Сутінки, які хочуть видати за світанок

В якомусь Лондоні чи Парижі абітурієнт спокійно готується до вступних випробувань, знаючи, що держава захистить його право на доступ до освіти нарівні з іншими. Наш абітурієнт розуміє, що ні здібності, ні ґрунтовні знання не є перевагою при вступі. І в багатьох вишах у ситуації вибору між ним і набагато слабшим претендентом перевага може бути не на його боці. Нові правила вступу узаконили відразу кілька лазівок для тих, хто хоче потрапити до ВНЗ з чорного ходу. І, замість вдосконалення системи чесного і прозорого вступу, ми сьогодні спостерігаємо її зухвале руйнування.

Звичайно, найбільшою бідою для тих, хто намагається уникнути чесного прийому до вишу, є незалежне зовнішнє оцінювання. Абітурієнти, які проходили його у перші три роки запровадження ЗНО (до приходу на посаду міністра Д.Табачника), змогли переконатися на власному досвіді, що справедливість і прозорість при вступі можлива. Пам’ятаю, як бідкалася знайома викладачка університету: «Через це ваше тестування не змогла влаштувати власну доньку до себе на факультет!».

З допомогою ЗНО ми намагалися боротися з корупцією в освіті. А сьогодні спостерігаємо, як ця корупція бореться з ЗНО. Почалося з того, що до результатів тестування додали середній бал атестата, прикриваючись небезпекою погіршення якості шкільної освіти. Насправді ж, урахування середнього бала атестата (не завжди чесно заробленого) погіршило її ще більше. І відкрило перший шлях для нечесного вступу до вишів.

Знаменита торішня вступна кампанія і тим, що саме тоді деякі виші кинули пробну кулю - зараховували студентів, зухвало й нахабно порушуючи правила вступу.

Екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук на прес-конференції, присвяченій вступній кампанії, зауважив: «В УЦОЯО було перевірено 1017 наказів про зарахування до ВНЗ і встановлено, що півтори тисячі абітурієнтів були зараховані до університетів з результатом, меншим як 124 бали. Майже по п’яти тисячах абітурієнтах у системі «Конкурс» показано результати, які не відповідають тим, що є реально в базі даних Українського центру оцінювання якості освіти. Три з половиною тисячі осіб, що «засвітилися» у базі даних абітурієнтів і мали проходити зовнішнє оцінювання, не проходили його взагалі і стали студентами. Майже чотири тисячі тих, чиї прізвища і номери сертифікатів є у рейтингових списках і в системі «Конкурс», не відповідають базі даних Українського центру».

Володимир Ковтунець, координатор програми USETI, керівник системи «Конкурс», пояснив розбіжності в даних бази Центру оцінювання і «Конкурсу» так: «Система «Конкурс» - елемент громадського моніторингу. Вона відображає ті дані, які надійшли до нас з університетів від приймальних комісій. Якщо вони щось перекручують - це їхні проблеми». За словами пана Лікарчука, жоден з керівників навчальних закладів, кого спіймав за руку Український центр оцінювання, покараний не був. Отже, розвідка боєм, проведена деякими вишами, показала, які правила вступу можна безкарно порушувати.

Судячи з правил вступу-2011, серйозний наступ на незалежне тестування триває. Звичайно, не відкрито, а під виглядом удосконалення організації вступної кампанії. Тепер, окрім атестата зрілості, отримати додаткові бонуси при вступі можна буде завдяки перемогам на всеукраїнських олімпіадах. У такому підході є своя логіка, ВНЗ зацікавлені у талановитих студентах. Але це було б добре у країні, де чесність і прозорість стосується усіх сфер життя. У наших же умовах дипломи олімпіад перетворюються на ще одну можливість для махінацій. За словами Володимира Ковтунця, у 2009 році дипломи переможця Всеукраїнської олімпіади та Всеукраїнського конкурсу науково-дослідних робіт учнів - членів Малої академії наук України з історії подали 150 осіб. Прості підрахунки показують, що таких переможців може бути щонайбільше 50. І це було в ті часи, коли дипломи олімпіад не давали переваг при вступі. Можна собі уявити, скільки геніальних дипломантів з’явиться у нас тепер! Напевно, не менше, ніж тих, у кого високий середній бал атестата.

Ще один спосіб отримати перевагу при конкурсному відборі до вишів незалежно від рівня знань - нарахування додаткових балів слухачам підготовчих відділень вишів. Щоправда, це стосується лише тих, хто вступає на природничо-математичні та інженерно-технічні спеціальності. Володимир Ковтунець підтримує це нововведення: «Рівень підготовки тих, хто йде на природничо-математичні та інженерно-технічні спеціальності зазвичай значно нижчий від рівня тих, хто обрав гуманітарний профіль. Нехай їх трошки підучать викладачі ВНЗ, рівень викладання яких вищий, ніж у школі». Хай підучать. Але чому за це потрібно давати додаткові бали? Чи не справедливіше буде, якщо слухачі підготовчих відділень на загальних підставах пройдуть ЗНО і там продемонструють, чого їх навчили?

Те саме стосується і переможців олімпіад. Якщо їхні знання справді ґрунтовні, скласти іспит на «відмінно» і тим підтвердити свої нагороди буде неважко.

«Розбавлення» результатів незалежного тестування додатковими балами призведе до девальвації системи ЗНО і створить додаткові можливості для маніпулювання його результатами. Бо цього року в рейтингових списках вступників буде показано загальний, сумарний бал кожного. Ніяких пояснень, за що і скільки балів отримав той чи інший абітурієнт, не буде. Звичайно, це дуже вигідно для тих, хто захоче сфальшувати рейтинговий список вступників.

Альгірдас Забуліоніс, міжнародний експерт, консультант Anglia Assessment та USETI, наголошує: «Система вступних іспитів повинна бути хорошою не лише технічно і теоретично, її потрібно оцінювати за впливом на систему освіти. Результати ЗНО показали, що ваші учні не знають так, як вам хотілося б, ні фізики, ні математики, ні іноземних мов. Тестування має підтримати цінності середньої школи, стати імпульсом для освіти і підштовхнути учня приділяти більше уваги проблемним предметам. Разом з тим університетам вигідно звинувачувати в усіх проблемах школу і використовувати вступну кампанію як ширму для того, щоб приховати власну інертність. Мовляв, поки ми не маємо змоги відібрати найкращих студентів, нам немає потреби думати про поліпшення якості своєї роботи. Давайте придумаємо універсальний інструмент відбору, і все буде добре в нашому закладі! Але ж ніяка система ЗНО не породить для вас нових кращих студентів. Ви повинні їх виховати самі!».

Та не все у справі поліпшення якості вищої освіти залежить від університетів. При тому фінансуванні, яке отримують багато з них, важко говорити про поліпшення наукової бази. Володимир Моренець, віце-президент НАУКМА, наголошує: «Істотно скорочено кошти, які держава мусить виділяти на утримання нашого університету. Так, на оплату комунальних послуг цього року ми маємо одну четверту від потреби. А решту три чверті мусимо покривати зі спецфонду, які мали б витрачати на поліпшення навчального процесу, придбання додаткового обладнання, стимулювання праці педагогів, тобто поліпшення самої якості роботи». Що це означає для абітурієнта? Що вишам не залишиться іншого вибору, як збільшити кількість студентів-контрактників. «Контрактник - це слабший студент (звісно, є винятки), але з фінансової точки зору його мати вигідно. Ми змушені виживати, однак у нас найменше контрактників - 30%. У нас - немає заочників і вечірників - ми не продукуємо порожніх дипломів. Більшість університетів мають 50% контрактників, а деякі навіть 90%».

Проте не всі виші в такому скрутному становищі. За словами В.Моренця, загалом на сферу вищої освіти та фінансування науки виділяється з держбюджету більше одного мільярда гривень. «І цей мільярд розподіляється досить специфічно, фактично, між трьома вишами - КНУ ім. Т.Шевченка, Київським політехом і аграрним університетом. Решта (кілька десятків мільйонів) ділиться між усіма іншими вузами. Приміром, НаУКМА має близько 1 млн. 600 тис. грн. А КНУ в 400 разів більше. Чи, може, він у 400 разів переважає нас за формально-кількісними показниками? Нічого подібного. У 15-20 разів. Про який паритет тут можна говорити?».

Не полегшать долі абітурієнтів і обіцянки Міністерства освіти і науки (лист МОН №1/9-3 від 06.01.11 ) розміщувати державне замовлення з урахуванням так званого регіонального підходу та профільності закладів. Деякі експерти вважають, що під цим формулюванням завуальовано намагання керівників освітнього відомства натиснути на непокірних ректорів. «Сьогоднішнє міністерство прагматично уміле. І всі наявні в нього важелі тиску воно використовує. По дрібницях тих притиснемо, цим дамо. Наприклад, в авіаційному університеті, де проректором Максим Луцький, відкривають журналістику, переклад і ще щось, що не має жодного стосунку до забезпечення авіаційних польотів. А нам досі тримають матеріали ліцензування на інформатику. Вибірковий підхід до вишів сьогодні особливо відчутний», - переконаний
В.Моренець.

Отже, тим, хто вступає до вишів у 2011 році, сподіваючись лише на власні знання, не позаздриш. «Вдосконалені» умови прийому до ВНЗ істотно зменшують шанси на справедливий вступ і рівний доступ до освіти. Залишається тільки дивуватися: невже нам не потрібні кваліфіковані фахівці? Куди ми дінемо потім тих, кого прийняли не за знання, а в обхід через «чорний хід»? Можливо, відповідь на ці запитання знають дипломовані фахівці з ученими ступенями з адміністрації президента? Адже 2011 рік згідно з указом
В.Януковича оголошено Роком освіти.