ЛЬВІВСЬКЕ НОУ-ХАУ: НА ДЕСЯТЬ РОКІВ ПОПЕРЕДУ

У своєму інтерв’ю нашому тижневику міністр освіти і науки України Василь Кремень («ДТ» №16, 2002 р.), зокрема, розповів про перспективу впровадження системи тестування, яка використовуватиметься для зарахування молоді до вузів на основі єдиного іспиту (випускний прирівнюється до вступного). Зрозуміло, такі глибинні зміни неможливі без попередньої якнайширшої дискусії в освітянських колах.

Нещодавно в Києві з ініціативи Міжнародного фонду «Відродження» відбулася конференція «Зовнішнє тестування в системі освіти України: досвід, проблеми, перспективи». Ми попросили одного з її учасників ректора Львівського національного університету імені Івана Франка професора Івана Вакарчука поділитися своїми роздумами щодо створення системи зовнішнього єдиного тестування в Україні.

— Іване Олександровичу, Львівський національний університет уже десять років тестує своїх вступників. Ви вперше в Україні радикально змінили парадигму вступу до вищих навчальних закладів. Що спонукало до цього?

— Передусім наша система тестування покликана (зрештою, як і всюди, де такі системи існують) забезпечувати принцип рівних можливостей, соціальної справедливості, прозорості вступу до вищих навчальних закладів. Водночас тестування виступає прогресивною технологією освітніх реформ, зокрема, сприяє демократизації освіти. Адже при тестових випробовуваннях гарантована об’єктивність: здібний студент ніколи не залишиться поза стінами університету.

— Як виглядає технологія тестування у Львівському національному університеті?

— Вступні тестування з різних предметів відбуваються у різні дні. Залежно від конкурсної ситуації на факультеті чи на окремій спеціальності впродовж попередніх років, абітурієнти проходили випробування з двох або трьох предметів: з профілюючого, української мови та літератури, а на окремі спеціальності — з третьої дисципліни, яка залежить від обраної спеціальності. Завдання з кожного предмета містить 30 тестових питань. Ця схема зберігається і донині.

За роки проведення тестових вступних випробувань предметна комісія з кожного предмета (українська мова та література, математика, біологія, хімія, географія, історія України та всесвітня історія XX ст., англійська мова, німецька мова, французька мова, іспанська мова, основи правознавства, фізика, російська мова та література) поповнювала і вдосконалювала базу даних. Сьогодні база даних з кожної дисципліни містить від декількох тисяч до декількох десятків тисяч питань і щорічно оновлюється. Питання сформульовано за розділами залежно від тематики і критерію оцінювання та опубліковано в збірниках тестових завдань, які щорічно перевидають з доповненнями, внесеними в базу.

Безпосередньо перед проведенням тестування комп’ютерна програма формує таку кількість варіантів білетів, щоб абітурієнти в одній аудиторії виконували різні завдання. Усі варіанти завдань перед тестуванням підписує голова відповідної предметної комісії і затверджує ректор власноручно.

Кожен абітурієнт після кожного вступного випробування знає не лише свій результат з кожного завдання у білеті, а й місце в загальній рейтинговій таблиці. У ній, окрім набраних балів, зазначено, хто з абітурієнтів вступає поза конкурсом, має цільове спрямування чи рекомендований до зарахування ще до початку вступних випробувань. Така прозора система перевірки, оцінювання та оголошення результатів дала змогу уникнути непорозумінь, пов’язаних з оцінюванням знань, конкурсною ситуацією тощо. Скажімо, під час вступних випробувань у 2001 році абітурієнти виконали 10875 тестів, на апеляцію було подано 318 заяв, приймальна комісія підняла бал у шести роботах, що, як правило, було пов’язано з неакуратністю заповнення талона відповідей абітурієнтом.

— Чи цікавляться вашим досвідом тестування вступників інші вищі навчальні заклади України? Взагалі, якою була реакція освітянської громадськості на львівське ноу-хау?

— Наш досвід запозичили Національний університет «Києво-Могилянська академія» та Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Крім того, ми безкоштовно передали Волинському державному університету імені Лесі Українки, Ужгородському національному університету та Луцькому державному технічному університету відповідні повне програмне забезпечення і документацію.

Упродовж останніх років в університеті пройшли «круглі столи» за участю представників обласного, міського, районних управлінь освіти, директорів шкіл, учителів, методистів, де обговорювалися питання тестових вступних випробувань, зміст тестів, аналізувалася їхня відповідність шкільним програмам. Освітянська громадськість на всіх зустрічах одностайно засвідчила: система тестових вступних випробувань найбільш об’єктивно відображає рівень готовності абітурієнта для навчання в університеті за обраною спеціальністю, а зміст тестів повністю відповідає шкільним програмам.

— Іване Олександровичу, ви задекларували свою готовність передати функцію тестових випробовувань вступників Центру тестування і підтримали ідею впровадження в Україні системи єдиного зовнішнього тестування. Чим особисто ви обмотивуєте доцільність такої чергової радикальної зміни?

— Очевидно, є простір для поліпшення технологічного забезпечення процедури тестування і обробки його результатів, необхідно також працювати над удосконаленням самих тестів. На мій погляд, саме спеціалізована інституція, наприклад, Центр тестування, мала б працювати над розробкою досконалої технології тестування та напрацьовувати базу якісних стандартизованих тестових завдань. Окрім того, не забуваймо, що основна місія університету — організація і забезпечення навчального процесу, піклування про високу якість навчання студентів. Важливим є й те, що при впровадженні єдиного зовнішнього тестування у рівні умови будуть поставлені не лише випускники середніх шкіл, а й вищі навчальні заклади.

Ще, на мою думку, сьогодні в системі вищої освіти ми спостерігаємо низку небажаних тенденцій. Зокрема, процес регіоналізації, коли в обласних центрах в основному навчаються випускники шкіл області і невеликий відсоток випускників шкіл регіону. Лише столичні вищі навчальні заклади через очевидні причини зуміли уникнути згаданого негативу. Вважаю, що єдине зовнішнє тестування внесе корекції і природно відрегулює такі процеси, і ми повернемося до моделі, коли абітурієнти пов’язуватимуть свою подальшу долю з тими вищими навчальними закладами, які мають міцні освітні традиції, добре відомі наукові школи, а також ґарантують високу якість навчання.

— Які ваші рекомендації щодо впровадження зовнішнього єдиного тестування у систему освіти України?

— Поза всяким сумнівом, цей процес має здійснюватися поступово. Передусім ми повинні мати законні підстави на проведення експерименту. Так відбувається в усьому світі, оскільки єдине тестування належить до площини освітньої політики. Скажімо, в окремих пострадянських країнах таке політичне рішення приймали на рівні адміністрацій президента, в інших (наприклад, в Росії) — на рівні міністерств освіти. Механізм створення правової основи для проведення тестування варто обговорити окремо.

Систему зовнішнього тестування слід продумати до деталей, навіть, на перший погляд, незначних. Адже за результатом, в буквальному розумінні, стоїть доля людини. Зокрема, ймовірно, повинна існувати можливість декількох спроб проходження тестування.

Водночас потрібно врахувати певну суперечність. Головною метою випускних шкільних екзаменів є сертифікація досягнутих результатів учня, а метою вступних випробувань є відбір абітурієнтів для здобуття вищої освіти. Зрозуміло, що ці різні цілі позначаються на екзаменах. Тому важливим завданням буде створення відповідних за структурою і змістом тестів.

Поза тим, зовнішнє єдине тестування має стати лише інструментом об’єктивного оцінювання знань випускників шкіл. Встановлення ж правил відбору абітурієнтів повинно залишитися прерогативою вищих навчальних закладів.

— Іване Олександровичу, відомо, що у Львівському національному університеті діє програма, спрямована на підтримку випускників сільських шкіл. Та чи не залишаться сільські діти далеко позаду своїх міських однолітків при впровадженні зовнішнього тестування?

— Це справді надзвичайно важлива проблема. У нашому університеті програма «Обдаровані діти села» діє з 1992 року, завдяки їй понад третина наших студентів є вихідцями із сільської місцевості. Сьогодні сільські діти мають набагато гірші за міських умови навчання, тому обдарованій дитині з села ми повинні надати особливі умови вступу до вищих навчальних закладів. Безперечно, і у випадку запровадження зовнішнього тестування необхідно прийняти політичне рішення для регулювання цієї проблеми. Наприклад, через проведення окремих наборів до вищих навчальних закладів у пропорції, яка відповідає процентному складу сільського та міського населення України.