СУЧАСНА ОСВІТА: ВИСТАВКОВИЙ ВАРІАНТ

Мені доводилося бувати на багатьох виставках — картин, товарів народного споживання, скульптур, котів, фотографій, автомобілів, ляльок, метеликів, коштовностей і навіть кактусів... Та лише одна виставка, яка нещодавно пройшла і головним героєм котрої були навчальні заклади, викликала безліч запитань і практично на жодне не дала чіткої відповіді.

Розпочнемо з назви — «Сучасна освіта в Україні—2003». Що насамперед спадає на думку, коли чуєш подібне словосполучення? Правильно, мізерна зарплата вчителів, дефіцит висококваліфікованих педагогічних кадрів, старі будівлі більшості вітчизняних шкіл, їхня більш ніж убога матеріально-технічна база. Одним словом, освіта в кожного з нас, і це абсолютно природно, асоціюється насамперед із середньою школою і її, на жаль, проблемами, які дедалі прогресують. Парадокс, але на виставці з вищезгаданою назвою загальноосвітні навчальні заклади були представлені (та й то, краще не запитуйте, як) лише на трьох стендах — «Освіта Луганщини», «Освіта Дніпропетровщини» і «Технікуми, коледжі, школи, ПТУ Житомирщини». Більш того, на нинішньому огляді сучасної освіти України справжньою рідкістю стали... шкільні вчителі! Тобто серед тих, хто відвідав експозицію, їх, безумовно, було чимало, та серед її учасників... Повірте на слово, обійшовши вздовж і впоперек весь експоцентр «Олімпійський», де тривав захід, автору цих рядків удалося зустріти лише кількох педагогів із Дніпропетровської області.

Для шкіл нацменшин на виставці чомусь зовсім не знайшлося місця. «Запеленгувати» ж заявлені в каталозі навчально-реабілітаційні центри для дітей із важкими розладами мови та порушеннями слуху зміг би, напевно, лише висококласний розвідник. Втім, як і три дитсадки, і стільки ж центрів дитячої та юнацької творчості.

Презентабельніше виглядали представники професійно-технічної ланки. Принаймні хоча б троє з них — Рівненський державний аграрний технікум, Новокаховський агротехнічний коледж та його «колега» з Умані виступили як самостійні виставкові одиниці. Взагалі ж, якщо вірити каталогу, у «Сучасній освіті...» брали участь сорок технікумів, коледжів й училищ. І лише один-єдиний (із двадцяти двох, які є в країні) навчально-науково-виробничий комплекс (ННВК). Це — ще один нонсенс шостої міжнародної виставки навчальних закладів. Адже щодо ННВК, то абсолютно всі фахівці, із якими доводилося спілкуватися, в один голос стверджували: підняти на ноги систему профтехосвіти сьогодні спроможні лише ці структури. Чому вони тоді на такому значимому та серйозному заході не були належним чином представлені? Чи не тому, що сучасна освіта України насправді давним-давно перестала комплексувати через морально та фізично застарілу базу вітчизняних ПТУ, їхню нездатність продукувати фахівців, затребуваних на сучасному ринку праці?

Коротше, дошкільний, середньоосвітній, позашкільний і професійно-технічний сегменти галузі виглядали на виставці (як би це сказати м’якше) несолідно. Справжнім і повновладним її господарем стали вузи. Напевно, не сильно погрішу проти істини, сказавши, що стенди вищих навчальних закладів — 45 університетів, 20 академій і 15 інститутів — зайняли щонайменше 80 відсотків всієї експозиційної площі. І ось тут ми підійшли до ще одного дуже цікавого питання: а як, власне, на подібних заходах слід репрезентувати навчальні заклади? Схоже, дати на нього вичерпну відповідь не зможу не лише я, а й переважна більшість тих, хто працював над оформленням стендів шостої міжнародної. Згодна, у дещо виграшнішому становищі тут аграрії — в їхньому розпорядженні колоритні вусаті чумаки у вишиванках, шароварах і солом’яних брилях, короваї та мальовничі снопи з пшениці. Хтось, напевно, позаздрив і медикам, які проілюстрували свої експозиції черепами, скелетами й страшними відеороликами на тему: «Що відбувається з тими, хто не ходить (і навпаки) до стоматолога». Інші ж стенди не лише не відзначалися пишнотами дизайнерських знахідок, а виглядали немов однояйцеві близнюки. Втім, можливо, така зневага до зовнішньої атрибутики й не позбавлена здорового глузду. Адже більшість відвідувачів виставки — майбутні абітурієнти та їхні батьки, котрих цікавить насамперед інформація, яку, так би мовити, можна взяти собі: буклети, проспекти й т.п. тих чи інших вузів.

Протягом чотирьох днів роботи «Сучасної освіти...» всі бажаючі могли взяти участь в різноманітних семінарах і «круглих столах». Втім, могли-то могли, та не зовсім. Приміром, у перший день один із семінарів, який мав розпочатися о 12.00, стартував лише через годину. При цьому з’ясувати у представників оргкомітету виставки, із чим пов’язана настільки тривала заминка, так і не вдалося. У цілому, коли вже мова зайшла про організацію, чимало відвідувачів виставки вважають «Олімпійський» далеко не найідеальнішим «домом» для неї. Місць у гардеробі для всіх хронічно не вистачало, у туалетах — перманентні довжелезні черги, і ще погода «потішила» обмерзлими підходами до спорткомплексу, які перед відкриттям виставки чомусь ніхто не додумався хоча б посипати піском.

Що ж до тематики згаданих семінарів і «круглих столів», особисто мене дуже здивувало таке: лише на одному з них говорили про здоров’я молодих українців. Безумовно, проблеми ВІЛ/СНІДу більш ніж актуальні. Та, погодьтеся, не менше злободенне питання захворюваності наших дітей, слава Богу, не на такі страшні, однак зовсім не легкі недуги. Адже, за даними вітчизняних медиків, кожний третій український школяр (і, відповідно, студент) має ті чи інші проблеми зі здоров’ям. Чи не це питання вимагає сьогодні найпільнішої уваги та пошуків шляхів його вирішення? Невже воно менш важливе, ніж, скажімо, заявлені в програмі «Гуманоцентричні основи ціннісної системи післядипломної освіти» чи «Роль іміджелогії в системі освіти»? Чомусь ніхто не вважав за потрібне предметно поговорити і, скажімо, про школи для дітей з особливими потребами, занадто вже повільний перехід на україномовне викладання середніх шкіл східного та південного регіонів країни. Про те, як забезпечити можливість дітям, які не відвідують дитсадок (а таких — цілих 60% від загальної кількості українських хлопчиків та дівчаток відповідного віку), отримати якісну дошкільну освіту. Обговорити, на яких прикладах виховувати сьогоднішнє підростаюче покоління. Спробувати прорахувати потенційні плюси та мінуси запропонованих міністерством способів реорганізації навчального процесу у вузах. Хоча чи варто подібній неуважності дивуватися? Адже у виставки така промовиста назва...