ШАНС. ВИПУСКНИК.UA ВЕРСІЯ 2004 РОКУ

«Якщо хочеш нажити ворогів, спробуй щось змінити». Ризикну висловити припущення: із цією сентенцією американського президента Вудро Вільсона могли б серйозно посперечатися ті, хто ось уже другий рік поспіль серйозно працює над експериментом із впровадження в нашій країні системи зовнішнього стандартизованого тестування (ЗСТ). Не те щоб перехід на принципово нові оцінні «рейки» здійснювався гладесенько-рівнесенько — кожна дія, як відомо, негайно породжує протидію. Але в даному разі (і це надзвичайно важливо) кількість противників порівняно з кількістю прибічників нововведення неймовірно мала. І, мабуть, єдине, що викликає по-справжньому серйозні побоювання, — чи не деформується під час «дорослішання» вибудовувана нині струнка система? Коли ЗСТ, спільний проект МОН України й Міжнародного фонду «Відродження», перейде в ранг загальнодержавної справи?

Що спонукало розкрутити експериментальний маховик, зрозуміло: нинішня практика проведення випускних шкільних іспитів давно не витримує ніякої критики. Альтернатива — спробувати впровадити систему, яка передбачає об’єктивність оцінювання знань учнів і використання із цією метою стандартизованих тестових завдань. До усіх випускників, незалежно від того, закінчують вони елітну столичну гімназію чи звичайну сільську школу, висуваються однакові вимоги, ліквідуються розбіжності в змісті та формі проведення державної підсумкової атестації. А завдяки єдиній методології оцінювання і суворого дотримання екзаменаційних процедур одержуємо порівнювані від школи до школи результати. Вони можуть зараховуватися і як держатестація, і як вступний іспит у вуз. Тобто ЗСТ може стати по-справжньому серйозним кроком на шляху реалізації одного з головних завдань галузі — забезпечення рівного доступу до якісної освіти.

Поки що тестувальна машина не лише впевнено рухається в заданому напрямку, а й поступово нарощує оберти. Цього року до «зовнішньо-стандартизованого» братерства, котре складалося донедавна з математики й історії, приєдналася українська мова. Слід зазначити: педагоги дуже гаряче дискутували про можливість «отестувати» такий складний творчий предмет. З’ясувалося, це цілком реально. Як показала практика, головне при оцінюванні так званих відкритих (тобто таких, що передбачають розгорнуту відповідь і перевірку не комп’ютером, а педагогами) завдань — спиратися на об’єктивні показники, тобто аналізувати граматичні, пунктуаційні й т.п. аспекти, але в жодному разі не творчість і особисту думку дитини.

Досконалішими стали матеріали й технологія тестування, змінилася система кодування екзаменаційних робіт. Якщо торік кожній із них відповідав певний набір цифр, який, у принципі можна було запам’ятати, то нині його замінила система штрих-кодування без єдиної цифри, самостійно зчитати яку людині, природно, не під силу. Крім того, усі тестувальні матеріали зразка 2004 р. пакували в найсправжнісінькі security pack — секретні пластикові пакети, пропаяні з боків складним візерунком. Навіть якби хтось і спробував їх розкрити, а потім запаяти, спроба «злому» не залишилася б непоміченою.

Істотно розширилося і коло вузів — учасників експерименту. До чотирьох торішніх піонерів приєдналися ще 27 вищих навчальних закладів, котрі прийматимуть результати тестування як екзамен на певні спеціальності. Узгоджено схеми адаптації сертифікаційних балів до власне вузівської оцінної шкали. Із цими схемами в приймальних комісіях університетів зможе ознайомитися будь-хто з випускників, котрі брали участь у ЗСТ-експерименті, і самостійно трансформувати свій тест-бал у вузівський. Аби згодом вирішити — надавати замість вступного іспиту сертифікат чи знову спробувати щастя разом із іншими абітурієнтами.

Ще одне ноу-хау нинішнього етапу ЗСТ-експерименту — екзаменаційні роботи хлопців і дівчат, котрі тестувалися в одній із херсонських аудиторій, визнано недійсними. Факторний аналіз показав, що деякі школярі списували. Тобто шукачам легких шляхів слід чітко усвідомити: система зовнішнього стандартизованого тестування має у своєму розпорядженні технології, які виявляють зловживання.

На жаль, майже кожен п’ятий одинадцятикласник, котрий зареєструвався у центрі тестових технологій, згодом на саме тестування не з’явився. (Загалом у ЗСТ-2004 взяли участь майже 4500 юнаків і дівчат.) Це тим паче прикро, що поточного року бажаючих узяти в ньому участь було набагато більше, ніж минулого, і співробітники згаданих вище центрів багатьом вимушено відмовляли — проектні потужності, ясна річ, обмежені. Словом, укотре підтвердилася гірка істина: коли справа напряму не б’є по нашій кишені (нагадаю, для школярів участь у тестуванні — цілком безплатна й добровільна), ми часом демонструємо цілковиту безвідповідальність.

У цілому ж ЗСТ-2004, на думку директора Центру тестових технологій Лілії Гриневич, пройшло досить успішно та стало певним кроком уперед на шляху побудови загальнодержавної системи зовнішнього стандартизованого тестування. А запрацює вона вже незабаром. Сьогодні на розгляді Кабміну перебуває постанова «Про створення системи зовнішнього оцінювання і моніторингу якості освіти». Планується, уже 2006-го в Україні почне функціонувати Національний центр оцінювання якості освіти й дев’ять регіональних. А 2009-го у вузи III—IV рівнів акредитації як вступний іспит із базових предметів на місця держзамовлення прийматимуться виключно результати ЗСТ. Саме тут, на етапі «одержавлення», нас і підстерігають підводні камені.

Скажімо, на даний момент у країні просто не існує законодавчої бази для проведення зовнішніх екзаменів. Тобто після ухвалення згаданої вище постанови Кабміну в законодавство потрібно буде вносити істотні корективи. (Зокрема стосовно відповідальності працівників центрів тестування за розголошення конфіденційної інформації). Наскільки швидко та грамотно пройде така модернізація, сьогодні сказати наперед не візьметься ніхто. Далі. Для того, аби система ЗСТ видавала бажаний продукт — по-справжньому об’єктивні результати, вона має бути максимально незалежною. У всьому світі центри тестування, як правило, мають незалежний статус. А в нас їх фінансуватиме держава. Національний центр буде підзвітний особисто міністрові освіти та науки.

Експерт Світового банку Сергій Габрчек (до слова, дванадцять років тому він стояв біля витоків системи незалежного тестування Словенії) уважно стежив за другим етапом українського ЗСТ-експерименту. Він, як і чимало його колег, переконаний: однією з найбільших потенційних небезпек, здатних украй негативно вплинути на весь процес, є низькі зарплати працівників центрів тестування. Планується ж, що вони будуть на рівні окладів наших вчителів і вузівських педагогів.

Утім, пані Гриневич дивиться в майбутнє з оптимізмом і впевнена, що всі вже виявлені вузькі місця — багато в чому питання технологічні, давно відпрацьовані нашими попередниками, отже, переборні. І додає: поряд із «дорослішанням» системи ЗСТ, у державі має народитися і почати активно працювати система її громадського контролю. Лише так ми зможемо бути переконані, що посаджене та з таким трудом вирощуване дерево не даватиме плоди, інфіковані корупцією.