Хто є ворогом здоров'я?

Мої односельці-однокласники, які в школі були звільнені від фізкультури, вже всі повмирали.

Розповідь знайомого лікаря-кардіолога

Як відомо, сильна нація - це здорова нація. Якщо людина не має основного - здоров'я, її навряд чи цікавитимуть інші проблеми. Тому головним завданням держави є забезпечення здоров'я своїм громадянам. Яким чином? Звичайно, і всі в цьому впевнені, завдяки якісній медицині.

На жаль, за роки незалежності України вітчизняна медицина більше часу перебувала у стані відвертого регресу, ніж прогресивного розвитку. Споконвічний брак коштів, зловживання деяких посадових осіб службовим становищем, серйозне падіння престижу професії медика - це далеко не всі причини занепаду української медицини. А тут іще й реформа. Схоже, що її автори ніколи не читали Конституції України: стаття 49 Основного Закону категорично забороняє закривати лікувальні заклади. А реформа й вилилася якраз у це саме закриття.

Та й це не всі лиха медицини. Не секрет, що офіційна медицина не тільки в Україні, а й у всіх розвинених країнах уже дійшла до тієї межі, за якою стає очевидно: колишні методологічні засади охорони здоров'я не дають змоги ні збільшити середню тривалість життя, ні знизити дитячу смертність. Без перебільшення можна стверджувати, що у своїй основі офіційна медицина, як і раніше, залишається симптоматичною, усуває симптоми й наслідки, а не саму хворобу та її причини. Ба більше, є всі підстави гадати, що зростання кількості хронічних захворювань - один із закономірних результатів багаторічної практичної діяльності самої офіційної медицини. У загальному вигляді можна вважати: офіційна медицина є незамінною при гострій патології, оскільки має у своєму розпорядженні сильнодіючі й ефективні засоби. Вона може врятувати життя при гострій загрозі, але не спроможна забезпечити підтримання здоров'я, бо сильнодіючі засоби завдають дуже серйозної шкоди здоров'ю. За все доводиться платити. Підсумок: при хронічних захворюваннях офіційна медицина малоефективна.

Мала ефективність сучасної медицини - не єдина її вада. Не менш істотно те, що вона коштує чимдалі дорожче. На Всесвітній асамблеї охорони здоров'я (травень 2012 р.), на якій обговорювалися проблеми хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ), її генеральний секретар пані М.Чен заявила: якщо не зміниться стратегія боротьби з цією групою захворювань (а сюди входять хвороби серцево-судинної системи, злоякісні новоутворення, цукровий діабет тощо), то вже в найближче десятиліття світову систему охорони здоров'я очікує фінансова криза. І весь світ нині шукає нові стратегічні напрями боротьби з ХНІЗ. Ось основні з них.

Персоніфікована медицина (ПМ). В основі розвитку ПМ лежить аналіз особливостей генома людини. Виявляються "ущербні" гени, які за певних умов можуть спровокувати початок того чи іншого захворювання. А в клінічному плані передусім ідеться про те, щоб із допомогою генного аналізу встановити, чи варто взагалі вживати той чи інший препарат. Це потрібно тому, що навіть незначні індивідуальні розходження в ДНК у двох пацієнтів можуть призвести до того, що одна й та сама лікарська сполука діятиме на них геть по-різному. Вже й у нашій країні з'явилися приватні фірми, які пропонують відповідні послуги. Скільки коштує? Краще не питайте!

Регенераційна медицина (РМ). В її основі - використання стовбурових клітин. Цей напрям активно розвивається в США, Канаді, Німеччині й інших країнах. За свою майже 20-річну історію РМ уже пережила як сплеск неймовірної популярності в
90-ті рр. минулого століття, так і помітний спад на початку нинішнього, коли спостерігалися деякі непередбачені наслідки клітинної терапії. Сьогодні комерційні й наукові перспективи РМ залишаються доволі вражаючими й продовжують залучати все нових і нових представників науки й бізнесу. Загалом аналітики сходяться на тому, що кризу РМ успішно переборено й вона перебуває на стадії підйому, що обіцяє революційно змінити принципи медицини вже в найближчому майбутньому. Чи торкнеться вас, шановні читачі, ця зміна принципів медицини? Здогадайтеся самі, зважаючи на вартість цієї технології (забір біоматеріалу, його зберігання, переробка до стану використання, знову зберігання, пакування, транспортування, кваліфікація персоналу тощо).

Наномедицина (НМ). За канонічним визначенням провідного вченого в цій галузі Роберта Фрайтаса, наномедицина - це спостереження, виправлення, конструювання й контроль біологічних систем людини на молекулярному рівні з використанням розроблених нанопристроїв і наноструктур. Насправді наномедицини поки що не існує, є лише нанопроекти, впровадження яких у медицину в остаточному підсумку дасть результат. Але наукове проектування й прогнозування - теж дуже важлива й потрібна річ. За кілька десятків років, коли вже нарешті працюватиме перший асемблер (наноробот-складальник), знання, накопичені наномедициною, втіляться в життя. Дуже "простий" наноробот, розроблений Р.Фрайтасом кілька років тому, - штучна червона кровоносна клітина, названа "респіроцитом". Розмір респіроцита - один мікрон у діаметрі, й він просто протікає в кровотоку. Це сферичний наноробот, виготовлений з 18 млрд атомів, переважно вуглецю з кристалічною решіткою алмаза, що утворює сферичну оболонку механізму. Респіроцит, по суті, - гідропневмоакумулятор, здатний нагнітати всередину себе 9 млрд молекул кисню (O2) і молекул діоксиду вуглецю (CO2). Далі ці гази випускаються з респіроцита під контролем комп'ютера. Гази зберігаються
під тиском близько 1 тис. атмосфер.

Більшість експертів вважають, що саме методи НМ стануть основоположними вже до 50-х рр. ХХ ст. Крім медичних нанороботів, які існують поки що тільки в головах учених, у світі вже створено низку технологій для наномедичної галузі. До них належать адресна доставка ліків до хворих клітин, діагностика захворювань із допомогою квантових точок, лабораторії на чипі, нові бактерицидні засоби тощо. На думку англійського вченого Обрі ді Грея, саме наномедицина здатна реалізувати споконвічну мрію людства - жити нескінченно довго.

Чи здатне все перелічене утримати охорону здоров'я від падіння у фінансову прірву? Очевидно: вона стає дедалі глибшою й глибшою. А що ж робити?

Відповідь на це запитання дає санологія - наука про здоров'я, його механізми й можливості управляти цими механізмами. Ця наука народилася в Україні понад 20 років тому. Вона не має статусу офіційної наукової дисципліни, але практична спеціальність "лікар-санолог" існує. Ніде у світі такої спеціальності немає. Попри свою молодість, санологія взяла на себе сміливість відповісти на багато запитань, які хвилюють офіційну медичну науку. Ось яким, наприклад, санологія бачить вихід із ситуації з кризою охорони здоров'я. З допомогою розробленого методу "вимірювання" здоров'я було встановлено, що здоров'я людини - це її життєздатність, тобто стійкість до факторів, що лежать в основі кожного захворювання, - гіпоксії, крововтрати, інтоксикації. Що вища ця стійкість, то менше людина хворіє й довше живе. В основі цієї стійкості - функція мітохондрій, які забезпечують клітину енергією. Саме ця функція лежить в основі вимірювання "кількості" здоров'я. При цьому є зумовлений еволюцією поріг внутрішньоклітинного енергоутворення, нижче якого починає розвиватися хронічне неінфекційне захворювання (яке саме - може підказати ПМ), а вище - "безпечна зона" здоров'я. (Все це чудово узгоджується з законами фізики: зниження енергопотенціалу-зростання ентропії-хаос у біосистемі). Всі ендогенні фактори ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи, діабету 2-го типу тощо - наслідок "сповзання" індивіда зі своєї сходинки ефективності внутрішньоклітинного енергоутворення. Матінка Природа - пані дуже сувора й не пробачає порушення встановлених нею законів.

Усе, що оточує людину в її повсякденному житті - несприятливі екологічні умови, шкідливі звички, хронічний психоемоційний стрес і багато іншого, призводить до зниження функціональної здатності мітохондрій. Є тільки два фактори, що протидіють цьому сумному процесу: аеробне фізичне тренування й гіпоксичне тренування. (І деякі східні дихальні техніки.) Саме вони "заряджають" мітохондрії.

Отже, проблема розв'язується просто. Здійснюється моніторинг здоров'я, тобто "вимірювання" рівня здоров'я, приміром, двічі на рік. Методика проста, дешева й доступна для середнього медперсоналу. При виході індивіда (дитини або дорослого) за межі "безпечної зони" здоров'я призначаються загальнооздоровчі заходи, головним чином - фізичне аеробне тренування. Мета - повернути індивіда в "безпечну зону" здоров'я, тобто, по суті, "превентивна реабілітація". Людина сама, займаючи активну позицію, розв'язує свої проблеми. Лікар - лише порадник. Як показують дослідження шведських учених (а Швеція - лідер із середньої тривалості життя населення), в "безпечній зоні" здоров'я можна перебувати до 70 років.

Що ж затримує реалізацію такої простої й дешевої системи первинної індивідуальної профілактик ХНІЗ?

По-перше, поблажливо-зневажливе ставлення фундаментальної науки до способу розв'язання проблеми: дуже прості методи, ніякої складної апаратури, проблема розглядається на рівні організму, а не субклітинному тощо.

По-друге, медицина - добре налагоджений і прибутковий бізнес. За роботу лікарів і ліки треба платити. Саме лікарі - активна рушійна сила процесу лікування. А пацієнт займає пасивну позицію. Скорочення кількості хворих приведе до зниження фінансування лікувальних закладів, скорочення штатів тощо.

По-третє, політика фармацевтичних компаній відіграє велику роль у формуванні політики охорони здоров'я. Так, Луї Броуер - відомий у Європі еколог і доктор медицини - на основі незаперечних фактів доводить (1999), що сучасною медициною керує невелика, але всемогутня група олігархів, яка стоїть на чолі великих хіміко-фармацевтичних компаній і якій вдається завдяки колосальним фінансовим коштам добирати політиків, керівників департаментів і установ охорони здоров'я. Автор не соромиться використовувати термін "геноцид" стосовно пацієнтів: що більше хворих людей, то більше процвітають олігархи. І жоден уряд ніколи не ризикне поставити на карту економічну й політичну рівновагу своєї держави заради збереження здоров'я співгромадян. У
результаті зростає кількість ускладнень від уживання препаратів. Алопатичну медицину не цікавлять люди, які володіють відмінним здоров'ям і прагнуть його зберегти. Вона займається лише тими, чиє здоров'я похитнулося. Що ж стосується профілактичної медицини, то її свідомо ігнорують.

Здається, освічений читач уже сам може відповістити на запитання, винесене в заголовок цієї статті.