ЗА КОМП’ЮТЕР — ІЗ ПЕЛЮШОК?

Вивчаючи здібності дітей різного віку щодо оволодіння комп’ютером, індійський учений Суната Мітра провів експеримент, який здивував фахівців і поставив цілий ряд нових запитань.

У бідному районі Делі в стіну одного з будинків вмонтували комп’ютер із доступом в Інтернет. Як стартову сторінку використали портал MSN.com. За тим, що відбувалося навколо комп’ютера, вчені спостерігали з цього ж будинку.

Діти, які живуть тут, відразу зацікавилися яскравими іконками на екрані комп’ютера. Багато хто з них кинув свої традиційні ігри й спробував впоратися з дивовижною штукою. За короткий час вони засвоїли кілька найпростіших операцій, і, зрадівши цьому відкриттю, покликали друзів подивитися «телевізор, у якому можна все рухати». На наступному етапі самостійного дослідження маленькі індійці помітили, що курсор змінює форму при наведенні на гіперпосилання. Потім вони випадково виявили, як можна потрапити на іншу сторінку.

Митра підкреслив, що ніхто з дітей не вміє читати й до цього не бачив комп’ютера. Проте вони без сторонньої допомоги розібралися з тим, як можна працювати з ним, і через якийсь час уже впевнено «блукали» Інтернетом. Цікаво, що замість невідомих їм слів «іконка», «курсор» тощо, вони стали вживати свої слова, а комп’ютер у них так і залишився «телевізором, в якому все рухається».

Через кілька днів діти повністю звикли до нової іграшки. Вони навчилися використовувати буфер обміну, переміщати по екрану іконки й створювати нові директорії. Вони самі розібралися з тим, як працює програма MSPaint і малювали за її допомогою картинки. Як кажуть дослідники, вже першого місяця діти навчилися брати з Інтернету ігри й грати в них, а наступного місяця експерименту вже хоробро скачували mp3-файли й слухали музику. Ті, хто вже щось умів, навчав відстаючих. Чимало дітей висловлювали бажання навчатися грамоти, розміркувавши, що це дасть їм набагато ширші можливості в користуванні комп’ютером.

Експеримент підтримали індійський уряд та Всесвітній банк і повторили в кількох містах Індії. З тим же вражаючим результатом. Висновок однозначний — дітям навчитися працювати з комп’ютером набагато простіше, ніж дорослим, і для цього їм потрібний лише комп’ютер. Однак спостереження за ходом експерименту дало вченим поживу для нових досліджень. Приміром, чому одні діти швидко опановують комп’ютерні навички, ніби інтуїтивно відчувають можливий хід операцій, а інші — лише слідують їхнім вказівкам? Чи є в людини якісь комп’ютерні здібності чи це результат кмітливості? Якщо так, то з якого віку та яким чином можна відбирати для подальшого навчання юні таланти?