Знання плюс… кластеризація економіки

Незважаючи на глобальну назву — «Регіони знань: Україна в європейському просторі освіти, науки, інновацій для ревіталізації та процвітання територій», — тематика міжнародного форуму за участі науковців з України та Польщі досить скоро конкретизувалася. Що варто віднести до заслуг організаторів зібрання — Бізнес-інкубатора Тернопільщини, Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського та Тернопільського інституту соціальних та інформаційних технологій.

Науковці погодилися: ефективною формою і способом життя нової економіки як «економіки знань» є кластери. За найбільш поширеним визначенням, це — галузево-територіальні добровільні об’єднання підприємницьких структур, які співпрацюють із владою, науковими і громадськими організаціями, та створені для підвищення конкурентоспроможності своєї продукції та регіону.

Кластери довели свою ефективність на різних континентах світу. Президент Міжнародної фундації сприяння ринку Станіслав Соколенко (Київ), який тривалий час працював в Індії, приємно здивував учасників зібрання, навівши досвід роботи кластерів у місті Бангалорі. За останніх півстоліття воно стало найцікавішою територією знань. Тепер тут успішно діють шість технопарків, серед яких аерокосмічний, біотехнологічний, аграрний і… флористичний. Дивуєшся — в Індії вирощують троянди та експортують їх у Європу.

У сусідній Польщі більшість кластерів поки що в стадії формування. «Наприклад, у Підкарпатті є туристичний кластер, — каже професор Краківського економічного університету Анджей Шромнік, — і створюється потужний аерокластер. З головним авіапідприємством об’єднали зусилля більше десятка державних підприємств. Гелікоптери поставляє американська фірма. Декілька тисяч людей мають добре оплачувану роботу».

В Україні перші кластери з’явилися ще 1998 року. Росія запізнилася на два роки. Зате у розробці кластерного законодавства відчутно нас випередила. Адже три роки тому Державна дума Росії прийняла програму створення і розвитку кластерів у різних галузях. В Україні, на жаль, досі немає законодавчої бази, яка б регламентувала діяльність організацій кластерного типу.

Цікавим є досвід зародження кластерів у Хмельницькій області. Професор Хмельницького національного університету Михайло Войнаренко розповів, що в регіоні успішно діють кластери швейний, будівельний, сільського туризму. Бо вони є інструментом пошуку і впровадження інновацій, економічної вигоди (вважай — здешевлення) закупок, спільного захисту інтересів, концентрації фінансових потоків. Швейний кластер, наприклад, вартий особливої поваги, бо «життя в нього вдихнули» студенти. Він створений на базі університету і студентського будинку моделей.

Іноземні учасники форуму були приємно здивовані: багатством історичних пам’яток, які збереглися на Тернопіллі, у Польщі не може похвалитися жодна територія. А сервіс, навпаки, ганьба для області. Промовистий факт. До складу національного заповідника «Замки Тернопілля» входить 11 замків. Але тільки Збаразький палацо-замковий комплекс має інфраструктуру — готель, бар-ресторан, автостоянку, кіоск з продажу сувенірної продукції. Ось де величезне поле для діяльності! У майбутньому великому туристичному кластері можна створити два окремі ядра. Кривченський кластер міг би позиціонуватися як туристично-медичний — замок і гіпсова печера «Кришталева» з її ресурсами спелеотерапії. В чомусь схожим був би Микулинецький кластер —замок і санаторій «Медобори», що знаходиться поруч. Але банальна проблема — відсутність інфраструктури.

Практичними рекомендаціями щодо створення кластерів в різних сферах з кореспондентом «ДТ» поділився Станіслав Соколенко:

— Повноцінний кластер доцільно створити на базі уже існуючого туристичного маршруту «Золота підкова Львівщини». У багатьох регіонах України розвинуте бджолярство. То чому не заснувати «медові» кластери з використанням усіх можливостей цього унікального продукту! Не зайвий був би кластер з надання бізнес-послуг. Бо капітал потребує спілкування з дозвільними центрами, міжнародними банками, інвестиційними фондами і т.п. У США, наприклад, послугами таких кластерів користується більше ніж половина фірм, вони затребувані в Європі і Японії…Ось два факти, які дають підстави зробити серйозні висновки. Свого часу я брав участь у конференції з участю президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. Після такого заходу ця країна приєдналася до створення міжнародного кластера — Великий шовковий шлях. А долучитися до створення кластера «Шлях із варягів у греки» виявили бажання не тільки Білорусія і Росія, територією яких протікає Дніпро, але й Швеція і навіть Ізраїль. Бо всі побачили вигоду від цього.

Та якщо сама протяжність деяких кластерів скидається на сферу фантастики, то створювати менші в рамках діючих програм ЄС з прикордонного співробітництва, в яких бере участь Україна (Україна—Польща—Білорусь, Україна—Угорщина—Словаччина —Румунія, Україна—Румунія—Молдова і Чорне море) цілком реально. Як під силу отримати кошти програм EUREKA чи EUROSTARS для реалізації нових науково-технічних розробок в різних сферах.