БЕЗПЕКА НА ДНІ ТАРІЛКИ

«Якщо у мене великі неприємності, я відмовляю собі в усьому, окрім їжі та пиття». Так словами відомого Оскара Уайльда думає український обиватель, оглядаючись на оточуючі його з усіх боків щоденні проблеми. Проте й проблема харчування останнім часом стала серйозно турбувати. Не секрет, що стан здоров’я населення нашої держави різко погіршився. Причина цього — переважно порушення в структурі харчування. Здоров’я людини, за оцінками експертів ВООЗ, на 70 відсотків залежить від способу життя, найважливішим чинником якого є саме харчування. У більшості населення воно бідне на вітаміни, мікро- та макроелементи. Тому й зросла кількість інфекційних захворювань.

На думку ряду вчених і фахівців, прийшов час збагачувати харчові продукти. Але в яких обсягах збагачувати, щоб не нашкодити? Яким повинен бути правильний раціон загалом? Ця тема й обговорювалася на III міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання гігієни харчування та безпечності харчових продуктів».

Збагачення харчових продуктів йодом передбачено державною програмою «Профілактика йодної недостатності населення України». Вона передбачає контроль за рівнем поширення йоду, розробку адекватних методів профілактики захворювання. Збагачувати (фортифіцирувати) цим украй необхідним елементом передбачено не тільки традиційну сіль, а й воду, борошняні та молочні продукти.

— Підраховано, що в 0,6% населення України спостерігається значний дефіцит йоду в організмі, — говорить Юлія Кравцова (Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.Медведя). — Суцільне йодування може йому допомогти. Але воно може зашкодити іншій частині населення — особливо тим, хто страждає на токсикоз, — якщо перевищить добову норму 150 — 200 мікрограмів, наблизившись до одного міліграма. А за даними вчених, токсична доза вмісту йоду в організмі — два міліграми.

— Для людини грамотної та поінформованої, суцільне йодування не є проблемою, — переконана Надія Гордієнко (Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.Медведя). Адже, знаючи добову норму споживання йоду, нескладно підрахувати, яка кількість цього елемента буде надходити разом із тими чи тими продуктами. Проблема тільки у відсутності цих базових знань у більшості населення. Не всі люди володіють інформацією, відсутня санітарно-просвітня робота.

Вчених і виробників усього світу хвилює проблема вмісту харчових добавок у харчових продуктах. Закон України «Про якість і безпеку продуктів і продовольчої сировини» трактує їх як «природну або синтетичну речовину, що спеціально вводиться в харчовий продукт для надання йому бажаних властивостей». Це — барвники, емульгатори, ароматизатори, консерванти, тобто речовини, що надають продукту привабливого виду і смаку, а також продовжують термін зберігання.

Зараз у виробництві застосовують велику кількість харчових добавок. Взяти, приміром, Е-330 — лимонну кислоту. Без неї неможливо уявити виробництво безалкогольних напоїв. Безпека продуктів, які ми їмо, забезпечується насамперед державою. Для цього в Україні, як і в кожній країні, існує ціла система — державний нагляд за якістю й безпекою їжі. Позначені індексом «Е» харчові добавки мають свої номери. Вони дозволені в країнах Європейського співтовариства (звідси індекс «Е») і Кабміном України. 4 січня 1999 року КМ затвердив перелік харчових добавок, утверджених до використання в харчових продуктах. Він коротший, ніж список їхніх «побратимів», прийнятих у Європі. Наприклад, в Україні заборонено широко застосовувану в Європі для надання блиску кондитерським виробам алюмінієву пудру. Причина — ми все ще користуємося алюмінієвим посудом. Алюміній — метал м’який. Майже щодня, скребучи стінки й дно каструль, ми наїдаємося його вдосталь.

Усі харчові добавки, застосовувані в нашій країні, досліджені на предмет нешкідливості людині. Безпечна доза спочатку визначається на лабораторних тваринах, після цього виводяться коефіцієнти безпеки, що враховують різницю між реакцією на харчову добавку в тварин і людини, а також — у різних людей. Таким чином, у готовому продукті добавок міститься в 100 разів менше за гранично допустимі концентрації.

З іншого боку, присутність у їжі великої кількості консервантів, барвників мікро- і макроелементів — причина харчової алергії. Тобто аномальної реакції імунної системи на зазвичай нешкідливі для більшості населення харчові продукти. Провокують алергію, скажімо, соя, гриби, горох, арахіс... Для нас це нове, майже незвідане питання, про що свідчить різниця в кількості російськомовних та англомовних публікацій на цю тему в інтернеті (183 проти 256 тис.). 2002 року в Женеві цій проблемі присвятили пленарне засідання за участю більше як восьми тисяч провідних фахівців з усього світу.

— Відомо, що кожна третя людина не сприймає молока, — говорить Олександр Мартинчук (Український НДІ харчування). — Особливо це виявляється в літньому віці. А багато хто з медиків радить запивати медикаменти лише молоком. Кожен сотий не терпить злакових: ячменю, пшениці, жита, деяких сортів вівса. Індивідуальну реакцію на якийсь продукт мають 80 відсотків населення індустріально розвинених країн.

Велика розмаїтість продуктів на ринку породила велику кількість підробок. Як же забезпечується контроль якості й безпеки харчових продуктів? Відповідає головний науковий співробітник Інституту екогігієни й токсикології ім. Л.Медведя Тетяна Воробйова:

— Якість харчових продуктів регулюється Законом України «Про якість і безпеку продуктів і продовольчої сировини». Інститут прав споживача і санепідстанції забезпечують контроль за якістю продуктів. Виробники-порушники оподатковуються грошовим штрафом, аж до закриття. Але споживач також повинен стежити за тим, що він купує. Тому при купівлі одразу треба звертати увагу на термін зберігання й на виробника цього продукту. На контрабандному товарі ви не знайдете адреси виробника, може, хіба назву країни. Офіційний же виробник навіть номер телефона зазначить.

І все ж, якщо товар викликає у вас сумніви щодо легальності свого походження, попросіть в касира сертифікат, ви маєте на це повне право. На ньому обов’язково повинна бути присутня «мокра» печатка: ксерокопії тут бути не повинно.