Лінгвістична революція чи нове мовне гетто?

Міносвіти обіцяє нам "лінгвістичну революцію", запроваджуючи обов'язкове вивчення двох іноземних мов. Однак насправді ця ідея чиновників призведе до погіршення знань українських школярів з іноземних мов.

У статті Оксани Онищенко "Do you speak російською?" (DT.UA, №20, 2013 р.) порушувалися ці питання. І хоча публікація викликала широке обговорення та дискусії, сьогодні ситуація не змінилася. Особливо у тяжкому стані опинилися сільські школи. А до першого вересня залишилося обмаль часу.

Ще наприкінці березня нинішнього року я звернувся в комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України з листом стосовно запланованого МОН з 1 вересня 2013 р. поступового скорочення часу на вивчення першої іноземної мови у 5-7 класах. Робиться це під гаслом запровадження обов'язкового вивчення з 5 класу другої іноземної мови (наказ МОНМС від 03.04.2012 р.
№ 409 зі змінами, внесеними наказом МОН від 17.05.2013 р. № 551).

У листі йшлося про неможливість за один рік створити в більшості шкіл нашого сільського району (а як згодом з'ясувалося - не тільки нашого) умови для вивчення другої іноземної мови - німецької, французької чи іспанської (англійську в Бориспільському районі вивчають усі школярі).

Я пропонував, висловлюючи думку наших учителів іноземної мови, ввести перехідний період, упродовж якого діяв би порядок вивчення іноземних мов, чинний тепер. Малося на увазі вивчати другу іноземну мову в тих школах, у яких є для цього умови, з поступовим розширенням мережі таких навчальних закладів. У решті шкіл - дозволити продовжити вивчення однієї іноземної мови в попередніх обсягах.

Істотним є те, що таке скорочення часу на вивчення першої іноземної зачепить насамперед викладання англійської мови. За інформацією, опублікованою в журналі "Іноземні мови в навчальних закладах" (2011,№2), її в Україні вивчають як першу іноземну 91,7 % учнів, проте тільки близько 10% - поглиблено. Тому можна очікувати зниження загального рівня володіння англійською мовою для 80% учнів основної школи.

На чому ґрунтуються такі невтішні прогнози? У 5-9 класах більшості загальноосвітніх шкіл з українською мовою навчання час на вивчення першої іноземної мови заплановано скоротити на 20 % (2,5 тижневі години), що еквівалентно вилученню практично одного року навчання (у 6-9 класах буде всього по дві години на тиждень). При цьому нова-стара програма вимагає від учителів виводити учнів на кінець 9 класу на той самий загальноєвропейський мовний рівень А2, що й при теперішній (теж відносно скромній) кількості годин.

Той, хто часто буває на уроках іноземної в наших звичайних школах, добре знає, якою вчительською кров'ю нам дається (якщо взагалі дається!) навіть тепер цей рівень А2, зважаючи на нетехнологічність програм, асортимент підручників та супутніх елементів. Якщо ж міністерські новації наберуть чинності, то запрограмований рівень узагалі може стати фата-морганою. А далі - як ланцюгова реакція-зниження рівня іншомовної підготовки одинадцятикласників.

Ось про що я писав у своєму листі ще в березні. На початку травня отримав офіційну відповідь від МОН (хоча звертався у Верховну Раду) за підписом заступника директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Тамари Панасюк, у якій, по суті, не йшлося про жодне з порушених мною питань.

20 червня після зустрічі з освітянським активом району в Борисполі зі мною мала кількахвилинну розмову Оксана Коваленко - головний спеціаліст МОН, яка опікується викладанням іноземних мов у школі. Ця розмова також, усупереч моїм очікуванням, не стосувалася суті окреслених вище проблем.

Оскільки тема змін у вивченні іноземних мов набула публічного розголосу і в ЗМІ з'явилася інформація, що в Бориспільському районі більше половини п'ятикласників можуть не почати вивчати другу іноземну мову, мені доводилося на різних рівнях пояснювати причини такого стану.

Справді, чому так сталося, і чи можна було щось змінити за неповний рік?

У нашому районі в минулому навчальному році іноземні мови на постійній основі викладали 35 педагогічних працівників, які мають вищу фахову освіту з англійської, французької та німецької мов. П'ятеро з них закінчили виші до 1993р., тобто навчалися ще за радянськими навчальними планами. Четверо з них мають право викладати дві іноземні мови. Решта 30 наших спеціалістів здобули вищу освіту за останні 20 років. Із них 24 (тобто 80%) не мають у дипломі другої іноземної мови. Зате мають: зарубіжна література - 12, початкове навчання - 3, мови нацменшин - 3, психологія - 1. Не мають другої спеціальності п'ять осіб (очевидно, навчалися заочно). Тобто з 35 фахівців 25 не можуть викладати другу іноземну мову за визначенням.

Ось чому у 18 школах району, які мають п'яті класи (481 учень), вивчатимуть, за попередніми даними, німецьку мову - 94 учні (19,6 %, три школи) французьку - 90 учнів (18,7%, теж три школи).

Чому так мало, адже вчителів десять? Просто деякі молоді вчителі чесно зізнаються, що рівень володіння ними другою "дипломною" мовою, м'яко кажучи, недостатній навіть для 5 класу. А вакансій ми майже не виставляли, бо нереально запросити фахівця в сільську школу на дві години на тиждень. Будемо думати над перепідготовкою і підвищенням кваліфікації тих кадрів, яких маємо, бо розуміємо, що в перспективі у кожній школі мають бути дві іноземні мови.

Розвинені європейські країни йдуть до іншомовної двомовності десятиріччями, але, попри це, навіть у державах Європейського Союзу тільки 39 % учнів середніх шкіл вивчають дві іноземні мови. А ми хочемо мати
100 % за кілька років.

Не заперечую, що Україні треба послідовно наближатися до загальноєвропейських стандартів, але при цьому неприпустимо створювати ситуацію, коли багато учнів не тільки не знатимуть двох іноземних мов, а й узагалі не володітимуть у достатньому обсязі жодною. Не можна заганяти більшість загальноосвітніх шкіл, насамперед сільських, у чергове мовне гетто, коли на вивчення іноземної мови виділялася (а в перших класах і тепер виділяється!) одна година на тиждень. Виходячи ж із логіки авторів нових навчальних планів, це не так уже й нереально. На жаль, у тумані "лінгвістичної революції" багато батьків учнів звичайних шкіл не вбачають загрози якості іншомовної освіти своїх дітей (до того ж про цю загрозу їх ніхто не попереджає ). Правда, зауважу, що скорочення не торкнеться спеціалізованих шкіл, які майже всі розташовані в містах. Тому зараз директори сільських шкіл теж замислюються над запровадженням поглибленого
вивчення англійської з першого класу. Вже маємо першопрохідців у нашому районі, за ними хочуть іти й інші.

Повертаючись до наказу № 409, слід сказати, що до нього додано пояснювальну записку. У цьому документі, на думку незалежних експертів, створена правова колізія: предмети "іноземна мова" і "мова національних меншин" чомусь вважаються взаємозамінними. Тоді як у тексті самого наказу взаємозаміни між зазначеними предметами нема. Що закономірно, адже в усіх навчальних планах незалежної України "іноземна мова" і "мова нацменшин" завжди подаються як окремі навчальні предмети.

Але ж засадничими для розуміння відмінності правового статусу іноземної мови і мови національних меншин є стаття
10 Конституції України та статті відповідного мовного закону. МОН не вповноважене змінювати цей статус або тлумачити його на власний розсуд.

Та й сама пояснювальна записка не є частиною наказу. Це вам підтвердить будь-який юрист. У наказі №409 навіть немає посилання чи будь-якої згадки про записку. Тому вона може мати тільки допоміжне призначення - коментувати сам наказ.

Але, виявляється, якщо комусь дуже цього захочеться, то це можна змінити. Не вірите - ще раз прочитайте абзац п'ятий пояснювальної записки: "З 5 класу запроваджується обов'язкове вивчення другої іноземної мови. Нею може бути будь-яка іноземна мова або російська чи інша мова національних меншин".

Цікавий рух чиновницької думки. У ній стільки ж логіки, як, припустімо, в оголошенні: "На роботу потрібна додаткова особа чоловічої статі. Нею може бути будь-який чоловік або дівчина чи інша особа жіночої статі". Перепрошую за стиль, але міністерську "логіку" намагався витримати до кінця.

Після читання цього пасажу з пояснювальної записки постає одразу кілька запитань.

Перше. Що ж усе-таки запроваджують у 5 класі - "другу іноземну мову" (як зазначено в наказі №409) чи "другу іноземну мову або російську чи мову національних меншин" (як сказано у пояснювальній записці, яка, за правилами жанру, не може коригувати сам наказ)?

Друге. Оскільки аналізована пояснювальна записка не є нормативним документом, а має довідковий характер, то на якій підставі школи багатьох регіонів під час складання своїх робочих навчальних планів замінять у 5 класах предмет "друга іноземна мова" предметом, якого немає в інваріантній складовій плану - "мова нацменшин". До речі, це питання і до Мін'юсту.

Третє. Якщо школа все-таки вирішує вивчати мову нацменшин у 5 класі замість і за рахунок другої іноземної мови , а не за рахунок годин варіативної складової, то чи не є це нецільовим використанням бюджетних коштів? За що, до речі, передбачено кримінальну відповідальність. Це питання до Генеральної прокуратури і Міністерства фінансів.

Четверте. Оскільки значна кількість шкіл не спроможні запровадити вивчення другої іноземної мови з причин, які від них не залежать, то чи не логічно було б дозволити використовувати цей час (повністю або частково) на посилення предмета "перша іноземна мова"?

А тепер деякі враження від перебігу самої "революції" за рік, що минув із часу виходу наказу №409. Буквально через два тижні після його оприлюднення з'явилася інформація, що "вже зараз у школах спостерігається картина тиску на батьків у виборі другої іноземної мови. Батьки змушені "добровільно" вибирати російську замість французької чи німецької". Тобто сподівання очільників міністерства на те, що основним для освітянського керівництва на місцях буде не текст наказу, а підтасовані пояснення до нього, почали справджуватися. Технологія всім знайомої гри вкотре спрацювала на диво безвідмовно.

А далі був майже рік інформаційного затишшя, за винятком нечастих і невиразних газетних чи інтернет-повідомлень про міністерські заходи. Без жодного виходу на широкий педагогічний і громадський загал.

На поодинокі спроби висловити стурбованість станом речей (як от мій лист у комітет Верховної Ради) міністерство просто не зважало, відбуваючись формальними відписками.

Певне збурення сталося у травні 2013 р. на одному з ранкових засідань парламенту, коли під час години запитань до уряду міністр освіти і науки у відповідь на запитання одного з народних депутатів зауважив, що "ніхто не запроваджує примусового вивчення російської мови як другої іноземної з п'ятого класу". І додав, що "ми не можемо утримати педагогів та батьків конкретного навчального закладу, якщо вони хочуть, щоб їхні діти вивчали російську. ("Голос України", 25.05.2013р.). Отже, виявляється, міністр освіти не тільки в курсі маніпуляцій з навчальними планами, а й схвалює їх.

До речі, методисти і науковці можуть пояснити, що мова - це субстанція, яку можна вивчати по-різному, залежно від обставин її опанування. Наприклад українську можна викладати як рідну (мову навчання), як державну (у школах з викладанням мовами нацменшин), як іноземну (для іноземців). Це стосується й інших мов. Матимемо різні навчальні предмети, кожен із яких викладається за окремими програмою та підручником, упродовж різного часу і для чітко окресленого контингенту учнів або студентів. І якщо комусь в Україні заманеться викладати ту саму мову як іноземну, а не як рідну чи мову нацменшин, він повинен насамперед відновити у пам'яті таку "дрібничку", як Конституція і класичне визначення поняття "іноземна мова".

Сподіваюся, що написане вище міг би підтвердити будь-який фахівець із методики іншомовної освіти, що не втратив професійної гідності. На жаль, голосів науковців щось довго не чути.

Що ж ми маємо в підсумку?

Найвище освітянське керівництво, певно, витративши всі сили в окопах лінгвістичної революції, досі не спромоглося оприлюднити в друкованому вигляді (на додачу до Інтернету) бодай якісь революційні матеріали, крім кастрованих навчальних планів із підтасованою пояснювальною запискою. Втім, останньою керуватиметься у своїй роботі багато шкіл.

На обласному рівні спромоглися перед літніми відпустками провести одноденний семінар із проблеми, яка стала відома більше року тому. Спасибі. Хоча ми б дякували ще більше, якби провели хоч якусь перепідготовку вчителів, котрих умовили викладати другу іноземну мову. Але ні, заняття таки проведуть. Аж у два потоки - триденні курси "Особливості викладання російської мови як другої іноземної" ("Інформаційно-методичний збірник" 2013, 6, с.22, 24). Певно, на Київщину готується висадитися десант із далекого зарубіжжя, переплутавши нас із Росією. А можливо, це ідея когось із начальства, доведена прислужливими виконавцями до абсурду.

Тим часом скоро перше вересня…

Знову і знову перечитую заголовок цього матеріалу… А може схаменемося, українці?

Про автора. Анатолій Шванц - методист з іноземних мов Бориспільського районного відділу освіти Київської області, співавтор десятка словників з англійської мови, автор статей у фаховій пресі, відмінник народної освіти. Стажувався у англійських та американських університетах. Педагогічний стаж - 44 роки, з них 34 - у школі. Стаж методиста - понад 20 років.