«ІНВАЛІД» І «НЕПРАЦЕЗДАТНИЙ» — ПОНЯТТЯ НЕ ТОТОЖНІ

У нашій країні є три найбільші організації інвалідів — Українське товариство сліпих, Українське товариство глухих і Спілка організацій інвалідів України. І хоч остання, на відміну від решти, що мають за плечима 65-літню історію, існує лише 10 років, саме вона є найбільш масовим всеукраїнським громадським формуванням, яке об’єднує людей із серйозними проблемами здоров’я: 1 мільйон інвалідів (усього в нашій державі їх 2,5 млн. чоловік) перебувають сьогодні в лавах СОІУ.

Чим займається Спілка організацій інвалідів України? Мабуть, краще, ніж відповів на це запитання її голова В’ячеслав Рябченко на прес-конференції, що відбулася минулого понеділка, і не скажеш: «Усі десять років ми боремося за життя інвалідів». У чому це конкретно виявляється? З ініціативи Спілки, на розгляд ВР виносилася ціла низка пропозицій до Конституції України, законодавчих актів, які стосуються питань пільгового оподаткування для громадських організацій інвалідів та їхніх підприємств, зміни чинних і розробки нових законів. СОІУ брала участь у підготовці «Програми фахової реабілітації та зайнятості інвалідів», 1994 р. ініціювала створення при Кабміні ради зі справ інвалідів. Спілка заснувала по всій країні близько 400 підприємств, де працюють люди, котрі мають серйозні проблеми зі здоров’ям, організувала центри соціально-трудової реабілітації в Києві, Кіровограді, Севастополі, Дрогобичі.

Але... Ухвалені закони і нормативні акти, які гарантують соціальний захист інвалідів, не виконує місцева влада. Постійно до існуючих документів вносяться доповнення й зміни, і більшість їх спрямована на «урізання» тих незначних пільг, яких свого часу домоглися інваліди. 1991 р. ухвалено закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів», що передбачає новий підхід до оцінки інвалідності: вона стала визначатися не втратою працездатності, а, як і в усьому світі, рівнем втрати здоров’я. І що ви думаєте? Дотепер (і це через дев’ять років!) трапляються випадки, коли в свідоцтвах про інвалідність пишуть «непрацездатний». Але ж інвалід будь-якої групи (звичайно, у міру сил) може трудитися, тим більше тепер, при нинішньому рівні розвитку ком-п’ютерної техніки.

Є в нас держфонд соціального захисту людей, які мають сер-йозні проблеми зі здоров’ям, одним із завдань якого є фінансування підприємств інвалідів — безвідсоткове кредитування, субсидії і т.п. Та отримати ці кредити і субсидії практично неможливо. Оскільки треба мати заставу — високоліквідну нерухомість. І це ще не все, у новому податковому кодексі (ухваленому ВР, щоправда, поки що лише в першому читанні) зникли майже всі пільги, які стосуються інвалідів та організацій, котрі беруть їх на роботу. Як розцінювати такі кроки, узагалі таке ставлення держави до і без того найменш захищеної категорії її громадян?.. Мінімальна пенсія по інвалідності — це мізерні 42 грн. (максимальна — для інваліда I групи, який має стаж роботи не менше 10 років, — 105 грн.), а інваліди дитинства отримують аж... 18 гривень на місяць.