МОВА БРАЙЛЯ ДО КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДОВЕДЕ

У всьому світі реабілітація інвалідів — це передусім комплекс соціально-психологічних заходів. На жаль, у нас у цьому відношенні держава поки що не виявила ані належної чуйності, ані співчуття. Єдине, на що вона спромоглася, так це зобов’язати в законодавчому порядку кожне підприємство, установу чи організацію надавати 4% своїх робочих місць інвалідам (закон «Про основи соціальної політики в Україні» був ухвалений ВР улітку поточного року). Поза сумнівом, люди, до того фактично безправні в плані працевлаштування, це нововведення сприйняли на ура. Проте тут виникає чергова проблема — відновлення втрачених професійних навичок і навчання нових. Особливо гостро це питання стоїть перед інвалідами за зором.

За рубежем його вже давно вирішили, причому досить сучасними методами. Так, скажімо, німецькі неурядові організації, котрі займаються підготовкою, перекваліфікацією й наступним працевлаштуванням інвалідів, мають значний досвід у навчанні незрячих людей з допомогою найсучасніших спеціалізованих комп’ютерних програм і технічних засобів. В Україні метод озвученої взаємодії з комп’ютером осіб із проблеми зору підтримується, розвивається й безплатно поширюється з 1997 року, коли було створено неурядову організацію «Вікно у світ». Недавно це громадське об’єднання користувачів комп’ютерних технологій для інвалідів провело міжнародну конференцію «Комп’ютерне навчання й соціальна реабілітація користувачів із фізичними недоліками». Вона була присвячена результатам реалізації німецько-українського проекту, який ось уже кілька років здійснюється в Києві за підтримки Європейської комісії (програма Tacis — LIEN). Примітно, що в роботі конференції, крім нечисленних представників владних структур, громадських організацій, брали участь фахівці провідних українських наукових інститутів та організацій.

Усі присутні на конференції дійшли висновку: сьогодні інвалідам «потрібно дати не гроші на рибу, а вудку, аби цю рибу ловити». Завдяки такій «вудці» люди з особливими потребами стануть соціально затребуваними, причому не лише на виробництві, а й у високоінтелектуальних сферах. За прикладами далеко ходити не треба. Живою легендою, яка свідчить про невичерпні людські можливості, став натхненник проекту, президент громадського об’єднання «Вікно у світ», завідувач кафедри математики Міжнародного Соломонового університету, академік Міжнародної академії комп’ютерних наук і систем, доктор технічних наук, професор Георгій Цейтлін. Інвалід першої групи за зором, ця дивовижна людина читає зрячим студентам лекції з математики, пише книжки й монографії. З допомогою комп’ютера він складає формули, креслить графіки й діаграми, проектуючи під час лекцій їх на екран. Подібні факти, які здаються нам неймовірними й майже фантастичними, за рубежем давно ввійшли в повсякденне життя. З допомогою новітніх технологій навіть тамтешні незрячі диктори телебачення й актори можуть успішно виконувати свою роботу.

— Творчий потенціал інвалідів дуже високий, — переконує професор Цейтлін. — Ці люди можуть зробити вагомий внесок у створення високоцивілізованого інформаційного суспільства. Але, природно, вони потребують підтримки. Особливо — молодь, котра прагне реалізувати свої права на освіту, творчу працю, здобуття професії. Тому головна мета нашого проекту — створення школи для людей із проблемами зору. До слова, інваліди, котрі вже пройшли в ній курс навчання, передають свої знання іншим. Адже лише ті, хто розуміє суть проблеми, яка стоїть перед незрячими, можуть зробити свій досвід по-справжньому доступним для тих, хто його потребує. А розроблені за сприяння німецьких колег методики й навчальні посібники допомагають налагодити ефективне навчання.

До речі, навчальним планом школи передбачається не лише освоєння основних елементів роботи на комп’ютері, а й навчання іноземних мов (комп’ютерний переклад тощо).

— Значні зусилля докладаємо до того, аби навчити наших «школярів» розробляти алгоритми та програми, — продовжує Г.Цейтлін. — Таким чином, наші випускники зможуть не тільки працевлаштуватися, а й продовжувати освіту у вузах.

Примітно, що серед учнів школи багато студентів. Тут систематично одержують необхідні знання з комп’ютерних наук 15 студентів із відомого своєю гуманністю Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». При цьому найціннішою є спрямованість навчального плану незвичайної школи на поглиблення й удосконалення освіти. Значну роль у навчальному процесі відіграють ті самі вузи.

— Ми підписали угоду із громадським об’єднанням «Вікно у світ», — розповідає завідувач кафедри університету «Україна» Андрій Шевцов. — І зараз намагаємося впроваджувати технології, розроблені вченими цього об’єднання й комп’ютерної школи, у наш навчальний процес. Адже в університеті «Україна» навчається понад 1 тис. студентів із фізичними й сенсорними недоліками. А впровадження нових технологій і нового підходу до навчання студентів з особливими потребами, дозволяє їм інтегруватися в звичайне студентське середовище.

Навчальні групи в комп’ютерній школі незрячих формуються з урахуванням стану здоров’я учнів та їхньої цілеспрямованості. За час існування проекту в ній пройшли навчання понад 160 інвалідів, із них — 145 киян. Нині фахівці школи створюють так звані автоматизовані робочі місця юриста, перекладача, алгоритміста, програміста, викладача.

— У «скарбничці» використовуваного нами інструментарію є й технологія інтенсивної взаємодії з аудиторією, — пояснює Г.Цейтлін. — Вона може бути успішно використана викладачем, котрий має проблеми з зором (це блискуче продемонстрував під час роботи конференції сам учений. — Авт.).

За час реалізації проекту створено два комп’ютерні класи на десять спеціалізованих робочих місць, об’єднаних у локальну мережу, у навчальний процес впроваджено дев’ять авторських програмних розробок, підготовлено вісім методичних посібників, створений і постійно поповнюється WEB-сайт (www. wtw. kiev. ua), де можна ознайомитися з матеріалами та програмними розробками школи.

Проте досі в інвалідів немає свого приміщення, де вони могли б працювати. Аби зареєструвати комп’ютерну школу для незрячих, знадобилися чималі гроші. Дивовижна річ: німецькі громадські організації надають фінансову допомогу українським інвалідам, а їхня власна держава мовчить, не надавши навіть «стін» і належних пільг! Воістину рівень цивілізованості суспільства визначається його ставленням до інвалідів...