Академік Георгій Гайко: "Таких поранених, яких у нас оперують, не було навіть під час війни в Афганістані"

Відколи почалася війна на Донбасі, в клініках Академії медичних наук з'явилася особлива категорія пацієнтів - поранені бійці. Саме туди привозили і привозять найтяжчих поранених, які потребують високоспеціалізованої медичної допомоги. Багатьом бійцям, ще зовсім молодим хлопцям, довелося пережити по кілька операцій - 4–5 і навіть більше. Іноді їх число доходить до 20. Усе це довго, складно і дуже боляче. Та вони готові все стерпіти, аби лише повернутися до життя не інвалідом, якого жаліють, а здоровою людиною, готовою захищати рідну країну і піклуватися про власну родину.

Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук несе вахту з перших днів війни - його хірурги виїжджали в зону АТО, де оперували поранених, допомагали своїм колегам у складних ситуаціях, показували своєрідні майстер-класи у військово-польових умовах, проводили тренінги для бійців та волонтерів, навчаючи азам порятунку під обстрілами.

"Наші лікарі і сьогодні багато працюють з пораненими - консультують у військових госпіталях, відбирають профільних пацієнтів і ведуть їх ще до того, як вони приїдуть до нас на операцію, - розповідає директор інституту академік Георгій Гайко. - У нашій клініці вже пройшли обстеження та консультації більш як 1500 поранених. Понад 500 бійців було прооперовано. Зараз в основному звертаються ті, кому потрібні складні реконструктивні операції, адже відновлення функцій суглобів, правильне зрощення кісток рук, ніг включає багато етапів, тому й триває довго.

Ми мали досвід лікування пацієнтів з вогнепальними пораненнями. Але таких поранених, яких до нас привозять із зони АТО, не бачили навіть під час війни в Афганістані. Ми це досліджували, аналізували ситуацію. Чому пораненому доводиться переносити так багато операцій? Бо мінно-вибухові поранення дуже травматичні - розтрощуються кістки разом із м'якими тканинами, виникають сильні кровотечі, наростають некротичні процеси. Це вимагає вже інших підходів при хірургічному втручанні та лікуванні.

А як це робити? Поранених доставляли в госпіталь, стабілізували їх стан. Але не могли вирішити всіх проблем - не було ні досвіду, ні умов. Загальна військово-польова хірургія, яка тривалий час була настільною книгою для багатьох хірургів, не враховує страшної руйнівної сили сучасної зброї. Завдяки міжнародним програмам наші фахівці їздили вчитись у зарубіжні клініки, в тому числі й у госпіталі НАТО. Але навіть і там не зустрічали таких тяжких поранених, яких привозять в клініку з зони АТО.

Досвід довелося збирали по крупинках, вчитися на ходу. Якось до нас поступив поранений, молодий - всього 26 років. Його пошматувало осколками, прогноз був невтішний. У нього були вивернутий кульшовий суглоб, численні дефекти кісток, розірвані ягодичні м'язи, судини, шкіра... Спочатку довго заживляли рани, він пройшов курс лікування і в нас, і в госпіталі. А потім наші хірурги поетапно робили операції, застосовуючи новітні методики. І нарешті поставили штучний суглоб. Молодий чоловік, який страждав від нестерпного болю навіть коли лежав не рухаючись, вийшов із клініки на власних ногах. Навіть милиці не знадобилися.

Ми намагаємося створити всі умови для поранених бійців АТО. Консультуємо, лікуємо - все безоплатно. Для цього використовуємо всі кошти, які тільки можливо - бюджетні й позабюджетні, благодійні тощо"

В Інституті травматології та ортопедії надають високоспеціалізовану допомогу найвищого - третього рівня, власне, як і в інших академічних клініках. Понад 70% хірургічних втручань - це складні операції, які вимагають високої кваліфікації хірургічних бригад, використання сучасних методик і технологій. Однак є проблема, на яку нарікають хірурги всього світу - у багатьох пацієнтів відзначається порушення процесу зрощування кісток. Кажуть, до цього призводить зниження імунітету, яке впливає на всі процеси, що відбуваються в людському організмі, в тому числі й на остеосинтез та регенерацію тканин.

Якою б вдалою, філігранною не була операція, а результати невтішні - кістки, суглоби зростаються дуже повільно, або й взагалі процес відсутній. Допомогти в такій складній ситуації можуть так звані фактори росту, які використовують не лише в провідних зарубіжних клініках, а й в Інституті травматології та ортопедії.

"Факторів росту, які впливають на регенерацію та на ріст кісток виділено більше 20, - пояснює керівник клініки ушкоджень та остеосинтезу професор Андрій Калашніков. - Науковці нашого інституту багато років займалися дослідженням факторів росту, які вивільнюються від тромбоцитів. Доведено високу ефективність їх використання під час первинної травми, оперативного втручання тощо. Ми першими в Україні досліджували і запроваджували цей метод у практику.

Як усе відбувається? У пацієнта беруть кров, відправляють її на центрифугування. Згодом отриманий розчин вводиться для стимуляції процесу регенерації тканин. Це дає дуже хороші результати при переломах, травмах, запаленні сухожилок. Важливо те, що пацієнт отримує фактори росту, виготовлені з його ж власної крові.

Ми вдосконалили цей метод - використовуємо не лише рідину, а й виготовляємо гель, який можна застосовувати під час операцій. До нього можна додавати ліки, що мають антибактеріальну дію. Це стимулює зрощення кісток, значно покращує процес одужання. Вікових обмежень немає - фактор росту може працювати в будь-якому віці".

В операційній

У інститутській клініці працює вже
10 підрозділів, де приймають пацієнтів різного віку - і дітей, і дорослих. Хронічне недофінансування науки та медицини, звісно, дає про себе знати, змушує коригувати багато планів. Проте, незважаючи на складну фінансову ситуацію, тут знаходять можливість не просто триматися на плаву, а навіть відкривати нові підрозділи та запроваджувати в практику новітні методи хірургічного втручання і лікування хворих.

Нещодавно тут відкрили клініку ушкоджень і остеосинтезу та клініку клітинної терапії, яка займатиметься, зокрема, стовбуровими клітинами. На думку фахівців, цей напрям дуже перспективний для травматології та ортопедії.

"За останні роки ми не направили жодного хворого на лікування за кордон через те, що не можемо виконати якусь операцію. Якщо хтось бажає це зробити самостійно, своїм коштом - будь ласка. Але в черзі на лікування за кордоном хворі нашого профілю не стоять, бо вони мають можливість отримати необхідну медичну допомогу в нашому інституті - переконаний головний лікар, керівник клініки захворювань суглобів у дорослих професор Сергій Герасименко. - До нас часто звертаються ті, від кого в інших лікарнях вже відмовилися. Завдяки сучасним технологіям сьогодні є можливість надавати медичну допомогу в найскладніших випадках.

Останнім часом у нас активно запроваджуються нові види артроскопічних операцій. Раніше таким методом лікували тільки один суглоб - колінний, а зараз його застосовуємо для гомілково-ступневого, ліктьового, плечового і кульшового, поступово розширюючи географію людського організму в плані ендоскопічних операцій.

Ми активно використовуємо нові знання і той досвід, який отримуємо, коли беремо участь у міжнародних конгресах, проходимо стажування в кращих зарубіжних медичних центрах. Сьогодні нове - це використання штучних плечових суглобів, так званих реверсійних ендопротезів. Якщо брати сусідні країни - то ніде крім Польщі такі операції ще не виконуються.

Великий інтерес викликає використання стовбурових клітин у ортопедії. В Україні вирощуванням стовбурових клітин займаються приватні спеціалізовані фірми. Наші дослідження показують високу ефективність цього методу. У клініці вже проведено десятки операцій, які дали хороші результати. Це дуже перспективно, хоч і дорого коштує".

Відкриття діагностичного відділення, де проводиться обстеження за допомогою МРТ і КТ, значно розширило можливості інституту. Свого часу Академію медичних наук критикували за те, що дороге обладнання простоює на складах, роками не вводиться в експлуатацію. Причин було багато, одна з них - фінансова. Таке обладнання потребує спеціальних приміщень, а на їх будівництво та введення в експлуатацію зазвичай не виділяли коштів. Однак попри всі проблеми в Інституті травматології та ортопедії таки змогли збудувати і відкрити діагностичне відділення, де проходять обстеження дорослі та малі пацієнти.

"Діагностика за допомогою КТ дозволяє виявити всі тонкощі при ураженні кісток та суглобів, показує те, що неможливо побачити при інших методах обстеження, - пояснює лікар-радіолог Катерина Радченко. - Майже щодня звертаються поранені бійці АТО, яким потрібно робити реконструктивні операції або готуватися до протезування.

Під контролем КТ також проводяться ін'єкції, які покращують зрощування кісток та суглобів. Артроскопічні операції, які проводять наші хірурги, - пошкодження зв'язок колінного суглоба, меніски, пошкодження губи кульшового суглоба та інші - неможливо виконати на високому професійному рівні, якщо не використовувати МРТ і КТ.

До нас привозять багато дітей. Ми вже призвичаїлися навіть до малюків, хоча це й непросто. Одягаємо батьків у спеціальний захисний одяг, щоб стояли поруч, тримаючи дітей за ніжки. У дітей часто виявляються і вади розвитку, і важкі захворювання. Сьогодні обстежували дівчинку-підлітка. Вона скаржилася на болі в нозі, їй прикладали мазі, робили масаж, втрачаючи дорогоцінний час. А в неї КТ виявило саркому".

Слід зазначити, що дитячому здоров'ю в інституті традиційно приділяють особливу увагу. І докладають зусиль, щоб професійно відповідати на виклики часу. До першочергових проблем відносять онкологічні захворювання, які зустрічаються дедалі частіше, та вроджені вади, які через кризу в системі охорони здоров'я, залишаються поза увагою лікарів і на первинному, і на вторинному рівні.

Як розповів Сергій Герасименко, інститутські клініки приймають дітей з артрогрипозом, який призводить до контрактури, робить їх інвалідами. Це тяжка вроджена патологія, якою в Україні не займається жодна інша лікарня. Від цих дітей усі відмовляються, бо операції і весь процес лікування дуже складні.

Сюди привозять діток із недосконалим остеогенезом, які мають такі крихкі кістки, що будь-який рух може закінчитися переломом. Науковці інституту розробили методики, які дозволяють значно покращити стан здоров'я таких хворих.

"У нас бувають маленькі пацієнти, які мають сотні переломів різних кісток, - розповідає Георгій Гайко. -У таких випадках застосовують унікальну методику, нашу розробку, яка називається "ростучий фіксатор". Лікарі вирівнюють кістку і вставляють туди фіксатор, який зміцнює її і не дає ламатися. Але ж дитина росте, кісточки видовжуються. Фахівці придумали, як зробити, щоб разом із кістками ріс і фіксатор - це відбувається завдяки спеціальній штанзі. Розробка наша, а виготовляють вітчизняні виробники. Є пацієнти, яким поставили такі фіксатори в обидві ніжки, і вони добре почуваються, ростуть активними.

Науковці проводять багато досліджень, намагаємося запроваджувати як власні розробки, так і ті новинки, що з'являються в світі. Підтримуємо контакти з багатьма зарубіжними клініками. Наші хірурги їздили до Франції, де освоювали різні методики, зокрема й ті, що стосуються т.зв. реверсійних ендопротезів. Французькі колеги приїжджали до Києва, ділилися досвідом, обговорювали професійні проблеми. До слова, гостею нашого інституту була і пані посол Франції Ізабель Дюмон. Нашій клініці було передано гуманітарну допомогу, в тому числі хірургічне обладнання, функціональні ліжка, медичні матеріали тощо. Ми щиро вдячні всім, хто підтримує і допомагає інституту.

- Час плине швидко. Незабаром Інституту травматології та ортопедії виповниться 100 років. Георгію Васильовичу, про що мрієте напередодні такої дати?

- За ті два роки, що залишилися до ювілею, хотілося б добудувати поліклініку. Обладнати новою апаратурою операційні блоки, реанімацію, лабораторії. До нас іде багато молоді - маємо понад 20 аспірантів та клінординаторів. У нас 35 молодих вчених, чого не було навіть за радянських часів. Оперують, займаютьсянаукою. Наш колектив уміє працювати, і мізки маємо, і руки золоті. Якби ще до цього сучасне обладнання - то й сторіччя Інституту можна гідно зустрічати".