Про Hi-Tech у школі і не тільки...

Щоб уявити, наскільки виросли освітні технології в нашій школі, достатньо ознайомитися з першим в Україні навчально-методичним сайтом із інтерактивними функціями (//www.osvitanet.com.ua). Чого тут тільки немає: інтернет-версії барвисто виконаних електронних навчальних атласів, контурних карт, підручників; методичні розробки уроків і багато іншої корисної інформації. З будь-якого приводу і без нього ми схильні посипати голову попелом і, порівнюючи себе із сусідами, стверджувати: мовляв, відстали. Скептикам одразу хочу сказати, що наші російські сусіди замовляють найкращі розробки для своїх шкіл і вишів з історії та географії саме в Києві. Що, втім, і не дивно — Інститут передових технологій, який займається цими розробками, майже щороку отримує за свою продукцію головні нагороди на провідних міжнародних конкурсах.

Природно поставити запитання: а чому ми змогли так просунутися тільки у виготовленні навчальних посібників із географії та історії? Невже не можна перевести частину навчання з математики, фізики, літератури, мов також в Інтернет? Адже в деяких європейських країнах, наприклад в Австрії, цей процес уже завершено...

На щастя, успішні приклади в нас є і на інших напрямах. Передусім, у викладанні інформатики. До підручника «Інформатика. 9 клас» (автори І.Завадський, І.Стеценко, О.Левченко), рекомендованого Міністерством освіти і науки України, розроблено онлайновий робочий зошит, який дає змогу автоматизовано збирати в одній таблиці отримані учнями результати, аналізувати їх, колективно виконувати завдання, а відтак вирішити проблему навчання учнів із різним рівнем підготовки.

— До створення інтерактивних мультимедійних засобів для вивчення інформатики в школі ми прийшли вже після того, як налагодили видання серії підручників з IT-технологій для вишів, — розповів Олександр Поляков, директор видавничої групи BHV. — Для виконання цієї програми ми багато років співпрацюємо з усіма провідними технічними університетами України. Маємо підтримку і з боку Національної академії наук. Україна — країна передової інформатики. Це історичний факт. Але щоб не втратити цю репутацію, потрібно було видати найкращі книжки, які тільки можуть бути в нас написані. Тому ми почали шукати авторів по всій Україні: у Донецькому університеті, Харківському, Київському і Львівському політехах, Національному університеті в Києві і багатьох інших вишах.

Результатом амбітної програми стало створення комплексу підручників «Інформатика», який у цілому відповідає світовому рівню і створює навчальну базу для забезпечення нашої країни кадрами високої кваліфікації. Книжки в цьому комплексі відрізняються від існуючих у сфері вищої технічної освіти України. Це стало очевидно, коли книжку «Операційні системи» розмістили в Google-research. Там вона відразу стала лідером за числом посилань на IT-видання українською мовою.

— Криза не позначилася на ваших планах?

— Сьогодні дуже важливо створити суперпродукт, адже стан справ із книжками катастрофічний. Наприклад, у зв’язку з кризою в Росії книжковий ринок за цей рік упав майже на 80 відсотків! Питання «хліба чи книжок?» російський читач вирішив на користь хліба. До того ж якщо раніше люди брали все про Інтернет, то зараз ситуація змінилася. Коли заходиш у московський Будинок книги на Арбаті і бачиш на прилавках по 20 книжок на одну тему з інформатики, розумієш — у таких умовах випустити щось, на що був би читацький попит, дуже складно.

Для комп’ютерної літератури 800 примірників уже вважається великим накладом навіть для Росії. Сьогодні проектна рентабельність — 10%. Реальна — п’ять. Але ми вже в цих умовах починаємо старт. А це означає: коли на складі залишаться непроданими всього 80 примірників, то це вже катастрофа!

— Цікаво, як таку катастрофу переживають автори?

— Сміховинні роялті автора за маленьких накладів — сьогодні типова картина. Автор-жебрак — це жахливо, оскільки б’є по розвитку галузі. Вона не може триматися тільки на ентузіазмі й ентузіастах.

— Що ж допоможе їй вижити?

— В цих умовах один порятунок — попри все залишати конкурентів позаду. Гадаю, наш комплекс книжок з інформатики для вишів, наш підручник для 9 класу 12-річної школи — це новий етап. Він показує, що рівень вимог освіти в Україні — високий, і наша вища, та й середня школи цілком конкурентоспроможні у світовому масштабі...

— Тобто, як співалося в радянській пісні часів застою, «це навіть добре, що зараз нам погано»?

— Річ у тім, що коли подивитися всередину проблеми, то, по суті, нам не так і погано! В будинку, в якому ми орендуємо приміщення для видавництва, — кілька фірм, пов’язаних із комп’ютерним бізнесом. Коридорами в нас ходить інтелігентна, абсолютно не пригнічена кризою молодь. Навіть у нинішніх не зовсім зручних умовах ці молоді хлопці й дівчата, завдяки своєму інтелекту, освіті, розумінню свого місця на світовому ринку IT-технологій, почуваються дуже впевнено. Якби до всього наша держава створила їм стерпні умови для бізнесу, тобто ухвалила нормальні закони, які б їх захищали, вони б гори звернули і швидко вивели українську економіку, причому її найбільш високотехнологічні галузі, з будь-якої кризи.

Адже в нас прекрасні інтелектуальні традиції, і на них потрібно рішучіше спиратися. В Україні багато інтелектуальних фірм, у яких працюють наші інженери, котрі зі своєю IT-продукцією чудово конкурують на ринках США, Європи. Тож не варто особливо впадати у відчай. Потрібно попрацювати над законами і усунути божевільну процедуру митних оформлень, що кайданами висить на наших ногах. Тоді IT-спеціалісти зможуть дуже швидко забезпечити країні процвітання. І ще нам заважає, що ми не в Європі...

— Як це?..

— Поясню. От дивлюся на знайомих із Литви. Вони без проблем їздять по всьому світі. Наприклад, колега з Вільнюса призначає мені зустріч у Празі. Для нього не проблема піти в аеропорт і без найменших ускладнень купити квиток у Чехію. А мені потрібно ходити в посольство і так далі. Хоча ми вже й не у совку, але нам іще складно наздоганяти розкутих європейців. Якби держава зняла й ці перепони, наш інтелектуальний бізнес дуже швидко рвонув би вперед, і багато людей, які сьогодні їдуть на Захід, залишилися б тут і зробили значно більше, ніж сьогодні.