«...І ЛИШЕ ЗАДИХАЄШСЯ — ЩОСИЛИ»

Перш ніж розпочати читати цю статтю, дайте відповіді на кілька простих запитань. Чи відчували ви протягом останніх двох тижнів важкість у грудях, потерпали від задишки, мучилися кашлем? Чи доводилося відмовлятися від запрошення в гості лише тому, що ваші приятелі курять? Чи прокидалися ви вночі через те, що не можете дихати? Відкладали коли-небудь прогулянку через «не вашу» погоду? Ні? Чудово! А тепер спробуйте уявити, що, скажімо, праця в саду, прибирання квартири, піша прогулянка чи навіть сон, не кажучи вже про такі приємні прояви життя, як гра з дітьми або онуками, сміх, танці, спорт для вас — беззастережне табу. Мало того, до всіх перелічених вище неприємностей додаються постійні занепокоєння, пригніченість, страх, що однієї «чудової» миті ви задихнетеся...

Їх — 100 мільйонів

Бронхіальна астма — захворювання, відоме ще з часів Гіппократа. Але тільки кілька років тому лікарі стали бити на сполох: медики багатьох країн світу, незалежно один від одного, почали відзначати ускладнення перебігу цієї недуги, збільшення смертності від неї, швидке настання інвалідизації, відсутність ефекту від проведеного лікування. Усе назване і стало поштовхом до капітальної «ревізії» знань про астму та проведення нових фундаментальних досліджень. Відтак з’явилася нова концепція захворювання: бронхіальна астма, незалежно від рівня тяжкості, — хронічне захворювання дихальних шляхів. А якщо це хронічний процес, то його, природно, слід лікувати постійно, навіть тоді, коли прояви недуги мінімальні.

Нові знання потребували не лише якнайшвидшого поширення, а й вироблення нової концепції боротьби з підступним ворогом. Такий документ і створила ВООЗ спільно з Міжнародною експертною радою з астми. Називається він «Глобальна стратегія з профілактики та лікування бронхіальної астми». Його головна мета — формування основних принципів підходу до визначення рівня тяжкості захворювання, вибору ефективного лікування та профілактики бронхіальної астми, що дозволить її контролювати, використовуючи мінімум відповідних ліків.

Астма — «головний біль» пульмонологів усього світу. Кількість її жертв, залежно від регіону, становить у середньому від 5 до 15% населення країни. Загалом на Землі близько 100 мільйонів астматиків.

Один пишемо — дев’ять запам’ятовуємо

Наскільки гостра проблема бронхіальної астми в Україні? За статистикою Міністерства охорони здоров’я, кількість таких хворих становить лише 0,4% населення держави — тобто близько 217 тисяч чоловік. На жаль, цей показник (до слова, один із найнижчих у світі) дуже неточний. Епідеміологічні дослідження, проведені в багатьох європейських країнах, засвідчують: у Старому Світі майже 5% дорослих і 7% дітей — астматики. Отже, і дані нашої офіційної статистики потрібно помножити, як мінімум, на десять. Принаймні так вважає директор Інституту фтизіатрії і пульмонології АМН України, академік АМНУ Юрій Фещенко. Він переконаний, що від астми потерпають, можна гадати, 2,5 мільйона наших співвітчизників.

Така величезна різниця у цифрах підштовхує до дуже невтішного висновку: близько 90% українських астматиків не діагностуються й, відповідно, не проходять необхідного лікування. Почасти це пояснюється «рудиментами минулого». Хоч як це по-блюзнірському звучить, але в СРСР вищі інстанції не заохочували лікарів діагностувати астму, яка вважалася дуже «несприятливим» для «країни розвиненого соціалізму» захворюванням. У результаті астматикам ставили так звані сурогатні, а простіше — неправильні діагнози, призначали неправильне лікування. (До яких наслідків призвела така лікарська «допомога», здогадатися неважко.) З другого боку, нинішній величезний розрив між міністерськими цифрами й реальністю пов’язаний із відсутністю національної освітньої програми з проблеми астми, її симптоматики, з неможливістю одержати кваліфіковану консультацію про способи її найефективнішого лікування.

Інтермітуюча, атопічна, нічна

Отже, астма — стан хронічного запалення дихальних шляхів. Результатом цього процесу є гіперреактивність бронхів, звуження їх у відповідь на широкий спектр подразників, зокрема на такі неспецифічні, як тютюновий дим, холод, різкі хімічні запахи тощо. Астма виявляється у формі кашлю, сухих хрипів, відчуття здушеності в грудній клітці, ядухи. На щастя, звуження бронхів зазвичай є оборотним процесом.

Є багато різних методів класифікації астми, переважно пов’язаних із тяжкістю симптомів і (або) інколи і частотою їх появи. Бронхіальна астма буває легка, середньої тяжкості чи тяжка (ці визначення вказують на рівень тяжкості захворювання відповідно до його діапазону). Якщо симптоми недуги мають епізодичний характер, лікар робить висновок: у пацієнта інтермітуюча астма. А якщо захворювання проявляється регулярно і тривалий час — це хронічна форма. Астма, яка має алергічне походження, називається атопічною, безпосередньо не пов’язана з алергією — неатопічною. Також трапляється астма фізичної напруги — симптоми з’являються через кілька хвилин після навантаження, і нічна — виникає або посилюється в темну пору доби.

Всупереч поширеній думці, астма не є виключно наслідком спадкової схильності чи легеневих вірусних захворювань, на які людина перехворіла. Збудниками цієї хвороби можуть бути й безліч інших чинників. У тому числі — домашні кліщі, наші улюблені чотириногі вихованці, пилок трав, цвілеподібні й дріжджові грибки, забруднення довкілля.

Бійся кішки — ворога твого

Найпоширенішим побутовим алергеном вважається домашній кліщ. Ця шкідлива комаха оселяється у м’яких меблях, матрацах, килимах, паласах, постільних предметах і навіть (бр-р-р!) у м’яких іграшках. Аби остаточно «потішити» читачів, повідомлю: температура наших із вами жител та їхній рівень вологості — ідеальні умови для життя й розмноження «милого» сусіди. Можу собі уявити вашу реакцію і після прочитання наступних рядків. Якщо ви бодай десять років спите на одній і тій самій пір’яній подушці, можете не сумніватися — майже половину (!) її ваги становлять домашні кліщі, котрі живуть там.

Потужну алергізувальну властивість має пилок трав, а також спори цвілеподібного та дріжджового грибків. Поява в будинку цвілі надзвичайно небезпечна. Оптимальне середовище для розвитку цвілеподібного грибка — вологе, погано вентильоване приміщення. Місцями його розмноження можуть бути тривалий час не ремонтовані системи опалення й охолодження, зокрема кондиціонери.

Ризик розвитку астми істотно зростає за умови контакту з домашніми тваринами, особливо кішками. У шерсті наших пухнатих улюбленців міститься величезна кількість алергенів. Алергічні властивості також мають слина, екскременти, відшарований епідерміс вусатих-хвостатих. До речі, астму можуть спровокувати такі алергени й без прямого контакту з тваринами. Дослідження показують: навіть якщо собака чи кішка більше не живуть у вашому будинку, їхні алергени можуть залишатися в квартирі ще багато місяців, а то й років!

Надзвичайно сильний чинник, що викривляє нормальні реакції дихальної системи, — висока концентрація забруднення зовнішнього середовища. До слова, вихлопні гази у списку головних ворогів екології посідають далеко не останнє місце. Не менше 70% забруднення навіть у найбільш «нечистих» містах припадає на частку саме автомобільних вихлопних газів.

Крок праворуч, крок ліворуч...

Людина, яка не хворіє на астму, легко може уявити собі відчуття астматика, спробувавши подихати через вузьку трубочку бодай хвилину, закривши при цьому ніс. На жаль, дихання «мов крізь вушко голки», за висловом Костянтина Паустовського, — далеко не єдине обмеження, спровоковане цією хронічною недугою. Астматик має постійно уникати впливу чинників, здатних викликати алергічну реакцію. Він змушений обмежувати себе у заняттях спортом, взагалі — уникати будь-яких фізичних та емоційних навантажень. Людина, хвора на астму, нерідко відчуває втому і має вигляд втомленої. (Втім, воно й не дивно: покажіть щасливчика, який цвіте й пахне після чергового недосипання.) А додайте до цього загальну пригніченість, відчуття вини за заподіяні незручності рідним та близьким, пригніченість через свою залежність від лікарської допомоги й ліків, сором і ніяковість від проявів симптомів астми в публічних місцях... Одне слово, «астма — це коли думаєш у півдумки, ходиш у півкроку й лише задихаєшся — щосили» (це точне та ємне визначення також належить К.Паустовському).

На жаль, бронхіальну астму поки що нікому не вдалося подолати повністю. Але завдяки правильному лікуванню можна домогтися тривалої, інколи навіть багаторічної стійкої ремісії. Сучасні протиастматичні засоби здатні істотно підвищити рівень життя хворих. Ось тут ми й підійшли до однієї з основних проблем вітчизняної пульмонології. Як от — невміння (чи небажання) наших астматиків... лікуватися.

«Попереду» планети всієї

Лікарські препарати, з допомогою яких ведеться боротьба з астмою, поділяються на дві великі групи. Це — препарати надання термінової допомоги та препарати, які застосовують для планового лікування. У всьому цивілізованому світі на останні витрачається левова частка коштів, позаяк саме завдяки цим медикаментам хворобу можна практично звести нанівець. А в українських астматиків основна маса грошей іде на ліки, призначені «гасити» пікові прояви недуги. Чому ми у своїй «далекоглядності» «попереду» планети всієї? Причин кілька. Серед основних — передусім, певна річ, відсталість мислення та «непросунутість» наших лікарів, а також живучість як серед медиків, так і серед астматиків безлічі помилкових стереотипів. Приміром, «полегшення — кінець лікування», «лікувати астму з допомогою гормональних засобів — прямий шлях на той світ», «планове лікування мені не по кишені» тощо.

Ще одна особливість національного лікування астми. Серед астматиків у всьому світі найбільшу популярність здобули дозовані аерозолі, з допомогою яких необхідна доза медикаменту потрапляє безпосередньо в бронхи. Здавалося б, нічого складного: під час вдиху натиснув на клапан — усе, процедуру закінчено. Виявляється, деякі наші хворі примудряються робити цю нехитру операцію, не знімаючи з інгалятора... кришечку.

— Бронхіальна астма, як і інші хронічні захворювання, завдає величезних економічних збитків суспільству, — каже завідуючий кафедрою пропедевтичної терапії Вінницького медичного університету ім. М.Пирогова Юрій Мостовий. — Приміром, за нашими даними, у середньому за рік у м. Вінниці виконується 4 тис. викликів «швидкої допомоги» для купірування астматичного статусу, на що витрачається, за найскромнішими підрахунками, майже 100 тисяч гривень. Досвід зарубіжних країн засвідчив: великі (на перший погляд) витрати на планове лікування астми значно вигідніші й економічніші, ніж витрати, пов’язані з лікуванням невідкладних станів. У зв’язку з цим завдання українських лікарів у тому, аби переконати хворих з самого початку лікуватися правильно. І хоча це «дуже дорого», але насправді — значно дешевше, ніж наступне лікування загострень, пов’язаних із попередньою економією.