Карантин чи своєчасне тестування?

У боротьбі з коронавірусом країни вдаються до різних тактик. Десь проводять масові тестування всіх громадян із підозрою на зараження вірусом, десь тестують тільки пацієнтів із тяжкими симптомами, а інших відправляють на домашній карантин.

На 8 квітня Мінздоров'я України затвердило алгоритм тестування. Обов'язково тестувати мають усіх із пневмонією будь-яких видів; тих, хто має клінічні симптоми зараження коронавірусом, а також членів їхніх родин.

На сьогодні, як стверджують джерела в Мінздоров'я, тестів ПЛР для цього в Україні достатньо. Понад 250 тисяч уже завезено. До кінця квітня два мільйони тестів має виготовити ТОВ "Укргентех" - одне з розробників тестів в Україні.

Бракувало реактивів для виділення РНК вірусу та підготовки його до ПЛР. Але й вони вже їдуть в Україну.

Однак на 7 квітня, згідно з даними, отриманими DT.UA з Центру громадського здоров'я, лабораторних досліджень методом ПЛР було проведено всього 18 132 (13 819 людей). Багато це чи мало? Крім іншого, не слід плутати дані из таблиці ЦГЗ щодо кількості людей, яким було проведено тестування, з охопленням тестованої аудиторії. Стан тих, чий тест показав позитивний результат, перевіряють потім ще як мінімум тричі. В таблиці наведено сукупність проведених на 7 квітня тестів ПЦР і кількість людей, яким такий тест провели. Однак із цієї кількості не виокремлені ті, кому тестування проводилося вперше. А значить, охоплених тестуванням ще менше, оскільки в даних, вочевидь, містяться і повторні тести, проведені людям з раніше уже отриманим позитивним результатом.

Для порівняння поглянемо на дані сайту worldometers.info за 8 квітня (хоча, судячи зі свіжих цифр по Україні, дані світової статистики відстають). Усього тестів проведено: у Франції - 2 24 000, у Німеччині - 218 000. У ближчих до нас Польщі - 99 284, Румунії - 47 207. Коментарі, так би мовити, зайві.

Крім наявності тестів і необхідних реактивів, для проведення масових лабораторних тестів є ще одне обмеження - кількість лабораторій та їх співробітників. Для більш масового проведення тестування в Україні "пляшковим горлечком" є обмежений список лабораторій, результати досліджень яких враховуються в офіційній статистиці.

Так, у списку Центру громадського здоров'я за 5 і 7 квітня 2020 року, надісланому на запит DT.UA, значаться 26 лабораторій. Із них 24 державні (даних по ДУ "Донецький ОЛЦ" у таблиці немає, мабуть, він не працює) і двіприватні.

Як видно з наведеної таблиці, обладнання, яке використовують у лабораторіях, дуже різне, що призводить до відхилень у стандартизації процедури.

Автоматичних станцій для пробопідготовки (а їх відсутність посилює ймовірність помилки при підготовці зразків, ускладнює процес і стандартизацію процедури та знижує її швидкість) не має жодна лабораторія зі списку, крім ТОВ "Діаген". У таблиці не наведено дані по центральній лабораторії Центру громадського здоров'я, куди, до речі, "Сінево" передала автоматичну станцію для підготовки 10 тисяч зразків на добу. Невідомо, чи використовують її.

На 7 квітня, як бачимо з таблиці, найбільше досліджень було проведено за добу і за весь період у Вінницькому ОЛЦ - 266 (252 людини) і 1762 (1642 людини), відповідно. (Зразків і досліджень більше, бо забирають і з носа, і з зіва, - це різні дослідження.)

Тим часом, на думку експертів, кожна лабораторія могла б виконувати 200–400 тестів на добу (з вихідними), тобто близько 4000–6000 на місяць. Якщо ж працювати у дві-три зміни без вихідних, можна вийти й на 10 тисяч тестувань на місяць.

Однак через особливості роботи з вірусом у такій лабораторії одночасно мають працювати не менше трьох людей. Як видно з таблиці, для організації позмінної роботи персоналу явно недостатньо.

Останні кілька днів головний санітарний лікар України Віктор Ляшко заявляє, що до тестування підключать приватні лабораторії. Але для аналізу проб лабораторія повинна мати ліцензію, що підтверджувала б певний рівень безпеки. Зокрема - певну кількість приміщень із відповідними умовами забезпечення безпеки та запобігання поширенню вірусу в процесі проведення дослідження. Крім того, мати у своєму розпорядженні стандартизовану методику (вона нескладна), бути забезпеченою реактивами й фінансуванням. Швидше за все, більшість приватних лабораторій до цього не готові. Апаратів для ПЛР сотні, коли не тисячі. Та ось умови для підготовки біоматеріалу з вірусом для дослідження - обмежені (у тих-таки лабораторних центрах ЦГЗ). А це - найважливіший етап.

Слід сказати, що й молекулярний тест не дає 100% гарантії виявлення вірусу. Завжди є ризик збою обладнання і неякісних реактивів. Але найчастіше причина - технічні помилки при заборі проб та логістика. Судячи з даних таблиці, ситуація з цим не дуже хороша.

Всі статті авторки читайте тут.