Від редакції. Освіта часто стає заручницею популізму влади. Особливо помітно це під час вступної кампанії: списки пільговиків щороку ростуть, мов на дріжджах. Замість того, аби проводити послідовну й системну соціальну політику, державі набагато простіше «розплатитися» з соціально незахищеними абітурієнтами пільговим вступом. А далі — хай випливають самі. За всіх президентів і урядів експерти не втомлюються говорити, що не повинно бути пільг при вступі, двері до вищої освіти всім абітурієнтам мають відчиняти лише знання. Завдання держави — не заплющувати очі на рівень знань пільговика, а допомогти йому підтягнутися і стати конкурентоспроможним у вступній кампанії та на ринку праці. Хороша стипендія, житло, створення умов для складання ЗНО — те, що реально допомогло б охочим отримати освіту.

Цієї вступної кампанії хвилю дискусій викликав президентський законопроєкт, який дозволяє абітурієнтам з тимчасово окупованих територій вступати без ЗНО до будь-якого ВНЗ країни на бюджетні місця. Попри щире співчуття до ситуації, в якій опинилися діти з цих територій, — це не допомога, а популізм. Ми свідомі того, що молодь потрібно витягувати з окупованих територій. Але чи так це має відбуватися, як зараз? Ні. Про це ZN.UA вже писало.  Однак ми розуміємо, яке це болісне питання для молодих людей, котрі хочуть навчатися в українських ВНЗ, та їхніх батьків. І даємо змогу побачити ситуацію з іншого боку.

Українському уряду не вдалося комплексно усунути перешкоди під час вступної кампанії для дітей з тимчасово окупованих територій, внаслідок чого вона стала для них «квестом навпомацки». Абітурієнти ще можуть вступити до українських ВНЗ до 23 жовтня, але правозахисники просять владу усунути недоліки кампанії вже зараз і засвоїти урок із неї на наступний рік.

«Ми завжди знали, що наш син буде вчитися в українському університеті, тож півроку тому я виїхала з Криму і знайшла роботу на материковій Україні», — з полегшенням каже Олена з м. Саки.

З міркувань безпеки жінка просить не називати її прізвища, бо планує повернутися на півострів. Її син — один із 1 329 студентів з окупованого Криму та Донбасу, яких за результатами основного етапу вступу зарахували на бюджетне місце. Він навчатиметься в Таврійському національному університеті ім. Вернадського, який наразі працює у Києві.

Правозахисники стримані в оцінках малої кількості вступників з окупованих територій. З одного боку, вони усвідомлюють коронавірусні виклики, але паралельно нарікають на недоробки уряду, зокрема й Міністерства освіти та науки України.

Вже сім років правозахисники наголошують на необхідності створення належних умов для вступу дітей з окупованих територій. Це, за їхніми словами, має бути дійовим способом протидії мілітаризації кримської освіти і незаконній інтеграції громадян України в Росію.

Саботаж Міносвіти

Значною поступкою для дітей з ТОТ цьогоріч стало спрощення Верховною Радою 3 липня процедури вступу до закладів вищої освіти. Тепер такі діти можуть не обирати ВНЗ зі сформованого Міносвіти списку закладів, а вступати до будь-якого, без складання ЗНО і в межах визначених квот.

За словами голови правління Центру прав людини ZMINA Тетяни Печончик, внесений президентом закон став довгоочікуваним позитивним кроком держави на забезпечення доступу дітей з окупованих територій до української освіти.

Утім, щоб на практиці реалізувати ініційовані Володимиром Зеленським оновлення закону про освіту, потрібно було внести зміни до наказів Міносвіти, а також оперативно розгорнути інформаційну кампанію. Однак цього не сталося.

«Треба було внести зміни у два накази про вступ для мешканців Донецької, Луганської областей та з Автономної Республіки Крим, а також окремо — в порядок вступу. Чого досі не зробили. В результаті, це призвело до того, що абітурієнтам доводилося перетинати КПВВ і «навпомацки» дізнавалися про цьогорічні правила вступу у конкретному університеті. Сайт vstup-prosto.com, який мав стати основним комунікаційним майданчиком між Міносвіти та вступниками з окупованих територій, залишився напівпорожнім, а заходи інформаційної кампанії на КПВВ — нереалізованими», — констатує засновниця благодійного фонду «Восток-SOS» Олександра Дворецька.

Правозахисниця розповідає, що інформувати дітей та батьків з окупованих територій про позитивні зміни в законодавстві було вкрай складно, бо Міносвіти припинило партнерство з громадськими організаціями.

«Деякі співробітники міністерства, які відповідали за ці напрями роботи, саботували виконання закону і навіть критикували його. Вони казали, що не на часі розширювати перелік університетів для дітей з ТОТ, що їх треба лишати у переміщених університетах», — додала Олександра Дворецька.

Вона нагадує, що на окупованих територіях виросло покоління дітей, яке народилося в окупації і цьогоріч пішло в перші класи. На її думку, Україні доведеться надалі докладати більше зусиль, аби переконати своїх громадян вступати в українські ВНЗ.

Карантинні обмеження

Вступна кампанія-2020 супроводжувалася постійними змінами правил перетину КПВВ з окупованими територіями: від повної заборони їх перетину до можливості виїхати з окупованих територій без проходження самоізоляції для вступників та осіб, які їх супроводжують.

Востаннє, в розпал вступної кампанії, 8 серпня уряд, за дорученням Володимира Зеленського і без обґрунтування, припинив роботу КПВВ з окупованими територіями. Це стало неабияким бар’єром для абітурієнтів і батьків, які хотіли подати документи в українські ВНЗ.

Кримчанка Олена зізнається, що найбільшим викликом став перетин її сином КПВВ.

«Він перетинав у ніч на 7 липня. Я тоді мешкала на материковій Україні, бо якби повернулася в Крим, то мала б відбути двотижневу обсервацію. Спочатку російські прикордонники не випускали сина без згоди батьків. Він казав прикордонникам, що їде в гості. Тоді юристи «Крим SOS» порадили мені, щоб на адмінмежу приїхав його батько і дав усну згоду на виїзд. А я на нього вже чекала в буферній зоні», — згадує Олена з міста Саки.

Утім, їй довелося довго сперечатися й з українськими прикордонниками.

«На той момент діяла норма, що абітурієнт і супроводжуюча особа, які їдуть вступати в український ВНЗ, не мають проходити самоізоляцію. О четвертій ранку прикордонниця наказала встановлювати нам додаток «Дій вдома». Коли я вказала на цю постанову, вона почала погрожувати внести мене в якусь базу зі словами: «Хто ви така, що ви тут розповідаєте». Зрештою, нас випустили без встановлення програми, але попередили, що мене оштрафують, коли я повертатимусь у Крим. Підстав для штрафу не пояснили».

Заборону на виїзд з окупованих територій запроваджували також незаконні формування на Сході України та окупаційна влада в Криму. Так, до прикладу, у березні Росія заборонила більше одного разу перетинати адмінмежу «громадянам РФ», якими вона незаконно вважає громадян Криму, нав’язавши їм свої паспорти. Таким подорожуючим загрожувала адміністративна або кримінальна відповідальність. Ця заборона діятиме до наступного розпорядження де-факто влади у майбутньому.

«Коли мій син перетинав КПВВ, російські прикордонники вимагали від мого чоловіка теж перетнути адмінмежу. Він просидів до 12 години дня, сперечаючись із ними, і зрештою вони теж відпустили його назад», — додає Олена. За її словами, кримчани подорожують на материкову Україну лише у виняткових випадках, щоб не вичерпати ліміт у єдину поїздку.

Координатор ГО «Крим SOS» Денис Савченко називає цей ліміт в одну поїздку серйозною проблемою. Адже якщо абітурієнт складав ЗНО або вступав за спрощеною процедурою, то йому потрібно було двічі перетинати КПВВ.

«Як свідчить наше спілкування з такими дітьми, перетнувши один раз, вони намагаються лишатися на підконтрольній Україні території», — каже він.

Це підтверджує й Олена. Її син більше не повертався до Криму й лишався жити разом із матір’ю до початку навчального року в університеті.

«Він тоді виїжджав без речей, аби російські прикордонники не запідозрили, що їде назовсім. Наразі в нас немає можливості вивезти з Криму його речі. Звісно, є кому, але люди не хочуть спеціально виїжджати, щоб не використати єдину можливість перетину. Мало що станеться в майбутньому і треба буде терміново їхати на материкову Україну. Однак ми зараз шукаємо способи, як передати йому речі», — коментує Олена.

На переконання Олександри Дворецької, Росія свідомо не пропускає дітей у період вступної кампанії. Так, до прикладу, її родичку не пропустили після того, як вона сказала, що мета виїзду з Криму — вступ до українського університету.

«Співробітник Роспотребнадзора сказав їм, що на період карантину одноразовий виїзд працює тільки для тих, хто має паспорт українського зразка. Оскільки в моєї сестри його немає, а вона хотіла подати документи на вступ і на паспорт, то дозволили перетнути тільки її мамі, без дитини. Тому вони обидві поїхали назад. Цього року вони навряд чи вступлять до університету. Було й так складно організувати цю поїздку», — розповіла правозахисниця.

Нерівні умови

Крім того, експерти називають низку інших перешкод, із якими зіштовхнулись абітурієнти як зі Сходу України, так і з Криму. Моніторинг 61 ВНЗ, проведений благодійним фондом Stabilization Support Services in Ukraine у період із 31 липня по 7 серпня, засвідчив, що список документів, які мали подавати вступники з окупованих територій, у різних приймальних комісіях був різний.

«У них просять паспорт, ідентифікаційний код, військовий квиток і купу інших документів, яких, згідно зі спрощеною системою вступу для абітурієнтів з ТОТ, ніхто не повинен вимагати», — каже Денис Савченко.

Так, до прикладу, за словами менеджерки програм благодійного фонду Валерії Вершиніної, у 40 закладах однією з вимог до вступників було пред’явити паспорт, що порушувало чинні накази Міносвіти.

Проблема в тому, що в дітей, які вже сьомий рік живуть в окупації, швидше за все, не буде паспорта, тим більше з реєстрацією місця проживання на окупованій території. Саме тому для абітурієнтів із окупованих територій скасували вимогу пред’явлення паспорта під час вступу до ВНЗ. Правозахисники наголошують, що витрати на проїзд і виготовлення паспорта потягнуть для сімей із окупованих територій на суму від трьох до восьми тисяч гривень.

«Оскільки абітурієнти знали, що пред’явлення паспорта не є необхідною умовою, вони виїжджали до університетів ближче до дедлайнів, що дозволяло їм заощадити гроші. Втім, більшість промоніторених ВНЗ вимагали паспорти. Це означало, що абітурієнти могли не встигнути подати документи, бо виникав чинник термінів виготовлення паспорта», — розповідає Валерія Вершиніна.

Водночас діти наштовхувалися на ще одну перепону — свавільну відмову управлінь праці та соціального захисту у видачі довідок внутрішньо переміщеної особи, оскільки в них не було реєстрації місця проживання.

«Умовою доступу до спрощеного механізму вступу є підтвердження того, що дитина справді виїхала з окупованої території. Тих, у кого немає реєстрації місця проживання в паспорті, у приймальних комісіях просили надати довідку переселенця. Але саме після початку вступної кампанії дітям, які планували вступати, управління праці та соціального захисту почали відмовляти у видачі такої довідки на підставі відсутності в них місця реєстрації на окупованих територіях. Службовці пропонували підліткам позиватися до суду в разі незгоди. До нас звернулася дитина з ксерокопією паспортів обох батьків, медичною карткою, документами про навчання у школі й навіть банківською карткою. І по пред’явленні цих документів їй відмовили у видачі довідки ВПО, запропонувавши піти в суд. Це абсурд, адже, з одного боку, для таких випадків є порядок досудового розгляду, затверджений постановою Кабміну, а з іншого — коли діти виграють суд, то час для вступу для них буде втрачений», — додає експертка.

Крім того, на сторінках більшості університетів була оновлена інформація лише для абітурієнтів з підконтрольної Україні території. Для дітей з окупованих територій вона була неактуальна.

Начальниця головного управління вищої освіти Міносвіти Світлана Кретович говорить про гарячу лінію за номером 0 800 504 425, через яку абітурієнти з окупованих територій можуть дізнатися про умови вступу. На лінію, за словами Кретович, уже надійшло понад шість тисяч звернень.

Утім, як зазначає директорка «Донбас SOS» Віолета Артемчук, громадян недостатньо поінформувати про правила вступу. Їм потрібне комплексне консультування всіх аспектів подорожі та кампанії.

«Цьогорічна кампанія — це справжнісінький пазл. Щоб вийшов результат, треба скласти всі його частини. Ці деталі важко складалися між собою, й інколи розібратись у цьому було вкрай складно. Потрібно, серед іншого, роз’яснити, як виїхати з окупованої території і що для цього треба зробити», — коментує Віолета Артемчук.

Упродовж травня—серпня гаряча лінія «Донбас SOS» отримала близько 400 звернень, які стосувалися питань доступу до освіти молоді з окупованих територій Донеччини та Луганщини. Оператори «Донбас SOS» почули історії про те, як діти готувалися до ЗНО і не змогли його скласти через закриті КПВВ, як потім обирали заклади освіти на підконтрольних територіях, до кінця не розуміючи алгоритму вступу за спрощеною процедурою.

Віолета Артемчук згадує абітурієнтку, яка два роки займалася малюванням, сподіваючись вступити у ВНЗ на підконтрольній уряду території. Весь цей час учениця готувалася до ЗНО, але через закриті КПВВ так на нього й не потрапила. Артемчук зазначає, що процедура вступу без ЗНО для дівчини та її родини виявилася викликом.

«Зараз ми знаємо, що не всі бажаючі змогли вступити в українські ВНЗ з різних причин. Досвід вступної кампанії-2020 може стати повчальним на наступні роки», — додала вона.

Крім того, в Україні, згідно з моніторингом Stabilization Support Services in Ukraine, немає єдиних правил надання безкоштовного житла для дітей з ТОТ на період складання екзаменів. Лише зрідка університети надавали безкоштовні кімнати в гуртожитках за заявою. В деяких випадках абітурієнт мав заплатити 75–150 грн, а дорослий, що його супроводжував, — 200–250 грн за добу. Але це була, знову ж таки, ініціатива університетів, наголошують автори моніторингу.

Що робити?

Юристка Громадського холдингу «Група впливу» Марія Красненко вважає, що до кінця вступної кампанії, яка триватиме до 23 жовтня, влада ще може ухвалити низку рішень, які поліпшать ситуацію зі вступом для молоді з ТОТ.

Правозахисники закликають уряд і міністерства не тільки на словах у відеоролику декларувати гасло «Тебе тут чекають», а й доводити його конкретними діями.

«Важливо також роз’яснити процедуру додаткового етапу вступної кампанії, її зміст та особливості. Треба розробити такий порядок підтвердження проживання вступника на окупованих територіях, щоб дітям не доводилося отримувати без необхідності довідку ВПО. Влада має самостійно через гарячу лінію надавати всі відповіді в повному обсязі, відповідно до всіх етапів вступної кампанії. І вже сьогодні необхідно починати готуватися до вступної кампанії 2021 року, аби повноцінно реалізувати позитивні законодавчі зміни року нинішнього», — наголосила Марія Красненко.

«Український уряд і профільне міністерство мають докласти додаткових зусиль до того, аби поліпшити ситуацію, з урахуванням дій окупаційної влади. Зокрема, необхідно забезпечити абітурієнтів ресурсами з актуальною інформацією, а також дати можливість дистанційно подавати документи до закладів вищої освіти і складати вступні іспити, випробування онлайн. Доступ українських дітей до освіти не повинен залежати від волі окупанта, який у будь-який момент може закрити пропуск через КПВВ», — наголошує Денис Савченко.

Кримчанка Олена наголошує, що влада має покращувати доступ кримських дітей до освіти. За її словами, у Криму громадяни України живуть в умовах потужної російської пропаганди, через яку навіть її проукраїнські друзі, українці та кримські татари бояться їхати на материкову Україну.

«Хочеш не хочеш, а ця інформаційна щоденна пропаганда просочується в мозок. Мої друзі кажуть: «Ми б хотіли поїхати на материк, а можемо ми поїхати разом з тобою? Ми самі боїмося». Вони сприймають підконтрольну урядові України територію як зону нестабільності: через «бандерівців», люті злидні, голод. Навіть ті мої проукраїнські друзі, які чекають повернення Криму до складу України, бояться їхати», — пояснює кримчанка. Вона згадує сльози своїх друзів, які разом із нею приїхали в Херсон: вони згадали, як жили до окупації.