«УНІВЕРСИТЕТ — ЦЕ НАСАМПЕРЕД СТУДЕНТИ»

На київській виставці, присвяченій 10-річчю Незалежності України, Одеський національний університет ім. І.Мечникова був нагороджений кількома престижними нагородами. Міжнародний приз «Європейська якість» і нагорода «Свята Софія» були вручені ОНУ за внесок в оздоровлення економіки, розвиток інтеграційної й інвестиційної діяльності, професійні досягнення. Проте ректор університету, професор Валентин Андрійович Сминтина переконаний, що основне в житті вузу — не нагороди, а щоденна праця, мета якої — дати якісну вищу освіту.

— Валентине Андрійовичу, за свою майже півторасотлітню історію Одеський університет пережив зміну різних епох і формацій, завжди залишаючись одним із найкращих. Рік тому він набув статусу Національного. Які події в житті вузу сталися відтоді?

— У 2000—2001 роках в університеті фактично завершено комп’ютеризацію навчального процесу. За цей час розширено мережу навчальних класів, аудиторій, оснащених сучасними комп’ютерами. Більше того, з окремих спеціальностей, таких як фізика, хімія, біологія, де працювати на сучасному рівні без застосування інформаційних засобів і технологій сьогодні взагалі неможливо, повністю комп’ютеризовано керування експериментами, опрацюванням результатів. Читальний зал має зв’язок через Інтернет з каталогами основних бібліотек світу. З підручниками, які ми випускаємо на паперових носіях, також можна буде ознайомитися в нашому читальному залі, куди вони передаються на компакт-дисках.

За міжуніверситетськими договорами — а їх у нас сьогодні 46 — обсяг фінансування 2000 року становив 255 тис. дол. (для порівняння: 1991 року — 5 тис. дол.). Завдяки нашій участі в проектах і програмах «Темпус-Тасіс» протягом останніх чотирьох-п’яти років ми використали близько 2,5 мільйона євро на розвиток навчального процесу і матеріально-технічне оснащення. Відчутне, а подекуди й основне, державне фінансування. Не можна забувати також про діяльність за рахунок власних коштів університету. Протягом останніх 1,5—2 років ми в науку вкладаємо — не лише прямим інвестуванням, а й через навчальний процес — до 3 мільйонів гривень щороку, отримуючи, крім цього, з державного бюджету трохи більше 2 мільйонів гривень.

Нинішнього року ми апробували нову форму знайомства майбутніх абітурієнтів з ОНУ — «Бал для випускників шкіл». Одеський університет запросив на цей бал приблизно п’ять тисяч випускників шкіл міста й області. Неформальне, яскраве, веселе шоу, квитки на яке розповсюджувалися безплатно, стало справжнім святом і для школярів, і для їхніх батьків, та й для нас, працівників університету.

Нинішнього року ми відкрили нову спеціальність — культурологія, новий факультет — філософський, структурували інститут післядипломної освіти, де створено три нові кафедри. В університетських навчально-наукових центрах у Миколаєві, Первомайську й Іллічівську навчаються понад дві тисячі студентів. Крім того, в університеті створено принципово нову структуру — Коледж підприємництва і соціальної роботи. Сьогодні його відділення вже є в ряді міст Одеської області: Білгороді-Дністровському, Іллічівську, Теплодарі і Південному.

— Відкриття навчальних центрів свідчить про зростання попиту на вищу освіту. Як благополуччя випускників пов’язане з правильно вибраною стратегією розвитку університету?

— Університет — це насамперед студенти. Що слід зробити, щоб людина, прийшовши до університету, здобула таку вищу освіту, яка допоможе їй утвердитися в житті? Слід забезпечити навчальний процес сучасними засобами навчання, якісним викладацьким складом. Для підтримки високого професійного рівня викладацького складу потрібно стимулювати науковий пошук, прагнення до захисту кандидатських і докторських дисертацій. З коштів, зароблених університетом, значні суми виділяються на підготовку дисертацій. Університет бере на себе витрати, пов’язані з публікацією монографій для докторських дисертацій, із завершенням науково-дослідних програм в інших закладах, публікацією авторефератів тощо. Це сприяло значному підвищенню якості професорсько-викладацького складу. Так, якщо 1991 року у нас працювало 86 докторів наук, професорів, то в 2001-му їх стало 136. Всі ці можливості з’явилися завдяки сумі зароблених університетом грошей, що істотно зросла. У 2000—2001 навчальному році ми заробили майже в 100 разів більше коштів, ніж п’ять років тому витратили на розвиток університету.

Розроблена в університеті система залучення коштів за рахунок запровадження комерційного навчального процесу дає можливість почуватися впевнено в нинішній ситуації, планувати своє майбутнє. Взагалі стабільний стан сфери освіти — результат прогресивної діяльності Міністерства освіти і науки. Попри критику з боку опонентів, саме міністерство запровадило далекоглядну програму, що дає змогу вищим освітнім закладам заробляти гроші. Тому вузи сьогодні мають можливість надавати студентам задовільні умови навчання і проживання.

— Чи підтримує університет зв’язок із випускниками різних років?

— Наразі у стадії розробки перебуває проект створення асоціації випускників університету. Незалежно від того, де, в якій країні вони зараз працюють, наші випускники почуваються причетними до життя Alma mater, і це дуже серйозний чинник впливу на підростаюче покоління наших студентів. Світова практика створення таких асоціацій показує надзвичайно багато прикладів, коли випускники підтримують свій вуз чи то доброю порадою, чи то фінансово. Ми сподіваємося, що на створення асоціації, яка дає можливість випускникам підтримувати взаємокорисні контакти з вузом, вони відреагують розумінням та підтримкою.

Підготовка такої зустрічі — річ непроста. Потрібен час, щоб поширити інформацію серед якомога більшої кількості наших випускників. Нам хотілося б, щоб усі вони мали можливість зустрітися, ознайомитися з сьогоденням університету, ознайомити нинішніх студентів із своїм професійним і життєвим досвідом. Тому підготовка зустрічі триватиме не менше року. На засіданні «віртуального» організаційного комітету будуть визначені точна дата і місце зустрічі.

— Гадаю, що численні випускники університету охоче відгукнуться на пропозицію зустрітися. Дякую за розмову, Валентине Андрійовичу. І — до зустрічі в ОНУ ім. І.Мечникова.