Підказка для Кабміну

Ще не висохла фарба на причепурених перед навчальним роком шкільних стінах і парканах (до речі, не без участі батьків), як міністр освіти поспішив на засідання уряду з доповіддю «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству освіти і науки, молоді та спорту на 2012 рік».

Після цього Кабінет міністрів видав однойменне розпорядження № 646-р від 10 вересня 2012 р. Згідно із цим документом, гроші, яких не вистачає для певних програм, вирішено взяти з видатків, передбачених на програму 2201170 «Здійснення методичного та матеріально-технічного забезпечення діяльності навчальних закладів».

З одного боку, уряд вчинив по-господарськи. Бо розуміє, що без ремонту і найнеобхіднішого обладнання школи не залишаться - батьки проспонсорують найнеобхідніше. А от інші програми профінансувати буде нікому.

З іншого боку - є такі проблеми, з якими батьківські гаманці не впораються. Як нещодавно розповідав Микола Янович, «у нас 70% сельских населенных пунктов не имеют канализации. Мы ставим задачу, чтобы сельские школы имели теплые туалеты, чтобы дети наши не бегали в туалет на улицу в минус 36 градусов и не простужались…». На тлі такої проблеми навіть язик не повертається нагадувати про недостатню забезпеченість кабінетів хімії, фізики та біології сучасним навчальним обладнанням. Та що там кабінети фізики - навіть із фізкультурою біда. Як зазначено в інформаційно-аналітичних матеріалах про діяльність МОНмолодьспорту за 2011 рік, достатню матеріально-технічну базу для викладання цього предмета створено лише в 17% міських шкіл і в 12% сільських. Цікава деталь - з державного бюджету вона фінансувалася лише на 21%.

Як відомо, з початку цього навчального року починає впроваджуватися новий Державний стандарт початкової загальної освіти - предмет особливої гордості Міносвіти. «Рішучим кроком стало впровадження у новому стандарті інформаційно-комунікаційних технологій», - гордо повідомила прес-служба міністерства. «Переконані - це дасть можливість вивести нашу країну з останніх місць у використанні ІКТ у європейські та світові лідери», - сказав Табачник.

Якщо у школі немає нормального туалету чи турніка, звідки в неї знайдуться гроші на сучасне комп’ютерне обладнання? І міністр, і уряд розуміють, що нізвідки. Можливо, тому й урізають фінансування цієї статті видатків замість того, щоб прагнути її збільшити. Мовляв, тяжкохворому все одно вже не допоможеш. Отже, обіцяний міністром прорив у світові лідери відкладається на невизначений час.

Та якщо про недостатню матеріальну базу ще якось можуть потурбуватися батьки, то методичне забезпечення шкіл - це, так би мовити, поза сферою їхньої компетенції. Одначе і без методичної бази розпочати навчання також неможливо. Чи розуміють це чиновники? Судячи з офіційних документів - так.

Наприкінці січня 2012 року школи отримали лист Міносвіти №1/9-66, де зазначено: «У першу чергу, місцевим органам управління освітою та обласним інститутам післядипломної педагогічної освіти слід потурбуватися про підготовку вчителів початкових класів, які розпочнуть роботу за новим Державним стандартом… У зв’язку з цим перед навчальними закладами постане низка проблем: підготовка вчителя до реалізації змісту нових Державних стандартів, науково-методичне та матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу в початковій школі».

Дуже слушні висновки. Але що ми бачимо у перші ж дні навчального року, коли почався перехід до нового Держстандарту? Скорочення видатків на розв’язання озвучених у листі проблем замість їх збільшення.

Взагалі методичне забезпечення навчання у початковій школі потерпає не лише через брак фінансування. Вперше за багато років цього літа чиновники спробували витіснити зі шкіл розвивальне навчання. У червневому листі Міносвіти № 1/9-426, що його отримали керівники шкіл, серед переліку підручників, якими дозволено користуватися у першому класі протягом 2012-2013 навчального року, не було жодного розвивального - ні за програмою «Росток», ні за так званою харківською методикою Ельконіна-Давидова. І якщо «Росток» іще до кінця літа його прибічники встигли реабілітувати й повернути до школи, то іншим довелося нелегко (про що DT.UA розповідала у статті «Першокласників залишили без розвивального навчання?», №30, 2012 р.). Лише з 31 серпня міністерство почало надавати грифи підручникам за розвивальними методиками. Процес цей іде не тільки із запізненням, а й дуже повільно - чергову «партію» розвивальних посібників було реабілітовано 11 вересня 2012 року, а ще кілька і досі чекають своєї черги.

Проте краще пізно, ніж ніколи. Саме різноманітність методик може тепер стати для вчителів рятівним кругом і шансом обмінюватися досвідом, зростати професійно і самореалізовуватися. Бо, як видно, сподіватися на істотну підтримку держави у цій справі марно.

Можливо, сума, яку уряд «відібрав» у програми «Здійснення методичного та матеріально-технічного забезпечення діяльності навчальних закладів» здається комусь незначною - трохи менше ніж три мільйони гривень (президентові цих грошей не вистачило б навіть на один день, а вчителі змогли б отримати, наприклад, річну передплату на професійну пресу чи провести цікаві й потрібні круглі столи). Проте навіть не в кількості грошей річ. А в тому, як визначають для себе пріоритети в царині освіти чиновники вищого рангу. Вони вирішили економити на стратегічних напрямах її розвитку. Чому? Тому що не володіють ситуацією? Чи тому, що самі не вірять у те, що обіцяють і до чого закликають?

Цікаво, заради яких програм обділили методичне та матеріально-технічне забезпечення шкіл? Як значиться у розпорядженні Кабінету міністрів, один мільйон гривень піде на програму 2201160 «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами III і IV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики».

Безумовно, це справа важлива й потрібна. Але, по-перше, не важливіша і не потрібніша, ніж підтримка й розвиток професіоналізму вчителів та обладнання шкіл. А по-друге, гроші, передбачені в держбюджеті на її реалізацію, не можна порівняти із шкільними: на програму 2201160 держава дасть майже 11 мільярдів гривень, а на методичну та матеріально-технічну базу шкіл - лише близько 700 мільйонів (з яких на 1 липня було профінансовано менше ніж половину).

Ще майже півтора мільйона відібраних у шкіл грошей підуть на плату за комунальні послуги та енергоносії за програмою 2201100 «Надання загальної та поглибленої освіти з фізики і математики, фізкультури і спорту загальноосвітніми спеціалізованими школами-інтернатами, надання освіти у загальноосвітніх школах соціальної реабілітації». Але чи врятує програму відібраний в інших мільйон і як його буде витрачено - питання. Тим більше що прецеденти вже були.

За результатами проведеного Рахунковою палатою аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених у 2010-2011 роках МОНмолодьспорту на надання загальної та поглибленої освіти з фізики і математики, фізкультури та спорту загальноосвітніми спеціалізованими школами-інтернатами, «вказаний напрям діяльності не був пріоритетним для міністерства, а 5 млн. грн. із загальної суми коштів, передбачених на утримання перевірених чотирьох навчальних закладів, спрямували на розв’язання інших завдань. Зокрема, виконуючи державні цільові програми зі зміцнення матеріально-технічної бази шкільних установ, міністерство не враховувало потреб спеціалізованих шкіл-інтернатів у сучасному обладнанні. Натомість 307,6 тис. грн. витрачено на утримання чотирьох автомобілів для керівництва Республіканського вищого училища фізичної культури, у той час як учні дістаються на спортивні заняття міським транспортом.

...Практика незадоволення реальних потреб спеціалізованих навчальних закладів створила систему так званих благодійних внесків і дарунків. Ці надходження становлять третину доходів спеціального фонду і переважно є внесками батьків для забезпечення елементарних умов проживання і тренування їхніх дітей, участі у змаганнях, конкурсах і олімпіадах. Приміром, на ліквідацію аварії теплотраси батьки учнів Українського фізико-математичного ліцею зібрали 49,8 тис. гривень. При цьому не використано та повернено до бюджету майже 100 тис. грн., які спрямовувалися саме на такі цілі».

І хоча ця історія трапилася рік тому, подібна ситуація не здається нам чимось дивним і надзвичайним. І не лише у спеціалізованих школах-інтернатах.

З усього сказаного можна зробити кілька висновків. Перший: проголошені чиновниками пріоритетні завдання освітньої галузі і реальна підтримка їх на практиці - речі абсолютно різні. Другий: урізуючи фінансування за програмою 2201170 «Здійснення методичного та матеріально-технічного забезпечення діяльності навчальних закладів», влада на щось чи на когось сподівалася. Мабуть, на вчителів, які люблять свою роботу, які самотужки і за власний кошт готові вивчати нові методики, купувати необхідну методичну літературу та наочність, ділитися ідеями і вболівати за справу. І, звичайно ж, на головних спонсорів освітніх реформ - батьків.

Хочеться підказати уряду одну ідею. Згідно зі звітами Держказначейства, на утримання апарату МОНмолодьспорту цього року планується виділити з бюджету 17 млрд. 267 млн. 761 тис. 400 грн., а на загальне керівництво та управлiння у сферi освiти i науки, молодi та спорту - ще 29 млн. 652 тис. 800 грн. Разом - 17 млрд. 297 млн. 414 тис. 200 грн.

Ось звідки абсолютно безболісно можна було б урізати кошти й перерозподілити їх на додаткове фінансування важливих програм розвитку освіти. І при цьому бути впевненими, що процес реформування та розвитку галузі аж ніяк не постраждає.