Рейтинги університетів як відображення тенденцій у сфері вищої освіти

Цього року відзначається десятирічний ювілей відомого академічного рейтингу світових університетів The Academic Ranking of World Universities (ARWU), або, як його ще називають, Шанхайського рейтингу. Можна стверджувати, що цей проект послужив каталізатором зростання популярності рейтингів університетів у всьому світі. За моїми оцінками, нині налічується понад 50 рейтингових систем, які розрізняються за рівнями ранжирування (глобальні, регіональні, національні), типами подання даних (інтегровані, багатомірні, тематичної спрямованості, цільової аудиторії тощо). Не кажучи вже про те, що тематика ранжирування університетів дедалі частіше включається до програм багатьох зустрічей, конференцій і форумів, присвячених підготовці якісного людського капіталу.

Я був дуже здивований, довідавшись недавно, що за останні десять років кількість посилань на рейтинги університетів у пошуковій системі Google збільшилося в десять разів. Протягом тривалого часу я вивчаю феномен ранжирування і можу констатувати значимість рейтингу університетів як інструменту інформаційного забезпечення, оцінювання й прозорості діяльності вишів. З іншого боку, для високої затребуваності в суспільстві рейтингова система має спиратися на якісну методологію. Питанням методики ранжирування було присвячено чимало форумів і конференцій, зокрема останній форум International Rankings Expert Group (IREG) Observatory on Academic Ranking and Excellence (далі - IREG обсерваторія): "Рейтинги університетів - методології під пильною увагою", який відбувся 16–
17 травня у Варшаві. У центрі уваги презентацій і дискусій опинилися різні аспекти методологій, які використовуються при створенні рейтингів. Було розглянуто низку нових ініціатив у сфері ранжирування університетів, таких як U-Multirank у Європі або рейтинг університету Фолья у Бразилії.

На мою думку, через складність і розмаїття систем вищої освіти навряд чи буде колись досягнуто глобального, регіонального чи навіть національного консенсусу щодо методології ранжирування університетів. Але я сподіваюся, що згодом партнерські відносини зміцняться настільки, що автори рейтингових систем не позиціонуватимуть себе єдиними власниками всього процесу ранжирування, а університети будуть повноправними його учасниками, надаючи точні дані про свою діяльність і беручи активну участь в удосконаленні як методики ранжирування, так і своєї роботи. Заохочення такого партнерства є ключовим завданням IREG обсерваторії, і задля цього реалізуються два проекти: "Аудит систем академічних рейтингів" (IREG Ranking Audit) і "Міжнародні академічні нагороди".

Понад сім років я й мої колеги експерти з ранжирування університетів із кількох країн Європи тісно співпрацюємо з українською національною командою проекту "Топ 200 Україна".

Це був період розвитку й становлення проекту. Методика рейтингу адаптувалася до міжнародних вимог та українських реалій, що періодично обговорювалося на засіданнях IREG обсерваторії.

Нині рейтинг "Топ 200 Україна" відомий не тільки в Україні, а й за її межами - завдяки щорічному оприлюдненню результатів на сайті IREG обсерваторії. Мені було приємно довідатися, що команду розробників "Топ 200 Україна" запросили до співробітництва творці Шанхайського рейтингу
ARWU (університет Jiao Tong).

Сподіваюся, ці зусилля допоможуть українській системі вищої освіти постійно поліпшувати свої характеристики й повніше інтегруватися в європейський освітній простір.