Роздача пряників і слонів

За ініціативою президента до парламенту внесено законопроєкт №3734, що дозволяє абітурієнтам з ОРДЛО вступати без ЗНО до будь-якого вишу країни і навчатися безплатно на спеціально виділених бюджетних місцях.

Про політичний і ідеологічний контекст законопроєкту сказано досить багато. Це дійсно важливо — витягувати молодь із тих територій і підтримувати її. Я чула історію про те, як хлопчина з ОРДЛО кілька днів провів на КПП, бо хотів потрапити на підконтрольні території, щоб скласти ЗНО. І знаю драматичну історію підлітка з Луганщини, з яким не спілкуються батьки, тому що він поїхав навчатися на підконтрольні території.

Однак зараз хочу звернути увагу на інший аспект проблеми. На те, як ідеї законопроєкту та подібні їм вплинуть на якість нашої вищої освіти загалом.

Законопроєкт ініційовано президентом і визначено як невідкладний. А й справді, куди вже відкладати, — от-от почнеться вступна кампанія. Взагалі це не дуже хороша практика — змінювати щось у її механізмах буквально напередодні. Та це не єдина проблема законопроєкту. Кажуть, одна з причин його появи — те, що у зв’язку з карантином закрито КПВВ, отже, абітурієнти з ОРДЛО не можуть приїхати на підконтрольні території, щоб скласти ЗНО. Але ж пандемія і закриття кордонів тривають не перший місяць, чому цю проблему ми почали розв’язувати тільки зараз?

Заради справедливості варто сказати, що автори законопроєкту не винайшли велосипеда. В усі часи влада намагалася розв’язувати соціальні проблеми за рахунок освіти, тому що це найдешевший і найкрасивіший спосіб.

Хоча самим соціально незахищеним популістські ідеї насправді не допомагають. Бо завдання держави — не приховувати відсутності знань у пільговика, а допомагати йому стати конкурентоспроможним у вступній кампанії. Наприклад, організувати якісні дистанційні курси за шкільною програмою чи оплачувати навчання на підготовчих курсах, надавши житло та достойну стипендію. Тоді добре підготовлений абітурієнт піде на ЗНО і разом з іншими візьме участь у чесному і прозорому вступному конкурсі. Конкурсі, який для нього так само важливий, як і для інших. Адже чесна прозора процедура вступу захистить і його права також. А вступні іспити і різноманітні «позаконкурсні конкурси» містять багато корупційних ризиків.

До речі, у президентському законопроєкті є норма, що дозволяє вступнику з ОРДЛО і Криму протягом року безплатно навчатися на підготовчих курсах, отримуючи при цьому стипендію, а далі вступати як внутрішньо переміщені особи, тобто із ЗНО.

І це хороша ідея. Однак є кілька «але». Перше: якщо абітурієнти матимуть вибір — пахати рік на підготовчих курсах чи одразу вступити без ЗНО на бюджет, що обере більшість? Думаю, питання риторичне.

Друге «але»: хто оплачуватиме ці курси і стипендію? У пояснювальній записці до законопроєкту зазначено, що він не потребує додаткових витрат з держбюджету. На що експерти Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради дипломатично зауважили, що це «не повною мірою відповідає дійсності». І нагадали, що відповідно до вимог Бюджетного кодексу та Регламенту Верховної Ради, «у разі внесення законопроєкту, проєкту іншого акта, прийняття якого призведе до зміни показників бюджету (надходжень до бюджету та/або витрат бюджету), суб'єкт права законодавчої ініціативи зобов'язаний додати фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки)». Саме таке обґрунтування, а не вступ без ЗНО, було б реальною допомогою абітурієнтам з ОРДЛО і Криму. Без цього всі ідеї залишаться популістськими розмовами.

Цікаво, що законопроєкт вносився у парламент двічі протягом двох днів, і все через пільги. Спочатку можливість вступати до вишів без ЗНО за окремим конкурсом і квотами хотіли щедро подарувати не лише вступникам з ОРДЛО і Криму, а й великому переліку інших: це «діти співробітників Національної гвардії України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, які загинули під час виконання службових обов’язків, діти медичних працівників, померлих внаслідок коронавірусної хвороби (COVID-19)».

З цим не погодилося Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради. У висновку до першого варіанта законопроєкту, текст якого зараз зник із сайту парламенту, експерти зауважили: «…питання надання пільг потребує системного і комплексного підходу. Вищенаведений перелік не повною мірою охоплює всіх осіб, які можуть загинути при виконанні службових обов’язків (наприклад, військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів), а отже, ставить у нерівні умови дітей таких осіб при вступі до закладів вищої освіти. Аналогічні зауваження можна віднести й до виділення в окрему категорію дітей медичних працівників, померлих внаслідок інфікування коронавірусною хворобою (COVID-19). Адже медичні працівники можуть померти внаслідок й інших інфекційних хвороб, якими вони захворіли під час виконання своїх обов’язків, що не применшує їх заслуги перед суспільством».

Коротше кажучи, якщо вже роздавати пряники, то заради справедливості — всім. Але тоді список буде безкінечним.

Отже, перший варіант законопроєкту з такою ідеєю був відкликаний, натомість з’явився новий, доопрацьований. З нього викреслили медиків та інших пільговиків, залишивши лише випускників з ОРДЛО і Криму. Причому останніх фактично зрівняли у пільгах.

Раніше процедура вступу для вступників з Криму і Донбасу трохи відрізнялася. І ті, й інші могли стати студентами без ЗНО за вступними іспитами. Для цього потрібно було приїхати у визначені університети, при яких працювали центри «Крим-Україна» і «Донбас-Україна» . Там навіть можна було отримати український атестат, склавши іспити у прикріплених до центрів школах. Відмінності у процедурі вступу починалися потім. Абітурієнти з Донбасу брали участь у загальному конкурсі, а кримчанам виділяли спеціальні бюджетні місця (квоту). Тепер усі вступатимуть за квотами до будь-якого вишу країни.

Що це означає для університетів? Тепер усі вони у терміновому порядку мають підготуватися до прийому вступних іспитів. А місцевій владі у кожному регіоні доведеться на ходу шукати школи, в яких вступники з окупованих територій могли б отримати український атестат. А зараз пора відпусток.

Також університетам потрібно отримати від держави ті квоти, на які прийматимуть випускників з ОРДЛО. Поки що незрозуміло, звідки візьмуться ці бюджетні місця, — їх виділять додатково чи просто відщипнуть від тих бюджетних місць, за які борються всі українські абітурієнти? Здається, другий варіант імовірніший, бо ж законопроєкт не потребує додаткових витрат з держбюджету.

Зовсім скоро цей документ буде проголосований у Верховній Раді. Перший його варіант уже розглядали у профільному парламентському комітеті, але рішення ще не опубліковане. Щоправда, у Фейсбуці є допис депутатки Юлії Гришиної («Слуга народу») про результати цього обговорення: «Враховуючи факт додаткового навантаження на кількість місць державного замовлення, прийняли рішення звернутись до КМУ щодо збільшення обсягу державного замовлення у цьому році». Цікаво, чи змінить це ситуацію.

Дуже жаль, що у нас немає публічних експертних дискусій з таких важливих питань, що закони приймаються терміново і з коліс. Так, як, наприклад, закон про ЗНО і ДПА.

Коли з’явилося ЗНО, всі сподівалися, що воно стане єдиним інструментом вступу, а правила вступної кампанії міститимуть кілька пунктів: пройшов абітурієнт ЗНО — взяв участь у загальному конкурсі — вступив. Але, враховуючи традицію затикати соціальні проблеми пільгами, наші Умови прийому до вищих навчальних закладів ростуть як на дріжджах.

Зараз цей документ розрісся аж до 98 сторінок. У ньому наведено величезний список пільговиків і чотири види квот (тобто бюджетних місць, на які відбувається окремий «позаконкурсний конкурс») . Це й не дивно, бо парламенти різних скликань приймали популістські закони, які потім перекочували у правила вступної кампанії.

Коли ми звикнемо до того, що вища освіта — це не пільга, не пряник і не подарунок. Це путівка у життя для найбільш обдарованих і краще підготовлених, які потім будуть лікарями, інженерами, суддями, прокурорами. 

При вступі усі мають бути рівними, а пільги можуть мати соціально незахищені студенти — держава повинна дати їм гуртожиток, хорошу стипендію, гарантувати перше робоче місце після випуску. Тоді ми не боятимемося лягати на операційний стіл до випускника медвишу, сідати у транспортний засіб, спроєктований випускником інженерного вишу, тоді суддя/прокурор/слідчий з дипломом юриста не буде калічити чиїсь життя, вчитель — ламати психіку.

Це тільки здається, що роздача пряників і слонів при вступі, а значить неякісний відбір абітурієнтів, нічого не вартує нашій державі. Ще й як вартує. Без якісної вищої освіти у нас немає майбутнього.

Усі статті Оксани Онищенко читайте тут.