Що робити з російськими письменниками в українських школах?

Росія розпочала повномасштабне вторгнення 24 лютого. Проте готувалася вона до нього багато-багато років перед тим. Пригадайте й поневолення українського народу впродовж століть, і штучне створення голоду, який спричинив геноцид українців. Українську мову та літературу також століттями стирали з лиця землі. До української літератури ставилися як до чогось селянського, меншовартісного. Водночас росіяни звеличували «велікую русскую літєратуру».

Чому російська література є токсичною? Тому що оспівує імперіалізм і нетерпимість до інших народів. Найвища цінність російської літератури — війна, а з нею і загарбання чужих земель. Загалом війна для Росії є чимось сакральним. Оспівування червоного терору, поклоніння «дєдам», які воювали, ставлення до комуністичних пам'ятників Другої світової як святині.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Льва Толстого — у далекий кут: чи потрібна українцям російська література?

Розповім вам історію Оксани, яка навчалася у школі у 90-х і ніяк не могла зрозуміти, чому в «Злочині та карі» Раскольніков убив стареньку, й чому в нього взагалі виникали ці екзистенційні питання.

Вона не могла зрозуміти, про що цей твір і навіщо його вивчати. При тому, що пробувала писати літературну критику та брала участь у різних конкурсах із зарубіжної літератури. Вона могла осягнути «Перевтілення» Кафки, але не Достоєвського.

Нещодавно, студіюючи статтю Оксани Забужко «З уроків великого блефу: чому 40 мільйонів українців кинули на поталу «серійному вбивці» та праці Кундери, вона нарешті зрозуміла. В її суспільстві, в Україні, взагалі не ставиться питання: бути вбивцею чи жертвою. Досягнувши зрілого віку і ставши мамою, вона зрозуміла цей вибір. Між роллю «жертви» та «вбивці» люди обирають убивцю, адже людині притаманно надавати перевагу активній і простішій ролі. Для російського суспільства і, зокрема Достоєвського, бути вбивцею прийнятніше. Це ще раз підтверджує, в яких різних вимірах живуть росіяни і українці.

Сергій Нужненко / Радіо Свобода

Оксана вважала, що в 16 років їй ще зарано вивчати «Злочин і кару» Достоєвського чи «Війну і мир» Толстого. Але з віком вона зрозуміла, що ці питання її більше не зачіпають. Вона розуміла Джойса, Вітмена, Кафку й навіть Маркеса, але й надалі не розуміла Достоєвського.

Нині варто бути подалі від «русского міра», який, згідно з Достоєвським, прагне бути вбивцею. Це спосіб мислення більшості росіян. Чому 86% із них хочуть убивати українців? Ми не маємо це приймати чи певним чином толерувати. Адже ми — вільні люди, які живуть вільним життям, але за потреби стають на його захист.

Російські окупанти разом із їхнім «русcким міром» забрали в наших дітей дім, тата, улюблені іграшки. Як тепер пояснити цим дітям у школі, чому потрібно вивчати літературу цього самого «міра», який нам несуть вогнем і мечем?

Програма із зарубіжної літератури щороку вивчає російських авторів, більшою чи меншою мірою. Наприклад, із семи поетів-класиків першої половини ХХ століття четверо — росіяни. І не можна сказати, що їхні твори талановитіші за польські або чеські. Проте вони вже традиційно не зникають зі шкільних програм.

Знаєте, скільки російських авторів увійшли до шкільної програми із зарубіжної літератури? Двадцять один… І так, деякі з них ідуть на вибір — можна читати, а можна й ні. Але можливість існує. А скільки українських творів вивчають на уроках «зарубіжки» російські школярі? Правильно, жодного.

depositphotos/parasunak.yandex.ru

Наші школярі вивчають Пушкіна і в 5-му, і в 7-му, і в 9-му класі. Жодному автору не приділено стільки уваги в курсі «Зарубіжної літератури», скільки Олександру Сергійовичу. Водночас Пушкін не зробив аж такого визначного внеску у світову літературу. Літературознавці кажуть, що він є одним з наслідувачів справді видатного поета свого часу Джорджа Байрона.

Які є аналоги російській літературі? У 5-му класі замість твору Пушкіна «Казка про мертву царівну та сімох богатирів» можна вивчати казки Шарля Перро. У 6-му — твори Жана де Лафонтена замість байок Крилова. А модернізм можна розглянути крізь призму «Чуми» Камю замість «Майстра і Маргарити» Булгакова.

Сьогодні вже багато педагогів використовують право на академічну свободу щодо формування навчальних програм із предмета. Тобто просто не дають на уроках творів російських авторів. Але далеко не всі вчителі є настільки свідомими. Також деякі твори є обов’язковими, а не вибірковими.

Ми з командою вчителів і методистів вже напрацювали пропозиції щодо зміни шкільної програми та відправили їх до МОН. Також я була в робочій групі, що ухвалила рішення: вилучити всіх російських і білоруських авторів з програми курсу «Зарубіжна література»! Тепер чекаємо на остаточне рішення від Міністерства освіти і науки України.

Чому нам не потрібні російські автори в українській програмі? По-перше, будь-що російське в Україні є небезпечним для нас. По-друге, російська література не є аж такою талановитою, як росіяни її описують. Можна вивчати Байрона, а не Пушкіна, покращувати свою ерудицію і перебувати у світовому контексті. Без будь-якої втрати знань.

По-третє, запитаймо себе: навіщо вивчати літературу, яка вчить убивати? Така література формує світогляд і є надзвичайно токсичною для будь-кого. А тим більше для наступних поколінь.

Ми маємо забути те, що роками насаджувалося у великих кількостях. Це буде непросто, але ми зможемо. Заради нашої країни, наших дітей, нашого майбутнього!