Пандемія може назавжди змінити вищу освіту

Пандемія COVID-19 зумовила і продовжує викликати безліч соціальних змін і трансформацій. Обговорюючи їх, перш за все мають на увазі негативні економічні наслідки, проблеми системи охорони здоров’я і медицини, проблеми психологічного характеру, які породжуються різким обмеженням соціальних контактів.

Меншою мірою, але достатньо помітно обговорюються питання освіти, передусім під кутом її переходу у дистанційний формат і виникаючих у зв’язку із цим проблем у батьків, учнів, студентів, викладачів.

Проте ситуація трансформації освіти, в тому числі вищої, під впливом пандемії, на наш погляд, є набагато складнішою і небезпечнішою з погляду фундаментальних соціальних наслідків.

Вища освіта у сучасному суспільстві є не менш важливою соціальною інституцією, ніж економіка. Економічні кризи і спади, попри всю їх глибину і руйнівність, змінюються підйомами і зростанням, виникненням більш ефективних економічних моделей. Велику роль при цьому відіграє якраз система вищої освіти, що забезпечує підготовку необхідних фахівців, наукові і технологічні розробки й інновації, допомагає економіці виходити із кризи та адаптуватися до нових умов.

Вища освіта також має здатність до самостійного виходу із надзвичайних ситуацій, проте через її меншу гнучкість, запрограмованість на довгострокові цикли освітньо-наукового процесу, залежність від зовнішнього фінансування ця здатність є обмеженою і за певних критичних умов може не спрацювати. Тобто існуючі моделі вищої освіти можуть зазнати під впливом пандемії таких глибоких змін, що не зможуть відновитися у своєму попередньому вигляді.

Так, імовірним є радикальне зменшення їх фінансування. Очевидно, що у «ковідному» світі відбудеться великий перерозподіл державних коштів на користь медицини та соціального захисту, і вища освіта буде змушена функціонувати у зовсім іншому фінансовому режимі, за якого нинішнє недофінансування буде приємними спогадами.

Якщо додати до цього падіння рівня доходів населення і спроможності студентів та їх батьків оплачувати навчання, згадати про неминуче скорочення міжнародної академічної мобільності та зменшення кількості іноземних студентів, то картина майбутнього вищої освіти виглядає надзвичайно песимістично.

Руйнація вищої освіти, в свою чергу, вплине на інші соціальні інституції і на загальну соціокультурну динаміку.

Вища освіта зазнавала глибоких кризових часів і через пандемії, і через громадянські збройні конфлікти, світові війни. Проте щоразу освітянські спільноти знали і вірили в те, що відбудеться повернення до колишнього нормального стану речей. І це повернення рано чи пізно відбувалося. Зараз, навпаки, є свідоме або підсвідоме відчуття того, що повернення до «колишньої нормальності» не буде, їй на зміну прийде якась інша, нова, «нормальність», до якої доведеться пристосовуватися. Тобто треба готуватися не до відновлення звичного формату вищої освіти, а до принципово нових її дизайну та організації.

Вплив пандемії на вищу освіту вже став предметом низки цікавих досліджень: опитування президентів коледжів та університетів від Inside HE Ed, звіт від QS про те, як COVID-19 впливає на міжнародних студентів у світі, дослідження Міжнародної асоціації університетів (IAU) про вплив COVID-19 на вищу освіту у світі.

Цікаво простежити та оцінити реакцію тих, хто пов’язаний із вищою освітою, щодо впливу на неї пандемії COVID-19. Для цього нами були проаналізовані пов'язані з пандемією університетські світові новини, розміщені на міжнародному новинному ресурсі University World News з початку пандемії.

Ми класифікували статті за регіоном, темою та інтонацією.

Щодо регіонів. Половина — 49% з усього масиву експертних текстів — не мають конкретної прив’язки до країни, а аналізують загальносвітові тенденції та виклики вищої освіти, що є підтвердженням того, що спеціалістів турбують перш за все глобальні та стратегічні питання. 31% припадає на європейські країни, 12% — пов’язані з американськими університетами і 8% новин — із Китаю.

Тематика публікацій про вищу освіту стосується переважно семи тем: онлайн-навчання; інтернаціоналізація освіти; наукові дослідження та конференції; фінанси; стратегія, якість освіти та взаємодія з державою. Цей перелік показує, які проблеми вищої освіти найбільше актуалізувалися з початком глобальної пандемії.

Стратегія

Глобальним стратегічним питанням присвячено 26% статей. Це розмірковування про майбутнє вищої освіти, сутність і сталість закладів освіти, трансформаційні процеси та їхній вплив на загальні підходи університетів. Незважаючи на виклики і труднощі, багато експертів вбачають можливість для позитивних трансформацій і зрушень у сфері вищої освіти.

Оскільки пандемія була неочікуваною для багатьох, ЗВО потребували оперативної розробки стратегій і прийняття тактичних рішень для надання допомоги іноземним студентам, які опинилися в країні в період пандемії. Іншим стратегічним питанням стало, яким чином залучати нових абітурієнтів в умовах невизначеності, як при зменшенні кількості міжнародних студентів переорієнтуватися на внутрішній ринок. Тому значна кількість університетів вирішила відкласти початок навчального року до жовтня-листопада, аби розширити application period і пом’якшити умови подачі документів на вступ, сподіваючись перекрити зменшення кількості абітурієнтів у період пандемії.

Експерти припускають, що у вищій школі посилюватимуться такі тренди: зростатиме розуміння важливості планування візії університетів; розвиватиметься змішана форма навчання, яка включатиме найкращі практики офлайн- та онлайн-навчання; посилиться співпраця між університетами над глобальними проблемами; керівникам вишів доводитиметься більше делегувати та довіряти персоналу розробку і впровадження необхідних рішень, адже у часи криз найбільше цінуються гнучкість та адаптивність, можливість швидко приймати ключові рішення.

Інтернаціоналізація

З моменту запровадження локдауну та закриття кордонів найбільше постраждала інтернаціоналізація університетів, — 22% текстів присвячені саме цій темі. З розвитком глобалізаційних процесів міжнародна академічна мобільність досягла значних масштабів: за даними Інституту статистики ЮНЕСКО, 2019 року у світі було близько 5,5 мільйона міжнародних студентів, 72 тисячі з яких навчаються в Україні. Пандемія змішала всі карти: міжнародні програми та обміни студентів призупинено, багато міжнародних студентів були змушені повернутися додому.

За дослідженням QS, коронавірус вплинув на плани половини студентів, які хотіли навчатися за кордоном. Тому університети шукають нові шляхи залучення міжнародних студентів. Дедалі більшої популярності набувають віртуальні обміни, які дозволяють здобувачам вищої освіти з різних країн, не залишаючи своїх домівок, отримувати досвід навчання у зарубіжних закладах. Однією з найпоширеніших методик є спільне міжнародне онлайн-навчання (Collaborative online international learning, COIL). За опитуванням Міжнародної асоціації університетів, 60% вищих навчальних закладів повідомили, що COVID-19 збільшив віртуальну мобільність і/або спільне навчання в Інтернеті як альтернативу фізичній мобільності студентів.

Якість освіти

У зв’язку з гібридною та дистанційними формами навчання експертів турбує зниження якості викладання та в цілому рівня освіти. Приблизно 15% статей присвячено цій темі.

Особливі труднощі у багатьох закладів вищої освіти викликало питання проведення випускних іспитів і захистів кваліфікаційних робіт онлайн.

Іншим актуальним запитанням було таке: як організувати лабораторні та практичні заняття під час пандемії?

Оскільки відзначається зниження якості освіти, дедалі більшої сили набирають послуги-замінники — онлайн-курси. Помітно зросла популярність таких освітніх платформ, як Coursera, edX і FutureLearn. Тільки за 2020 рік на цих платформах зареєструвалося майже 32 мільйони нових користувачів, що у понад два рази більше, ніж 2019-го (14,3 мільйона). На рисунку можна побачити значне зростання у трафіку відвідування платформ протягом 2020 року.

Фінанси

Багато закладів вищої освіти зазнали фінансових труднощів через сильну орієнтованість на міжнародних студентів. Суттєво зменшилася кількість здобувачів освіти з Китаю та Індії. За результатами опитування, 48% китайських і 54% індійських студентів відклали навчання за кордоном щонайменше на рік, що спричинило серйозні фінансові проблеми для багатьох університетів, адже студенти з цих країн становлять більшість міжнародних студентів у світі. Наприклад, у 2018/2019 навчальному році в США здобувачі вищої освіти з Китаю та Індії становили 67,7% міжнародних студентів. Подібна історія в Австралії, Новій Зеландії, Канаді та Великій Британії — кожна з країн має більшість своїх іноземних студентів з Китаю та Індії.

Іншим ризиком є зменшення фінансування з боку держави через економічну кризу та падіння платоспроможності населення. Деякі студенти втратили роботу через пандемію, це призвело до неспроможності оплачувати навчання або життя в іншому місті, тому частина здобувачів була змушена призупинити своє навчання та повернутися додому. Згідно з дослідженням Міжнародної асоціації університетів, більшість закладів вважають фінансові труднощі найбільшим викликом для себе. Через це частина університетів опинилася перед ризиком закриття.

Дослідження

Трохи більше 1/10 усіх новин присвячено темі наукових досліджень і конференцій. Університети змушені переглянути систему організації науково-дослідних робіт, наукові дослідження та конференції, перейшли до віртуального формату. Доволі очікуваними стали призупинення та зменшення фінансування деяких наукових досліджень.

Однак є й позитивні зміни: «Багато вузів перенесли свої партнерства в онлайн-формат, багато хто почав пошук нових форм взаємодії в умовах цифрового середовища для збереження постійної комунікації, вирішення спільних завдань і проблем, пошуку оптимальних рішень для всіх сторін». Також чимало університетів та науково-дослідних центрів по всьому світу об’єдналися задля пошуку та розробки вакцини від COVID-19, науковці наголосили, що необхідно залишатися відкритими та ділитися напрацюваннями й дослідженнями, діючи за методом keep sharing, stay open. Це може започаткувати нові форми міжнародної співпраці.

Онлайн-навчання

Близько 8% текстів присвячено виключно феномену дистанційного навчання. Згідно з опитуванням Міжнародної асоціації університетів, 98% університетів запровадили дистанційне або змішане навчання. Але, за опитуванням Міжнародної асоціації президентів університетів, більш як половина закладів не були готові до повноцінної роботи в умовах пандемії.

За опитуванням, 92% керівників університетів і коледжів стурбовані впливом дистанційного навчання на ментальне здоров’я студентів і викладачів.

Найбільшими викликами ректори вважають підтримку рівня залученості студентів, підготовку менш досвідчених викладачів до використання цифрових каналів навчання та забезпечення високих академічних стандартів.

«Залученість студентів під час онлайн-навчання знижується через втому від вебінарів, результати навчання погіршуються, а викладачі знесилюються через підвищене навантаження», — йдеться у дослідженні. З іншого боку, вимушений перехід до дистанційного навчання пропонує більш гнучкі можливості навчання, а саме: дає змогу поєднувати синхронне навчання з асинхронним.

Експерти дають рекомендації, як університетам подолати проблеми, пов’язані з онлайн-навчанням.

Проблеми з мережами. Деякі університети вимагають від професорів дотримуватися звичайного графіка роботи, однак бувають проблеми з Інтернетом або якість зв’язку є недостатньою через одночасну участь багатьох людей на одній платформі. Одним із способів вирішення цієї проблеми є заохочення професорів заздалегідь завантажувати свій навчальний відеокурс і завдання, аби студенти могли вчитися у своєму власному темпі та за своїм розкладом. Викладачі можуть організовувати синхронно лише обговорення та час для запитань.

Проблеми з вибором ресурсів. Викладачі мають відстежувати найкращі навчальні ресурси та рекомендувати їх студентам. Кількість навчального матеріалу має бути помірною, інакше його використання буде неефективним, створюватиме тиск на студентів і призведе до погіршення їхнього ментального здоров’я.

Проблеми із залученістю студентів. Задля активного залучення до навчання викладачі можуть заохочувати студентів включати під час занять не лише звук, а й відеозв’язок. Також професори могли б зараховувати частину підсумкової оцінки за активну участь в онлайн-заняттях, щоб мотивувати студентів до проактивності. Підсумковий іспит слід використовувати як спосіб перевірки ефективності щоденного викладання онлайн.

Взаємодія з державою

Університети змушені стежити за змінами в законодавстві щодо карантинних обмежень і запроваджувати відповідні рішення. За результатами опитування президентів університетів, 89% респондентів зазначили, що потребують державної підтримки у компенсації фінансових збитків, і 71% зауважили, що потребують гнучкості нормативних обмежень у забезпеченні дистанційного навчання (саме регулярної та предметної взаємодії). На початку пандемії університети особливо потребували розробки додаткових законодавчих і нормативних актів, що давали б змогу іноземним студентам виїжджати та приїжджати на навчання.

Ще одним критерієм класифікації публікацій про вищу освіту став аналіз тональності текстів: як експерти загалом оцінюють зміни в сфері вищої освіти. Розподіл оцінок вийшов майже пропорційним: 37% статей мали негативне емоційне забарвлення, 33% — позитивне, 30% — нейтральне.

Майже однакова кількість експертів вбачають у пандемії як загрозу, так і можливість. Цікавою тенденцією є те, що майже всі експертні статті з Китаю мають позитивну оцінку трансформаційних процесів у вищій освіті під час пандемії та вважають цю кризу можливістю для розвитку. Це може бути пов’язано з ментальністю (загальновідомо, що в мандаринській мові слово «криза» складається з двох ієрогліфів: «небезпека» та «можливість») або з тим, що Китай відчуває певну відповідальність за пандемію коронавірусу. Однак, оскільки вибірка є невеликою, ця гіпотеза потребує глибшого дослідження.

Підсумовуючи аналіз університетських світових новин, пов’язаних із пандемією, можна зробити висновок, що криза, спричинена COVID-19, як загострила існуючі проблеми, так і створила низку нових викликів для вищої освіти.

Ми не знаємо поки що, як довго триватимуть пандемія, пов’язані із нею невизначеність, соціальна і культурна хаотичність, імпровізаційні спроби реагування на нові виклики у вищій освіті. Не знаємо, скільки часу мине, поки ми не опинимося у post-covid світі. Проте вже зараз простежуються деякі ймовірні особливості вищої освіти у цьому світі.

Перша особливість. Вищу школу очікує домінування дистанційного (онлайн) формату викладання та навчання. Це означає радикальну зміну методик, дидактичних і психологічних моделей викладання, становлення і розвиток цифрової педагогіки. Це грандіозний виклик для вищої освіти, який сьогодні до кінця не усвідомлюється, про що свідчать переможні реляції деяких університетів про успішний перехід на дистанційний і змішаний формати навчання та вирішення всіх пов’язаних із цим проблем.

Друга. Вищу школу очікує, на превеликий жаль, радикальне зменшення живого і безпосереднього спілкування в університетських стінах, збіднення повноцінного студентського життя, заради якого (а не тільки заради знань і професійної підготовки) студенти ще з часів створення «Гаудеамус ігітур» ішли навчатися в університети, набуваючи там досвіду соціального, громадського, культурного і дозвільного життя, нового символічного та соціального капіталу. Це, безсумнівно, девальвує цінність університетського навчання, актуалізує затребуваність короткострокових спеціалізованих онлайн-курсів і, відповідно, бурхливий розвиток існуючих і нових масових онлайн-курсів, таких як Coursera, Udacity, Khan Academy, FutureLearn, edX, Canvas Network та інші.

Третя особливість. Не виключено, що процес глобальної інтернаціоналізації вищої освіти призупиниться, й іноземні студенти віддаватимуть перевагу дистанційному зарахуванню та навчанню, що різко скоротить фінансову базу багатьох університетів.

Четверта. Не складно передбачити ризики випадання вищої освіти із пріоритетних сфер державного фінансування, що разом із кризовими процесами в економіці і скороченням замовлень від приватного бізнесу поставить чимало університетів на межу банкрутства.

П’ята особливість. Скорочення фінансових можливостей університетів негативно вплине на їх кадрову політику. З одного боку, неминучим буде скорочення, переведення значної частини професорів і викладачів на часткову зайнятість і тимчасові контракти, що посилить тенденції до прекаріатизації наукових і науково-педагогічних працівників. З іншого — це скоротить приплив на викладацькі посади талановитої творчої молоді і погіршуватиме якість як викладання, так і наукової активності в університетах.

Змінюватиметься як загальний ландшафт вищої освіти, так і її місце серед базових соціальних інституцій, її відносини із загальним соціальним, політичним і економічним оточенням. Відбуватимуться перетворення у внутрішньому житті університетів, в управлінні, відносинах адміністрації та персоналу, посилюватиметься розшарування викладацького складу за віковими ознаками, науковою ефективністю і цифровою компетентністю.

Безумовно, повернення до старих часів не буде. Тому важливо вже зараз виробляти стратегічні візії адаптації ЗВО до «нової нормальності», готуватися до нелегкого життя у постковідні часи.