Квест у лабіринтах Міносвіти

06 квiтня, 2012, 13:18 Роздрукувати Bипуск № 13, 6 квiтня-13 квiтня 2012р.
Автори
Відправити
Відправити

Пропонуємо всім разом погратися у квест, щоб знайти кишені-невидимки, які міністерство так старанно приховувало від усіх.

Автори

Приємно усвідомлювати, що наша держава, всупереч економічним проблемам і зяючим діркам у бюджеті, знаходить можливість віддавати все найкраще дітям. Буквар для першокласників вартістю 647 гривень - чудове цього підтвердження.

Саме на таких позиціях стоїть Міністерство освіти і науки, молоді та спорту (МОНМС). За словами міністра Дмитра Табачника, така висока вартість букваря обумовлена малим накладом - його випустили всього 300 екземплярів. Не треба аплодисментів - держава просто виконала свій обов’язок, зробила все, аби забезпечити підручниками кожного школяра. На думку міністра, 300 учнів, для яких випустили цей золотий буквар, мають таке ж, як і решта дітей, право на навчання. Хіба можна обмежувати права дітей?!

Ну і як після цього в чомусь обвинувачувати міністерство? Вся його політика, особливо фінансова, чиста, як сльоза дитини, якій не дістався підручник за ціною телевізора. Як не намагалися політики, видавці, журналісти довести, що ціна букваря - як, втім, і багатьох інших підручників - набагато вища не те що вартості звичайної книжки, а навіть сувенірного, щедро ілюстрованого видання, чиновники міністерства залишалися непохитними: немає в цьому ніякої корупції. Малювали схеми, позначаючи стрілочками, звідки й куди рухається рукопис, поки не перетвориться на підручник, але так і не знайшли місця, де б могла зачаїтися корупція - хоча б гіпотетично.

Ми готові допомогти чиновникам. Завдяки щасливій випадковості, в розпорядженні DT.UA опинилися таблиці замовлення й розподілу, а також схеми розрахунків за підручники, виготовлені за бюджетні кошти у 2010- 2011 рр. Проаналізувавши документи, експерти стверджують, що кишені, «на які скидався кеш», не менш місткі й помітні, ніж на гірській трасі під Ялтою - їх можна пропустити хіба що з заплющеними очима.

Пропонуємо всім разом погратися у квест, щоб знайти кишені-невидимки, які міністерство так старанно приховувало від усіх - від ревізорів, правоохоронних органів і платників податків, за чий рахунок видаються підручники. Рушимо за міністерськими стрілочками, які стартують від рукописів майбутніх підручників. Для допитливих тут знайдеться багато цікавого. Судячи з документів, конкурси рукописів проводилися як Бог на душу покладе, - ніхто особливо не заморочувався, щоб виконати нормативні вимоги. Стало нормою брати у виробництво рукописи, які не подавалися на конкурс, платити гонорари експертам, чиї висновки до уваги не бралися, тощо. Про стиль роботи свідчить і той факт, що за два останні роки 40% рукописів українською мовою та 75% - іншими мовами навчання були «призначені» переможцями - через відсутність альтернативи. Очевидно, у міністерстві люблять, щоб за принципом «у єдиного учасника» проводилися не тільки тендери, а й конкурси рукописів.

Із підручниками не краще - до списку видань включали не переможців конкурсів, а ті, котрі посіли 2-ге-4-те місця. Торік, наприклад, для 11-го класу не видали 50 підручників-переможців конкурсу, зате включили до плану для 10-го класу 20 тих, котрі конкурс програли.

Джерела DT.UA в Міносвіти стверджують, що через організаційні та кадрові прорахунки Інститут інноваційних технологій і змісту освіти (ІІТЗО) провалив конкурсний відбір 48 підручників і не провів належної експертизи понад 70. Рішення про підписання договорів на видання окремих підручників приймалися кулуарно, непрозоро: 24 підручники було видано з порушенням законодавства, - вони не подавалися на конкурс або не стали його переможцями. На це з бюджету витратили 31 млн. грн. Крім того, було виплачено 20,3 тис. грн. гонорару десятьом експертам, чиї роботи через їх низьку якість не були використані.

Далі стрілочка міністерської схеми упирається в тендери. Тут абсолютно все ясно й прозоро - комітет з конкурсних торгів ІІТЗО вибрав процедуру закупівлі в єдиного учасника. Чи це стосувалося видання підручників і навчальних посібників, чи їх зберігання й доставки - однаково.

Аби допомогти учасникам нашого квесту, повідомляємо, що 2011 року середня вартість одного екземпляра становила 21,5 грн., що перевищило показник 2010-го в 1,25 разу. Міністерство заклало 8% на інфляцію, яка до речі, за офіційними даними, була набагато нижчою, отож звідки такий стрибок цін? Багато експертів шукали, де тут собака заритий, і окремим, слід віддати їм належне, вдалося знайти. Останні два роки поліграфічні послуги з видання підручників активно надавало ТОВ «Побутелектротехніка», яке посіло торік місце головного партнера міністерства на цьому напрямі. Що, очевидно, й дозволило фірмі у 2011 році підвищити вартість своїх послуг більш ніж удвічі.

Замовлення фірма отримувала не за гарні очі, як може хтось подумати. Власниками виняткових авторських прав на видання підручників є всього кілька видавництв - харківська «Гімназія», київські «Грамота», «Генеза», «Освіта» та інші, які й мають вибирати поліграфічну базу для їх виготовлення.

Аудитори Рахункової палати встановили, що саме Державне спеціалізоване видавництво «Освіта» провело тендер, у якому брали участь два претенденти - харківська «Побутелектротехніка» і хмельницька приватна аграрно-виробнича фірма «Інтрада». Держзамовлення - 12 найменувань підручників загальним накладом понад 850 тис. екземплярів. Перемогли харків’яни, які мали, згідно з наданими ними документами, потужну технічну базу - вартістю аж 227 тис. грн. Крім іншого, у списку значилися дві друкарські машини - аркушева й рулонна, а в штаті з 18 осіб - два друкарі та два їхні помічники. Ревізори засумнівалися, що такий великий обсяг робіт можна виконати на такій базі, й пошукали приклад для порівняння. З’ясувалося, у видавництві «Поліграфкнига» вартість друкарських машин (залежно від марки) коливається від 750 тис. до
13 млн. грн. за одиницю. До того ж нормативи виробництва вимагають, щоб у процесі виготовлення підручників кожну машину обслуговувало чотири людини за зміну. І без калькулятора було зрозуміло, що харків’яни встигнуть виконати замовлення хіба що до другого пришестя.

Однак «Побутелектротехніка» отримала держзамовлення на виготовлення підручників і від інших видавництв - «Грамота», «Гімназія». Як з’ясувалося, ревізори хвилювалися абсолютно даремно - фірма таки виконала замовлення. Як? Не напружуючись. Просто знайшла тих, хто легко з цим упорався. А що ще залишалося робити громадянинові Ізраїлю Михайлу Ш., засновникові й директорові поліграфічної фірми «Побутелектротехніка»? Він краще за інших знав, що і фірма, і її виробничі потужності зареєстровані за адресою його квартири.

На виготовлення п’яти найменувань підручників переможець тендера отримав від видавництв близько 2,5 млн. грн. і передав замовлення виконавцеві, заплативши за це 373,2 тис. грн., тобто 17% суми. А понад 2 млн. грн. залишив собі. За труди.

Ревізори встановили, що такі схеми діяли і 2010 року. За виготовлення п’яти найменувань підручників (очевидно, це улюблене число) три видавництва перевели на рахунки фірми «Побутелектротехніка» майже 6 млн. грн. Гігант поліграфії переадресував держзамовлення двом профільним підприємствам, відстібнувши їм
1,9 млн. грн. Собі ж залишив 66% від суми - близько 4 млн. грн.

Середня вартість виготовлення одного підручника масовим тиражем у 2010 році коливалася від 5,6 до 6 грн, торік ціни зросли до 14-16. Експерти вважають, що виною всього не так об’єктивні, як суб’єктивні причини, а саме: апетити тих, хто стоїть біля керма книгодрукування для шкіл. Підручник «Українська мова» Волинська обласна друкарня пропонувала надрукувати за 8,49 грн., але видавництво «Освіта» віддало перевагу фірмі «Побутелектротехніка», яка зробила це за
14,6 грн. Врешті-решт, за 120 тис. тиражу держбюджет змушений був заплатити на 735 тис. грн. більше, ніж могло бути. Аудитори називають це дипломатично - неефективне використання коштів.

Тільки дві угоди на виготовлення десяти найменувань підручників із грифом «за державним замовленням» принесли на рахунки харківської фірми 6 млн. грн. Воістину, апетит приходить під час трапези, - спочатку переможець тендера залишав на своїх рахунках 59% від суми, виділеної на підручник, - за такий відсоток пішли «Математика» для 2-го класу й «Географія» для 10-го класу. А «Захист Вітчизни», наприклад, пощастило організувати з мінімальними для себе втратами: видання цього підручника принесло справжню вікторію - 92%. (На десятитисячний тираж було виділено 137,7 тис. грн. Фактичні витрати, згідно зі звітами, становили
10,1 тис. грн.)

Наші держчиновники та бізнесмени завжди дуже ревно ставляться до повідомлень про тендери, контракти й доходи, звинувачуючи ЗМІ у підрахунку грошей у чужих кишенях. І ніяке законодавство про доступність публічної інформації, про необхідність контролю за використанням бюджетних коштів не може переконати їх у тому, що для цивілізованої країни - це норма. Ми вирішили дізнатися, як із цим справи у європейських країнах, для чого звернулися до колег із міжнародного проекту SCOOP. Данські журналісти стверджують: у них уся інформація про держзамовлення абсолютно доступна для ЗМІ, - фірми, котрі перемогли в конкурсі, зацікавлені в тому, аби платники податків знали, як реалізуються проекти. Це доводить їхню спроможність, підвищує авторитет, гарантує вдалі контракти в майбутньому. А поляків наше запитання здивувало. У них вибір підручників - прерогатива педагогів, які, на відміну від чиновників, насправді знають, хто з авторів найкраще виклав навчальний матеріал. Саме на їхню думку орієнтуються, складаючи плани. Затівати ігри з виданням непопулярних у вчительських колах підручників ніхто не ризикне, бо попит, як відомо, регулює пропозицію. У МОНМС стверджують, що і в нас точнісінько так. Ну, майже, так. Львівська область, яка сусідить із Польщею, замовила для своїх першокласників букварі, підготовлені трьома різними колективами авторів. Обласне управління зібрало заявки вчителів, підрахувало: найпопулярніший отримав 90,3% голосів, інші -
5,7 і 4%.

В область же завезли тільки один підручник - той, котрий посів останнє місце в рейтингу. І хоча замовили його 1120 штук, отримали у 21 раз більше -
24 тис. Міністерство, очолюване Д.Табачником, так любить Галичину, що надіслало у Львівську область майже 50 тис. підручників, яких школи взагалі не замовляли. На подарунок не пошкодували 654 тис. державних гривень. Очевидно, з цієї причини забракло коштів на підручники, яких школи справді потребують, - учням 3-х і 4-х класів не дісталося жодного, хоча область замовила для них понад 570 тисяч.

З такими сюрпризами знайомі не тільки львів’яни. Приміром, школи Одеської області отримали таку кількість підручників (рівень стандарту) «Русский язык» для 10-го класу, що тепер забезпечені ними на 160%. Перебір коштував держскарбниці 48,20 тис. грн. Але міністерству для дітей нічого не шкода. Біда лише в тому, що ті ж десятикласники так і не дочекалися підручників 34 найменувань, сумлінно вписаних учителями у бланки замовлень. За попередніми розрахунками, їх виготовлення коштувало б 885,50 тис. грн., яких на той момент у міністерстві чомусь не знайшлося.

Правда, остаточна вартість може дуже відрізнятися від планованої - у книговиданні багато що залежить від підводних течій на ринку паперу. А тому наступне завдання для учасників квесту - дізнатися, як звичайний офсетний папір перетворюється на грошові знаки.

Із достовірних джерел DT.UA в Антимонопольному комітеті стало відомо, що папір для підручників ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» продавала за максимальною ціною. (Цей виробник вважається монополістом на ринку України.) У 2010 році для виготовлення книжкової продукції тонна офсетного паперу реалізовувалася за 7,1-7,7 тис. грн. (без урахування ПДВ), а на підручники - за 11 тис. грн. Нічого особистого, як повідомили АМК виробники, - просто в червні-липні підвищується попит.

Але ревізорам це видалося зовсім непереконливим, і вони розіграли невелику детективну партію. Невдовзі отримали рахунок-фактуру з дніпропетровської фабрики, яка пропонувала свою продукцію по 8 тис. грн. за тонну (без урахування ПДВ). Завважте, це прайс 2011 року, коли ціни, порівняно з попереднім роком, підвищилися.

Враховуючи річну середньозважену вартість офсетного паперу, фінінспектори дійшли висновку, що з держбюджету було заплачено у 2010 році - на 40%, а у 2011-му - на 30% більше за його комерційну вартість. Так, тільки 2010 року видавництво «Освіта» за 1113 т заплатило понад ринкову вартість більш як 3,7 млн. грн. А 2011 року переплата за 1268 тонн становила близько 3,3 млн. грн.

Аудитори дійшли висновку, що тільки при купівлі паперу неефективно було використано 7 млн. грн. бюджетних грошей, що призвело до подорожчання підручників.

І на завершення нашого квесту завдання складніше - визначити принцип, за яким Міносвіти забезпечує школи підручниками. Складність у тому, що жодній логіці не піддаються дії міністерства, яке регулярно збирає від обласних управлінь освіти заявки, котрі враховують усе - кількість учнів, класів, мов навчання, прогнози контингенту тощо, - але абсолютно ігнорує їх під час розподілу. Як, утім, і під час замовлення підручників, хоча учителі сумлінно складають списки авторів, які вміють доступно й легко викладати матеріал. Ніхто не може пояснити, чому забезпеченість підручниками, виданими за держзамовленням у 2010-2011 роках, коливається від 68 до 183%. Чим керувалося міністерство, спрямовуючи 1,2 млн. грн. «книжкових» грошей на купівлю шкільних автобусів? Схоже, це був піар-крок, який дозволяв позувати перед телекамерами після того, як план (2010 року) випуску підручників безнадійно провалили.

Є ще одна порочна ланка в ланцюжку від рукопису до шкільної бібліотеки. Навіть якщо підручники надруковані, це зовсім не означає, що їх ще теплими доправлять споживачам. Наприклад, згідно зі звітами «Укрвидавполіграфії», доставку підручників в Одеську область завершили у грудні 2010 року, - за такий трудовий ентузіазм премії наприкінці року дають. А ревізори виявили, що школи отримали книжки аж напередодні весняних канікул. Здавалося б, невелика різниця, однак це той випадок, коли час - гроші. Обласні книжкові бази на перше вересня отримали всього 72% підручників, але невідомо, коли їх розвезли по школах. Учні не можуть без них обійтися не те що три чверті, а навіть місяць. Що роблять у таких випадках батьки? Купують за власні кошти. Більшість їх під час масового опитування, проведеного в Одеській та ще кількох областях, зізналися, що готові викласти за підручник 15-20 гривень. Але дефіцит підняв ціни утроє-вчетверо, що обернулося серйозними проблемами для багатьох сімей, особливо тих, котрі споряджали в школу не одного, а двох-трьох своїх дітей. А звідки, власне, взялися ці вільні радикали на книжковому ринку? ІІТЗО з готовністю видавав дозволи на додаткові наклади видавництвам, щоб так звані комерційні підручники з космічною швидкістю долітали до міст і селищ. Невже чиновники не знали, що десятки тисяч екземплярів, виготовлених на держзамовлення, припадають пилом на базах?! А тепер уявіть, що їх би доставили до першого вересня. І кому тоді потрібні додаткові тиражі? І де потім шукати додаткові доходи?!

Настав час назвати суми, якими розпоряджалися чиновники: у 2010 році з держбюджету на підручники виділили 200 млн. грн., а в 2011-му - 120 млн. грн. Таке різке зменшення фінансування суперечить бадьорим заявам про піднесення економіки й поліпшення життя, що ними постійно нам погрожує прем’єр-міністр. За даними Міносвіти, яке неохоче їх озвучує, виділені суми становлять усього лише 31,2 і 12,6% від необхідного.

Але недостатнє фінансування - зовсім не привід для наших чиновників раціонально використовувати державні кошти. Аудитори дійшли висновку, що останні два роки МОНМС неефективно використало 16,3 млн. грн., а з порушенням законодавства - 44 млн. грн. На ці кошти, за найскромнішими підрахунками, можна було додатково видати майже 3,5 млн. підручників.

Схоже, нинішній рік теж буде багатим на книжкові сюрпризи. Чого варті - у прямому й переносному сенсах - підручники для першокласників за ціною телевізорів. Щоб потішити іменитих авторів, гроші знайшли. А для дітей-інвалідів нашкрябати не вдалося - у Київській області, приміром, вісім спецшкіл отримали всього 1,2% замовлених підручників за два роки. У видавництвах скорочують відділи, які працюють зі шрифтом Брайля, - немає грошей на держзамовлення для сліпих дітей. Не насмішкою, а знущанням на цьому тлі виглядає дорогий розцяцькований буквар. Мова не тільки про той, який готують для першокласників. На книжкових полицях уже припадають пилом букварі тих самих авторів, такі ж дорогі, але… для 2-го класу. Страшно подумати, що буде з фінансуванням підручників, якщо в міністерстві, схиляючись у глибокому реверансі перед вищою владою, вирішать випустити серію цих букварів - від першого класу й до випускного.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК