НЕ ТЕ СЛОВО

Досвід перекладу з мови мертвої мовою живою

Продовження. Початок у №№9, 10

АМБІЦІЇ. Давньоримський політик, який мав намір обійняти державну посаду, пускався на всі заставки, щоб тільки сподобатися виборцям-пролетарям, а то й просто купити їхні голоси. Такого сенатора ми б назвали кар’єристом. Та римляни говорили інакше: «амбіціозус». У перекладі: «той, що домагається державної посади». Вміли латиняни сховати в кількох звуках ціле речення. Простежимо ланцюжок. «Іре» — «ходити», «ініре» — «входити». «Ініціатива» — «вступ», «перший крок». «Трансіре» — «переходити», яке привело за собою «амбуларе» — «прогулюватися», якому ми зобов’язані так званим «амбулаторним режимом». Тобто «прогулянковим». «Амбіції» — з тієї ж самої словесної сім’ї. Буквально й точно: «честолюбство». Догідництво. Чванливість. Бажання сподобатися тим-таки виборцям. Природно, супроводжуване невгамовною самовпевненістю та самозакоханістю. Як не пишатися собою любимим! Марнославство. Самолюбство. Зарозумілість. Здобувач голосів, сповнений «зарозумілості», кружляє навколо тих, від кого залежить його доля. Втирається в довіру, переконує привітливо й чемно. Доти, поки плазувати корисно для кар’єри. А коли «електорат» зробив свою справу, наступного ж дня по виборах про нього можна забути і рвонути робити кар’єру. Скакати по головах.

АНОНСУВАТИ. Театральне поняття «анонс» пробралося в наш політичний вжиток із французької. У французьку слово потрапило невідомо звідки. «Нунціум» — «звістка», «вість» латинською. Дієслово «анунціаре» — «сповіщати», «оголошувати». Приносити звістку. Голосно й чітко проговорювати повідомлення. Знайомий нам завдяки тим самим галльським нащадкам «прононс» — від однокореневого «пронунціо»: «вимова». Ті самі витоки в слові «денонсувати» — «оголошувати скасування», «скасовувати» договір або угоду. Анонсувати ж якийсь захід — те саме, що й оголошувати. Сповіщати про намічене. А чи відбудеться пропонована подія чи тільки її видимість, видовище, розігране й поставлене за всіма законами «виборчих технологій», — питання інше. Технологам важливо, щоб електорат проголосував за кого слід. А там, як у добрій латинській п’єсі, буде (точніше, передбачається) звертання до публіки: «Plaudite, amici, comoedia finita est! » — «Поаплодуйте, друзі, комедія закінчена!»

АПАРАТ. Ми розуміємо, для чого існує телефонний або фотоапарат. Проте до чого і для чого пристосований «апарат бюрократичний»? Спробуємо з’ясувати. «Парере» — «народжувати», «породжувати» (звідси англійське parents — «батьки»). «Параре» — підсилювальне від того самого кореня — «готувати», «приготовляти» — готувати до народження. Бути у стані народження. Посилена підготовка до створення нового. «Аппараре» — «приготовляти». «Апарат» узагалі — «підготовлювач», «помічник». Таким чином, бюрократичний «апарат» покликаний допомагати, підготовляти й полегшувати роботу. Допомагати народженню нового, а не триматися за старе. Тобто, як і Сократ із його сповивальним мистецтвом — «маєвтикою», допомагати народжуватися новим ідеям і новим думкам.

АТРИБУТ. Власне, властивість, ознака. Постійна, суттєва властивість предмета або явища. «Три» латинською буде «tres». В орудному відмінку «tribus» — трьома. (Закінчення цього відмінка — bus — міцно закріпилося в назві сучасного транспорту. Автобус і тролейбус носять у собі, крім пасажирів, ще й латинське закінчення.) Отже, трьома або на трьох, оскільки саме на три частини в незапам’ятні часи ділили Древній Рим — ці частки й називалися трибами. Від них же й трибун — представник плебеїв від певної триби. Військовий трибун відповідав представнику нашого середнього офіцерського складу. Майор чи підполковник. Від римського офіцера походить трибунал і місце виступу перед військом — трибуна. Оскільки «triba» — це частина або частка, то «tribuere» — дієслово від цього імені — означає «розділяти». Дистрибуція — розподіл, збирання воєдино розподіленого на всіх податку. Громадський збір. Дистриб’ютор — розподільник, розповсюджувач. «At-tribuo» — надавати, наділяти, призначати. Атрибутом у Давньому Римі називали гроші, виділені з певною метою з державної скарбниці. У широкому значенні атрибут — це те, що приписують і чим наділяють: чиясь властивість, ознака або особливість.

ВАРІАНТ. Який він тільки не буває — і нульовий, і компромісний, і альтернативний. Є чимало епітетів. «Варіус» — «різнобарвний», «строкатий». Давньоримські маляри користувалися цим поняттям у буквальному значенні. «Варіаре» — «розфарбовувати», «видозмінювати», додавати кольори сірим і похмурим стінам будинків. Ось і дієслово від нього українською мовою — «варіювати» означає «розцвічувати». Змінювати. Видозмінювати. Знаходити нове додаванням яскравих і незвичних кольорів. «Варіанціа», або по-нашому «варіант», — «відмінність», «розмаїтість». «Різнобарвність» («варіативний» — «різноманітний», «перемінний, різний»). Як перемінилося слово, як заграло новими відтінками й точним значенням! Як воно справді змінило забарвлення. Дало нам «альтернативний варіант» — іншу, кращу «можливість» висловити свою думку. Яке воно, виявляється, гарне й образне! І дуже жаль, коли замість розмаїтості, можливості багатого вибору слів нам нав’язують лише «нульовий варіант». Єдиний, сірий, похмурий і одноколірний.

(Далі буде)