Підтримати
Матеріал Ростислава Панчука «Фінансування науки: де незалежна система розподілу державних грантів дає збій», опублікований у ZN.UA, отримав відгук Національного фонду досліджень України. Наукова рада оприлюднила офіційну заяву, яку розмістила на сайті Фонду та надіслала до редакції ZN.UA. З огляду на суспільну важливість теми, редакція публікує як позицію Фонду, так і відповідь автора з його аргументами щодо порушених у заяві питань.
ЗАЯВА Наукової ради Національного фонду досліджень України з приводу чергової спроби дискредитації діяльності установи
Від часу заснування Фонд періодично зазнає атак, що мають на меті дискредитувати установу та підірвати довіру академічної спільноти до її діяльності, спрямованої на впровадження найкращих світових принципів і практик фінансування наукових досліджень в Україні. Публічні наклепи у ЗМІ стали одним з основних інструментів брудної інформаційної кампанії проти Фонду. З цього приводу Фонд уже публікував докладні спростування (2020 і 2024 року). Водночас він послідовно реагує на конструктивну критику та надає роз’яснення з питань, які виникають у наукової громадськості стосовно його діяльності. Та це не зупиняє тих, для кого незалежна позиція Фонду та чесний розподіл грантових коштів (без кумівства, відкатів та інших корупційних схем) — наче кістка в горлі.
Ростислав Панчук: Національний фонд досліджень України — важлива інституція, щодо якої наукова спільнота має високі очікування. Водночас це не означає, що діяльність Фонду не підлягає критичному аналізу. Конструктивна критика є невід’ємною частиною розвитку інституцій, а її сприйняття як ворожості навряд чи сприяє фаховій дискусії. Академічна спільнота має право і відповідальність висловлювати своє бачення розвитку науки та ефективного використання державних коштів.
Якщо ж говорити про «кумівство, відкати та інші корупційні схеми», то варто нагадати, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень станом на сьогодні знайдено ухвали в кримінальному провадженні, де «засвітився» НФДУ (тут, тут і тут). Тому, на мою думку, варто дочекатися судових рішень у цій справі, і вже потім робити висновки щодо чесності розподілу бюджетних коштів Науковою Радою та виконавчою дирекцією Фонду.
На жаль, заяви НФДУ про відкритість до конструктивної критики не завжди підкріплені діями. Так, Фонд не зробив жодного висновку із моїх статей 2020 року (тут і тут) про забезпечення чесного та прозорого конкурсного відбору проєктів і дебюрократизацію процедур використання грантових коштів. Натомість він і далі запроваджує нові обмеження для науковців, які беруть участь у конкурсах. Це, зокрема, виявлено під час планової перевірки діяльності Фонду Державною аудиторською службою України 2024 року; її висновки Фонд оскаржує в судах. Як зазначила ДАСУ, «…причини відхилення проєктів за формальними ознаками в окремих випадках були настільки неістотні, що в кінцевому випадку ненадання проєкту призводить до втрати вагомих для Держави результатів наукових досліджень». Це суперечить основним принципам діяльності Фонду, передбаченим пунктом 9 постанови КМУ №528, а саме — максимальній відкритості та прозорості, дотриманню засад доброчесної конкуренції.
Від 2024 року він судиться з Фондом через виключення його заявки з конкурсу за порушення Положення про дотримання принципів наукової етики. На початку 2026 року Наукова рада Фонду викрила його у співпраці з представниками установи, яку заснувала й фінансує окупаційна російська влада на території Республіки Крим. Подаючи заявку на конкурс НФДУ, Р. Панчук свідомо приховав цей факт. Як наслідок, Наукова рада Фонду наклала на нього обмеження щодо співпраці з Фондом і позбавила грантового фінансування. Задля зведення порахунків Р.Панчук обрав шлях маніпуляцій і відвертої дезінформації. Таке свідоме введення в оману наукової громадськості не робить честі вченому.
Ростислав Панчук: Персоналізація професійної дискусії неприйнятна в публічній комунікації, тому наведені оцінки моєї особи залишаю без коментарів.
На окрему увагу заслуговує згадане Фондом Положення про дотримання принципів наукової етики, яке позиціонується як локальний акт установи (що дає змогу уникнути реєстрації документа в Міністерстві юстиції України), хоча за усіма параметрами є повноцінним нормативно-правовим актом, адже безпосередньо зачіпає право на наукову діяльність і працю. Крім того, на мою думку, це Положення виходить за межі норм Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність», який прямо не наділяє бюджетну установу правом встановлювати санкції, що мають характер адміністративної чи дисциплінарної відповідальності поза межами трудового законодавства. Оскільки НФДУ на сьогодні — єдина міжвідомча грантова організація у сфері науки в Україні з великим (майже 1 млрд грн на 2026 рік) фінансуванням від держави, то накладення Фондом санкцій щодо вчених фактично позбавляє їх можливості виконувати дослідження на світовому рівні.
Починаючи з 2023 року, НР НФДУ ухвалювала рішення про обмеження прав деяких українських науковців за надуманими критеріями, навіть такими, що формально не порушували цього Положення. Так, наприклад, конференції з представниками РФ у 2020–2021 роках і спільна публікація з ученими РФ, подана 22 лютого 2022 року, не є порушенням (с.6). Однак це стало підставою для відхилення участі у конкурсах. Саме така ситуація була в мене, і я був єдиним із кандидатів, хто ризикнув оспорити це у судовому порядку.
Водночас варто зазначити, що член НР НФДУ, з ініціативи якого було розпочато відповідні розгляди (с.5), у 2020–2021 роках сам був науковим керівником магістерської роботи стипендіатки уряду РФ із Казанського університету, що може свідчити про вибіркове застосування підходу.
Тому гучне «викриття» Фондом 2026 року моєї нібито співпраці з представниками тимчасово окупованих територій, попри офіційно надані пояснення Науковій раді Фонду (протокол №8 від 18 лютого 2025 року, с.41) та офіційне прийняття моєї заявки на конкурс грантів президента України для докторів наук 20 лютого 2025 року з подальшим проведенням експертизи (с.12), виглядає нелогічним і непослідовним.
Ба більше, рішення НР НФДУ від 22 січня 2026 року про накладення на мене обмежень порушує Положення про етичні принципи Фонду, яке не допускає повторного розгляду таких випадків за умови, що Фонд їх уже розглядав. Це дає підстави вбачати в таких рішеннях прояв нетерпимості до критики, несумісний із принципами академічної доброчесності.
Ростислав Панчук: Необхідність мати публікації у високорейтингових наукових журналах — загальновідомий факт для будь-якого вченого, котрий працює на Заході, й на сьогодні — єдиний спосіб оцінювання наукової кваліфікації аплікантів у європейських грантових агенціях (тут і тут). А от для престижних грантів Європейської дослідницької ради (ERC) давно існує неофіційний «ценз» — без статей у журналах з імпакт-фактором понад 20 (це вже рівень Nature) на написання заявки навіть не варто гаяти час. Ти просто не витримаєш конкуренції з іншими конкурсантами, які на голову випереджають тебе у суперпрестижних виданнях «великої трійки» — Cell, Nature, Science.
Щоб відшліфувати до досконалості наукову ідею дослідження та сформулювати логічний і послідовний план роботи, автор гранту має бути відкритим до конструктивної критики. Рецензенти наукових досліджень у топ-10% видань WoS — це унікальний і головне — абсолютно безкоштовний досвід перевірки цілісності роботи та виявлення в ній слабких місць. Тож болючий досвід, отриманий на цьому етапі, є безцінним для розуміння авторами цінності, недоліків та обмежень своїх ідей. Нерозуміння цих очевидних речей призводить до сумних наслідків — а саме до відсутності міжнародного визнання здобутків українських учених.
У контексті порушеного Фондом питання про мою експертність зазначу, що мої профілі в наукометричних базах містять інформацію про публікації у виданнях, що входять до топ-6% WoS, і ця інформація відкрита й доступна для перевірки.
Схожа ситуація спостерігається й в інших науках, де публікації у статусних періодичних виданнях є адекватним індикатором наукової успішності. Показовим прикладом є астрономія — високотехнологічна й передова галузь досліджень, для якої на інформаційному ресурсі NASA зібрано повний каталог публікацій. На запит про статті, у яких є подяка НФДУ за період 2020–2025 років ця база даних знаходить 88 таких публікацій. При цьому з них 40 статей оприлюднено у трьох найавторитетніших і найстатусніших журналах у цій царині — Astronomy and Astrophysics (Європа), Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (Велика Британія) та The Astrophysical Journal (США). Твердження Р.Панчука про відсутність публікацій у поважних наукових виданнях світового рівня не лише не відповідають дійсності, а й фактично знецінюють величезну працю та досягнення українських науковців, здобутку яких він воліє не помічати.
Ростислав Панчук: Для перевірки даних тверджень НР НФДУ було проведено аналіз відповідної інформації в наукометричних базах Scopus та Web of Science. Пошук здійснювався за такими критеріями: Funding sponsor (Scopus) / Funding Agency (WoS) – National Research Foundation of Ukraine (Офіційне найменування Фонду англійського мовою згідно з Положенням про Національний фонд досліджень України) AND Source Title (Scopus) / Publication Titles (WoS) — назва журналу англійською мовою згідно з офіційним найменуванням у БД Scopus / Web of Science.
Результати вебпошуку в даних БД станом на 24 березня 2026 року подано у вигляді таблиці з посиланнями на PDF-файли пошукових запитів. Як видно з інформації з відкритих джерел, докази, надані Науковою радою Фонду, викликають сумніви. Зокрема всі перелічені Фондом журнали, крім Physical Review Letters, не входять до топ-10% рейтингу Web of Science, що повністю підтверджує тези моєї статті. Детальний аналіз публікацій у Physical Review Letters (рейтинг 9/114 у WoS) (див. додаток 1 ) показав, що, по-перше, загалом статей із подяками Фонду опубліковано 21, а не 42, як зазначено у заяві НР НФДУ. Із цих 21 статей 18 вийшло в межах одного-єдиного проєкту НФДУ 2020.02/0257 «Режим фіксованої твердотільної мішені в експерименті LHCb (CERN) і пошук екстремальних станів матерії в зіткненнях важких ядер на Великому адронному колайдері», де сумарна кількість авторів у кожній публікації була понад 300.
У науковій літературі вже давно дебатується проблема масового авторства в таких публікаціях, оскільки воно ставить вчених у нерівні умови, тож і не дивно, що під час оцінювання діяльності науковців таких статей часто не враховують, що офіційно задокументовано в рекомендаціях ЦЕРН (с.13).
Іще одну з вищезгаданої 21 статті у Physical Review Letters опубліковано за часткової підтримки проєкту НФДУ 2023.03/0213, у складі міжнародного авторського колективу з 109 осіб, наступну — за часткової підтримки проєкту НФДУ 2020.02/0011 у складі міжнародного авторського колективу з 17 осіб, і остання — за часткової підтримки проєкту НФДУ 2020.02/0261 у складі міжнародного авторського колективу з 13 осіб.
Попри неоспорювану наукову новизну та значущість результатів, отриманих у цих публікаціях, наявними засобами аналізу неможливо оцінити внесок українських-вчених та грантової підтримки НФДУ у ці статті. Єдиним загальновизнаним у світі критерієм вагомості внеску авторів статті є порядок авторства. Перший автор — це той, хто спланував і виконав основну частину роботи, а кореспондуючий (зазвичай останній) — це той, хто координував і направляв роботу решти авторів дослідження. Оскільки в статтях під егідою ЦЕРН авторів цитують у алфавітному порядку, таку оцінку провести неможливо, а у статті з 17 авторами українські вчені не є ні першими, ні кореспондуючими авторами. Зрештою, у статті з 13 авторами вчений з України зазначений усередині списку авторського колективу, інформація про кореспондуючого автора відсутня.
Згідно з правилами конкурсів Фонду, «при оцінці результатів виконання завдань окремих етапів та загальних результатів не зараховуються публікації, які містять посилання на фінансування з різних джерел без чіткого розподілу такого фінансування за отриманими результатами та авторами публікації».
З огляду на наведене, вважаю, що теза статті про відсутність публікацій у журналах топ-10% Web of Science серед результатів проєктів Фонду не отримала належного спростування.
Це — тривожний «дзвіночок» для Міністерства фінансів і Комітету з питань освіти, науки та інновацій України, які останніми роками доклали максимум зусиль для збільшення фінансування української науки та Фонду зокрема (як видно з протоколів засідань Комітету, ст.40, ст.53-72), попри шалений дефіцит державних фінансів під час війни. Поточні результати можуть свідчити про обмежену представленість публікацій у найвищому сегменті міжнародних наукових видань, що ускладнює інтеграцію українських дослідницьких команд у великі міжнародні консорціуми та європейські грантові програми.
Порівняльна таблиця належності зазначених у Заяві НР НФДУ журналів до топ-10% у Web of Science та кількості статей зі згадками про фінансування від НФДУ
Примітка: жирним курсивом у таблиці позначено документи з даними міжнародних наукометричних баз, які підтверджують наведені у статті твердження. Ці документи доступні за посиланням.
Ростислав Панчук: На превеликий жаль, усі ці супердетальні й бюрократично досконалі процедури, виписані в Порядку розгляду та експертизи проєктів, не убезпечують від регулярних випадків кричущої невідповідності оцінок експертів до змісту заявки. Про це було відомо ще 2020 року, потім про це заявила ДАСУ вже 2024 року (с.46), й аналогічна ситуація відбулась із моєю заявкою на конкурс грантів президента для докторів наук (до 45 років) 2025-го, де розкид оцінок експертів був 88,4, 84,3 та… 52,9 бала! Такі розбіжності в оцінках потребують додаткових механізмів урегулювання, однак, як свідчить практика, на сьогодні вони залишаються без належної реакції.
Для порівняння: на відміну від НФДУ, в МОН рецензування проєктів здійснюється автоматичним розподілом заявок у базі експертів із відповідної спеціальності за технічної підтримки в Національній електронній науково-інформаційній системі URIS. Відповідно, зникає фактор умисного заниження оцінок заявки чи, навпаки, її завищення всіма трьома експертами, які у НФДУ підбираються вручну. Якщо за результатами експертизи в системі URIS виявлено крайні межові оцінки (0 або 100), або ж один із експертних висновків відхиляється більш ніж на ±25% від середнього бала за проєктом, система автоматично направляє проєкт на розгляд Комісії конкурсу. І головне, наукові здобутки вченого (кількість публікацій, отриманих грантів і т.д.) система підраховує автоматично, не дозволяючи умисно занижувати цей показник недоброчесним експертам.
Це, по-перше, зменшує навантаження на членів конкурсних комісій, по-друге, полегшує експертам роботу, й по-третє, зменшує практично до нуля ризик несправедливого оцінювання грантових заявок. Такий підхід демонструє, що забезпечення об’єктивності оцінювання може досягатися не лише через ускладнення процедур, а й через їхню технологічну оптимізацію — на відміну від чинної у Фонді багаторівневої системи «арбітрів», «кураторів», референтів і спостерігачів.
Ростислав Панчук: У своїй заяві Фонд повідомив про розмір власної експертної бази — близько 8 тисяч осіб. Це значний показник. На цьому тлі постає питання щодо причин несвоєчасного проведення фахової експертизи 318 заявок конкурсу «Передова наука в Україні 2026–2028», а також труднощів із залученням кваліфікованих експертів, зафіксованих у протоколах засідань Наукової ради НФДУ протягом 2025 року.(тут — с.10, тут — с.28, тут — с.4, тут — с.9, тут — с.6, тут — с.4, тут — с.2, тут — с.6 , тут — с.6, тут — с.4, тут — с.15).
Слід наголосити, що пропозиція до Фонду об’єднати його базу експертів із МОН походила не від Р.Панчука, а від Директорату розвитку науки МОН (с.4). З огляду на наведені факти про суттєве удосконалення проведення конкурсних відборів проєктів наукових досліджень у системі МОН, це був би цілком логічний і обґрунтований крок для забезпечення синергічності дій МОН та НФДУ у проведенні конкурсних відборів грантових заявок.
У цьому контексті зауваження Фонду щодо нібито порушення мною принципів академічної етики та правових засад діяльності державної установи не стосуються суті порушених питань і не додають змістовних аргументів до обговорення ефективності конкурсних процедур.
Проєкт, в авторів якого було встановлено факт співпраці з представниками тимчасово окупованих територій, не отримав грантового фінансування від НФДУ.
Ростислав Панчук: Тут НР НФДУ скромно промовчала про той факт, що керівниця цього проєкту була членом НР НФДУ у 2018–2020 р., тож її наукові публікації були предметом розгляду як членами Наукового комітету, котрі здійснювали відбір кандидатів у НР НФДУ, так і іншими членами НР НФДУ, з якими вона працювала.
Як вбачається з протоколів НР НФДУ у 2023–2026 рр., жодних пояснень щодо відсутності доказів співпраці з колегами з окупованих територій науковиця не надавала (на відміну від мене в лютому 2025 року — с.41). За умови однакового застосування підходів, подібні обставини мали б тягнути за собою співставні наслідки, а саме — позбавлення права участі в конкурсах Фонду на п’ять років, як це було зроблено у моєму випадку. Водночас, як вбачається з протоколу НР НФДУ від 26.02.2026 р., рішення щодо цього проєкту було іншим і не передбачало застосування аналогічних обмежень, а підставою для непідписання договору зазначено відсутність відповідей на листи виконавчої дирекції (с.37).
Це дало змогу НР НФДУ не застосовувати проти даного керівника обмежувальних санкцій та тим самим дозволити їй подавати проєкти на нові конкурси Фонду згідно з оновленим 5.01.2026 р. Положенням про етичні принципи, яке дозволяє авторам надавати обґрунтовані пояснення щодо співпраці з представниками окупованих територій (зокрема, вагомим аргументом тепер вважається факт наукової колаборації, розпочатої до зазначених у Положенні дат — 18.03.2014 р. для тимчасово окупованих територій України та 24.02.2022 р. — з РФ).
Це виглядає як приклад вибіркового застосування підходів, що ставить під сумнів дотримання задекларованих етичних принципів.
Ростислав Панчук: Релокація установи до іншого міста обґрунтовано призводить до зміни її офіційної адреси у разі опублікування наукових статей. Проте в публікації члена НР НФДУ Т.Пріхни 2015 року зазначено адресу ДонФТІ імені Галкіна за адресою у місті Донецьк (Donetsk Institute for Physics and Engineering Named after O.O. Galkin, National Academy of Sciences of Ukraine, R. Luxemburg str.72, Donetsk-114, 83114, Ukraine).
У наступній статті з тими самими співавторами (Boutko V., Gusev A.), опублікованій 2016 року, вже зазначено адресу релокованої до міста Києва установи (А.A. Galkin Donetsk Institute of Physics and Technology NAS Ukraine, 46, Nauki Ave., Kiev, Ukraine)
Несподівано у статтях 2017 та 2018 років з цими ж співавторами знову вказано адресу установи в окупованому Донецьку (Donetsk Institute for Physics and Engineering Named after O.O. Galkin, National Academy of Sciences of Ukraine, R. Luxemburg str.72, Donetsk, 114, 83114, Ukraine)!
Ба більше, як зазначено на сайті Донецького інституту, А.Гусєв станом на 5.12.2025 р. входить до складу Вченої ради цієї маріонеткової установи під егідою «ДНР», а В.Бутько разом із ним — до Проблемної ради «Фізика конденсованого стану».
На жаль, такі порушення окремими членами НР НФДУ положень про етичні принципи, що фіксуються щонайменше з 25 серпня 2023 року, не отримали належної інституційної реакції ні з боку Наукової ради, ні з боку Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, який відповідно до законодавства виконує функції наглядового органу Фонду.
Ростислав Панчук: «Активні консультації, листування та обговорення», що тривають кілька років, зламані списи у роботі Робочої групи для узгодження кількох сторінок тексту — це викликає повагу. Водночас сам собою цей факт не заперечує ключової проблеми — практичного застосування відповідних підходів у конкурсних процедурах Фонду. Так, у останньому конкурсі НДФУ 2025 року Фонд відхилив понад сотню заявок за формальними ознаками.
Цікаво, що під повідомленням НФДУ про опрацювання заявок на цей конкурс і принагідною згадкою в ньому про те, що «Фонд неодноразово виходив з ініціативою, яку підтримало Міністерство освіти і науки України, щодо внесення змін до Порядку проведення конкурсного відбору та фінансування проєктів, щоб надати можливість учасникам конкурсів виправляти незначні хиби у поданих документах протягом декількох днів після перевірки заявок на відповідність формальним ознакам», заступник міністра освіти і науки Денис Курбатов залишив промовистий коментар: «Міністерство освіти і науки України також вітає, що фонд підтримав ініціативу МОН, і відповідної робочої групи, щодо дерегуляції роботи НФДУ, зокрема і в частині полегшення роботи щодо опрацювання формальних ознак. Відповідна постанова вже на погодженні в Кабінет міністрів України. Сподіваємось фонд також виконує свою частину протоколу робочої групи».
Ростислав Панчук: Згадка про можливі переходи між органами управління не була ключовою для аргументації та не розглядалась як самостійний доказ системної проблеми. Водночас сам по собі факт наявності таких випадків, незалежно від їхньої кількості, свідчить про те, що подібні перетини можливі в межах наявної інституційної моделі, що саме собою потребує належного інституційного врегулювання.
Водночас предметом критики була не кількість таких випадків і не персональні рішення, а ширше питання — характер взаємодії між органами управління, практика ухвалення рішень та сприйняття критики. Саме ці аспекти визначають рівень відкритості або замкненості системи.
Ростислав Панчук: Найкраще чесність і прозорість намірів будь-якої організації ілюструють не заяви, а вчинки. Нещодавно науковці в соцмережах обговорювали умови конкурсу LUKE (у межах Horizon Europe), де грантодавці з різних країн (серед них і Україна) фінансують спільні наукові проєкти. В документах видно національні правила різних країн. Промовистий коментар українського науковця: «Німцям, фінам, полякам... вистачає двох-трьох сторінок, щоб пояснити умови участі. Навіть Австрія, яка має дві агенції, — усе компактно.
Україна представлена двома інституціями. НАН — коротко. А от далі відкривається блок НФДУ — і раптом це вже не правила конкурсу, а якась перевірка на витривалість. Складається враження, що головна інновація тут — не research and innovation cooperation, а кількість паперу. Усе «по-серйозному», і головне, щоб не було занадто просто! Цей конкурс, до речі, про інтеграцію в європейський дослідницький простір! Поки що вона виглядає як різниця між двома сторінками та двадцятьма. Можливо, це і є наша «унікальна експертиза» — ускладнювати там, де інші вже давно спростили?!»
Наукова рада Національного фонду досліджень України
Ростислав Панчук: Українська наука сьогодні як ніколи потребує сильних і гідних довіри інституцій. НФДУ має потенціал стати саме такою інституцією. Водночас цей потенціал може бути реалізований лише за умови послідовного вдосконалення процедур, відкритості до фахової критики та дотримання єдиних і передбачуваних правил для всіх учасників.
Конструктивна критика в академічному середовищі є не формою тиску, а необхідною умовою розвитку. Саме в такому контексті й варто її сприймати. Оголошене оновлення складу органів управління створює для цього відповідну можливість.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google