немає інформації про всі призначення - які ліки, в якому дозуванні, як і чому міняли схему лікування, чи були побічні дії або алергічні прояви тощо. Тому потрібно вимагати всі медичні документи. Якщо пацієнт зробив томографію або інші дослідження, він має право забрати всі знімки. Тим паче що у більшості випадків (90-95%) хворий заплатив за це власні кошти. Описової частини, яку видають частіше, буде недостатньо. Адже знімок різні фахівці тлумачать по-різному, уважний лікар може побачити те, що пропустив його, скажімо так, недосвідчений колега. Все це пацієнт має право забрати собі.
- Мабуть, варто зберігати й усі чеки з аптек, особливо, якщо це антибіотики або дорогі ліки?
- Доки лікування не завершилося і не було досягнуто запланованого результату, обов'язково треба зберігати упаковки від ліків, використані ампули. Трапляється, що медпрепарати зберігаються неналежно, закінчується термін придатності і тому його застосування не дає очікуваного результату. Отоді знадобиться вся інформація, яка міститься на упаковці й ампулах - дозування, серія, дата виробництва тощо. За чеком це не завжди можна встановити, бо в деяких аптеках вдаються до маленьких хитрощів - не вказують назви препарату, а пишуть: "медичні вироби", кількість і загальну суму. Спробуй тоді довести, що саме ти придбав.
- Який алгоритм дії пацієнта, котрий обстоює свої права, - він повинен звертатися до керівництва лікарні, до головного позаштатного спеціаліста МОЗ відповідного профілю, писати заяву на ім'я міністра?
- Донедавна в МОЗ формувалася платформа для спілкування експертів у сфері медицини, захисту прав пацієнтів та прав медичних працівників. Так звана клініко-експертна комісія, на яку ми всі покладали великі надії. Нині, на превеликий жаль, призначення клініко-експертної комісії людям доводиться чекати по півроку й більше, їх належно не інформують про час і місце проведення засідання. Люди з проблемами здоров'я цілий день очікують під кабінетами, коли ж розглянуть їхні питання. У МОЗ на цю проблему не звертають ніякої уваги.
Обстоювати свої права і боротися з дефектами в медицині повинні самі пацієнти, їхні родичі, друзі, колеги. Мусимо всі разом домагатися, щоб у лікарнях хворого сприймали не як безсловесну істоту, яка дає гроші й беззастережно виконує все, що наказав лікар. Важливо домогтися, щоб ставлення до нього було як до пацієнта, тобто людини, яка має відповідні права".
Однак зрушити цю справу з мертвої точки лише силами пацієнтів буде дуже складно. Експерти нагадують, що в нас було підготовлено три законопроекти про права пацієнтів, однак жоден з них не дожив до тієї світлої миті, коли б його розглянули і перетворили на закон.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google