ЩО ПРИЙДЕ НА ЗМІНУ ІНДУСТРІЇ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ?

...Одержимий програміст переконаний, що ...будь-який аспект життя в кінцевому рахунку можна пояснити в програмних термінах.

Дж. Вейценбаум

Епоха інформаційних технологій (IT) прийшла на зміну індустріальному суспільству з пріоритетним масовим виробництвом товарів зовсім не несподівано. Фраза Генрі Форда «Споживач може вибрати автомобіль будь-якого кольору, якщо цей колір чорний» була уособленням масового індустріального виробництва. Але вже перехід від винятково чорних «Фордів» до виробництва різнобарвних автомобілів натякав на майбутній прихід інформаційних технологій, бо за випуску більш індивідуалізованих товарів інформаційна складова виробництва зростає. Вже тоді були можливості передбачати розвиток, а потім і лідерство IT.

Той же Вільям Гейтс-молодший, не бажаючи повторити помилку з Інтернетом, вкладає гроші в потенційних могильників IT. Зважаючи на те, які саме інновації він вибирає для інвестицій, Вільям Гейтс зробив ставку на біотехнології та контент (утримання) Інтернету. І він має рацію. Однак лише частково.

Чи можемо ми тут і нині зробити прогноз: де, у якому напрямі відбудеться наступний прорив? Яка технологія забере лідерство у комп’ютерно-комунікаційної сфери? Що зробить IT індустрію усього лише «однією з багатьох» нарівні з тваринництвом і автотранспортом? Де збираються сьогодні новатори і мультимільярдери 2020 року? І найбільш насущно-утилітарне. Якщо таке місце є в Україні, то чи не можна нам до цих людей приєднатися?

Спогади про майбутнє

Як казав янкі з Коннектикута, передбачати на тисячоліття може кожен, набагато складніше передбачати на коротший термін. Однак навіть стрибкоподібні тенденції розвитку технології можна прорахувати. Це неважко зробити в тих випадках, коли стрибок уже відбувся, але новий напрям ще не набрав сили, не постав перед загалом. Так, більшість глобальних тенденцій, виявлених Джоном Несбіттом у його знаменитих Megatrends 1982-го, підтвердилися 2000-го. Але ж Несбітт «усього лише» проаналізував два мільйони газетних статей. Спробуємо і ми заглянути в майбутнє.

Отже, можемо припустити, що зміна парадигм відбудеться дуже швидко. Це пов’язано із дедалі прискореним розвитком технології. Інформаційно-комп’ютерному суспільству відпущено усього десятки, а не сотні років, як його індустріальному попереднику.

«А куди ж тоді», запитає егоїстичний читач, дінемося ми, круті комп’ютерні хлопці?» А все туди ж, відповім я, куди ділися свого часу інші круті хлопці — водопровідники і дорожні будівельники Давнього Риму, куди ділися чудові шофери та пілоти в шкірянках початку ХХ століття. Комп’ютерник стане робочою професією, а за підвал із залізними серверами відповідатиме кербуд.

Імовірніше за все новий напрям буде пов’язаний не стільки з успіхами, скільки з вузькими місцями IT. Так само, як самі вони багато в чому були несподіваною відповіддю на наболілі питання старої індустрії. Виходить, необхідно визначити, які елементи більш за все гальмують нинішні системи виробництва й управління. Але про це нижче.

Не треба бути Нострадамусом, щоб передбачити: прийдешня технологія-лідер матиме відношення до комунікацій. І знову ж новий напрям має усунути вузькі місця в цій галузі.

Спостерігаючи за тенденціями розвитку суспільства і виробництва, можемо без особливого ризику спрогнозувати, що інформаційна, м’яка складова в народжуваній індустрії-лідері посідатиме ще більше місце, аніж у нинішніх IT.

Куди ж більше, адже вже нині вартість програм складає не менше 80% у середній IT системі? — запитає досвідчений комп’ютерний читач. Є куди. Та докладніше про це трохи пізніше.

На перетині названих прогнозів пошукаємо напрям, що визначить розвиток суспільства, виробництва та бізнесу в 20-х роках XXI століття.

Зволікання
неначе смерть!

Теорія систем стверджує: найгнучкіший елемент системи стає її керуючим елементом. Наприклад, у системі «двері» таким елементом є дверна завіса. Досі найбільш гнучким, а отже, управляючим, головним елементом технологічних систем була людина. В останні десятиліття, завдяки прискореному розвитку технологій і труднощам, пов’язаним із власним переучуванням, людина стає дедалі менш гнучким елементом. Отже, вона вже не може ефективно управляти, а здатна лише реагувати на запити систем. Це одна з причин «вимивання» людського елемента із систем прийняття рішень дедалі вищого рівня — від управління електростанціями до великої політики.

Нині це протиріччя хоч якось вирішується дедалі пришвидшуваною заміною людських елементів на «ще свіжіші». Випускник гарвардської школи бізнесу чи фахівець із програмування на Ассемблері або Фортрані, не може відповідати вимогам системи бізнесу або IT вже через п’ять років по завершенні свого навчання. Без перенавчання він застаріває і підлягає заміні на нового. Знайома картина для комп’ютерника. Кому потрібен розкішний PC-386 із Word-5 п’ятирічної давнини?

Лише небагато щасливчиків встигають тим чи іншим способом перевчитися на нову спеціальність або обновити кваліфікацію за старою. Інші «вимиваються» на менш відповідальну і нижче оплачувану периферію своєї професії. Основними перешкодами до переучування є чинники часу та сумнівного результату. І ще упередження: вважається, що сучасними методами людина (дитина і дорослий) має навчатися і переучується довго, важко і без гарантії.

Якщо порівняти підвищення кваліфікації людини і програмний апгрейд комп’ютера, то другий явно виграє у швидкості і передбачуваності результату. Доки хардвер не починає обмежувати, на комп’ютер у лічені хвилини можна копіювати нові й ефективніші програми.

На відміну від PC людина поки має необмежений запас «обчислювальної здатності». І тут проблема не в обмеженнях хардвера-мозку (хардвер — це комп’ютерне залізо), а проблема у відсутності дружнього й ефективного інтерфейсу для довільного виклику чи копіювання поведінкових програм кожної людини. Ми не можемо собі дозволити, як це робилося тисячоліттями, програмувати кожен людський комп’ютер протягом 5—10—15 років за допомогою існуючої системи освіти й підвищення кваліфікації. Нам потрібен інтерфейс (зручний посередник), що дозволить уводити потрібні поведінкові програми за кілька годин, максимум — днів і тижнів.

На останній конференції в Давосі лідери політики, бізнесу та науки сучасного світу в числі найважливіших обговорювали проблеми, пов’язані зі збільшенням тривалості життя. Дитина, котра народилася сьогодні в розвиненій країні, житиме в середньому 80—90 років. Що робити з такою людиною, якщо вона як елемент виробничої системи, як елемент суспільства морально застаріває до сорока років? Був би це комп’ютер — пряма дорога йому на смітник...

Раніше, за тривалості життя в 60 років, можна було дозволити собі навчитися-запрограмуватися один раз і назавжди. Цього запасу могло вистачити на 15—20 років роботи на повільно повзучому в майбутнє «передньому краї» виробництва й управління. Інша річ — нині. Фахівець починає переучуватися відразу ж по закінченні первинного навчання. Що суспільству робити з арміями 35-річних робітників, сповнених сил й енергії, які не встигли перевчитися і прожили усього третину свого життя? Рання пенсія? Евтаназія 40-річних за ознакою «застарілі навички й освіта»? Штучні робочі місця в сфері обслуговування? У будь-якому випадку людина перестає управляти системою виробництва і розподілу і стає її тягарем. Виходить, на порядку денному швидке програмування людини.

Тут ми переходимо, нарешті, від проблеми до формули розв’язання. До безкомп’ютерного програмування та комунікацій. До програмування найбільш потужних і дешевих пристроїв обробки інформації. До універсального інтерфейсу для доступу й управління ресурсами людини. До нейролінгвістичного програмування (НЛП).

Назад,
до комп’ютерної метафори людини!

Метою, із якою лінгвіст Джон Гріндер і психолог Річард Бендлер із каліфорнійського університету в Санта-Круз починали 1972-го свої пошуки, було навчити масового копіювання поведінки декількох успішливих у своїх галузях фахівців. Обидва класики НЛП покладали великі надії на використання комп’ютерної метафори, запропонованої психологам тодішньою кібернетикою.

Копіювання поведінки вдалося, але результат вийшов набагато глобальнішим, аніж очікувалося. Було стандартизовано типи даних і знайдено ефективний доступ до логічних операторів мови мозку. З’явилася можливість швидко «переписувати» шаблони поведінки, модифікувати здібності, а пізніше, що здавалося непорушним, переконання. Було знайдено способи виявляти стратегії поведінки та мислення талановитих і процвітаючих (взагалі-то, будь-яких) людей і швидко копіювати виявлені програми в мозок іншої людини. Було стандартизовано засоби для переведення людини в інтерфейсні стани підвищеної сприйнятливості до програмування. Hапрацьовано бібліотеки стандартизованих програм й алгоритмів успішної поведінки. Хоча збірник основних алгоритмів, подібний до «Мистецтва програмування для ЕОМ» Кнута для НЛП поки не видано.

«Досі, — говорять класики НЛП, — мозок нагадував складний побутовий прилад або комп’ютер, що дістався нам без інструкції користувача». Із появою НЛП ми отримали таку інструкцію. Те, що вважалося раніше неможливим, наприклад, швидке навчання нових навичок і способів поведінки, міжлюдські комунікації без втрат інформації, стає доступним і простим.

Пам’ять, свідомість, підсвідомість будь-якої людини розглядаються НЛП, як ділянки «карти». Карта має вигляд мало структурованої суміші даних і програм поведінки, що і є особистою моделлю світу. Фізично «карта», певне, ближче до т.зв. firmware, чим software, бо вона легше перепрограмовується після введення людини в спеціальні інтерфейсні режими. Схоже, у моделі НЛП мова мозку погано розрізняє області даних і програм, чим і схожа на низькорівневі комп’ютерні мови типу Ассемблера чи машинного коду. До областей цього firmware, котрі можна змінити чи доповнити ефективнішими програмами, відносяться модулі поведінкових шаблонів, здібностей, переконань. «А як же моя свобода волі? Як же недоторканність моєї особистості?» — запитає читач і матиме рацію. До певної міри.

Хочемо ми цього чи ні — світ програмує нас. А ми — хто на що здатен — намагаємося програмувати себе і навколишніх.

Досі нам доводилося жити з тим набором програм (шаблонів поведінки, здібностей, переконань), що «Бог послав» у перші роки життя. А наскільки ми задоволені тим, як запрограмували нас сім’я, школа, суспільство, доля, зрештою? У вічних скаргах на кшталт «...чому не лiтаю?» відчувається неповна вдоволеність людини своїми софтвером і хардвером.

Як нам
облаштувати себе

Що відрізняє людей особливо успішних (будь це бізнес, мистецтво, спілкування тощо) від інших, менш успішних? Програми поведінки і мислення. НЛП стверджує: кожний здоровий індивід здатний швидко навчитися тому, що вже зуміла засвоїти хоча б одна людина на світі.

Припустимо, ви навчилися програмувати себе і можете тепер скопіювати програму впевненості в собі чи добути собі модуль ефективного спілкування або правильного ведення бізнесу (скажемо, скопіювати вміння «робити гроші» у Білла Гейтса). Як на курсах підвищення кваліфікації, тільки набагато швидше. Чи станете ви наполягати на недоторканності своєї дорогоцінної особистості? Тим більше що її компоненти ви самі собі досі не вибирали і програмували вас із найкращих спонукань програмісти-дилетанти. Зрештою, найбільш явні «помилки» невмілого програмування людини «виправляють» в’язниці і наркодиспансери.

Хто краще за вас самого зможе подбати про цілість і розвиток ядра вашої особистості, захистити її від несанкціонованого програмування суспільством, школою, рекламою тощо. Кожна людина сама повинна вирішувати, як їй облаштувати себе, а для такої свободи потрібна грамотність. Та чи доступна грамотність у програмуванні себе й інших людей для кожного?

Звісно. Базові техніки НЛП не менш прості в освоєнні, аніж навички роботи в DOS. На Заході процвітають тренери, котрі пристосували елементи «серйозного» НЛП для пересічного обивателя. Основні прийоми управління собою й ефективним спілкуванням можуть і повинні освоюватися уже у другому-третьому класах школи.

Важливо тут і те, що старі способи поведінки не втрачаються, а, як і раніше, залишаються при вас. З’являється лише свобода вибору, яку з програм поведінки застосувати в життєвій ситуації.

По суті, НЛП — це, передусім, новий метод навчання, лише в багато разів ефективніший і швидший за традиційні. «Навчитися вчасно вставати на роботу», «Навчитися ефективної постановки цілей собі і підлеглим», «Стати упевненим у собі», «Навчитися планувати час із задоволенням», «Навчити дружину заощаджувати» — усе це неформальні специфікації для розробки й установки програм.

Компетентність
«під ключ»

Попит породжує пропозицію. Недарма НЛП із його можливостями швидкого навчання-програмування людини набуло популярності саме зараз.

Випускник сучасної школи за своїм набором знань і навичок перевершує геніїв минулого. Період, за який досягнення першовідкривачів освоюються звичайною людиною, скорочується. Якщо між винаходом писемності і загальною грамотністю пройшли тисячі років, то на проникнення теорії відносності в курс 9-го класу школи пішло усього 40—50 років. Та й це задовго.

Навчання людини будь-якій успішній поведінці досі можна порівняти з розробкою програми Word або Excel наново для кожного окремого PC. На відміну від запису вже існуючих програм на «залізний» комп’ютер, навчання людини проходить повільно і не дає достатньої гарантії результату.

А чи не можна тут і зараз? Швидко, за власним бажанням і з відомим результатом? Як тільки Білл Гейтс знайшов свою переможну стратегію бізнесу, чи можна було одразу скопіювати її в мозок масового підприємця? «Можна», відповідає НЛП. Для цього слід використовувати мову програм-стратегій людського мозку й інтерфейси, що дозволяють ці програми реасемблювати і копіювати. Що й робиться. До речі, судячи з інформації з Інтернету, саме зараз провідні фахівці НЛП завершують обробку програми бізнесової поведінки Білла Гейтса.

Вже зараз фахівці НЛП зі стажем можуть похвалитися освоєнням довгих переліків важко сумісних професій і навичок. На кшталт високорівневої хірургії, професійного програмування, управління літаками, політичного PR, живопису тощо.

Цей успішний досвід швидкого здобуття компетентності «під ключ» указує нам на те, якою, мабуть, буде модель освіти років через 10—15.

Зараз ми маємо 10—12-річну школу плюс 2—5-річний коледж або університет. За наявності швидких методів навчання більш природним буде 3—5-річний модуль, присвячений, на основі PostNLP, побудові-настроюванню інтерфейсу учня для подальшого ефективного введення навчальних програм і самомотивації. Далі інтенсивне освоєння основ спільної культури — етики (через літературу чи в інший спосіб), математики, мов. Потім той, хто навчається, зможе протягом усього життя сам обирати модулі фахової компетентності й успішної поведінки з цікавих для нього тем.

У пошуках незіпсованого телефону

Хто з нас не раз нарікав на те, що колеги, начальство, підлеглі його «не розуміють». Спілкуючись через океани по якомусь «3-D відео-інтернет-телефону», пишучи електронні листи, люди так само не розуміють один одного, як і сидячи «віч-на-віч» у кімнаті поруч.

Одним із найслабших місць в управлінських системах є сучасний рівень людських комунікацій. Чи варто вкладати всі нові сотні мільйонів у розвиток інтернет-технологій чи IP телефонії, якщо до 80% змісту звичайної міжлюдської комунікації відразу втрачається, передусім, через некомпетентне спілкування, а ще до 80% решти зникає внаслідок недосконалості людських засобів запам’ятовування та систематизації?

Минуло усього 5—10 років після того, як знамениті «сім рівнів мережних протоколів» підвели риску під плутаниною і «нерозумінням» у спілкуванні між комп’ютерами, і NLP підійшов до вироблення стандартів оптимального спілкування власне між людьми.

У бізнесі, наприклад, команда спеціалістів, навчена елементарним стандартам ефективної міжлюдської комунікації, де розуміють один одного з півслова, отримує, завдяки ефекту синергії, набагато більше, аніж від безкрайнього нарощування телекомунікаційних можливостей.

Скрізь, де потрібна висока ефективність людської комунікації, починаючи з мозкового штурму, шкільного навчання, обговорення наукових концепцій, бесіди по душах і закінчуючи рекламою чи поліцейським дізнанням, базові техніки НЛП можуть суттєво прискорити і полегшити отримання результату.

Маркетинг: інтерфейси починають і виграють

На чому зробив свої статки Вільям Гейтс? Продукт плюс маркетинг. Вірніше, маркетинг плюс продукт.

Що ж це за продукт із точки зору маркетингу? За великим рахунком, усі провідні продукти «Гейтс і Ко» є більшою чи меншою мірою інтерфейсами (посередниками). Інтерфейсами до ресурсів найбільш дешевшого і поширеного (а чи так це?) пристрою обробки інформації. Та ж DOS може розглядатися як інтерфейс користувача і розроблювача до таких ресурсів «універсального обчислювача», як WordStar чи VisiCalc або до низькорівневих процедур введення-виведення. Наступні інтерфейси типу Windows і навіть IE ставали дедалі легшими в освоєнні (аж до домогосподарок) і все дешевшими (аж до «безкоштовних»). Здається, це вже стало аксіомою маркетингу, що найбагатші люди на Землі роблять свої статки на найдешевших товарах масового попиту.

Отже, «Гейтс і Ко» осідлав універсальні інтерфейси, що забезпечують доступ до ресурсів і потенціалу «універсального переробника інформації» для широких мас. Навіть його перший продукт — Бейсік для «Альтаїра», як і будь-яка мова, став інтерфейсом до ресурсів персонального комп’ютера.

Поява універсальних інтерфейсів типу DOS різко полегшила створення нових і копіювання вже існуючих програмних ресурсів і тим самим стимулювала розвиток апаратної бази. Із появою універсальних інтерфейсів (ОС) будь-який новий IT продукт отримав шанс задовольнити потреби вже не вузького кола корпоративних замовників, а багатомільйонного сегмента SOHO і персонального споживача. За таких масових продаж базові витрати на розробку продукту стають мізерно малими в перерахунку на одиницю товару. Отже, можна ще знизити ціну одиниці при збереженні загального прибутку і тим самим зробити товар ще більш масовим. Виникає розкручувана спіраль розробки і продажу, відбувається софтверний вибух. Природно, такий вибух міг статися лише за умови початкової концентрації в окремих галузях господарства дешевих універсальних Apple і IBM сумісних PC.

Спробуємо порівняти ситуацію в безкомп’ютерному програмуванні з періодом початку розквіту ринку IT. З точки зору маркетингу чи маємо ми для нього достатньо масову базу недорогих «універсальних переробників інформації»? Так. По тридцять трильйонів нейронів у шести мільярдах черепів. Чи є у цих «переробників» якісь цінні ресурси, які бажано відтворювати, комбінувати, копіювати, об’єднувати? Так. Це будь-які програми успішної поведінки і навичок у бізнесі, у професіях, у побуті. Забезпечити масове відтворення цих ресурсів, зв’язати хоча б частину з цих шести мільярдів суперкомп’ютерів ефективними комунікаціями, здатністю розуміти один одного з напівслова — ось завдання Операційної Системи до людини.

У вигляді стандарту NLP Practitioner ми вже маємо прототип такої операційної системи. На черзі розробка ще більш дружнього до «людини з вулиці» інтерфейсу до ресурсів homo sapience. Такого, як Windows чи MacOS. Під ресурсами тут розуміються всі напрацьовані людьми програми успішної поведінки й мислення. Така ОС буде придатна для швидкого навчання людини чому завгодно. Тут насамперед цікаві можливості довільного доступу до комбінування власних ресурсів, копіюванню успішної поведінки інших людей, ефективним міжлюдським комунікаціям. Наскільки можна судити сьогодні, цей інтерфейс, назвемо його PostNLP, складатиметься з іще більш стандартизованих і спрощених процедур доступу до firmware «карти» людини, ще ефективнішої моделі мови програмування мозку. Такий набір (свого роду SDK) дозволить масі розроблювачів взяти участь у напрацюванні спеціалізованих програм і інтерфейсів до людини. У цьому продукті дуже важливо зберегти і розвинути «екологічну» складову НЛП. Екологічність у розумінні НЛП — це урахування можливих небажаних результатів програмування людини й обов’язкове моделювання їх запобігання.

Як і на ринку комп’ютерних програм, у групу продуктів-бестселерів майбутнього швидше за все увійдуть програми-інтерфейси, що дозволяють управляти власними ресурсами кожної людини, потім інтерфейси для копіювання успішних програм поведінки у оточуючих, далі — інтерфейси для ефективного міжлюдського спілкування (передусім у бізнесі).

Чи буде один із цих продуктів називатися PostNLP або Windows 2020? Чи стоїмо ми на порозі безкомп’ютерного суспільства? Майбутнє покаже.

Хто винний
і що робити?

Поки не винний ніхто, адже поїзд ще не пішов. НЛП зараз перебуває в тій самій напіваматорській стадії, у котрій комп’ютерна галузь перебувала в підліткові часи Білла Гейтса і Пола Аллена. А отже, шанси на успіх поки є в усіх.

Більше того, програмісту, та й узагалі користувачу комп’ютера, легше засвоїти НЛП у його нинішній формі, аніж пересічній «простій» людині. Це пов’язано з тим, що в НЛП дуже сильні шаблони, задані класиками ще в 70-ті роки при першому застосуванні комп’ютерної метафори до людини, і, особливо, ідея реасемблювання програм поведінки.

Отже, вчитися, вчитися і ще раз вчитися. Пройти курс у тямучого тренера НЛП. Бажано, у тренера з реальним досвідом бізнесу, маркетингу, «звичайних» інформаційних технологій. У цьому випадку вам, як комп’ютернику, буде легше перейти від програмування «заліза» до програмування себе й інших людей. Якщо такої можливості немає — приєднатися до однієї з груп, які вивчають НЛП неформально.

Якомога швидше навчитися програмувати себе й інших, зробити свої побутові і професійні комунікації дійсно ефективними. Це тим більше доступно тому, що, на відміну від комп’ютерного програмування, не потрібно ніяких витрат на «залізо». Наші суперкомп’ютери — ми самі і оточуючі нас люди — завжди під рукою і завжди найбільш сучасні. Операційною системою замість Windows стане мінімальний набір навичок NLP Practitioner. А віддача від програмування себе і для себе, повірте, набагато більше, аніж від роботи з будь-яким, нехай найкрутішим, «залізним другом».

P. S. Коли я спробував пояснити дев’ятирічній дівчинці, що таке НЛП, вона заявила: «Так, це гарно, але ти не розповідай, а краще покажи». Я запрограмував їй модуль, що викликає смак її улюбленого ванільного морозива. Дівчинка без міри користувалася програмою кілька тижнів, а потім затерла занадто частим уживанням «не за ділом». Зате тепер вона знає, що нейролінгвістичне програмування — це щонайменше смачно!