І СТРАХ БЕРЕ ЗА СТРАХОВУ МЕДИЦИНУ

Вчитися читати абсолютно ні до чого, коли м’ясо й так пахне за версту.

М.Булгаков,
«Собаче серце»

Оcь і півріччя спливло. Жодних сумнівів: на колегії Мінздоров’я, яка має відбутися наступного тижня, міністр охорони здоров’я не упустить можливості вкотре заявити про досягнення на ниві охорони здоров’я. Тоді як, попри збільшення бюджетного фінансування галузі, становище в охороні здоров’я, на думку авторитетних фахівців, катастрофічне (медики визначають його як коматозне). Централізація коштів і розподіл бюджетних асигнувань «за програмами та централізованими заходами МОЗ» не привели до обіцяного поліпшення забезпечення лікарень медикаментами та необхідними матеріалами. За відсутності належного контролю кошти мають звичку «йти в пісок». Дір лікувальних установ не залатати дедалі більшою кількістю законів, постанов та інших нормативно-правових актів, продукованих у надрах Мінздоров’я. Від того, що їх вийшло 2001 року аж 137 (тоді як у попередньому — 104), хворому легше не стане. Втім, як і медику, який мусить надавати допомогу пацієнтам в принизливих умовах. Реформа охорони здоров’я, яка рухалася, нехай і зі скрипом, у попередні роки, застопорилася. Багатостраждальний проект закону про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування загруз у нестиковках і доопрацюваннях. (До речі, у фахівців є чимало претензій і зауважень до законопроекту, розглянутого в другому читанні ВР попереднього скликання, проте це окрема тема.) А час не стоїть на місці, закон, навіть якщо його ухвалять найближчим часом, сам по собі не запрацює, його ще треба доповнити десь так двома десятками підзаконних актів, щоб поступово можна було ввести в дію модель обов’язкового соціального медичного страхування. Проте в міністра, очевидно, руки не доходять до страхової медицини. Йому б тій, що є, раду дати...

Про реальний (не уявний) стан справ в охороні здоров’я, у тому числі про «об’єктивність» медичної статистики, «ДТ» писало чимало. У цій публікації хотілося б звернути увагу на окремі факти й тенденції, які викликають серйозну стурбованість у колах фахівців, не байдужих до долі вітчизняної охорони здоров’я. Не нами помічено: керівництво Мінздоров’я щосили намагається позбутися всього того, що здатне спричинити йому зайвий головний біль. Одним із перших «реформаторських» кроків міністра В.Москаленка був наказ про передачу Академії медичних наук понад десятка підвідомчих НДІ. Нібито з метою підвищення ефективності наукових досліджень. Потім під «дах» академії було переведено й інші інститути Міністерства охорони здоров’я. Природно, разом із бюджетним фінансуванням. Про те, наскільки після цього підвищилася ефективність медичної науки, краще судити науковій громадськості. Про бідність і немічність цієї галузі, яка, по суті, займається «популяризацією та впровадженням західних досягнень», на сторінках одного медичного видання нещодавно відверто висловився патріарх вітчизняної хірургії академік М.Амосов. Таке рішення В.Москаленка викликало вимушений «відплив мізків» з Мінздоров’я: кращі наукові сили перейшли до Академії меднаук. Мабуть, єдина гучна «наукова» розробка останнього часу, ініційована Мінздоров’я, — система показників рейтингової оцінки (СПРО), яка сьогодні викликає колючі репліки в наукових медичних колах.

Ще один вагомий «баласт», якого намагається позбутися Мінздоров’я, точніше — міністр охорони здоров’я, — санаторно-курортний комплекс. Слід зазначити, що останніми роками Міністерство охорони здоров’я втратило понад 2500 санаторних місць для хворих на туберкульоз. (Про загрозливу ситуацію з поширенням туберкульозу в Україні промовисто свідчить подана таблиця.) Чи не кожний міністр (а їх на ниві охорони здоров’я протягом останнього десятиріччя змінилося стільки, що відразу й не перелічити) вважав за честь подарувати комусь один-два санаторії. Таким чином МОЗ позбулося санаторіїв «Блакитна затока», «Примор’є», ім. Семашка, ім. Дзержинського та ін. Унікальний санаторій «Гірське сонце», що лежить на березі Чорного моря (єдина лікувально-оздоровча установа для спільного перебування батьків і дітей), зданий в оренду терміном на 10 років. До речі, міністр вирішив його долю одноосібно, підписавши договір про оренду без згоди спеціальної комісії МОЗ, що, цілком зрозуміло, викликало різні пересуди в кулуарах відомства. Сьогодні грошовиті люди поклали око на Симеїз, де є два протитуберкульозних санаторії (для дорослих і підлітковий). Фактично триває систематичне, безконтрольне і безкарне розбазарювання державної власності. Схема, яка дозволяє оминути Закон України «Про курорти», що забороняє приватизацію спеціалізованих санаторно-курортних установ, проста до непристойності. Установа здається (береться) в оренду на 5, 10 і більше років. Орендар реконструює її, вкладаючи в це суму, яка багаторазово перевищує оцінну вартість комплексу при його здаванні в оренду. Зрозуміло, що, навіть захотівши після завершення терміну оренди повернути санаторій назад, медичне відомство не в змозі компенсувати вкладені в реконструкцію кошти. Тому вказування термінів оренди — справжня формальність, фактично власність іде в чиїсь руки безповоротно.

Відповідно до Закону України «Про курорти», Кабінет міністрів (постанова від 06.05.2001 р. №425) створив у складі Мінздоров’я Державний департамент із питань діяльності курортів. Цим самим передбачалося, зокрема, покласти край порочній практиці, яка веде до руйнації та ліквідації колись чітко налагодженої системи санаторно-курортної допомоги. Керівництво МОЗ зобов’язали в місячний термін організувати роботу нового органу державного управління. Проте й по сьогодні департамент по курортах фактично не функціонує, начальник і бухгалтер — ось і весь штат. Чому керівництво Мінздоров’я так пасивно поставилося до цієї проблеми — залишається тільки гадати.

З огляду на ситуацію, яка склалася, наприкінці квітня ц.р. питання про справи санаторно-курортні було винесене на обговорення урядового комітету із соціального, науково-технічного та гуманітарного розвитку. Тоді ж було ухвалено рішення про передачу департаменту з питань діяльності курортів під «дах» іншої, активнішої структури — Державної туристичної адміністрації. З усім санаторно-курортним господарством, що залишилося. Безперечно, така ідея — поєднувати приємне (подорож) із корисним (оздоровлення) — має право на життя. Та на курорт або в санаторій їздять не лише відпочивати, а й лікуватися. Тим паче це стосується спеціалізованих санаторіїв (для туберкульозних хворих, дітей із порушеннями опорно-рухового апарату та з іншими серйозними захворюваннями), які є установами охорони здоров’я. Чи можна бути впевненим у тому, що перепідпорядкування системи санаторної служби Мінздоров’я — Держтуризмові не призведе до її повної руйнації?

Один із прикладів ставлення керівництва медичного відомства до санаторно-лікувальних справ. Кілька днів тому в санаторії «Старий Крим» (для хворих на відкриту форму туберкульозу) відключили електрику. За несплату. 200 чоловік, які перебували там на санаторно-курортному лікуванні, залишилися відрізаними не просто від цивілізації — немає можливості проводити необхідні медичні процедури, навіть готувати їжу. Міністр відреагував незворушно: «Немає грошей». Хоча, здавалося б, у цій ситуації реакція керівника такого рангу має бути іншою, ніж головбуха чи завфінвідділом.

З 1995 року в Україні лютує епідемія туберкульозу. Заходи, яких вживає Міністерство охорони здоров’я, поки що не дали очікуваного результату. Наступ агресивних полчищ палички Коха на знесилене населення триває (див. таблицю). Останнім часом прийняті: державна програма боротьби з туберкульозом, спеціальний закон, два укази Президента, постанови Кабміну, накази МОЗ. Та закономірне запитання, чим це підкріплено реально? Під програму боротьби з туберкульозом на нинішній рік заплановано 100885 тис. грн. З них 60351 тис. грн. — на забезпечення хворих на туберкульоз медикаментами. Всі закупівлі здійснюються централізовано. Потім Мінздоров’я розподіляє ліки по тубдиспансерах. Деякі головлікарі диспансерів розповідають: медпрепарати поставляються в мішках; звідки вони, яка їх активність, вартість — невідомо. Туберкульозним санаторіям медикаментів не виділено взагалі — чи то про них забули при розподілі, чи то просто обдурили. І тепер хворі мусять їхати в санаторій зі своїми ліками.

За в’їдливим зауваженням медиків, сьогодні Мінздоров’я скидається на базар — купують, розподіляють, продають. Про жодні реформи в галузі не йдеться. Керівництву їх проводити ніколи. Реформа, наріжним каменем якої має стати перехід на бюджетно-страхову медицину, відійшла на задній план. Міністр повністю зайнятий політикою централізації. Сьогодні забезпечення охорони здоров’я здійснюється в централізованому порядку, починаючи від засобів боротьби з епідеміями — і до медичного устаткування, автомобілів «швидкої допомоги». Чи можна при цьому врахувати потреби кожної окремо взятої лікувальної установи? Міністр заявляє, що завдяки централізованим закупівлям ефективніше витрачаються бюджетні кошти. Теоретично таке можливо. А ось щодо практики… Лихі язики різне кажуть, проте звернемося до документальних фактів.

Нещодавно фахівці Рахункової палати України провели перевірку використання бюджетних коштів, виділених Мінздоров’я на придбання медичного устаткування в 2000 і 2001 роках. Результати цієї перевірки було розглянуто на колегії Рахункової палати. Отже, цитуємо: «…Перевірка показала, що використання коштів… здійснювалось з порушенням чинного законодавства, за відсутності контролю з боку відповідних служб та, в багатьох випадках, грунтувалось на недосконалому організаційному забезпеченні, що призвело до неефективного, нецільового та незаконного використання коштів державного бюджету. Протягом останніх років у Міністерстві охорони здоров’я України склалася негативна тенденція до зростання порушень і зловживань у сфері використання коштів державного бюджету України, причому ці порушення носять системний характер.

Відсутність системи прогнозування та розподілу закупленого обладнання та незабезпечення дійового контролю за використанням бюджетних коштів міністром охорони здоров’я В.Москаленком, який, відповідно до п. 9 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого Указом Президента України від 24.07.2000 №918/2000, несе персональну відповідальність перед Президентом України та Кабінетом міністрів України за реалізацію державної політики та стан справ у сфері охорони здоров’я, призвело до неефективного, нецільового та незаконного використання коштів державного бюджету України.

В цілому перевіркою встановлено факти незаконного використання коштів державного бюджету України у сумі 17438,8 тис. грн., неефективного у сумі 18955,2 тис. грн. та нецільового використання у сумі 623,9 тис. грн. В загальній сумі з порушенням чинного законодавства та неефективно використано… 113800,2 тис. грн. або 54,4 відс. до загальної суми бюджетних призначень на 2000 та 2001 роки».

Виявлено й низку інших порушень фінансової дисципліни. Зокрема, Академією медичних наук «здійснено відволікання коштів державного бюджету у дебіторську заборгованість. Фактично здійснена бюджетна позика структурам різної форми власності, терміном від двох до шести місяців, що призвело до неефективного використання державних коштів на загальну суму 12445,4 тис. грн.».

Є ще один цікавий документ, який доречно буде навести в цьому контексті. Наприкінці лютого ц.р. на ім’я прем’єр-міністра було надіслано листа за підписами міністра охорони здоров’я і президента Академії медичних наук із проханням розглянути одну цікаву «пропозицію АМН України і МОЗ України». Полягала воно в тому, щоб передати до складу АМН ще два інститути — Український НДІ медичної реабілітації та курортології (м. Одеса) і Український НДІ дитячої курортології та фізіотерапії (м. Євпаторія), а також санаторій «Дніпро» Державного лікувально-оздоровчого управління (колишнього 4-го управління). На цих трьох «китах» передбачалося створити «єдину цілісну структуру — Науково-практичне об’єднання». Було підготовлено і проект відповідного розпорядження Кабміну. Та постали запитання... Проект відхилили. Треба гадати, не лише через неточність формулювань.

Після всього викладеного, напевно, навіть у закоренілого скептика не залишиться сумнівів щодо «реформаторських» намірів міністра охорони здоров’я. Ну й нехай кажуть, що паперовий вал законів-указів-постанов-розпоряджень жодним чином не вплинув на поліпшення охорони здоров’я. Нехай єхидствують, мовляв, час перейменувати МОЗ на міністерство боротьби з охороною здоров’я. Нехай зловтішаються: навіщо «туберкульозний» департамент і управління медичного страхування, якщо є «цілком таємне» тендерне управління? Нехай заздрять: чули? Москаленко вже доктор наук і готується в членкори Академії меднаук! Це ж за які наукові досягнення? Нехай... Головне — зроблено. А реформа може зачекати.